У ніч на Хеловін в Україні закінчився термін для першого в історії електронного декларування «нажитого непосильною працею» багатства чиновників. Його запуск названо головною умовою для отримання чергового траншу Міжнародного валютного фонду (МВФ) та позитивного рішення щодо лібералізації візового режиму з Євросоюзом (ЄС).
Останній тиждень перед закінченням терміну подання декларацій був дуже цікавим, а для багатьох простих українських громадян просто шокувальним. Сотні мільйонів гривень у банках і готівки в іноземній валюті, величезна кількість землі та нерухомості, надзвичайно дорогі колекції годинників, антикваріату, картин та інших старовинних предметів розкоші, святі мощі, колекційні книги, арсенали зброї, автопарки й навіть особисті церкви та квиток у космос – це далеко не повний перелік того, чим, як виявилося, володіють слуги народу. Тепер правоохоронні органи мають перевірити надану інформацію щодо її достовірності та виявлення можливої корупційної складової.
Луценко закатав рукави
Перевіряти джерела доходів політиків і чиновників уповноважені: Генпрокуратура (ГПУ), Нацагентство щодо запобігання корупції (НАЗК), Державна фіскальна служба (ДФС) та Національне антикорупційне бюро України (НАБУ).
Напередодні генпрокурор Юрій Луценко назвав основні напрями подальшої обробки декларацій. За його словами, декларантів потрібно розділити на дві принципово різні категорії: ті, які задекларували та сплатили податки, і ті, які ці податки не сплатили (до них мають бути застосовані всі вимоги чинного законодавства).
ГПУ передусім аналізуватиме декларації половини нардепів, які задекларували готівку, що перевищує $100 тис. Зазначений аналіз складатиметься із запиту до ДФС з вимогою надати інформацію про сплачені податки. Луценко уточнив, що, відповідно, народні обранці можуть потрапити або не потрапити під дію ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів).
Якщо йдеться про ухилення в значних розмірах (від 665 тис. грн) – це злочин невеликої тяжкості (передбачено термін давності два роки). Якщо понад 1,995 млн грн – це злочин середньої тяжкості (також термін давності два роки). Якщо ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах – 3,325 млн грн – це вже тяжкий злочин (термін давності 10 років).
«З огляду на ці кваліфікації, ті, хто ухилявся від податків, можуть дістати покарання від двох до 15 років тюремного ув’язнення», – наголосив Луценко. Голова ГПУ не виключив, що подальше розслідування цих можливих кримінальних проваджень може вивести на ст. 209 КК («легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»). «Це підслідність наша загальна – і ГПУ, і НАБУ», – додав він.
Друге, що планує зробити ГПУ, – проаналізувати банківські вклади, задекларовані нардепами та іншими декларантами. «Для цього ми звертаємося до Держслужби фінмоніторингу, до обов’язків якої входить перевірка будь-яких внесків понад 150 тис. грн», – повідомив Луценко. Він уточнив, що в більшості народних обранців вклади перевищують цю суму, «тому в разі надання довідки фінмоніторингу про те, що відповідні кошти не є легальними, ми будемо діяти за тими ж 212-ю та ст. 209 КК», – зазначив голова ГПУ.
Третій важливий напрям – стаття декларації «подарунки». «Багато народних обранців мають щедрих і багатих дарувальників. Це не заборонено законом, однак закон передбачає можливість перевірити самих дарувальників, чи могли вони подарувати, наприклад, по мільйону доларів», – розповів генпрокурор. Він повідомив, що також буде відповідне звернення до фінансових служб з проханням перевірити сплату податків дарителями, яких зазначено в деклараціях. «Якщо вони платили податки, що свідчить про можливість таких подарунків, усе добре, якщо ні, виникають ті ж статті», – пояснив Луценко.
Четвертий напрям – це перевірка рахунків і нерухомості за кордоном. «Ми будемо звертатися до ГФС з проханням надати нам довідки про сплату податків і в цих випадках. Є сплачені податки з коштів, використаних іноземних рахунків: якщо вони сплачені, немає питань, якщо вони не сплачені – знову ст. 212 та 209 КК будуть застосовані», – додав генпрокурор.
Щодо нерухомості за кордоном, Луценко констатував, що вона майже не вказана нардепами, і додав, що це предмет аналізу НАЗК. «Це їхня робота, і вони її мають виконати в рамках перевірки декларації… Безумовно, є ст. 368-2 КК України («незаконне збагачення») – це виняткова підслідність НАБУ, і вони мають свій план, як діяти під час аналізу та перевірки поданих декларацій за цією статтею», – зазначив Луценко.
П’яте – це зазначені корпоративні права декларантами в Україні та за кордоном. «У цьому випадку є два предмети для аналізу: чи вийшов декларант-держслужбовець з керівних органів певних юридичних осіб. На жаль, не всі це зробили», – повідомив генпрокурор. Також, за словами Луценка, це дає можливість проаналізувати ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка забороняє суміщення мандата народного депутата або посади на держслужбі з роботою в керівних органах юридичних осіб, зокрема за кордоном.
Чим багаті, тим і раді
Про те, що розрив між багатими і бідними верствами суспільства великий, для багатьох не було сюрпризом. Однак тільки після того, як припущення підкріпилися реальними цифрами, став очевидним істинний масштаб відмінностей.
Серед майна відомих політиків є також досить унікальні цінності. Так, мер Дніпра Борис Філатов указав, серед іншого, квиток на політ у космос (вартістю $1,4 млн). Інший відомий політик – нардеп від БПП Анатолій Матвієнко – виявився власником храму Успіння Пресвятої Богородиці в одному із сіл Вінницької області. А екс-комбат батальйону «Айдар» нардеп Сергій Мельничук задекларував трильйон гривень готівкою, що втричі більше, ніж готівкова маса поза банками. Щоправда, згодом у прес-службі депутатської групи «Воля народу» повідомили, що депутат нібито пожартував.
Були й ті, хто так і не встиг подати е-декларацію про доходи. Зокрема, депутати В’ячеслав Богуслаєв (група «Воля народу»), Ігор Шкіря (група «Відродження) та «радикал» Юрій Шухевич. Також декларацію не подала сестра головного військового прокурора Анатолія Матіоса, депутат від пропрезидентської фракції Марія Матіос. Крім того, у встановлений законом термін не подали декларацію депутати Олександр Онищенко («Воля народу») та Сергій Клюєв з «Опоблоку». Зазначимо, що несвоєчасна декларація без поважних причин передбачає накладення штрафу 50-100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850-1700 грн.
До речі, на тлі досить безбідного існування депутати ВР мали намір підняти собі заробітну плату. Щоправда, останньої миті відмовилися від такої ідеї, очевидно, з морально-етичних міркувань. Зарплати членів парламенту мали зрости до 25 «мінімалок», що дорівнює близько 36 тис. грн. 31 жовтня спікер Андрій Парубій підписав відповідну постанову, проте, як він сам пояснив, тільки для того, щоб мати можливість внести зміни до постанови та скасувати пункти про підвищення зарплати депутатам. Напередодні це рішення підтримали 264 парламентарі.
Можливо, з цієї самої причини, щоб знизити градус напруження в суспільстві від отриманої інформації щодо активів держчиновників, голова Кабміну раніше анонсував про намір збільшити розмір мінімальної зарплати вдвічі, яка з 1 січня становитиме 3,2 тис. грн. Також Кабмін затвердив споживчий кошик на наступний рік у 3,2 тис. грн. «Це означає, що вперше за 25 років незалежності мінімальна зарплата громадян дорівнює реальному, фактичному та юридичному прожитковому мінімуму», – підсумував Гройсман.
Е-декларування: «за» і «проти»
За словами позафракційного депутата Віктора Чумака, система е-декларування показала вміст політичної системи держави. «Це розкрило всю гнилість політичної системи України. Що там немає політики, там є просто бізнесмени, які приходять у політику заробляти на своїх політичних можливостях або заробляти на своєму адміністративному ресурсі. Система показала, що вся політична система є гнилою, починаючи від відбору людей у політику», – вважає він.
«Два роки в країні йде війна, економічна активність наближається до нуля, Україна сидить на голці грошових траншів МВФ, а ті, хто недавно став владою, відчувають себе дуже навіть непогано», – написав депутат від «Опоблоку» Вадим Новінський на своїй сторінці у Facebook. Політик окремо зазначає другий етап процесу е-декларування, коли «нові українці» почнуть пояснювати походження коштів. «Ще те шоу буде. А поки це є банальною спробою легалізувати награбоване», – підсумував він.
«Я проти того, щоб ми користувалися «постсовковою» термінологією, «ось дивись, багата людина». У нас якщо багата людина, значить – злодій, хабарник і так далі. Багатим бути не злочин. Однак злочин – мати багатство з хабарів. Це був перший крок. Усі показали свої статки. А тепер питання до НАБУ та НАЗК… Будь-яка людина може звернутися до НАБУ, до НАЗК із заявою, що я вважаю, така-ось людина бере або брала хабарі. Відкривається кримінальна справа, і тоді розслідують», – зі свого боку, заявив народний депутат Андрій Антонищак.
Депутат від фракції «Батьківщина» Сергій Соболєв уважає, якщо керівництво країни так далеко зайшло в питанні е-декларування, треба рухатися далі. «Давайте розкриємо, що стоїть за компаніями, якими володіє президент, якими володіє будь-хто в цій країні. І ми відразу побачимо цей перелік нерухомості, рухомості, коштовностей і всього іншого. Це лише верхівка айсберга. Я думаю, що тепер на це ніхто не піде, після того як зрозуміли, чим закінчився перший етап е-декларування», – підсумував парламентар.
А політичний експерт Вадим Карасьов уважає, що відкрите е-декларування – це крок уперед, бо українці тепер у режимі онлайн можуть відстежувати реальне майно, доходи, витрати вищих чиновників і політиків. Він переконаний, що головний ефект від цього має полягає в тому, що тепер «обирати треба по-новому». «Це означає, що на наступних виборах треба уважніше, скрупульозніше вивчати декларації кандидатів та обирати тих, кому можна довіряти саме в такій делікатній справі, як державні гроші, бюджет та інше», – резюмував він.
«Безвіз» уже близько
Позитивно завершення першого етапу е-декларування сприйняли в Євросоюзі. «Завершення першого раунду е-декларування статків – унаслідок чого ми стали свідками дуже високої явки серед подавачів декларацій – знаменує собою важливий етап антикорупційних реформ в Україні», – заявив тимчасовий повірений у справах Представництва ЄС в Україні Томас Фреллесен. За його словами, ефективне використання системи е-декларування надає важливий інструмент для підвищення підзвітності держслужбовців і суспільної довіри до них.
Він додав, що дуже важливо, щоб українська влада й надалі забезпечувала сталість цієї системи та цілісність чинного антикорупційного законодавства. «Зараз починається важливий етап контрольної перевірки поданих електронних декларацій. У НАЗК має бути можливість працювати цілком незалежно та вільно від будь-якого політичного втручання. Агентство має отримати необхідні кошти для виконання своїх важливих функцій, що стосуються перевірки інформації, зазначеної в деклараціях», – зазначив дипломат.
Тим часом на пленарній сесії Європарламенту в листопаді поки що не заплановано голосування з питання щодо скасування візових вимог для українських громадян. Про це свідчить проект порядку денного наступної сесії законодавчого органу ЄС, що відбудеться 21-24 листопада в Страсбурзі. Щоправда, на Банковій поспішили заспокоїти щодо цього. «Треба розуміти, що порядок денний, на який ви посилаєтеся – це живий документ. Остаточного вигляду він набуває за лічені дні до пленарної сесії, коли до нього додаються питання, за якими було досягнуто політичних домовленостей останньої миті», – заявив заступник голови Адміністрації президента Костянтин Єлісєєв.
Е-декларації в маси
Тим часом Національна рада реформ планує в майбутньому запровадити нульові електронні декларації для всіх громадян України. Зокрема, такі плани анонсував її голова Дмитро Шимків. Крім цього, за розширення списку декларантів виступив прем’єр-міністр Володимир Гройсман.
Водночас багато політиків сумніваються в правильності такого рішення. «Я не підтримую поширення форми е-декларації щодо всіх громадян України, бо влада має бути прозорою перед суспільством, а не суспільство – перед своїми сусідами. Це підміна понять, на мій погляд», – заявив генпрокурор Юрій Луценко. Він висловив сумнів щодо того, чи зможуть гарантувати безпеку декларантам правоохоронні органи, зокрема, на рівні райцентрів.
