Так званий «національний кешбек», а по-народному – «воdина тисяча», викликав певний скандал, а також дискусію про політичні та економічні цілі та наслідки цієї, по суті, роздачі грошей. Але невдовзі все затихло, хоч питання залишилися. Та й дуже серйозні.
Не надто сколихнуло громадськість навіть визнання чиновників про те, що для фінансування «кешбеку» та «тисячі» уряд перерозподілив на ці цілі кошти з інших статей витрат, у тому числі з розмінування сільгоспугідь. Хоча таку заяву можна було б розцінювати як явку з повинною та підставу для порушення кримінальної справи.
Особливо цинічно остання обставина виглядає на тлі того, що – як виявилось! – фермери оплачують розмінування сільгоспугіддя начебто власним коштом, а потім подають заявку з пакетом документів на отримання компенсації. Навіть непосвяченим має бути зрозуміло, які корупційні ризики при цьому можуть виникнути, не кажучи про цілком реальну перспективу, не отримати взагалі нічого.
Хоча, здавалося б, все має бути гранично просто: держава своїм коштом і самотужки має забезпечувати розмінування територій, у тому числі сільгоспугідь, оскільки продовольство є однією з найважливіших складових національної безпеки та джерелом надходження валюти, особливо в такий час. При цьому в медіа регулярно з’являються повідомлення про те, що в регіонах, які зазнали ворожої агресії під час проведення сільгоспробіт, регулярно місце випадки підриву на боєприпасах, що не розірвалися, причому часто з трагічними наслідками.
Але в Україні навіть на цій трагедії цинічно роблять бізнес!
Втім, це окрема тема, яка несподівано виявилася пов’язаною з темою фактичного підкупу виборців та створення так званої «передвиборчої сітки».
Остап Бердер про ініціативу Володимира Зеленського
Нагадаємо, що у роздачі «тисячі» нинішня влада далеко не оригінальна. Свого часу вже була «юлина тисяча» від екс-прем’єра Юлії Тимошенко, яка лунала тим, хто втратив заощадження в радянському Ощадбанку. Але тоді, у 2008 році, ця «юлина тисяча» була еквівалентною 200 доларів, і за неї можна було придбати щось серйозне, особливо якщо в сім’ї було кілька одержувачів цієї «тисячі».
Пізніше, у 2012 році, була «вітина тисяча» від президента Віктора Януковича, яка була вже не такою «жирною» через падіння курсу після кризи, але все ж таки це були якісь гроші.
Нинішня ж «воина тисяча», за великим рахунком, може бути важливою лише для найменш забезпечених через незначність цієї суми, яку з’їли інфляція та девальвація гривні.
Аргументуючи виплату «вовиною тисячі», а також перезапуск державної програми «єПідтримка», в рамках якої виділяється ця одноразова грошова допомога, влада говорить про бажання підтримати в умовах війни громадян та економіку, адже гроші дозволяється витрачати лише на оплату товарів та послуг усередині країни. Нещодавно Зеленський заявив, що вже майже 6,5 млн. громадян подали заявки на «єПідтримку», з них 1 млн. 600 тисяч – заявки на дітей, і перші виплати вже пішли.
Спекулювати на дітях – це класика жанру. Пам’ятається, ще знаменитий шахрай Остап Бендер, “розводячи на бабки” наївних провінціалів з “Товариства Меча та Орала”, говорив, що кошти “на боротьбу з режимом” збираються під виглядом допомоги дітям, хоча реально вони пішли в кишеню Великого Комбінатора Остапа Бендера для фінансування його та з «Кисою» Вороб’яніновим афери з пошуку «Дванадцяти стільців», в одному з яких теща Іполита Матвійовича Вороб’янінова сховала фамільні коштовності.
Щоправда, у цьому випадку гроші не збирають із громадян, а навпаки, роздають їм. Але, по-перше, це бюджетні гроші платників податків, які під час війни та катастрофічної нестачі коштів витрачаються, м’яко кажучи, на вельми сумнівні цілі. По-друге, вся ця витівка з роздачею грошей є погано пахне за визначенням.
Щоправда, у владі продовжують стверджувати, що гроші «оживлять» економіку та простимулюють купівельну спроможність населення. Але важко сказати, чого за фактом буде більше – стимулювання економіки чи посилення інфляції, яка й без того галопує зараз, про що докладно йшлося у публікації « Війна війною, а грабіж народу – за розкладом ».
Але головним все одно залишається питання, що кошти спрямовуються не на потреби оборони, хоча саме нестачею коштів на армію ще нещодавно виправдовувалося підвищення податків. Натомість на фактичний підкуп виборця гроші знаходяться.
«Вовина тисяча» – тим, хто зареєструвався в «Діє»
При цьому є ще один важливий аспект. Для отримання грошей необхідно підтвердити особу через державний додаток «Дія» та оформити особливу картку за програмою «Національний кешбек», яка дає державі доступ до інформації про рух коштів на банківських рахунках. В результаті влада отримує досить великий масив даних про людину, яка може бути використана і напередодні виборів, якщо вони відбудуться.
Крім того, персональна та банківська інформація може опинитися у широкому доступі внаслідок «зливу» або атаки хакера. Подібне нещодавно мало місце в результаті атаки на держреєстри, і це значною мірою паралізувало роботу в країні, а персональні дані опинилися у мережі.
До речі, у цьому сенсі нинішня влада Зеленського йде шляхом минулої влади Порошенка. На початку 2019 року Порошенко та компанія намагалися через роздачу соцдопомоги та складання під неї списків людей намагалися збудувати систему підкупу виборців по всій країні на президентських виборах. Але затія провалилася, був великий скандал. Неабияку роль у цьому провалі відіграв тодішній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, який заявив, що поліція перешкоджатиме підкупу виборців.
Тепер дорогою Порошенка та Ко мають намір піти Зеленський та Ко. Проблема в тому, що зараз вже немає когось, схожого на Авакова, як би до цього персонажа, який пішов тепер у тінь, не ставитися.
Нагадаємо, що роздача «вовинної тисячі» – це вже не перший випадок використання програми «Підтримка».
Вона вже використовувалася у 2021 році для заохочення вакцинації від «баранофікусу». Тим, хто завантажував у додатки «Дія» сертифікат про щеплення, отримував на картки державних банків 1000 грн, яку тоді називали «ковидною тисячею» або «Вовиною тисячею» на честь того самого Зеленського. Ці гроші можна було витрачати на «книги, кінотеатри» та інші речі не завжди першої необхідності, але потім начебто дозволили на ці гроші пенсіонерам купувати ліки. Словом, у найкращих традиціях фірмового «шоуменства» нинішньої влади.
У перші місяці великої війни у рамках «єПідтримки» уряд також виплачував разову допомогу 6500 грн знову-таки зареєстрованим у «Діє» громадянам, щоправда, не всім, а із застереженнями. Заради справедливості слід зазначити, що ця виплата була розумним і гуманним рішенням влади, оскільки в перші дні війни ситуація різко дестабілізувалася, багато хто втратив джерела доходу, і навіть ця невелика сума в розмірах тодішньої мінімалки для багатьох була дуже доречною.
І ось у грудні влада знову відновила програму, змінивши її назву на «Зимову єПідтримку». Суть її зводиться до того, що, у разі реєстрації у «Діє», через «Укрпошту» (для отримувачів пенсій та соціальних виплат) чи банки-партнери виплатити 1000 гривень. Ці гроші можна витратити на українські книги (знову «малахольщина а ля квартал», ліки, залізничні квитки, на оплату комунальних послуг, мобільного зв’язку або на донати для підтримки ЗСУ.
Цілком незрозуміло, чому ці гроші не можна витратити на яйця вітчизняного виробника, які різко й спекулятивно подорожчали, для приготування новорічного олив’є або «шуби».
Кошти надходять на картки «національного кешбеку», при оформленні яких або при підключенні до програми інших карток потрібно надавати дозвіл на обробку інформації щодо дій з вашими рахунками. Офіційно йшлося про те, що це потрібно для моніторингу покупок, щоб фіксувати товари українського виробництва та пропоновані в Україні деякі послуги, щоб за них повертався кешбек. Однак ця умова багатьох відлякала взагалі від програми «Підтримка», а біженців до участі у програмі не допустили.
Постає питання: як усе це співвідноситься з банківською таємницею? Відповідь: ніяк, банківської таємниці в Україні, власне, і на Заході в початковому розумінні вже давно немає; крім того, в Україні, як відомо, навіть Конституція знаходиться на паузі, тому ставити питання про банківську таємницю якось несерйозно.
Багато економістів розкритикували програму. З одного боку, в Україні є чимало малозабезпечених громадян, для яких навіть така, відверто кажучи, копійча сума, як 1000 гривень, є серйозною підмогою, щоб виживати у нинішній тяжкій ситуації. Але, з іншого боку, буквально нещодавно влада під приводом латання «дір» у держбюджеті та підвищення витрат на ЗСУ рекордно підвищила податки, зокрема військовий збір із 1,5% до 5%, а тепер виявляється, що не все так погано, якщо знаходяться кошти на «вовину тисячу».
Крім того, цілком очікувано заговорили про те, що це підкуп населення, особливо з урахуванням падіння рейтингів влади, щоб відволікти від невдач на фронті, провалів в економіці та військовому виробництві, корупційних скандалів тощо.
Також висловлюється версія, що «воина тисяча» є ознакою виборів, що наближаються, і промацуванням електорату.
Крім того, є підозра, що ця акція потрібна для отримання даних, що дозволяють багато в чому зрозуміти інтереси та потреби суспільства, тобто своєрідний перепис значної частини населення, що залишилося в Україні.
Щоправда, інформація буде неповною за рахунок великої кількості чоловіків мобілізаційного віку, які ховаються від влади і явно не світитимуть себе отриманням «тисячі».
Заступник голови податкового комітету Ради Ольга Василевська-Смаглюк (Слуга народу) заявила, що влада за допомогою цих виплат може виявляти чоловіків-уклоністів, оскільки ті, реєструючись у «Діє», видаватимуть своє місцезнаходження.
Приблизно так само, але обережніше висловилася перша віце-прем’єр і міністр економіки Юлія Свириденко.
Опозиція озвучує версію про те, що на основі отриманих даних влада спробує оновити реєстр виборців, база яких застаріла через масові переміщення народу.
Цікаво, що у 2019 році влада Порошенка перед виборами теж намагалася працювати з базами даних виборців, щоб надавати адресну допомогу з метою підкупу.
Повторимо, тоді через скандали та викриття ця витівка не спрацювала. Хоча є версія, що ця витівка вивела Порошенка у другий тур, а його партію привела до парламенту, але оцінювати таку думку не будемо.
Наразі може бути повторення цього сценарію, але вже із застосуванням «Дії».
У той же час, коли будуть вибори – поки ніхто сказати не може, але рейтинг влади просідає все нижче, роздача грошей може бути спрямована насамперед на підвищення рейтингу. Інша справа, що незрозуміло, чи спрацює ця методу збільшення популярності влади в масах в умовах війни, що не припиняється, і наростаючої соціально-економічної кризи, помноженої на корупцію, мародерство, «скотине» ставлення до бійців та багато іншого.
Також висловлюється припущення, що роздача грошей з обов’язковою реєстрацією в «Дії» є тестуванням програми перед запуском електронного голосування та/або збирання передвиборних даних.
Втім, незважаючи на чутки, постановка про можливість швидких виборів поки що викликають великий скепсис, хоча таку можливість теж не можна скидати з рахунків.
До того ж, маніпуляції з виплатами та Дією можуть бути розцінені на Заході як фальсифікації.
Критика «атракціону підозрілої щедрості»
Повертаючись до фінансової сторони питання, ще раз наголосимо, що кошти на державні програми «Національний кешбек» та «Зимова підтримка» були профінансовані за рахунок урізання витрат на інші програми підтримки бізнесу, і востаннє збільшення становило 393,77 млн грн.
Про це повідомив представник Кабміну у Верховній Раді Тарас Мельничук.
Він зазначив, що для фінансування програми «Національний кешбек» та «Зимова підтримка» було скорочено відповідно на 312,11 млн грн та на 81,67 млн грн програми «Державне стимулювання створення індустріальних парків» та «Компенсація витрат за гуманітарне розмінування земель сільськогосподарського призначення », на які у держбюджеті-2024 спочатку було виділено 1 млрд грн та 3 млрд грн відповідно. Він уточнив, що витрати за програмами «Підтримка внутрішнього попиту на вітчизняні товари та послуги», тобто «Нацкешбек» та «Зимова підтримка» збільшено на 81,67 млн грн за загальним фондом та на 312,11 млн грн за спеціальним фондом.
Раніше повідомлялося, наприкінці листопада 2024 року уряд уже збільшив фінансування держпрограми «Підтримка внутрішнього попиту на вітчизняні товари та послуги» на 3,86 млрд грн, урізавши на 99,83 млн грн фінансування програми «Часткове відшкодування вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва» , на 1,763 млрд грн – програми «Забезпечення державної підтримки реалізації інвестиційних проектів значними інвестиціями» та на 2 млрд грн – програми «Компенсації витрат на гуманітарне розмінування земель сільськогосподарського призначення».
Зазначимо, що на компенсацію видатків із розмінування у бюджеті 2024 року було закладено 3 млрд гривень з умовою, що компенсуватимуть 80% видатків. Потім було ухвалено рішення про підвищення ступеня компенсації до 100%.
У результаті, як бачимо, дві третини від початково закладеної в бюджеті-2024 суми на компенсацію видатків з розмінування сільгоспугідь вирішили віддати на «вовину тисячу», тобто на розмінування витрачають, у найкращому разі» 1 млрд із спочатку виділених 3 млрд грн.
Ці цифри викликають чимало запитань.
Відомо, що в регіонах України, які зазнали агресії, особливо на звільнених від окупації територіях, залишилися величезні масиви земель, у тому числі сільгоспугідь, в яких таїться боєприпаси, що не розірвалися. Більше того, регулярно надходить інформація про те, що на цих боєприпасах підриваються люди та техніка під час сільгоспробіт.
У той же час, виявляється, що з виділених 3 млрд грн на розмінування буде витрачено лише третину, а решта перекидається на роздачу грошей, яка сильно пахне підкупом електорату та іншими досить сумнівними реальними цілями.
Все це викликає питання, на які чиновники та депутати дають не надто переконливі відповіді.
Наприклад, народний депутат від «Слуги народу» Дмитро Гурін написав у соцмережі Х , що «тисяча гривень на людину» піде з бюджетних програм, які не встигнуть виконати до кінця року.
Це гроші міжнародних партнерів, які держава не має права пустити на армію. Витратити можна на внутрішні товари та послуги або задонатити на військо. Не бачу проблем у такій моделі. По суті, ця програма – прихований спосіб перелити невикористані кошти міжнародних партнерів на комуналку та армію», – заявив депутат.
Його колега по фракції, яка вже згадувалась народна депутат Ольга Василівська-Смаглюк, відповідаючи на запитання, звідки держава візьме гроші на виплати, сказала : «Ця ідея виникла через те, що ми не розраховували, але отримали закордонну допомогу нашому бюджету. І так у нас з’явилися кошти, які ми можемо розподілити серед населення».
Але в рамках наведеної постановки кошти можна було використовувати куди раціональніше, ніж «розпиляти» на всіх. Можна було б, наприклад, зробити істотнішу, ніж жалюгідна тисяча, адресну виплату найменш забезпеченим. Наприклад, це пенсіонери з мінімальною пенсією, дані про які є в Пенсійному фонді, а виплата їм не пов’язана з якимись додатковими проблемами у вигляді карток кешбеку, реєстрації та іншої лабуди, оскільки їм можна провести виплати прямо на їх пенсійні картки чи через Укрпошту, залежно від того, як вони одержують свої пенсійні виплати.
Натомість «розпилили на всіх бажаючих», і вже це викликає підозру, що цим переслідувалися деякі інші цілі, ніж допомога малозабезпеченим.
До того ж, навряд чи цей неадекватний популізм схвалять наші міжнародні партнери, які допомагають Україні, і будуть у цьому цілком праві.
Що ж до ставлення пересічних обивателів до цієї витівки, то тут має місце звичайна в наших краях «біполярочка».
Як уже зазначалося вище, нещодавно Зеленський заявив, що вже майже 6,5 млн. громадян подали заявки на «єПідтримку», з них 1 млн. 600 тисяч – заявки на дітей, і перші виплати вже пішли.
З іншого боку, соціологічне дослідження , проведене дослідницькою компанією Active Group, вказує на те, що 39 відсотків українців сприйняли ініціативу Володимира Зеленського роздати кожному українцю тисячу гривень із подивом. Серед емоцій, які викликала ініціатива у обивателів, – роздратування, недовіра, зацікавленість та сором, причому 70,8% респондентів наголосили, що їхній матеріальний стан ніяк не зміниться після отримання тисячі гривень від Зеленського.
Тобто за досить негативного ставлення до цієї витівки, електорат у масі вирішив, що «поки на шару дають – треба брати».
Словом, як казав один відомий, хоч і вигаданий професор, «розруха не в сортирах, а в головах» влади та обивателів.
