В Україні назріває політична криза, і це останнє, що країні потрібне в нинішній важкій ситуації. Причиною є поглиблений конфлікт між значною частиною депутатського корпусу та Офісом Зеленського, і тут неабияк відзначилися обидві сторони. Крім того, деякі депутати торгуються про свої шкурні інтереси, а багато хто взагалі прагне втекти з парламенту, не бажаючи приймати рішення і брати на себе відповідальність у той час, коли Батьківщина в небезпеці. У свою чергу, Офіс продавлює нормативи, низка яких викликає питання щодо змісту, своєчасності та конституційності, а часто просто суперечать інтересам різних груп депутатів або тих, хто на них стоїть. Не кажучи вже про те, що спроби президентської канцелярії керувати законодавчим органом взагалі є неконституційними та виходять за цивілізовані рамки, але це є давньою вітчизняною традицією ще з часів Кучми.
Все це небезпечно, повторимо, політичною кризою і остаточною втратою керованості в країні, що тягне за собою важкі наслідки, особливо у світлі швидкого закінчення 5-річного терміну перебування Зеленського на вищій посаді і почалася навколо цього сварки. Крім того, можлива криза різко ускладнить відносини із західними партнерами, у тому числі надання ними військової, фінансової та іншої допомоги, без якої Україні практично неможливо буде встояти.
Проблема недієздатності парламенту у всій своїй красі постала 6 березня, коли було оголошено про відміну пленарних засідань, і поповзли чутки, що Офіс не може зібрати кворум, формально маючи так звану монобільшість. Потім 14 березня після повітряної тривоги, що перервала пленарне засідання, багато депутатів до зали взагалі не повернулися, боягузливо зникнувши в невідомому напрямку, внаслідок чого під куполом не було кворуму, і засідання було закрите.
«Не пустили Дуньку в Європу», або Гостра «голосувальна» недостатня у важкі часи
Чутки про те, що провладна частина Ради не вистачає голосів для голосування за потрібні нормативи, а в самому парламенті скоро взагалі не буде кворуму для проведення легітимних засідань через бажання багатьох депутатів взагалі розпрощатися з мандатами, ходили давно.
Ситуація остаточно загострилася на початку березня, коли «несподівано» було скасовано пленарні засідання 6 та 7 березня було скасовано два пленарні дні в Раді, хоча на ці засідання було заплановано розгляд – не мало не багато! – 48 законопроектів. Показово, що напередодні пленарних засідань 4 березня було проведено погоджувальну раду, на якій було затверджено порядок денний, а 5 березня одне пленарне засідання відбулося, але в його ході пішли чутки про відміну подальших засідань.
Офіційного пояснення цьому довго не було, проте не мовчала так звана опозиція.
Наприклад, народний депутат від «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко назвав причиною загострення відносин у Раді у зв’язку із ситуацією навколо відряджень депутатів насамперед за кордон.
Серед «ображених» у цьому питанні фігурує насамперед сама «Євросолідарність», яка заявила, що влада Зеленського заважає партії здійснювати міжнародні контакти, які мають, на думку партії, вкрай важливе значення для захисту країни від зовнішньої агресії. Не будемо вдаватися до подробиць про те, наскільки захисту країни від агресії сприяє метушня депутатів через кордон «туди-сюди-назад» на різні зустрічі, саміти, конференції та інші «посидіти».
Нагадаємо, що лідера «Євросолідарності» Петра Порошенка не випустили у відрядження на Мюнхенську конференцію під приводом того, що саме в Мюнхені йому нібито загрожує серйозна небезпека. Яка саме небезпека могла чатувати в столиці Баварії Петра орла нашого Порошенка, залишилося невідомим, і залишається лише припустити, що намалювалися проблеми з якістю пива в культовому пивному ресторані Hofbräuhaus, який у різний час відвідували Моцарт, Ленін, верхівка німецького нацизму, Буш та Буш де було проголошено програму німецької нацистської партії. Можливо, у Зеленського побоялися, що Порошенко почне там якийсь новоявлений «пивний путч» чи почне там видавати газету «Іскра», як більшовики…
Словом, у нас що влада, що опозиція. Одні в нападі ІБД (імітація бурхливої діяльності) метушаться сюди-туди через кордон, зображуючи «боротьбу з агресором» ближче до виробників пива баварського, темного і світлого. Інші з цією суєтою самовіддано борються, пишучи абсолютно безглузді причини. У такий важкий для країни час все це виглядає цинічно та огидно.
До речі, Порошенко поскаржився керівництву ЄС, що його не пустили до Мюнхена. Можна собі уявити, що думають на розвиненому Заході, дивлячись на той балаган, який влаштовує «еліта» країни, яка вже третій рік спливає кров’ю під ударами агресора, що багаторазово перевершує!
До того ж на неможливість виїхати за кордон скаржаться і члени інших фракцій, включаючи провладну «Слугу народу».
Тому з’явилася неофіційна інформація про те, що цілою низкою депутатів і фракцій було висунуто ультиматум: якщо Офіс перешкоджатиме їхньому вільному переміщенню за кордон, то вони ставитимуть на голосування кожну поправку до вкрай важливого законопроекту про мобілізацію. А оскільки таких поправок було подано понад 4 тисячі (!), то навіть звичайна їхня постановка на голосування здатна паралізувати роботу парламенту на місяці.
Саме цим пояснив скасування засідань згаданий депутат Гончаренко.
Але деякі опозиціонери з інших фракцій пішли ще далі, пояснюючи причини поспішної скасування пленарних засідань тим, що при владі взагалі відсутні голоси за будь-які законопроекти. Формально існує провладна монобільшість у вигляді фракції «Слуга народу», в якій нібито налічується 235 депутатів, і набрати необхідних 226 голосів для голосування простою більшістю начебто не має скласти проблеми за достатньої депутатської дисципліни.
Щоправда, навіть обліково у парламенті такої кількості депутатів у провладній фракції вже давно немає. Як писав поет, «інших вже немає, а ті далекі», причому деякі навіть «гріють нари», оскільки проходять по різних кримінальних справах, чи то виправданим, чи висмоктаним з пальця, але це окрема тема.
У результаті, за інформацією з мережі, навіть за особливо потрібні та резонансні нормативи «слуги» дають у кращому разі трохи більше 200 голосів, а дуже часто можуть «видавити» з себе лише близько 170 голосів.
Зазначимо, що фактична відсутність парламентської більшості ставить під питання легітимність чинного уряду, який, згідно з нинішньою редакцією Конституції, формується парламентською більшістю партійних фракцій. І тут навіть підтримка депутатських груп викликає питання щодо легітимності уряду. Втім, це окреме питання, а тому зазначимо лише, що у подібних випадках із країнами розвиненої демократії призначають позачергові вибори для переформатування парламенту та формування на цій основі нового кабінету.
За деякими даними, останнім часом владі не особливо допомагає навіть «паличка виручалочка» у вигляді лояльних до влади депутатських груп, які давали голоси, необхідні для прийняття потрібних рішень. Через низку причин, про які далі, серед цієї категорії депутатів добрати необхідні голоси стає дедалі складніше.
Зрештою це призвело до того, що влада була змушена піти на негласну коаліцію з фракцією ОПЗЖ, яку, як відомо, офіційна пропаганда звинувачує у всіх смертних гріхах, включаючи посібництво агресору. Деяких депутатів від цієї фракції вже навіть присадили на нари, наприклад, відомого Нестора Шуфрича
На початку березня ця колізія завершилася в такий спосіб. Голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія заявив про те, що депутати фракції нібито масово направлені до військ та лінії фронту, щоб на місці вивчити існуючі проблеми. Також депутати отримали термінове та важливе завдання збирати матеріал для «комплексного звіту для Сенату США» на теми «Положення на лінії фронту», «Стан оборонних споруд» та «Ситуація у навчальних комплексах ЗСУ».
Чому цей матеріал знадобився лише Сенату Конгресу, але не зацікавив його нижню Палату представників, Арахамія не сказав. Натомість він заявив, що як тільки ці «термінові та важливі завдання» будуть виконані, депутати зберуться у сесійній залі і з новими силами продовжать подальший розгляд та ухвалення важливих законів.
За інформацією мережі, у Раді ходять чутки, що все це може стати початком великого бродіння у депутатському корпусі, передусім у фракції «Слуга народу». Якщо узагальнити причини такого бродіння, слід назвати таке.
По-перше, це невдоволення різних груп усередині фракції політикою Банкової. Окремо треба відзначити фронду того крила, що посилюється, фракції «Слуга народу», яке пов’язане із західними структурами. Це відбилося в недавньому провалі голосування за важливий для Офісу законопроект про Бюро економічної безпеки, проти якого виступили посольства країн Заходу.
По-друге, більшість депутатів фракції «Слуга народу» розуміють, що на наступних виборах, коли б вони не проходили, у них уже не буде жодних перспектив бути включеними до списків партії Зеленського. І якщо частина депутатів взагалі прагнуть розпрощатися з мандатом, не чекаючи на вибори, то інша частина починає шукати собі нових «господарів».
По-третє, різко ускладнює становище загальна важка ситуація у країні і фронті, і навіть у відносинах із західними партнерами.
По-четверте, починає позначатися робота, яку ведуть противники Зеленського, включаючи Порошенка і не лише щодо легітимності чи нелегітимності перебування Зеленського на посаді після того, як 20 травня закінчиться 5-річний термін повноважень.
Спроба відновити пленарні засідання Ради 14 березня закінчилися «боягузливо-скандальним» чином.
Цього дня парламент встиг схвалити звернення до урядів та парламентів іноземних держав та міжнародних організацій із закликом засудити російські «вибори» на окупованих територіях України. За відповідний документ проголосували 282 депутати. Така кількість голосів давала надію на те, що подальша робота Ради цього дня буде плідною.
Після цього в Києві пролунала повітряна тривога, і депутати пішли нібито в бомбосховища. А після скасування тривоги депутати не змогли зібратися на голосування — на сигнальному етапі було лише 203 голоси. Таким чином засідання закрили, оскільки для прийняття подальших рішень не вистачало голосів. Іншими словами, значна частина депутатів просто розбіглася під звуки сирени повітряної тривоги.
Наступного дня засідав профільний комітет із оборони, розглядаючи до другого читання поправки до проекту закону про мобілізацію. За інформацією медіа, було розглянуто кілька десятків поправок, яких було подано, повторимо, понад 4 тисячі. Причому зроблено це було спеціально, щоби надовго загальмувати ухвалення вельми неоднозначного закону, голосувати за який хочуть далеко не всі депутати, боячись брати на себе відповідальність.
Закон про мобілізацію як одну з найважливіших причин парламентського ступору
Але, крім зазначених, ще однією з найважливіших причин того, що депутати розбігаються аж до складання повноважень, є необхідність під тиском Офісу приймати вельми токсичні та непопулярні нормативи, насамперед про мобілізацію.
Проект скандального закону про посилення мобілізації за фактом його розгляду в першому читанні детально розглядався в публікації « Шабаш антиконституційної моб(г?)ілізації на тлі військового загострення соціальних виразок ».
Чи не найбільшого напруження досягли пристрасті саме довкола величезної кількості поправок до цього законопроекту.
Насамперед, фракція Порошенка фактично оголосила ультиматум, давши зрозуміти, що здатна серйозно уповільнити процес ухвалення через свої поправки, якщо влада не прислухатиметься до Порошенка та компанії. До цієї фракції можуть приєднатися такі любителі виступів та великої кількості поправок, як колишній спікер Дмитро Разумков і навіть деякі депутати від фракції «Слуга народу», наприклад, відомий Георгій Мазурашу, який славиться «творчим» та екстравагантним підходом, про що докладно йшлося у публікації. Закон Мазурашу»: весняне загострення нормотворчої патології чи побудова путінізму в Україні? » .
Але головна проблема навіть не в поправках та їх кількості, а в тому, що за законопроект про посилення мобілізації мало хто готовий голосувати в принципі, а тому багато депутатів намагаються уникнути цього всіма можливими способами.
Справа в тому, що цей норматив лякає цивільних і дратує військових, багато з яких чекають на посилення або сподіваються на ротацію. Як ухвалення, так і провал законопроекту завдасть удару по владі. У першому випадку це буде, ймовірно, втрата електорату, який не хоче мобілізації. У другому – різке невдоволення владою в армії, яке накладеться на нинішню і так важку ситуацію на фронтах.
Крім того, нездатність забезпечити нову хвилю мобілізації стане дуже серйозним ударом по владі Зеленського, свідченням її послаблення. Причому цю неспроможність звернуть увагу як західні союзники, і Москва.
Тим більше що й у разі прийняття нормативу, влада буде ослаблена різким зростанням внутрішнього невдоволення, яке накладеться на падіння підтримки влади, яке спостерігається і без ухвалення закону про посилення мобілізації.
Більше того, багато депутатів хочуть залишити парламент, щоб позбавитися необхідності нести відповідальність у такий важкий час з дуже туманними та похмурими перспективами. Нагадаємо, що значна частина депутатів, які потрапили до парламенту на позачергових виборах у 2019 році, в тому числі від «Слуги народу», відрізняються, м’яко кажучи, не надто високими професійними та морально-діловими якостями, а також не можуть похвалитися чистотою помислів. і шляхетністю устремлінь. Багатьом з них, схоже, відчувають, що «пора робити ноги», щоб не нести відповідальність і «тихенько піти в ліс». До того ж, повторимо, дуже багато з них не бачать подальших перспектив у тому, щоб мати відношення до влади Зеленського та його партії.
Очевидно, що все це лише посилює невдоволення «слуг» тим, що їх змушують голосувати за непопулярні законопроекти, на кшталт мобілізації чи заборони УПЦ, але не прислухаються до їхніх зауважень та не враховують їхні інтереси.
Зрештою, ходять чутки про велику образу деяких депутатів за те, що нагорі «пиляють» величезні кошти, а з ними не діляться.
У фракції «Слуга народу» розпочинається розпад, яскравим прикладом чого, повторимо, є відокремлення депутатів, орієнтованих на західні структури, а також інших «груп за інтересами».
Усі ці «ігри» мають ще один, вкрай небезпечний бік.
Чомусь не надто афішується та цілком зрозуміла обставина, що без якогось осудного рішення про мобілізацію може ще сильніше ускладнитися проблема надання Україні західної допомоги, насамперед військово-технічної.
Можна скільки завгодно і цілком справедливо говорити про цинізм західних партнерів, але їх також можна зрозуміти. Оскільки вони не бачать сенсу в тому, щоб надавати допомогу Україні, у тому числі зброєю, якщо воювати нікому буде.
За найоптимістичнішими прогнозами, друге голосування за законопроект про мобілізацію може бути у парламенті до квітня, а остаточне голосування – десь у середині квітня. Але є прогнози, що все це може затягтися і до травня, якщо опозиція та фронда всередині партії влади затягуватимуть розгляд тисяч поправок.
У зв’язку з цим пішли розмови про те, що влада може вдатися до так званої особливої процедури голосування, суть якої полягає в тому, що переважна більшість поправок буде просто відкинута без розгляду.
Але для того, щоб вдатися до такої процедури, потрібне відповідне рішення, для якого голосів може не знайтись.
А якщо вони навіть і знайдуться, то все одно треба буде знайти голоси для голосування, власне, за законопроект у другому читанні та загалом, але не факт, що такі голоси знайдуться.
А депутати, нагадаємо, під звуки сирени повітряної тривоги боягузливо розбігаються, не бажаючи брати на себе відповідальність за складні рішення у такий важкий для країни час!
