Скандал навколо експорту зерна до Східної Європи змусив пильніше поглянути, власне, на експорт та пов'язане з експортом питання повернення експортерам податку на додану вартість (ПДВ). За наявною інформацією, ця сфера носить все більш тіньовий та непрозорий характер, аж до відвертого криміналу, завдаючи країні зростаючої шкоди, що під час війни можна вважати мародерством.
Нижченаведений текст є продовженням теми скандалу навколо зернового експорту, якій було присвячено попередню публікацію « Зерно українсько-польського розбрату впало на ґрунт старих та нових протиріч ».
Про «національні особливості» вітчизняного зернового експорту в регулярних медіа пишуть небагато й неохоче, що не дивно, оскільки переважна більшість медіа так чи інакше пов’язана з тими чи іншими політико-бізнесовими угрупованнями, які можуть бути причетними до експорту зерна. Інформація про це з’являється зазвичай лише в тому випадку, якщо спалахує скандал і, образно кажучи, «шило в мішку приховати вже не можна». Оприлюднення інформації щодо цього найчастіше є наслідком публікації результатів діяльності правоохоронних органів, розслідувань зарубіжних журналістів, а також у разі скандалів, прикладом чого стало польсько-українське зернове загострення.
Інформацію про масштабні зловживання у сфері зернового експорту можна знайти переважно у соціальних мережах. Тому нижченаведена публікація використовує значну частину даних із соцмереж, при цьому зроблено спробу зібрати розкидану в різних джерелах інформацію в якусь загальну картину.
Примітно, що під шум війни дані про повернення ПДВ найбільшим одержувачам цього повернення фактично засекретили з незрозумілих причин, очевидно, щоб агресор не здогадався, як йому допомагають зсередини пограбуванням України. Тому в оцінці сум та головних одержувачів повернення ПДВ доведеться спиратися на дані, які були до початку повномасштабної агресії.
Зерновий, власне, взагалі сировинний експорт із масштабними поверненнями ПДВ експортерам, крім іншого, веде до увічнення сировинного характеру економіки України. І це на тлі війни, коли країні кров із носа потрібна промисловість із глибоким ступенем переробки, потрібна індустрія, в тому числі й насамперед, для виробництва озброєнь, боєприпасів та спецтехніки, щоб протистояти агресії.
І ще одне попереднє зауваження. У багатьох країнах відсоток від масованого сировинного експорту у вигляді рентних платежів зазвичай використовується для наповнення якогось національного фонду. Він використовується як фінансова подушка на чорний день, на виплату пенсій і так далі.
Найяскравішим прикладом тут може бути Норвегія, що є одним із найбільших у світі експортерів нафти. Певний відсоток від експортної виручки в Норвегії відраховується до Нафтового фонду, він також Державний пенсійний фонд.
Навіть у країні-агресорі, тобто у Росії, є Фонд національного добробуту, що наповнюється за рахунок нафтогазового та іншого сировинного експорту.
За роки олігархічного дерибану Україна продала на багато мільярдів доларів сировини – зерна, руди, металургії першого переділу типу чавуну тощо. Але жодної фінансової подушки на «чорний день» в Україні створено не було, а «чорний день» настав у вигляді війни. У нас плачуться, що дірка у пенсійному фонді зростає, і її нема чим закривати, кількість працюючих падає, пенсіонерів – зростає, і так далі. Це «ниття» чути вже десятки років. Так от, у Норвегії вказаний фонд є саме пенсійним, власне, і в агресорів він такий самий, хоч і із застереженнями.
Якщо ж попередньо окреслити зловживання, які поширені при зерновому експорті, це неповернення чи неповне повернення валютної виручки і фіктивний експорт із єдиною метою кримінального «повернення ПДВ».
Про це заговорили давно, але Путін почав бомбардування.
Перші публікації про зловживання при зерновому експорті за умов широкомасштабної війни з’явилися у жовтні 2022 року. Але вони пройшли не особливо поміченими, оскільки відомо, що 10 жовтня минулого року путінські відморозки розпочали масовані удари по об’єктах інфраструктури, насамперед енергетичної, і було не до крадіжки та обману під час експорту зерна.
Тим не менш, саме у жовтні минулого року Бюро економічної безпеки (БЕБ) опублікувало прес-реліз про те, що, за результатами 9 місяців минулого року, можливі втрати бюджету від діяльності агротрейдерів становили 4,8 млрд гривень податків, а неповернення ними виручки може досягати 1,8 млрд доларів.
Фахівці БЕБ на той момент встановили, що протягом серпня-вересня 2022 року з митної території України було відправлено на експорт майже 12 млн тонн зернових культур та олії орієнтовною вартістю 137 млрд гривень.
У повідомленні БЕБ йшлося про те, що з них близько 4 млн. тонн агропродукції було експортовано підприємствами-оболонками, які ведуть діяльність лише на папері. У цих компаній відсутні основні засоби та трудові ресурси, а також придбання товару, що експортується, їх посадові особи не звітують або подають звітність у неповному обсязі, вони перебувають у переліку ризикових платників Державної податкової служби (ДПС) і так далі.
На підставі цього, працівники ВЕБ виявили можливу шкоду у розмірі 4,8 млрд гривень від несплати податків кількома підприємствами, які експортували продукцію сумнівного походження. Також у Бюро припускають, що ці підприємства можуть використовуватись для документального оформлення операцій з експорту тіньової продукції та неповернення валютної виручки на суму близько 1,8 млрд доларів.
На основі аналітичного дослідження, детективи Головного підрозділу детективів БЕБ розпочали досудове розслідування у кримінальному провадженні під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора. Зокрема, працівники БЕБ спільно із співробітниками ДПС та СБУ здійснювали огляд продукції, з’ясування законності її походження, перевірку документів для експортних операцій.
Таким чином, напрошується висновок, що агроекспорт часто завдає шкоди державі, а прибуток від неї залишається у приватних кишенях та/або за межами української юрисдикції.
Про результати цього розслідування досі нічого не відомо, як часто буває в таких випадках.
Взагалі, до скандалу з експортом зерна до Європи про цю тему в медіа йшлося мало, хоча ситуація могла лише погіршуватися у сенсі зростання зловживань. Склалося суб’єктивне враження, що хтось десь комусь дав команду Мовчати!
Щоправда, у січні 2023 року знову з подачі спецслужб з’являлися повідомлення про розкриття ще низки злочинів у сфері зернового експорту, в якому були замішані працівники митниці, причому останнє якось не особливо дивує.
Буквально в перші дні цього року з’явилися синхронні повідомлення БЕБ та СБУ про те, що вони викрили схему розкрадання коштів на експорті українського зерна, причому лише за 2022 рік ця схема завдала збитків на 5,2 мільярда гривень.
За даними слідства, до схеми причетні понад 10 високопосадовців, серед них — заступник начальника одного з департаментів Державної митної служби та керівництво одеської митниці.
За даними СБУ вони налагодили масштабний механізм ухилення від сплати податків за експорт українського зерна. У БЕБ стверджують, що через це держава недоотримала 5,2 мільярда гривень.
До схеми залучили понад 370 комерційних структур із ознаками фіктивності. Через них масово скуповували пшеницю у приватних фермерів, сільгосппідприємств та великих агрохолдингів. Продукцію передавали з однієї фірми-прокладки в іншу, щоб заплутати ланцюги постачання та уникнути сплати податків. Після цього зерно передавали експортерам на продаж за кордон.
Співробітники БЕБ виявили, що використовуються ризикові підприємства для експорту, і письмово попередили про це Держмитслужбу. Проте чиновники не врахували зауважень та дозволили продаж понад мільйон тонн зерна за кордон. Цю пшеницю вивозили через термінали до Одеського, Чорноморського та Південного портів.
Правоохоронці провели 30 обшуків в адмінприміщеннях Держмитслужби, Одеської митниці та на митних постах трьох портів, а також за місцем проживання працівників Держмитслужби. Було вилучено чорнові записи, документи в електронному вигляді та мобільні телефони.
Також вилучили документи, які можуть свідчити про поінформованість посадових осіб щодо підприємств з ознаками ризику серед експортерів зерна.
Кримінальну справу було порушено за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу – зловживання владою чи службовим становищем. За цією статтею загрожує арешт до 6 місяців або обмеження або позбавлення волі до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади до 3 років зі штрафом від 2550 до 12 750 грн.
Покарання, особливо штрафи, передбачені законом, у цьому випадку, відверто кажучи, не повинні особливо злякати підозрюваних.
Міжнародні розслідувачі теж говорять про масштабні зловживання
Зловживання українського агроекспорту потрапили у поле зору міжнародної організації журналістів щодо розслідування злочинів та корупції OCCRP (Organised Crime and Corruption Reporting Project).
Нагадаємо, OCCRP – це об’єднання ЗМІ та окремих репортерів, які займаються журналістськими розслідуваннями у Східній Європі, на Кавказі, у Середній Азії, Латинській Америці та Африці.
Розслідування OCCRP дають підстави стверджувати, що під час війни українське зерно експортують через сумнівні та/або фіктивні компанії без сплати податків до бюджету, внаслідок чого через зловживання у податковій та митній службі було розкрито збитки державі у сумі 140 млн доларів.
Зокрема, згідно з розслідуванням, митники знехтували перевіркою понад 600 потенційно підозрілих експортерів зерна. Хоча ці компанії мали ризики ухилення від сплати податків, не повертали свої валютні доходи до України, як вимагає закон, та здійснювали відмивання грошей. У деяких випадках співробітники митної служби спілкувалися з керівниками компаній лише телефоном або відеозв’язком і не перевіряли їх особи. Більше половини експортерів не подавали митних декларацій, а документи, які подавали в основному, схвалювали протягом 90 хвилин з моменту отримання.
Розслідуваннями відкрито схему, за якою ділки з податкової та митниці допомагали «сірим» і «чорним» фірмам експортувати зерно до ЄС на мільйони євро. Частина цих фірм не сплачувала податки, тобто бюджету від продажу зерна нічого не отримав. Інша частина мала підставних власників.
За виявленими фактами, державі завдано збитків, які оцінюються в 140 млн доларів.
Агроекспорт – справа темна
Словом, очевидні окремі розкриті факти і схеми на різні суми, аж до величезних. Але потрібно хоча б на загальному рівні розуміння схем та механізмів того, як масштабні зловживання реалізуються на практиці.
Таке розуміння у низці публікацій у соцмережах дає економіст Олексій Кущ, якого зараз доведеться рясно цитувати, але воно того варте. Підкреслимо, що це його особиста версія, але щось нагадує, що вона плюс-мінус відповідає реальності.
Почалося все з неадекватності деяких статистичних даних у публікації від 21 вересня цього року:
« Мала історія з цим експортом зерна.
У вересні 2022 року при чинному зерновому коридорі експорт становив 4,5 млн тонн.
А зараз ще місяць не завершено, і при заблокованих одеських і дунайських портах – під обстрілами, вже 5,5 млн тонн.
А 5 млн тонн – це взагалі наш крейсерський експорт у мирний час.
Але це є офіційна статистика.
А є вести з полів.
Фермери кажуть, що проблеми колосальні, вивести нічого не можна, внутрішні ціни впали, логістика у повній ж…
Загалом, не поєднується статистика із звістками з полів.
Висловлю свою версію, хай і дещо конспірологічну.
Значна частина офіційного експорту – фіктивна.
Проводиться виключно на папері для отримання відшкодування ПДВ із бюджету.
Тобто купують зерно, іноді навіть цілком реальне, але не вивозять фізично.
Залишають в Україні. Валютний контроль закривають довідками про банкрутство іноземних контрагентів.
Зараз узагалі вал замовлень на такі послуги пішов на ринку.
Саме зерно (якщо воно є) потім скидають за готівку.
Тобто у ході може бути дві схеми.
Сіра – коли зерно реально є, але його фіктивно експортують, а насправді залишають в Україні та продають за готівку.
Чорна – ніякого зерна взагалі немає, все фіктивне. Особливо насторожують цифри експорту до Румунії.
В обох випадках мета – отримання відшкодування ПДВ з держбюджету.
Говорять, працюють не велико, у середньому сегменті. Суми фіктивного відшкодування можуть становити у такому разі від 10 до 100 млн грн на брата.
Перевірити все це легко – списки отримувачів відшкодування від 1 млн грн за 2023 рік під час експорту зерна ».
Далі йде питання « дикого зростання експорту » через порти, хоча вони або закриті, або знаходяться під обстрілами, а тому експорт через них не може бути таким величезним, як це нібито показує статистика, а крім того, є невідповідність статистичних даних з різних ланок логістики :
« Продовжуючи тему фіктара під час експорту зерна для відшкодування ПДВ за рахунок державного бюджету.
Графік узяв у Олександра Паращія.
Зверніть увагу на шалене зростання експорту зерна у вересні 2023 року через наші порти в умовах обстрілів та обнулення зернового коридору!
Залізниця, до речі, так не зросла.
Порти, Карле! Порти у вересні 2023 року під градом ракет і шахедів.
Загалом порти могли стати майже майданчиком з відмиву ПДВ.
Та що це відбувається! »
А. Кущ дає оцінку зловживань у вересні нинішнього року, і цифри вражають:
Оцініть красу гри в «мертвих президентах».
У вересні, за найскромнішими підрахунками, може йтися про 2 млн тонн сірого та чорного експорту зерна.
За внутрішніми цінами, це приблизно 300 млн. доларів.
Тобто може йтися про незаконне відшкодування ПДВ за рахунок держави на 50 млн доларів.
Для цього достатньо пару десятків фірм-скруток.
Хоча «експортними каруселями» грішать і великі торгові компанії, щоби не платити за рахунок податкового кредиту ПДВ на імпорт.
Частина «крутощів» могла піти в сектор торгівлі ».
Виявляється, ця проблема виникла не вчора , були пропозиції щодо того, як поставити заслін зловживанням, але депутати все робили так, щоб залишити лазівки, і очевидно, що це недарма:
« Виправити ситуацію з фіктивним відшкодуванням ПДВ при експорті досить просто – прив’язати суму відшкодування податку до повернення валютної виручки до країни.
Тобто не потрібно надавати відшкодування ПДВ тим компаніям, які:
а) не повернули валютний виторг в Україну;
b) закрили валютний контроль за довідками про банкрутство іноземного покупця.
Простий і зрозумілий стимул: хочеш отримати від держави відшкодування ПДВ – поверни в країну валютний виторг у шестиразовому розмірі.
Я це пропоную зробити вже п’ять років.
Усім депутатам ідея подобається, але робити ніхто нічого не хоче.
Щоправда, цього січня внесли зміни до законодавства: включили критерій «закриття контролю» до переліку вимог для відшкодування ПДВ.
Але зробили це вкрай коряво формою, через примусову реєстрацію податкової накладної, а чи не через зміну формули розрахунку податкового кредиту. Плюс зробили прив’язку відшкодування ПДВ до факту закриття валютного контролю, а не до повернення валютної виручки. Тобто залишили ту саму лазівку з довідками про банкрутство контрагента.
В результаті створили більше проблем для законослухняних компаній, а самі схеми як були, так і залишилися.
До речі, за даними БЕБ, минулого року обсяг неповернення валютного виторгу в Україну в агросекторі становив майже 2 млрд дол за дев’ять місяців.
Далі перевіряти просто не стали ».
Тут особливо розчулює ось це: нарахували неповернення валютної виручки, тобто крадіжку, на суму майже «2 ярди зелені» і не стали далі вести підрахунки збитків від цього крадіжки.
І справді, навіщо рахувати якісь мільярди доларів крадіжок, коли в країні війна, бійці вже мало не зброю за свої гроші купують, щоб воювати, а керівництво країни гастролює за кордоном, викльонуючи зброю та інше.
Характерно, що «під шумок війни» дані про відшкодування ПДВ просто закрили , очевидно, щоб не ставили зайвих питань:
« І ніхто не дізнається, де ПДВ-відшкодування його…
Щоб суми відшкодування ПДВ у розрізі компаній перестали мусолити очі посполитим, ці дані у розрізі компаній просто перестали публікувати.
Тепер ці дані передано до відання Мінфіну, який запустив Реєстр відшкодування ПДВ.
Але побачити дані щодо сум можна лише для своєї компанії в рамках цифрового кабінету платника ПДВ.
Тепер зернотрейдери в цьому реєстрі можуть дивитися самі на себе і радіти сумам, які їм падають з казначейства на особисті рахунки.
Хочете знати, скільки зернотрейдерів отримали відшкодування ПДВ? Звертайтеся до кожного окремо і вони вам розкажуть. Може бути. Якщо захочуть. А вони не захочуть ».
Оскільки статистику щодо відшкодування ПДВ закрили, то А. Кущ робить деякі оцінки на основі даних до початку повномасштабної агресії , а також дає пропозиції, як позбутися зловживань, стимулювати перехід від сировинної моделі до економіки з глибоким рівнем переробки та доданою вартістю:
Значна частина статистики під час війни закрита.
Оцінити схему відшкодування ПДВ в Україні можна на підставі даних останнього передвоєнного місяця – січня 2022 року.
Там є багато цікавої інформації.
Візьмемо список найбільших отримувачів відшкодування ПДВ серед агрокомпаній за січень 2022 року:
Сумарно – 5,5 млрд. грн. на місяць. За тим курсом – приблизно 200 млн доларів.
Хто ж вигодонабувач?
Почнемо із кінця списку.
1. “Дельта Вілмар Україна” – учасник транснаціональної групи Wilmar International. У січні 2022 року вона отримала 268 млн. гривень бюджетного відшкодування ПДВ.
2. Компанія OLAM International Ltd. – Транснаціональний трейдер. Отримала 278 млн. гривень.
3. Компанія Louis Dreyfus (штаб-квартира – Амстердам, Нідерланди), найбільший міжнародний трейдер. Отримала 399 млн. гривень.
4. Каргілл – найбільша зернова компанія США. Отримала 412 млн. гривень.
5. Сантрейд (група Бунге) – входить до десятки світових зернотрейдерів, штаб-квартира материнки – у США. Отримала 459 млн. гривень.
6. Archer Daniels Midland Company (ADM) – міжнародна агропромислова корпорація. Материнка – у США. Отримала 590 млн. гривень.
7. COFCO Corporation – китайська державна корпорація, що входить до списку найбільших зернотрейдерів. Отримала 627 млн. гривень.
8. Кернел – найбільша національна компанія, змішана структура власності, холдинг зареєстрований у Люксембурзі. Один із власників – Андрій Веревський.
Компанія отримала майже 900 млн. гривень.
9. Нібулон – найбільша національна зернова компанія. Отримала понад 1,2 млрд гривень.
10. Вишенька на торті – «Дніпроазот».
Компанія, яка належить групі «Приват», тобто Ігорю Коломойському.
Довго перебувала на ремонті і раптом стала… експортером аграрної сировини, отримавши за це у січні 2022 року від держави відшкодування ПДВ на суму 309 млн. гривень!!!
Ця модель відшкодування ПДВ дуже чітко показує, чому в нас досі домінує сировинна модель економіки, хвора на «голландську хворобу».
Чому всі стимули держави йдуть на стимулювання експорту сировини, чому процвітають податкові моделі, пов’язані із відшкодуванням ПДВ під час експорту сировини.
І чому у внутрішніх виробників продукції з високим рівнем додаткової вартості постійно виникають проблеми з отриманням відшкодування ПДВ на внутрішніх операціях.
Тут все зрозуміло – система електронного адміністрування накопичує ресурс під відшкодування ПДВ на користь експортерів сировини, і коли виникає дефіцит фінансових ресурсів на рахунках платників для таких виплат, просто відсікає частину внутрішнього бізнесу від системи відшкодування, блокуючи його податкові накладні.
Податкові накладні, до речі, почали блокувати до війни.
Ну і взагалі «чудово», що напередодні війни держава замість накопичення фінансового ресурсу відшкодувала ПДВ експортерам аграрної сировини та напівфабрикатів ударними темпами, не забувши навіть «Дніпроазот».
До речі, історія з операціями на користь відомої ФПГ напередодні війни і в перші місяці її вимагає найпильнішого розслідування.
Та й моя позиція незмінна.
Змінити рентну, сировинну і корупційну модель нашої економіки може лише податкова революція, яка, зокрема, включає поступальну (протягом п’яти років):
– скасування відшкодування ПДВ для експортерів сировини;
– введення мит на експорт сировини та наповнення за їх рахунок національного резервного фонду з метою проведення структурної перебудови економіки.
Рентабельність експортерів сировини на рівні 50% дозволяє зробити цей податковий маневр для створення стимулів перетікання капіталу в переробку сировини та експорт продукції з високим рівнем додаткової вартості.
Інакше наша система оподатковуватиме імпорт (ПДВ та мита на імпортні товари) та за рахунок цих фінансових ресурсів – стимулюватиме експорт сировини (відшкодування ПДВ та нульові мита при експорті).
Переробка у цій моделі не з’явиться ніколи ».
Як бачимо, тут розкривається одна з причин так званого блокування податкових накладних, внаслідок чого сумлінні підприємства, що працюють на внутрішньому ринку, не можуть отримати належний їм за законом податковий кредит з ПДВ і зазнають збитків, що особливо небезпечно зараз, коли економіка перебуває в глибокій ямі через війни і розрухи.
Адже можна було взаємовигідно співпрацювати!
Саме в цьому бачиться одна з причин скандалу навколо експорту українського зерна до Східної Європи , хоча за налагодження плідної співпраці всі сторони могли бути у виграші, але українські чиновники обслуговують інтереси агротрейдерів, а не країни в такий важкий для неї час:
Замість спільного бізнесу з поляками – спільний політичний ср*ч.
Ситуація справді «унікальна».
Адже проблеми з експортом українського зерна через чорноморські порти могли стати відправною точкою спільного польсько-українського логістичного бізнесу, на якому кожна сторона могла заробити чималі гроші.
Плюс під ці проекти можна було підтягнути мільярдне інфраструктурне фінансування із ЄС.
А це ще одне джерело прибутків, створення робочих місць, оновлення транспортної інфраструктури у прикордонних районах двох країн, ефект мультиплікатора для економіки.
Натомість, бачення навколо приблизно 100 млн доларів, які можуть заробити або наші зернотрейдери, або польські фермери.
Адже в альтернативному варіанті йдеться про прибутки у розмірі мільярдів доларів. І не разових, а постійних.
Чому я вже другий рік пишу про «сухі порти» у Польщі для українського зерна на умовах митного складу.
Або про роздавальний транспортний хаб у Львівській області. Де буде створено точки переходу з української на європейську колію.
Або про включення України до колосального європейського інфраструктурного проекту Rail Baltica – залізничний коридор на європейській колії з країн Балтії до Польщі через Сувалкський коридор.
Де пропозиції нашого міністерства інфраструктури щодо включення України до цього проекту?
Усі ці пропозиції могли б створити систему масштабного транспортування українського зерна до Польщі та зберігання його там на умовах митного складу без надходження на внутрішній ринок, отже без шкоди для місцевих фермерів.
З сухих портів зерно потім можна транзитувати територією Польщі до балтійських портів і продавати на світових сировинних ринках у міру поліпшення цінової кон’юнктури.
Продавати в Азії та Африці – на наших традиційних ринках збуту.
І ділитися цим прибутком із поляками, як із партнерами, а не намагатися їх «кинути».
Адже Польща не була пристосована до транзиту українського зерна в таких обсягах, але інвестиції в інфраструктуру для розширення пропускних можливостей їй апріорі вигідні.
Чому все це не робить приватний бізнес, спитайте ви.
А він робить. Я знаю, що низка компаній запускає проекти зі створення сухих портів у Польщі.
Але розшивання нашої та польської інфраструктури, будівництво нових під’їзних шляхів на європейській колії, роздавальний хаб у Львівській області тощо. – Це вимагає до 10 млрд євро довгих грошей.
Такі ресурси можна залучити лише у рамках програм державно-приватного партнерства, залучаючи спеціальні фонди ЄС.
Тобто без конвергенції зусиль польського та українського урядів не обійтись.
Але як запустити ці програми, якщо наші міністри працюють на підтанцьовуванні десятка зернотрейдерів, і ухвалювати стратегічні рішення їм просто ніколи – за це не платять і через відсутність стратегії – не запитують.
А ось проштовхування за кордон зерна десятка компаній тут і зараз – за це платять, і за це запитують.
“Подавай на поляків до суду”, – кажуть приватні лобісти, і чиновники беруть під козирок.
А ви справді думали, що це ми їх найняли ?»
Чому у всьому цьому досі не наведено ладу?
Відповідь на це питання в соцмережі дає народний депутат від партії «Батьківщина» Олексій Кучеренко, згадуючи про деяких прославлених персонажів з числа чиновників:
«Щодо якихось «качок» та інших виконавців – це просто група «підтанцьовування» за якусь невелику частину маржі від реальних бенефіціарів… У житті не повірю, що такі серйозні речі робляться без дозволу із «центру прийняття рішень».
Як кажуть, коментарі зайві…
