Ескалація імперіалістичних протиріч між Москвою та НАТО, насамперед США, з можливістю прямого зіткнення між ними стає дедалі актуальнішою проблемою міжнародних відносин. Найголовнішою причиною цього стала кривава бійня, розгорнута Москвою проти України та її всілякі наслідки. У медіа з’явилася думка про те, що війна в Україні та світові процеси, з нею пов’язані, підходять до якоїсь переломної точки, за якою або почнеться процес врегулювання, або, навпаки, буде подальша ескалація, причому вже по лінії Москва-Захід.
Не вдаючись у дискусію про «переломність моменту», ризикнемо стверджувати, що відносини між Москвою та Заходом загострюються, де під Заходом слід розуміти, насамперед, США та Британію, оскільки багато членів НАТО продовжують лавірувати, наївно сподіваючись, що криза, що почалася «велика» війною» в Україні, який неухильно розростається і дедалі більше виходить за межі власне України, якимось дивом «розсмокчеться», хай навіть шляхом «умиротворення» агресора за «мюнхенським сценарієм», тобто якщо Захід змириться і визнає окупацію агресором частини чи навіть усієї України. Щоправда, в Америці теж є прихильники такого «умиротворення», наприклад, в особі Трампа та його оточення, але це окреме питання.
Будучи вкрай небезпечним у глобальному плані, загострення відносин між Заходом і Москвою об’єктивно відповідає інтересам України, оскільки не залишає її віч-на-віч з більш потужним і ресурсним агресором, що володіє ядерною зброєю.
В останні дні загострення між Москвою та Заходом розвивалося по цілій низці напрямків.
Насамперед це чергова серія дебатів на тему надання Заходом, власне Штатами та Британією, права завдавати ударів углиб території агресора західними далекобійними засобами. Після візиту прем’єра Британії Кіра Стармера до Америки та обговорення цього питання з Байденом, а також після бурхливої реакції Москви на цю тему, питання відклали до Генасамблеї ООН, і він трохи вщух, щоб незабаром знову активізуватися.
До того ж проблема ударів британськими і французькими ракетами не така проста, якщо цього не хоче Америка, а розкол у Вашингтоні між Блінкеном і Салліваном проблему тільки ускладнює.
Є й інші чинники, які можуть призвести до прямого зіткнення. Наприклад, ракети і дрони агресора дедалі частіше залітають у повітряний простір країн НАТО, і, хоча там поки що ніяк не наважаться їх збивати, рано чи пізно це загрожує конфліктом.
Крім того, є порушення технічних засобів навігації в Європі, в чому обґрунтовано підозрюється Москва, низка шпигунських скандалів за участю російської агентури на Заході та інше.
“Ракети літають і дрони летять, але в НАТО бояться і збивати не хочуть”
Тема зальоту ракет і дронів агресора в повітряний простір країн НАТО при завданні ворожих ударів по Україні вже зав’язнула в зубах, але в альянсі ніяк не вирішать, що з цим робити, і поки що намагаються вдавати, що проблеми немає.
При порушенні суверенного повітряного простору країни-сусіди піднімають у повітря горезвісні F-16 і супроводжують ракети і дрони, поки ті не покинуть їхню територію. Тобто фактично грають у дитячі ігри, замість того, щоб їх елементарно збити і попередити Москву, що наступного разу реакція буде більш жорсткою, тим більше, що до Калінінграда та прибалтійської частини Росії з Польщі та Прибалтики рукою подати.
Є версія, що відповідної реакції сусідніх з Україною країн-членів НАТО перешкоджає сам альянс, і це вкотре ставить питання про спроможність НАТО як інституту колективної безпеки.
У той же час, агресор діє дедалі нахабніше, а ситуація загострюється, про що пише Bloomberg у публікації з промовистою назвою ” Rіsk of a Direct NATO-Russia Clash Is Growing” або “Ризик прямого зіткнення НАТО і Росії зростає “.
Зазначається, що нещодавно дві країни НАТО повідомили про інциденти з російськими БПЛА.
Румунія заявила, що винищувачі вистежили російський БПЛА, який порушив її повітряний простір та попрямував на територію України. Латвія викликала російського дипломата після того, як на сході розбився дрон. Президент Едгарс Рінкевичс заявив, що НАТО має діяти «колективно» проти зростаючої кількості подібних інцидентів.
Зазначається також, що новий глава МЗС України Андрій Сибіга закликав альянс розгорнути свої системи ППО «для перехоплення російських ракет та безпілотників над Україною», хоча особливих сподівань на таку допомогу від НАТО годувати не варто.
Про неадекватну дискусію, яка розгорнулася в Румунії у зв’язку із зальотом на її територію московських дронів, пише Neue Zürcher Zeitung у публікації « Abschiessen oder nicht? Die Debatte ? Дебати про порушення російського повітряного простору в Румунії торкаються всієї НАТО ».
Виявляється, існують юридичні перешкоди для того, щоб збивати ворожі дрони у суверенному повітряному просторі країн НАТО!
Зазначається, що до Румунії російські дрони залітають часто, коли агресор обстрілює українські порти на Дунаї, які знаходяться прямо на кордоні з Румунією. Останнім часом після збирання врожаю та активізації роботи портів на експорт ворожі обстріли знову активізувалися. Румунія в цих випадках часто піднімає в повітря винищувачі, але збивати дрони вони виявляються! – Не мають права.
Згідно з румунськими законами, безпілотники, навіть якщо вони озброєні, вважаються не снарядами, а літальними апаратами. Перш ніж наказати збити їх, слід, зокрема, зв’язатися з пілотом і вимагати негайно залишити повітряний простір, що саме по собі є маячня.
Більше того, армія має право вести бойові дії, тільки якщо було оголошено військовий, облоговий чи надзвичайний стан. У мирний час зброю можна застосовувати лише на полігонах. Начальник Генштабу Румунії Влад Георгіце заявив, що для того, щоб збивати дрони-порушників, необхідно внести зміни до чотирьох законів.
Місцеві коментатори справедливо вказують, що якщо Румунія не збиватиме російських безпілотників, це створить образ слабкості, а цього дозволяти не можна.
До того ж, не Румунією єдиною, як кажуть. У районі латвійського міста Резекне впав російський дрон, який пролетів повітряний простір Білорусі та навряд чи був націлений на Україну, але збився з курсу. Можливо це провокація.
Спостерігачі порушують питання про порушення Росією повітряного простору НАТО, щоб перевірити «червоні лінії» альянсу. Досі НАТО рішуче відмовлялося від участі у бойових діях, щоб не бути втягнутим у війну.
Польща особливо наполегливо вимагає перегляду цієї лінії. Варшава та Київ ще влітку уклали угоду, яка в принципі має дозволити Польщі знищувати російські ракети над українською територією. Київ уже давно закликає до цього. Проте генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, який йде, висловився проти.
Але дебати продовжуються. Після останніх інцидентів шведський дипломат Фредрік Весслау у журналі Foreign Policy закликав посилити ППО на східному фланзі. Коаліція бажаючих у рамках альянсу має перемістити системи ППО до кордону з Україною та сформувати захисний щит над прикордонними державами НАТО, від якого виграє і частина України.
Поки що Румунія посилює українську ППО. Нещодавно парламент країни ухвалив рішення про надання однієї з двох румунських систем Patriot у розпорядження України. Цей крок також відповідає інтересам безпеки Румунії, хоча збивати дрони супердорогими ракетами Patriot – надто марнотратно, і збивати їх швидкострільною зброєю з літаків чи вертольотів – ефективніше.
Агресор неухильно нахабніє, і нещодавно завдав повітряного удару по зерновозу з українською пшеницею, що йшов до Єгипту і перебував біля берегів Румунії. Після вибуху на борту судно зберегло хід та змогло дійти до великого порту Констанца.
Щоправда, судно було не в територіальних водах Румунії, а в її винятковій економічній зоні приблизно за 55 км від румунського порту Сфанту-Георге в дельті Дунаю. Але цей факт має змусити НАТО нарешті вжити належних заходів.
Вжити цих заходів та відповідних рішень вимагає від НАТО ціла низка східноєвропейських країн, про що пише Bloomberg у публікації « Europe’s East Seeks НАТО Response to Russia Airspace Violations» або «Схід Європи очікує відповіді НАТО на порушення повітряного простору Росії ».
Зазначається, що міністри оборони дев’яти східноєвропейських країн закликали НАТО підготувати «колективну відповідь» на випадки порушення Росією повітряного простору країн, що межують з Україною.
Міністри Болгарії, Чехії, Естонії, Угорщини, Латвії, Литви, Польщі, Румунії та Словаччини під час зустрічі в Бухаресті підписали спільну заяву, в якій висловили «глибоке занепокоєння» з приводу вторгнення російських безпілотників і ракет на територію країн альянсу.
«Це нова реальність, яку не можна ігнорувати… Нам потрібна колективна відповідь у рамках НАТО на виклики, що створюються сучасною зброєю і технологіями, у тому числі шляхом зміцнення наших можливостей з виявлення, ідентифікації і, при необхідності, поразки об’єктів, що низько й повільно летять», — йдеться у заяві міністрів.
До речі, це до питання вступу до НАТО, яке нібито захистить. Як бачимо, ракети та дрони агресора вже два роки залітають у повітряний простір НАТО, а альянс ніяк не наважиться їх збивати на своїй території, простіше кажучи, боїться.
Удари західним «дальнобоєм»: «парт-політ-робота» або «прийшли-поговорили-розійшлися»
Нескінченне та безрезультатне обговорення теми дозволу Україні використовувати для ударів по території агресора далекобійну ракетну зброю змушує згадати радянські часи, коли в армії було поняття «партійно-політичної роботи» (ППР), яку часто перекладали як «прийшли-поговорили-разошлись». Щоправда, замість «поговорили» зазвичай використовувалося інше слововживання, але подробиці вдаватися не будемо.
Останній раунд або, якщо завгодно, напад цих розмов під час візиту нового прем’єра Британії Кіра Стармера до Вашингтона продовжив цю традицію.
Але чергова серія цих розмов викликала вкрай різку реакцію Москви. З погрозами у відповідь і «пугалками» виступила ціла низка московських «говорящих голів», включаючи самого Путіна або «особи, на нього схожого».
«Обличчя, схоже на Путіна», коментуючи можливість того, що Україна отримає дозвіл завдавати ударів по Росії західними далекобійними ракетами, заявило, що Кремль це сприйматиме як пряму участь Заходу у війні з Росією, оскільки, мовляв, ЗСУ не можуть самостійно завдавати ударів західною високоточною зброєю, польотні завдання для нього «можуть вносити лише натовські військові, а самі ракети наводяться за супутниковими натовськими системами».
«Тому йдеться не про дозвіл українському режиму завдавати ударів по Росії цією зброєю. Йдеться про те, що країни НАТО безпосередньо братимуть участь у військовому конфлікті. Якщо це рішення буде ухвалено, це означатиме не що інше, як пряма участь країн НАТО, США, європейських країн у війні в Україні. Це істотно змінює саму суть, саму природу конфлікту. Це означатиме, що країни НАТО, США, європейські країни воюють із Росією. А якщо це так, то, маючи на увазі зміну самої суті цього конфлікту, ми прийматимемо відповідне рішення, виходячи з тих загроз, які нам створюватимуться», – заявив Путін.
Нагадаємо, що проти агресора і навіть на його «канонічній» території у Курській області воює ціла номенклатура західних озброєнь, які партнери постачають ЗСУ. Крім того, «хаймарси», «ескалібури» та українські дрони також наводяться за допомогою американських систем, у тому числі при ударах по «канонічній» території агресора.
У цьому сенсі неадекватними є як загрози Москви, так і побоювання західних лідерів, перш за все, Байдена та частини його команди.
Про широко розрекламовану, але безрезультатну зустріч Байдена і Стармера у Вашингтоні в медіа говорилося дуже багато, тому вдаватися в подробиці не будемо, але звернемо увагу на деякі важливі та показові деталі.
У публікації The Gardian “Joe Biden dismisses Russian threats during meeting with Keir Starmer” або ” Джо Байден відкинув російські погрози під час зустрічі з Кейром Стармером “ відзначається не тільки те, що на зустрічі не було ухвалено рішення про удари по Росії далекобійними ракетами, але також зазначається, що Байден категорично відкинув заяви Путіна про те, що зняття обмежень з України буде рівносильним вступу НАТО у війну з Росією.
Також видання з посиланням на джерела зазначає, що, на думку Вашингтона, розгортання ракет має стати частиною ширшого плану, спрямованого на спробу покласти край повномасштабній війні.
Саме після цього в медіа з’явилася рясна інформація про черговий «план Зеленського», який він представить Байдену у Вашингтоні під час Генасамблеї ООН, яка розпочнеться 22 вересня.
Агентство Reuters у публікації ” Putin’s options for Ukraine missiles response include nuclear test , experts say” або “Експерти кажуть, що варіанти відповіді Путіна на ракети в Україні включають ядерне випробування ” пише, що реакцією на дозвіл Заходу бити західними ракетами по території Москви може стати посилення ударів по Україні та перші з часів СРСР ядерні випробування в Росії. При цьому напади Росії на територію НАТО не слід очікувати. У той же час, заклики провести ядерні випробування для страхування в Росії вже давно звучав від ряду голів, що «говорять».
Видання Politico у публікації “Starmer and Biden brush off Putin’s threat of war” або ” Стармер і Байден відмахнулися від загрози війни з боку Путіна”, зокрема, пише, що, за словами Стармера, остаточного рішення щодо ракет Storm Shadow на зустрічі прийнято не було, а подальший розвиток подій може відбутися на засіданні Генасамблеї ООН.
Також зазначається, що використання британських ракет Storm Shadow частково спирається на американські технології, тому потрібна згода США. Але було висловлено сумнів у тому, що використання ракет Storm Shadow стане переломним моментом у конфлікті.
У публікації “The New York Times” або “Зустріч з Байденом, британський лідер натякнув на швидке рішення щодо зброї в Україні “, зокрема, зазначається, що питання, чи варто вирішити Україні використати далекобійну зброю, став рідкісним предметом розбіжностей між британськими та американськими офіційними особами, які переважно дотримувалися єдиної стратегії протягом останніх 30 місяців бойових дій.
Британські чиновники стверджують, що від України не можна очікувати на ефективну боротьбу, якщо вона не зможе атакувати військові об’єкти, які Росія використовує для стрільби ракетами, або літаки, які доставляють «плануючі бомби». І вони вважають, що Путін, незважаючи на всі свої ядерні загрози, переважно блефує. За їх словами, Путін показав, що не хоче безпосередньо втягувати НАТО у бойові дії.
Думка Байдена була набагато обережнішою. Він вагався при ухваленні кожного важливого рішення.
Американські побоювання подвійні. Перше корениться у прагненні Байдена не допустити ескалації війни. Він неодноразово говорив членам свого штабу, що їхнім пріоритетом номер один є «недопущення третьої світової війни».
Друге занепокоєння американців має практичний характер. Представники Пентагону не вважають, що Україна має достатньо ракет ATACMS, британських Storm Shadow і французьких SCALP, щоб досягти стратегічних успіхів на полі бою. Радіус дії ракет, зазначають вони, добре відомий, а Росія вже перемістила свої найцінніші літаки за межі дальності польоту ракет.
Крім того, за словами американських чиновників, вони просто не можуть поставити Україні ще багато ракет. Пентагон попередив, що повинен мати достатній запас зброї у разі початку бойових дій у Європі чи Азії. А ракети настільки дорогі, що, на їхню думку, Україна могла б отримати більше вогневої сили, вклавши ці гроші в безпілотники.
Словом, в американському трактуванні рішення, що обговорюються Байденом і Стармером, мають скоріше символічний, ніж змістовний характер. І над цим нависають американські вибори.
Видання Neue Zürcher Zeitung у публікації ” Die Ukraine soll mehr Spielraum beim Einsatz westlicher Waffen erhalten – Russland reagiert mit harschen Drohungen ” або ” Україні слід дати більше свободи у використанні західної зброї – Росія відповідає жорсткими погрозами “, зокрема, згідно з яким США погодяться на застосування Storm Shadow та аналогічних французьких крилатих ракет Scalp у глибині російської території, але залишиться заборона використання американських ракет ATACMS. Зазначається також, що Storm Shadow – не та зброя, яка вирішить результат конфлікту, оскільки його запаси дуже обмежені.
У публікації ВПС ” Starmer-Biden talks були про second-guessing Putin ” або ” Переговори Стармера і Байдена були присвячені переосмисленню дій Путіна “, зокрема, йдеться, що зусилля дипломатів і розвідки зосереджені на психології Путіна та його реакції.
Чи він здатний напасти на одну з країн НАТО, що потенційно загрожує жахливою перспективою втягування всього блоку у війну з Росією?
А якщо цього не станеться, чи зможуть союзники України зазнати не такої прямої агресії, такої як кібератаки чи пошкодження підводних комунікаційних кабелів убік Москви?
Наголошується, що у війні Росії проти України не видно явної перспективи, оскільки не видно відповіді на запитання: як перемогти Росію без того, щоб спровокувати російське керівництво? які саме можуть бути наслідки дій західних країн? і яка ціна бездіяльності?
Агентство Reuters з посиланням на неназваних європейських дипломатів у публікації «US officials question if easing Ukraine weapons restrictions would pay off » або « Чиновники США сумніваються, що ослаблення обмежень на постачання зброї Україні окупиться » повідомляє, що Україна передала США та Великобританії Росії для ударів по них західною зброєю. Серед цілей – командні пункти, склади палива та зброї, місця зосередження військ.
Про глухий кут у переговорах США та Британії про удари західною зброєю по території Росії пише The Sunday Times у публікації « Під колишніх міністрів оборони кажуть прем’єр-міністру: нехай Україна запускає наші ракети ».
Зазначається, що діяти самостійно, незважаючи на Штати Стармера, закликають п’ять колишніх міністрів оборони Грант Шеппс, Бен Уоллес, Гевін Вільямсон, Пенні Мордонт, Ліам Фокс, а також колишній прем’єр Борис Джонсон.
Вони наполягають на тому, щоб дозволити Україні завдавати ударів територією агресора британськими ракетами Storm Shadow без згоди Вашингтона.
Уоллес заявив, що відмова від негайних дій зробить Британію «умиротворцем» Кремля, Вільямсон назвав це «невиконанням обов’язку», а Джонсон додав: «Немає можливих підстав для зволікання».
У свою чергу, Грант Шеппс заявив: «Замість того, щоб чекати офіційного схвалення з боку США, Кір повинен надати президенту Зеленському те, чого він сьогодні відчайдушно потребує. Саме так ми зайняли позицію глобального лідера щодо підтримки України. Ми діяли. За нами пішли інші. І саме таке лідерство знову потрібне Україні сьогодні».
Все це звучить красиво, але важливий нюанс. Британія може дозволити запустити Storm Shadows без схвалення США, але вони можуть бути перехоплені російськими ППО або збиті з курсу. Ракети наводяться на мету за допомогою спеціальної американської системи наведення та картографії. Якщо американці не дадуть можливість нею користуватися, і ракету запустити за допомогою звичайної системи GPS, то вона, напевно, буде перехоплена та/або збита з курсу засобами російської ППО та РЕБ.
Видання стверджує, що в команді Байдена існує розкол між Блінкеном і Джейком Салліваном, радником національної безпеки США. Саме Салліван нібито є головною перешкодою отримання дозволу.
Начебто є натяки на те, що навіть якщо Байден не готовий публічно дати зелене світло, він готовий схвалити використання американських систем розвідки та цілевказівки для супроводу Storm Shadow, який спільно виробляють Великобританія, Франція та Італія. Але Стармер прагне одержати чіткий підпис США.
Британські чиновники впевнені, що загрози Путіна порожні: «Вони перевіряють нашу оборону 20 разів на рік. Путін виступає з цими погрозами вже понад два роки, але так нічого й не зробив. За перші 18 місяців він погрожував ядерною відплатою 38 разів. Коли ми ввели танки, він сказав, що завдаватиме ударів по базах НАТО».
Вони вказують на те, що ракети Storm Shadow вже були використані проти російських цілей у Криму, який Путін вважає частиною Росії, що робить Чорноморський флот практично марним. Один із джерел сказав: «Storm Shadows знищили штаб його військово-морського флоту в Криму. Ми вже перейшли межу. Червоні лінії Путіна випарувалися».
Якщо їхнє застосування буде розширено, Storm Shadow та французька версія Scalp можуть надати істотну допомогу Україні, поставивши під удар російські аеродроми, центри ремонту техніки, нафтопереробні заводи та командні штаби.
Ключові чиновники Стармера прагнуть досягти прогресу до можливого тріумфу Трампа на виборах у США. Дехто в Лондоні вважає, що Байден не хоче брати на себе зобов’язання, оскільки це може зашкодити шансам віце-президента Харріса на перемогу у виборах.
Цікаво, що поки США та Великобританія ведуть напружений діалог навколо дозволу завдавати ударів західними ракетами, ще один виробник таких ракет – Франція – «сидить тихо, як миша під віником», хоча ще не так давно, пам’ятається, Макрон мало не військо мав намір спрямовувати в Україну, розмірковуючи про «стратегічну двозначність». Про це йдеться в публікації Le Monde “La France cultive l’ambiguïté sur les frappes en profondeur en Russie” або ” Франція культивує двозначність з приводу глибоких страйків у Росії “.
Як зазначається, французькі чиновники після заяви Путіна про ескалацію у разі ударів далекобійною зброєю територією РФ сказали, що хочуть уникнути розв’язання Третьої світової війни. При цьому в Парижі не виключають, що Путін може реально втілити свої погрози.
Характерно, що Париж, на відміну від Британії та США, на офіційному рівні нічого не говорить про можливість дати таку згоду.
Західний «дальнобій» та переломний історичний момент
Хоча удари західними далекобійними ракетами, у разі отримання дозволу, завдадуть шкоди агресору, але принципово хід війни вони не змінять.
Британськими та французькими далекобійними ракетами ЗСУ б’ють за російськими позиціями на захоплених територіях України ще з минулого року, а американськими ATACMS з весни 2024-го. Однак це не призвело до вражаючої зміни ситуації на полі бою – агресор як наступав, так і продовжує наступати. Причому останнім часом наступ прискорився.
До того ж, за даними західних медіа, запаси далекобійних ракет України досить обмежені. Тому удари цими ракетами не змусить Москву сісти за стіл переговорів.
Удари далекобійними ракетами – не перша червона лінія Кремля. Але жодної особливої відповіді на це Москва раніше не давала. Відмінність лише в тому, що «червоною лінією» вдалині «дальнобоєм» назвало особисто Путін, не кажучи про ціле «табуне» інших голів, що «говорять».
Тому погрози у зв’язку з ударами «дальнобоєм» можна вважати черговою «психічною атакою», але можуть бути і кроки у відповідь аж до ударів ядерною зброєю.
Головним стримуючим фактором для застосування «ядерки» для Москви є небезпека повної міжнародної ізоляції Росії та загроза удару у відповідь з боку країн НАТО.
Ще одним важливим стримуючим фактором вважає категоричне неприйняття ядерних ударів з боку Китаю, головного союзника Москви.
Незважаючи на те, що військова вигода від дозволу на удари по Росії невелика, а ризик прямого зіткнення НАТО з Росією не є нульовим, на Заході цей варіант все ж таки розглядають, хоча раніше від нього утримувалися.
Можливо, НАТО таким чином показує, що готове до будь-якої форми ескалації з боку Москви аж до повномасштабної війни за участю країн альянсу. Хоча ознак того, що Захід справді готовий зараз до великої війни з Росією, не спостерігається. Очевидно, що пряме зіткнення може швидко перерости в ядерну війну, тому Захід досі прагнув не допускати безпосереднього конфлікту з Москвою, а допомагати Україні, щоб не допустити її розгрому, обережно перетинаючи чергові «червоні лінії» в надії, що військові втрати та санкції. підточать внутрішню стабільність Росії та її здатність продовжувати війну.
До того ж, напередодні виборів будь-яка ескалація війни із загрозою втягування до неї Америки гратиме на руку Трампу, що є неприйнятним для адміністрації Байдена.
Крім того, намір все ж таки дати дозвіл на західний «дальнобій» по Росії може відображати прагнення «партії війни» на Заході зірвати будь-які спроби початку переговорів про закінчення війни на тлі миротворчих зусиль різних країн, що активізувалися останнім часом, включаючи навіть Німеччину. Дозвіл на удари не такий небезпечний для Путіна з військової точки зору, щоб спонукати його до переговорів на умовах України та Заходу, але досить значущий з політичного погляду, щоб створити йому ситуацію «втрати особи», якщо він на переговори піде, і війна буде продовжуватись.
Загрози «жорсткої відповіді» з боку Росії «партія війни» на Заході та в Україні вважає банальним шантажем, який Кремль побоїться втілити в життя, а тому не треба боятися переходити «червоні лінії».
Втім, у Росії є своя «партія війни», яка вважає, що не слід боятися прямого зіткнення із Заходом із використанням ядерної зброї, а навпаки, потрібно поставити НАТО ультиматум, після якого Америка однозначно піде на поступки, щоб уникнути ядерної катастрофи.
Лобове зіткнення цих двох «партій війни» потенційно загрожує прямим конфліктом НАТО і Москви з перспективою переростання його в ядерну війну.
У наростаючих протиріччях між Москвою та Заходом, власне Америкою, є важлива особливість.
Судячи з заяв із Москви, у Кремлі затіяну їм криваву бійню, висловлюючись по-науковому імперіалістичну загарбницьку війну, розглядають як одну із складових більш глобального процесу встановлення нової системи світопорядку та спонукання Заходу і, в першу чергу США, до домовленостей про нього.
Але Вашингтон не сприймає війну в Україні як глобальну проблему, для вирішення якої потрібно щось домовлятися з Кремлем. Згідно з поширеною думкою, Вашингтон розглядає війну в Україні як можливість виснажити Росію і ще сильніше прив’язати до себе Європу, припиняючи спроби європейців вести якусь самостійну геополітичну гру з Москвою та/або Пекіном.
Але Захід вкрай непокоїть загрозу ядерної війни. Тому всі керівники західних країн виступають проти прямого втручання у війну в Україні, а спроби Макрона заговорити про відправку військ швидко припинили колеги по Європі та «старші товариші з вашингтонського обкому».
До того ж суспільство на Заході не готове заради України вплутуватися у війну з Москвою, яка може перерости в ядерну і призвести до знищення цивілізації.
Тут і спливає слабкість і непослідовність Заходу, насамперед США.
З одного боку, Захід, повторимо, не вважає війну в Україні глобальною проблемою у розумінні Москви як механізм переділу сфер імперіалістичних сфер впливу між Москвою та Заходом із встановленням якогось нового світопорядку. Захід не бачить результатом цієї війни «нову Ялту», яким би цей результат хотів бачити Кремль.
З іншого боку, наша війна є саме глобальною проблемою, оскільки має всі шанси перерости у конфлікт Москви та Заходу з перспективою ядерної катастрофи. Адже Москва прагне поставити Захід перед дилемою: або вихід на глобальні домовленості щодо України і не тільки, або пряма війна Росії з НАТО з ймовірною перспективою переходу до ядерної стадії.
Питання з дозволом використовувати західні ракети для ударів по території Росії Кремль може використати як зручний привід поставити Захід перед такою дилемою.
У результаті загроза Третьої світової війни може стати головною у суспільній свідомості Заходу, що може змусити Захід піти на домовленості з Москвою, щоб уникнути цієї загрози.
До речі, щось подібне проповідує Трамп. Введення загрози ядерної війни з Росією у передвиборчий порядок денний США може суттєво покращити шанси Трампа, який виступає за якнайшвидше припинення війни за будь-яку ціну, а також знизити шанси Харріс, яка заявила про продовження підтримки України та протистояння з Москвою.
Є навіть версія, що загроза ядерної війни та прагнення уникнути її будь-яким шляхом може набути такого величезного значення, що це навіть спонукає адміністрацію Байдена піти на домовленості з Кремлем за будь-яку ціну до виборів, щоб вибити козирі з рук Трампа.
Зараз Захід і, насамперед, Штати мають ухвалити стратегічне рішення про готовність йти на подальше розширення підтримки України, включаючи дозвіл на удари, розуміючи, що це може призвести до війни Росії та НАТО.
Якщо Захід до цього не готовий, виникає два варіанти подальших подій.
Або Захід продовжує політику попередніх двох з половиною років у вигляді підтримки України для того, щоб Москва не могла перемогти у війні, помітно не розширюючи цю підтримку, щоб уникнути ескалації протистояння Заходу та Росії.
Або Захід виходитиме на домовленості з Москвою про припинення війни, оскільки це загрожує прямим зіткненням Москви і Заходу з можливою перспективою ядерного конфлікту.
Можливо, саме цю дилему у всіх її аспектах зараз обмірковує Білий дім, і ця проблема розглядалася Вашингтоном на переговорах із головним союзником, яким є Великобританія.
Саме тому питання «дальнобою» відклали до Генасамблеї наступного тижня. Не факт, що й тоді це питання буде вирішено.
Оскільки, повторимо, це питання не має особливого суто військового впливу на подальший перебіг бойових дій. Але може мати величезне геостратегічне значення стати прологом майбутніх світових процесів.
Іншими словами, це може бути переломний момент, за яким буде або припинення війни в Україні, швидше за все, на несправедливих для нас умовах, або подальша ескалація протистояння Заходу з Москвою з можливою загрозою глобальної війни, аж до ядерної.
