Світові медіа рясніють прогнозами на 2025 рік стосовно головних світових викликів. Значна частина цих прогнозів стосуються повернення в Білий Дім Дональда Трампа, у зв’язку з чим цілком виправдано очікуються серйозні глобальні зміни аж до можливих катаклізмів. Ключове місце в цих прогнозах відводиться Україні, яка, з огляду на російську агресію, котра триває вже майже три роки, неухильно перебуває в центрі уваги, оскільки від війни в Україні, перспектив і сценаріїв закінчення цієї війни дуже багато залежить у нинішньому глобалізованому світі. І хоча адекватність прогнозів з тих чи інших питань, передусім щодо України, часто викликає виправдані сумніви, є сенс з ними познайомитися, щоб розуміти перебіг «вигадливої думки» західних експертів і спостерігачів, які ці прогнози складали і які втілюють думку й інтереси тих, хто стоїть за виданнями, які ці думки публікують. До того ж, є деякі ворожі прогнози, які видаються доволі адекватними.
Аналізувати велику кількість прогнозів, що містяться в різних виданнях, неможливо, та й не має особливого сенсу. Слід зупинитися на чомусь досить характерному, що відтворює загальну усереднену картину «ворожіння на кавовій гущі».
Наприклад, напередодні нинішнього Нового року з прогнозами на майбутнє особливо старалося респектабельне британське та міжнародне видання The Financial Times.
П’ять (не)реальних сценаріїв майбутнього «всесвітньо-історичного» правління Дональда Трампа
Так, у публікації « How America First will transform the world in 2025» або «Як Америка змінить світ у 2025 році » до уваги дозвільної публіки пропонується п’ять сценаріїв розвитку ситуації за нового президента США Дональда Трампа.
У першому з них Трамп укладає угоду з Росією та знімає з неї санкції, залишаючи Україну без гарантій безпеки.
1. «Нова угода великих держав». Рішучість Трампа уникати війни та його «нехтування демократичними союзниками» можуть призвести США до укладання «нової грандіозної угоди з Росією та Китаєм».
Нею США залишать Росії та Китаю сфери впливу у своїх регіонах, а самі сконцентруються на затвердженні домінування у своєму регіоні, просуваючи свої інтереси в Мексиці та Канаді, прагнучи повернути Панамський канал та отримати контроль над Гренландією.
Трамп лобіюватиме мирну угоду щодо України «без гарантій безпеки», з пом’якшенням санкцій проти Росії «і появою Путіна на вечері в День подяки в Мар-а-Лаго» (Остання особливо бавить).
Угода з Китаєм може включати пом’якшення американських технологічних обмежень та тарифів проти Пекіна в обмін на китайські покупки американських товарів та угоди в Китаї для американських компаній, таких як Tesla. Трамп також не виявлятиме інтересу до боротьби за захист Тайваню, а «союзники США в Європі та Азії боротимуться за безпеку без американських гарантій», тобто трампівська Америка «кине» своїх союзників, що цілком можливо, якщо виходити із заяв Трампа та його міньйонів.
2. “Випадкова війна”. Західні союзники розпочнуть торговельну війну один з одним. Політична нестабільність поширюється в Європі, зі зростанням популістських сил, які симпатизують як Трампу, так і Путіну.
В Україні може бути погоджено припинення вогню, але в Європі побоюються, що Росія в якийсь момент відновить військові дії. Трамп неодноразово ставить під сумнів готовність Америки захищати своїх союзників.
Після чого Китай, Росія чи Північна Корея — чи якась комбінація цих держав — вирішують скористатися «західним безладдям» і розпочинають військові дії в Азії та Європі. Але «азіатські та європейські демократії опираються, і зрештою США потрапляють у конфлікт, як це сталося двічі у 20 столітті».
3. «Анархія у світі без лідерів». Згідно з цим сценарієм США, Китай, Росія та ЄС уникають прямого конфлікту. Але політика Трампа «Америка насамперед» створює вакуум лідерства у країнах.
Економічне зростання у світі стримується торговими війнами Трампа. Громадянські конфлікти у країнах третього світу посилюються. ООН ослаблена суперництвом між великими державами, а регіональні держави розв’язують конфлікти у пошуках переваг та ресурсів.
«Дедалі більше країн, таких як Гаїті, впадають у насильницьку анархію. Потоки біженців на Захід зростають. Популістські партії, які зневажають ліберальну демократію, процвітають в атмосфері соціальної та економічної незахищеності».
4. “Глобалізація без Америки”. США закриваються протекціоністськими тарифами та залишають Світову організацію торгівлі.
ЄС ратифікує свою нову торговельну угоду з Латинською Америкою, Індією та Китаєм. Європа відкриває свій ринок для китайських електромобілів та екологічних технологій в обмін на те, що китайці створюють заводи по всьому ЄС і стримують агресію Росії проти Європи.
Інтеграція глобального півдня з китайською економікою поглиблюється, і БРІКС набуває нових членів та впливу. Використання долара як світової валюти знижується.
5. «America First процвітає». У США посилюється потік інвестицій, збільшуючи лідерство Америки у галузі технологій та фінансів. Європейці та японці різко збільшують витрати на власну оборону, і цього достатньо, щоб стримати «агресію Росії та Китаю».
Американські тарифи різко знижують зростання Китаю, запровадивши китайську систему в кризу. Іранський режим руйнується від поєднання військового, економічного та внутрішнього тиску. Престиж Трампа зросте в країні та за кордоном. При цьому на американських лібералів чекають важкі часи, а деяких ворогів Трампа садять у в’язницю. Фондовий ринок сягає нового максимуму.
При цьому видання вважає, що насправді сценарії можуть змішатися. Це фактично перекреслює прогноз, оскільки мішанина наведених сценаріїв означатиме, що може статися що завгодно.
Відверто кажучи, подібний твір на тему «епохальності Дональда Трампа» змусив згадати безсмертний витвір Ільфа і Петрова в тому місці, де йдеться про «долевий вплив Васісуалія Лоханкіна на світову революцію».
Прогнози потроху про все
Потім те ж видання The Financial Times у публікації ” Forecasting the world in 2025 ” або ” Прогнозування світу в 2025 році ” виступило з розгорнутим прогнозом ширшого кола глобальних і деяких суто британських проблем.
Не всі з них нам в Україні однаково важливі і цікаві, наприклад, нас навряд чи сильно чіпає питання про зміну оподаткування урядом лейбористів на чолі з Кіром Стармером, який нещодавно прийшов до влади вперше за довгі роки, а також витівки Мілея в далекій Аргентині. що опустимо через непотрібність.
Але багато питань важливі і цікаві. Є в цьому прогнозі і пункт, присвячений Україні, точніше перспективам припинення війни, але це питання розглянемо окремо наприкінці.
Як зазначається, особливістю щорічних прогнозів FT стало те, що останнім часом все частіше доводиться стикатися з питаннями війни та миру. Цього року пропонуються прогнози щодо конфліктів в Україні, Близькому Сході, Судані, а також ще одного виду війни – тарифної.
При цьому видання визнає, що попередній прогноз на рік, що минув, виявився не найкращим, оскільки п’ять пунктів не відповідали дійсності.
Зазначається, що, слідуючи опитуванням, не було враховано шансів Трампа на переобрання, а соцмережа Х Ілон Маска не збанкрутувала.
Крім того, зазначається, що, всупереч прогнозам, японські відсоткові ставки піднялися вище за нуль, інвестори не повернулися в облігації і не відбулася угода про повернення мармурових скульптур Парфенона до Греції. Але в Україні це мало кого турбує, як і доля соцмережі Маска. Справді важливою для нас перемога Трампа на виборах.
Запитуючи про те, чи почне Дональд Трамп повномасштабну тарифну війну, видання відповідає: загалом так, але це не точно.
Під «тарифною війною» слід розуміти запровадження 10-відсоткових тарифів щонайменше на половину американського імпорту до кінця року. Чого зрештою чекати від Трампа, ніхто до ладу не знає. Але він найімовірніше вдарить по імпорту з Китаю, що становить близько 15% від загального обсягу імпорту США.
Мексика та Канада разом становлять близько 30%, і їхні лідери Клаудія Шейнбаум та Джастін Трюдо наполягатимуть на своїй жорсткості щодо імміграції з їхніх територій до США, щоб запобігти загрозі 25-відсоткових тарифів Трампа. Інші торгові партнери також робитимуть пропозиції та обіцятимуть відповідні заходи. Згодом деякі з них досягнуть успіху.
Чи закінчать відсоткові ставки в США рік нижче, ніж зараз? Це питання цікавить весь світ, оскільки відсоткові ставки за облігаціями американського казначейства впливають на глобальний фінансовий клімат.
У виданні вважають, що відсотки не знизяться. Після публікації прогнозів глави Федерального резерву Джерома Пауелла за підсумками грудневого засідання, ринки передбачали, що ставка за федеральними фондами у грудні 2025 року становитиме 3,9%. Це буде трохи більш ніж на чверть пункту нижче за цільовий діапазон 4,25-4,5%, встановленого на грудень 2024 року.
На запитання, чи втримається Еммануель Макрон на посаді президента Франції, видання відповідає ствердно, але говорить про послаблення позицій французького президента. Зазначається, що Макрону залишилося близько 30 місяців до закінчення другого терміну, і він ще не оговтався від рішення призначити влітку позачергові вибори, які його партія програла.
Від себе додамо, що це питання дуже актуальне для України, яку Макрон підтримують, а перспективи приходу до влади лояльного до України президента Франції у майбутньому бачаться досить туманними.
До речі, під час новорічного виступу Макрон визнав помилковість свого рішення про проведення дострокових парламентських виборів у Франції під впливом невдалого результату для його партії на виборах до Європарламенту минулого року.
Цікавою є думка видання щодо перспектив падіння акцій «чудової сімки» компаній – Alphabet, Amazon, Apple, Meta, Microsoft, Nvidia та Tesla. Стверджується, що акції не впадуть, але особливо й не зростуть, оскільки їхня динаміка відображає динаміку приватного сектору Америки, лідерство Кремнієвої долини в галузі цифрових технологій та ажіотаж інвесторів навколо штучного інтелекту. Ці фактори збережуться і у 2025 році.
Але видання стверджує, що подальший розвиток буде обмежено трьома серйозними перешкодами. Капіталовкладення зросли настільки, що можуть підірвати рентабельність; галас інвесторів навколо Штучного інтелекту (ІІ) настільки божевільний, що розчарування здається неминучим. А надхмарні оцінки вже спонукають деяких інвесторів шукати альтернативи, наприклад, дрібніші технології.
Від себе відзначимо, що вже не вперше доводиться читати досить скептичні оцінки перспектив ІІ, особливо з погляду прибутковості та комерційного успіху в найближчому майбутньому.
Видання стверджує, що китайські експортні ціни будуть падати і надалі, а дефляційний спад, який Китай експортує у світ, поглиблюватиметься. Конкурентоспроможність китайських компаній, особливо виробників високотехнологічної продукції, означає, що загалом ціни на китайський експорт у юанях, швидше за все, впадуть ще сильніше. Індекс експортних цін Китаю, що знизився на 5,2% у річному обчисленні у жовтні 2024 року, може впасти до 10% у деякі місяці 2025 року.
Останнім часом багатьох цікавить питання, чи посваряться Ілон Маск і Дональд Трамп, оскільки два такі «самобутні організми» надто довго можуть не вжитися.
Видання стверджує, що цього не станеться. Трамп, як відомо, нетерпимий до конкуруючих его, вигода Маска від перебування на його боці надто велика, щоб нею нехтувати. Ще до того, як Трамп обійняв посаду, чистий капітал Маска виріс приблизно на дві третини завдяки надіям на те, що дерегулювання дасть поштовх до розвитку Tesla, SpaceX, Neuralink та інших його компаній.
Від себе відзначимо, що звучить не надто переконливо, але стверджувати нічого не беремося, а феномен Маска, що остаточно «оборзів», вимагає окремого тексту, якщо руки «дійдуть».
Видання ствердно відповідає на запитання про те, чи послабить Німеччина так зване «боргове гальмо» (Schuldenbremse) — конституційний пункт, який обмежує запозичення центрального уряду 0,35% ВВП у будь-який рік. Зазначається, що заклики до збільшення боргової планки звучать дедалі голосніше, оскільки Німеччина стикається з величезними потребами у витратах, зокрема на оборону, та економікою, що стагнує.
Ця, здавалося б, далека від нас проблема, насправді, є досить актуальною для України, оскільки Німеччина надавала, надає та обіцяє надавати надалі суттєву військову та економічну допомогу, але, як завжди, все впирається у гроші. Саме зазначене боргове гальмо є однією з проблем, з якою стикається уряд Німеччини при виділенні допомоги, про що біліша детально йшлося ще в грудні 2023 року в публікації « Німецька допомога Україні: політична рішучість та соціально-економічні перешкоди ».
Видання вважає, що обвалу ринку американських держоблігацій не відбудеться. Як стверджується, інвестори готові до м’якої позиції Трампа щодо запозичень і його прагнення знизити податки в епоху, коли рівень боргу і так високий, що може призвести до так званого «моменту Ліз Трасс» на ринку державних облігацій США (на ім’я найкоротшого прем’єра Великобританії, яка запропонувала радикально знизити податки, що шокувало ринки та призвело до опускання фунта).
Видання не виключає такої небезпеки, враховуючи інфляцію, яка, ймовірно, буде викликана тарифами та імміграційною політикою, але безладна втрата довіри до казначейських облігацій буде настільки катастрофічною для американських ринків, включаючи акції, що інвестори, що повернулися до Білого дому, навряд чи стануть і.
Видання вважає, що Ізраїль і США не завдаватимуть ударів по ядерних установках Ірану, хоча така спокуса в Ізраїлю буде. Прем’єр-міністр Біньямін Нетаньяху давно заприсягся не допустити створення Тегераном ядерної зброї. Після року регіональних конфліктів Ізраїль підбадьорився, а Іран став уразливим. Проте Ізраїлю, ймовірно, буде потрібна згода США на знищення ядерних об’єктів Ірану, але Трамп, хоч би як непередбачуваний він був, побоюватиметься розпалювання наступної війни в регіоні.
Але ці розрахунки можуть змінитись, якщо Тегеран наблизиться до створення ядерної бомби. Спадщина похмурого 2024 року на Близькому Сході полягає в тому, що нічого не можна скидати з рахунків.
Видання не виключає можливості того, що біткойн досягне позначки 200 000 доларів. Він перевищив позначку в 100 000 доларів лише у грудні, тому подвоєння незабаром чекати навряд чи варто, але все можливе. Команда Трампа щиро підтримує криптовалюти, а прихильників цифрових активів призначено на провідні пости у Вашингтоні, що вже сприяло підйому біткоїну до рекордних висот після виборів. Приплив інституційних грошей, які не бояться судових позовів.
Від себе відзначимо, що людство нічого не вчиться, і продовжує грати в безглузді ігри зі «спорудження пірамід» та «надування бульбашок». Порівняно нещодавно, у 2008 році, світова фінансово-економічна система пережила глобальну кризу, коли «лопнули бульбашки», надуті на ринках нерухомості та так званих деривативів, що призвело до масштабного дефляційного шоку. Від повторення сценарію Великої Депресії врятувало те, що провідні валюти, насамперед долар США, вже давно «відв’язані» від будь-яких реальних цін, включаючи золото, а неминучу при «лопанні бульбашок» обвальну дефляцію просто залили гігантською емісією, назвавши її гарним словом «кількісне» пом’якшення» (quantitative easing), чого в 1920-1930 роках робити було заборонено. В результаті, кризу абияк загасили, піднявши в результаті інфляцію, змусивши заплатити на фондові спекуляції весь світ, пересічного обивателя, бідні країни, що розвиваються, одночасно запустивши хвилю соціально-політичної нестабільності по всьому світу. Тепер придумали нову «цацьку» у вигляді «цифрових активів», і буде цікаво спостерігати, коли ця афера почне валитися, причому може виявитися не до сміху, бо це може призвести до непередбачуваних наслідків. Втім, це окрема тема.
У публікації The Financial Times стверджується, що – виявляється! – Індія щодо ВВП вже наздоганяє Японію, але у 2025 році ще не наздожене, хоча нібито вже перевершує за паритетом купівельну спроможність. Видання стверджує, що Індія обійде Японію щодо ВВП у 2026 році.
Питання цікаве, особливо з урахуванням того, що населення Японії становить 125 млн., а Індії – майже 1,5 млрд. осіб.
Видання стверджує, що кількість електромобілів у 2025 році не досягне чверті від загальної кількості та становитиме близько 22%. Вказується, що 2025 стане ще одним складним роком для автомобільної промисловості через ослаблення ентузіазму споживачів за межами Китаю. Пекін, як і раніше, стимулюватиме зростання ринку, оскільки електромобілі досягнуть цінового паритету з бензиновими автомобілями. Найбільша невизначеність існує у США, де заходи майбутньої адміністрації можуть уповільнити перехід на електромобілі.
Видання стверджує, що війна в Судані, як це не трагічно, продовжиться, оскільки Судан перетворився на проксі-конфлікт, що втягує держави від ОАЕ до Росії. Головні суданські комбатанти — генерал Абдель Фаттах аль-Бурхан, фактичний президент, і глава Сил швидкої підтримки Мохамед Хамдан Дагало, відомий як Хеметі, все ще мають ілюзії щодо перемоги. Щоб зупинити війну, буде потрібна величезна міжнародна підтримка, але Судан знаходиться надто далеко в списку світових пріоритетів, щоб це сталося.
Зачіпає публікація The Financial Times таке несподіване і кумедне питання: чи розпочнеться довгострокове відродження компакт-дисків, подібно до вініла? Автори статті стверджують, що цього не станеться, наводячи аргументацію, вдаватися в яку не будемо, оскільки в Україні це може викликати цілком обґрунтовану репліку у відповідь: нам би їх проблеми!
Прогнози по Україні: інфантильний від The Financial Times і дуже реальний від ворожого експерта
У зазначеній публікації стверджує, що у 2025 році між Україною та Росією буде укладено мирний договір, але Україні при цьому доведеться змиритися із фактичною втратою територій.
Видання прогнозує, що Дональд Трамп для цього загрожуватиме Росії посиленням санкцій та посилить постачання зброї Україні, якщо Москва відмовиться від умов США.
Також він, на думку видання, заморозить, але не скасує остаточно ідею вступу України до НАТО.
«Президенту США доведеться погрожувати жорсткішими санкціями і посилити американську підтримку Києва, щоб переконати Москву серйозно зайнятися переговорами. Союзники США переконають Трампа не знімати членство України в НАТО з порядку денного принаймні на початковому етапі. Володимир Зеленський погодиться на фактичний, але не юридичний контроль Росії над територією, яку вона наразі займає, з деякими обмінами земель в обмін на європейські гарантії безпеки за підтримки США, тоді як вступ України до НАТО зрештою буде заморожений. Володимир Путін розраховує, що європейська рішучість зрештою похитнеться», – пише FT.
Від себе ще раз зазначимо, що прогнози The Financial Times, м’яко кажучи, далеко не завжди здійснюються, і в цьому сенсі респектабельне британське видання «успішно» конкурує з якимось містечковим «гордоном».
Але наведений вище прогноз відрізняється тим, що відтворює найчастіше повторювану на Заході і частково у нас інфантильну мантру про те, що варто тільки новообраному Трампу захотіти, насупити брови і тупнути ногою, і в Москві відразу погодяться на «плюс-мінус» вищезгаданий сценарій. який у тому чи іншому вигляді зливався в медіа з посиланням на численних радників Трампа».
Якщо ж подивитись цей прогноз, то виходить, що Москва готова:
– просто так припинити бойові дії;
– задовольнитись зруйнованими територіями без їхнього юридичного закріплення за собою;
– відмовитись від спроб юридичного та ідеологічного засудження процесів в Україні, починаючи з 2014 року;
– визнати, що частина території України, яку агресор нахабно приписав собі, не зумівши окупувати, залишиться під контролем України;
– погодитись на подальше озброєння та мілітаризацію України;
– не знімати в принципі питання вступу України до НАТО;
– погодитись на введення в Україну іноземних військ, як мінімум у вигляді миротворців, чи хоча б мовчки це проковтнути;
– все це робити, залишаючись під санкціями, у ролі ізгоя та ворога.
Простіше кажучи, The Financial Times вважає, що Трампу з його “хілібілі” типу Венс, парвеню типу Маск і відставними генералами типу Келлогг вдасться змусити Москву на таку “капітуляцію софт” десь у проміжку між важливішими питаннями типу покупки Гренландії і віджимання каналу.
Це ні що інше, як зайвий доказ того, що вони уявлення не мають ні про серйозність і небезпеку агресора, ні про те, що є справжньою, а не комп’ютерною і кіношною війною з таким агресором, якого Захід і сам боїться, як чорт ладана .
До того ж, є й інші, набагато адекватніші, на наш скромне розуміння, прогнози різних варіантів подальшого розвитку подій у нашій війні.
Одне з них висловлює ворог у ворожому виданні, саме якийсь Сергій Полєтаєв у статті « Про неможливість зобов’язань » для видання « Росія у світовій політиці ».
І тут є цікаві особливості. «Росія у глобальній політиці» – це науково-практичний суспільно-політичний журнал, присвячений питанням зовнішньої політики країни-агресора та проблемам глобалізації. Він видається Фондом досліджень світової політики з листопада 2002 року за інформаційної підтримки… американського журналу « Foreign Affairs », хоч і фінансується на російські гроші.
Ось такі «вбивчі санкції», коли з виданням країни-агресора, голову якої оголошено міжнародним злочинцем, цілком собі продовжує співпрацювати респектабельний американський журнал Foreign Affairs, який має більш ніж 100-річну історію.
Як кажуть, «їжте і не обляпайтеся»…
Проте ворога треба знати!
Тому коротко викладемо прогноз ворожого експерта щодо перебігу подій щодо війни в Україні, оскільки він дає уявлення про ідеї та погляди, які мають місце у російських експертних колах, близьких до Кремля.
Полєтаєв вважає вкрай малоймовірним укладання мирної угоди та будь-якої «великої угоди» Росії та Заходу після приходу до влади у США Трампа.
На його думку, Захід не готовий давати гарантії безпеки ні Україні, ні Росії, що робить нереальним укладання будь-яких міцних мирних угод за участю західних країн.
На думку Полєтаєва при Трампі ситуація майже не зміниться, оскільки моделі припинення вогню, що звучать від соратників Трампа, пов’язані лише з перемир’ям і припиненням вогню по лінії фронту.
Виходячи з цього, він розглядає чотири основні сценарії подальшого ходу війни (сценарій військової поразки Москви він, природно, не розглядає).
1. Підписання прямого мирного договору між Києвом та Москвою.
На думку Полєтаєва, щонайменше ще рік Росія зможе воювати в нинішньому режимі, наступаючи на багатьох ділянках фронту та «виснажуючи» ЗСУ.
Україна зараз активно шукає гарантій безпеки від Заходу (у вигляді вступу до НАТО або різкого посилення військових поставок). І якщо Трамп їх не надасть, Київ залишиться, по суті, віч-на-віч з Москвою на тривалий термін.
У цьому випадку, як вважає Полєтаєв, є ймовірність кардинальної зміни поглядів української еліти.
«Добре відомий психологічний ефект спустошення від нездійснених очікувань, тому нинішні сподівання на Трампа та його мирні ініціативи підвищують шанси, що українські еліти таки зроблять наступний крок і дійдуть висновку: єдина країна, яка може забезпечити Україні світ, – це Росія, альтернатива А прямим мирним переговорам із Москвою – руйнація держави», – пише Полєтаєв.
Позицією РФ на таких переговорах буде “відмова України від ролі військової та політичної загрози для Росії”.
За словами Полєтаєва, основну ставку РФ робить саме на цей сценарій – продовження війни плюс-мінус нинішнім курсом та «примус України до миру на наших умовах на горизонті року, півтора чи два».
2. Інший сценарій – заморозка без зобов’язань (тобто, припинення вогню лінією фронту, «корейський сценарій»). Москва на це може піти, якщо «видихатиметься».
«Вихочатися або економічно (наприклад, позначиться нарешті ефект санкцій), або у військовому плані (наприклад, російська армія не зможе підтримувати наступ нинішніми темпами), або політично (наприклад, через брак людей Кремль опиниться перед необхідністю нової мобілізації, якої дуже хоче уникнути)», – пише Полєтаєв.
3. Третій варіант – багаторічний тліючий конфлікт.
Він можливий, «якщо Росія почне видихатися, але замість припинення вогню негласно знижуватиме витрати на «СВО», щоб зберегти сили».
Але для цього сценарію Україна, як вважає експерт, має спершу зміцнити свою оборону, економіку і тил так, щоб уповільнити російський наступ або зупинити його. У цьому випадку конфлікт низької та середньої інтенсивності може розтягнутися на роки і навіть десятиліття, як між Ізраїлем та арабськими країнами.
4. Ескалація, аж до ядерної.
Поки немає відповіді, що робитиме Трамп, якщо ініційовані ним переговори зірвуться або зайдуть у глухий кут.
Полєтаєв пише, що Захід залишається опцією ескалації війни – від кратного збільшення підтримки України до прямого втручання НАТО (наприклад, повітряного).
Чомусь на Заході прийнято думати, що Путін цього злякається і піде на припинення вогню. Ми впевнені, що навпаки: Путін обере ескалацію у відповідь за принципом «клин клином вибивають», і навряд чи справа обмежиться тільки свіжонабутим «Горішником». Коли дві сторони не готові поступатися, а з реальних важелів тиску один на одного – лише ядерна, криза має всі шанси за кілька днів розгорітися до стану «польотні завдання завантажені в міжконтинентальні ракети», – вважає російський експерт.
Очевидно, що це думка якогось експерта, а не тих, хто ухвалює рішення.
Наприклад, скандально відомий міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, а також «особа, схожа на Путіна», неодноразово заявляли, що готові до переговорів щодо України, але не з Україною, а із Заходом, безпосередньо з Америкою в особі Трампа.
Лунали також заяви про те, що Москва очікує від нової адміністрації певних «конкретних пропозицій для уважного вивчення». Але при цьому Москва давали зрозуміти, що наявні на даний момент варіанти пропозицій її жодного разу не влаштовують.
А тому викладені вище у виконанні якогось ворожого експерта сценарії можуть виявитися саме такими, які розглядаються в Кремлі, а сама ця стаття у виданні « Росія в глобальній політиці » могла з’явитися зовсім не випадково.
Цілком очевидно, що у 2025 році агресор робитиме ставку на 1-й із зазначених сценаріїв, оскільки має для цього необхідні сили, засоби та ситуацію на свою користь. Таким чином, Україні нав’язуватиметься той самий «стамбульський варіант», який багатьом подобається, що викликає питання на тему адекватності. Окрім цілком можливої вимоги про юридичне визнання анексії агресором чотирьох областей та Криму, найважливішою буде демілітаризація України, тобто скорочення до мінімуму її збройних сил, припинення виробництва зброї та її поставок з-за кордону, причому за повної відсутності будь-яких гарантій з боку будь-кого то не було. Москва як «гарант безпеки» України, що пропонує вказаний вище московський «розумник», – це цинічно та несерйозно, а Захід давати гарантії просто боїться. Втім, що варті гарантії Заходу і що таке «гарантії Москви», ми вже знаємо з досвіду Будапешта.
Результатом, швидше за все, стане наступне швидке поглинання України агресором у тому чи іншому вигляді.
До речі, цей сценарій дивним чином збігається з першим сценарієм, викладеним у згаданій на самому початку публікації The Financial Times ” How America First will transform the world in 2025″ або “Як Америка змінить світ у 2025 році “, суть якого зводиться до того, що Трамп може укласти з Москвою угоду щодо України, залишивши Україну без гарантій безпеки та у сфері впливу Москви.
У разі, якщо з 1-м сценарієм у 2025 році виходити не буде, агресор загрожуватиме 4-м, тобто ядерним сценарієм, причому загрожуватиме не стільки навіть Україні, скільки Заходу з урахуванням його боягузливості.
Такий, на наш скромний розум, дуже реальний сценарій на 2025 рік війні в Україні, хоча категорично стверджувати зараз нічого не можна.
Тому ще раз повторимо, що вказана публікація у ворожому виданні, швидше за все, з’явилася недаремно. А читати краще не західну пресу, а ворожу, оскільки остання дає значно адекватнішу картину можливих у майбутньому подій.
