Попри війну в Україні та загрозу ракетних обстрілів люди повертаються до Харкова та інших українських міст не лише через оптимізм, але й через обмежені фінансові ресурси.
Про це сказала заступниця глави Міноборони Ганна Маляр в ефірі загальнонаціонального телемарафону, передають Економічні новини з посиланням на Укрінформ.
“Люди повертаються не лише до Харкова, але і в інші міста. Тут треба розуміти, що в людей закінчуються гроші. Десь проживати просто так, не працюючи, платити за житло, харчуватись, це потрібно розуміти. Тобто, це пов’язано не лише з оптимізмом. Річ у тому, що загроза ракетних обстрілів на всій території України існує, тому що триває війна і війна в гарячій фазі. Але люди повертаються, тому що, швидше за все, складна ситуація і вони змушені повертатися саме з фінансових міркувань”, – пояснила Маляр.
Вона додала, що ті, хто має змогу залишатися і залишати своїх дітей десь за кордоном, чинять саме так.
“В цьому випадку можна сказати лише одне: якщо ви повертаєтеся, то ставтеся, будь ласка, серйозно до всіх заходів безпеки, і якщо лунають сирени, то вживайте цих заходів безпеки і спускайтеся в безпечні місця”, – додала вона.
Громадяни України, у яких є неповнолітні діти, поки що рідше повертаються до України з-за кордону, ніж ті, що поїхали без дітей, а деякі залишають дітей на інших родичів, які залишаються за кордоном, а повертаються до країни самі, свідчать результати соціологічного дослідження “Настрої та оцінки українських біженців, які повертаються на Батьківщину”, проведеного Центром Разумкова з березня до травня 2022 року.
Серед тих, хто виїжджав з України на початку війни, найбільшу групу становили люди віком від 30 до 39 років (37%), однак серед тих, що повертаються, їх лише 25%. Серед тих, хто повертається, менше людей, порівняно з тими, що виїжджали, які їдуть з дітьми (45% і 63% відповідно), а саме у представників вікової групи 30-39 років найчастіше є неповнолітні діти. І, відповідно, серед тих, хто в’їжджає порівняно з тими, хто виїжджав, більше тих, хто їде самостійно (31% і 13% відповідно).
Ще 6% респондентів відповіли, що повертаються разом із онуками, 14% – з чоловіком чи дружиною, 12% – з батьками (своїми чи свого чоловіка/жінки), 10,5% – з іншими родичами, 5% – з друзями, знайомими.
87% осіб, які повертаються, – жінки, так само як жінки становили переважну більшість тих, хто виїжджав із країни на початку війни.
Серед тих, хто виїжджав, більше ніж половину становили жителі сходу та півдня України (51,5%) і центральних областей (45%, зокрема 31% — жителі Києва та Київської області), і лише 4% — жителі західних областей. Серед тих, хто повертається, переважну більшість (69%) становлять жителі центральних областей — переважно це жителі Києва (35%) та Київської області (17%). 12% осіб, які повертаються, – жителі східних областей України, 9% – південних, 10,5% – західних.
Як і серед тих, хто виїжджав, серед тих, що повертаються, 53% відповіли, що вдома говорять переважно російською мовою, 43% — українською, 1% — іншою. Водночас 72% опитаних вважають рідною українську мову, 16% – російську, 1% – іншу.
Під час дослідження з 11 квітня до 6 травня 2022 року було опитано 105 респондентів, які поверталися до України через Закарпатську область. Опитування тих, хто залишав Україну, проводилося також у Закарпатській області з 15 березня до 1 квітня 2022 року, тоді було опитано 101 респондента.
