Після підвищення тарифу на електроенергію для населення, як і очікувалося, з 30 червня були суттєво підвищені граничні ціни, як нині модно говорити, «прайс-кепи», на електроенергію для виробництва та взагалі бізнесу. Зростання так званих «ринкових» цін неминуче спричинить зростання цін за двосторонніми договорами, за якими отримують енергію великі споживачі, включаючи ту промисловість, яка змогла вижити в умовах війни. Це неминуче призведе до зростання цін на товари та послуги, до розкручування і так високої інфляції. Незважаючи на стандартне мотивування щодо стягнення коштів для ремонту зруйнованої ворожими бомбардуваннями енергоінфраструктури та підготовки до зими, за підвищенням тарифів та цін на електроенергію проглядаються інтереси відомих олігархічних структур. Крім того, через нині різке падіння спотових цін на енергію в Європі іноді навіть до негативних значень, різке підвищення цін в Україні дає інтересантам можливість банально нажитися на спекулятивному перепродажі енергії.
Тому продовжимо тему підвищення цін та тарифів на електроенергію, розпочату в публікації « Як вкрасти «Енергоатом» під шумок війни ».
Електричний удар та його наслідки
Отже, в Україні з 30 червня подорожчала електроенергія для бізнесу, оскільки 27 червня рішенням НКРЕКУ було збільшено граничні ціни (прайс-кепи).
На ринках на добу вперед та внутрішньодобово, в залежності від часу доби встановлені наступні граничні значення
– З 23:00 до 7:00 – 3000 за мегават-годину;
– з 7:00 до 18:00 – 5600 гривень за мегават-годину;
– з 19:00 до 23:00 – 7200 гривень за мегават-годину.
На ринку, що балансує (куди потрапляють не продані на інших ринках обсяги) встановлено такі граничні ціни:
– мінімальний тариф – 1 копійка за мегават-годину;
– максимальний – 125% від тарифу для ринку на добу вперед.
Таким чином, максимальна вартість у години пікового навантаження з 19:00 до 23:00 на балансуючому ринку просто зашкалюватиме і становитиме 9000 за мегават-годину.
Для порівняння. Колишні граничні ціни були такими: для годинника мінімального навантаження – 2000 гривень (новий – 3000 гривень), максимального – 4000 гривень (новий – 5600 гривень) за мегават-годину.
Слід зазначити, що великі підприємства з енергоємними виробництвами одержують електроенергію за іншою моделлю — за двосторонніми контрактами безпосередньо з постачальниками. У цьому випадку, ціни обумовлюються індивідуально, як правило, вони не оприлюднюються, але зазвичай вони нижчі за так звані «ринкові», тобто зазначені вище. Але очевидно, що різке підвищення граничних цін і цін на енергію взагалі спричинить суттєве зростання вартості електроенергії за двосторонніми контрактами.
Очікується, що реакція на таке швидке підвищення тарифів була негативною.
Ще на етапі підготовки рішення про підвищення граничних цін у нацкомісії Європейська Бізнес-Асоціація (ЄБА) випустила заяву, в якій назвала запропонований рівень цін завищеним.
Експерти ЄБА вважають, що такий рівень цін «не відповідає ринковим умовам, не є економічно обґрунтованим та може критично вплинути на формування вільної (ринкової) ціни та на ринок двосторонніх контрактів».
ЄБА закликала переглянути на той момент проект рішення та взагалі скасувати встановлення граничних цін, оскільки воно «не повною мірою узгоджується як із європейським регулюванням, так і з положеннями національного законодавства».
До того ж, ці ціни на енергію – це ще не все. До озвучених прайс-кепів слід додати, за оцінками, 20-25% «накруток» обленерго. Таким чином, у середньому бізнес платитиме 7-8 гривень за кіловат або на 2 гривні дорожче, ніж зараз, а за значних обсягів енергоспоживання – це дуже багато.
А якщо умови та технологія виробництва вимагають працювати в години пік та максимальної вартості енергії 19:00 до 23:00, то вартість кіловату може сягнути і 10 гривень.
Знову ж таки, обмовимося, що є ще двосторонні договори, де ціни нижчі, але й вони мають суттєво піднятися порівняно з тим, що було раніше.
Очевидно, що електричний удар по бізнесу відразу ж рикошетом ударить і по кишені пересічних громадян через зростання цін і тарифів на товари та послуги.
Щодо зростання цін на товари звучать різні прогнози. До того ж зростання цін на той чи інший товар істотно залежить від енергоємності його виробництва.
Загалом очікується, що він буде не менше 5%, але в ряді випадків можна говорити і про 15-20% зростання. Таку думку висловлює зокрема народний депутат від «Євросолідарності» Ніна Южаніна.
Експерт енергоринку Юрій Корольчук у соцмережах оцінює зростання цін на товари в такий спосіб.
Зростання цін на продукцію для населення (хліб, молоко, товари соціального значення) відбудеться протягом 30-60 днів, тобто ближче до осені. Рівень зростання буде різним, але не більше ніж 5-20%. Якщо коштував хліб 20 грн, коштуватиме 22-24 гривні. Тобто говорити про суттєве зростання начебто не можна, але у загальній ситуації постійного зростання цін це матиме негативний ефект для населення.
Чим виправдовують
У попередній публікації ” Як вкрасти “Енергоатом” під шумок війни ” аргументація влади на користь підвищення тарифів на електроенергію розглядалася досить докладно, тому озвучимо ці аргументи коротко для зв’язності викладу.
Як головний аргумент на користь підвищення тарифу називається, повторимо, необхідність ремонту об’єктів енергетики, зруйнованих ворожими ударами восени-взимку 2022-2023 року, а також підготовку до наступного сезону. З посиланням на НКРЕКУ, стверджується, що необхідно 45-46 млрд гривень, і взяти ці кошти більше нема де, окрім через тарифи у населення та бізнесу.
До того ж, дефіцит потужності у системі спостерігається і влітку. Навесні його вдавалося компенсувати і навіть виходити на профіцит із відновленням експорту за рахунок гідроенергетики під час повені. Але «висока вода» закінчилася, і доводиться вимагати допомоги у сусідніх країн у періоди пікового дефіциту потужності.
Але зараз виявляється, що це джерело покриття потужності сильно подешевшало, а в низці країн Європи вартість електроенергії є негативною, що саме по собі звучить дико. Хоча прецеденти вже були навесні 2020 року, коли деякий час мали місце «негативні» ціни на нафту через її надлишок, про що йшлося у публікації « У нафті потопають Росія та світ ». Щось подібне зараз спостерігається з електроенергією, і це відкриває широкі можливості для спекуляції на перепродажі, про що далі.
В Укренерго заявили, що втрати встановленої потужності вітчизняної енергосистеми зросли до травня 2023 року до рекордних 27 ГВт, а дефіцит потужності у літній період посилюватиметься за рахунок зупинки на планові ремонти блоків АЕС.
Але навіть найякісніший ремонт не зможе радикально покращити ситуацію. Головним донором, який дозволяв утримувати тарифи на електроенергію, був і залишається «Енергоатом» і значною мірою «Укргідроенерго» через невелику частку гідростанцій в енергосистемі.
Водночас у довоєнному 2021 році з 86 млрд кВт*год, які виробляв «Енергоатом», близько половини давала Запорізька атомна станція , яку зараз захоплено ворогом.
Щоправда, порівняно з довоєнним часом споживання енергії зараз різко скоротилося як населенням, так і бізнесом.
Але тут виник перекіс. До війни 70% споживання електроенергії в країні забезпечував бізнес, який платив високу ринкову ціну, та за рахунок цього працювала модель ПСО (покладання спеціальних зобов’язань), тобто забезпечення помірних тарифів для населення фактично через перехресне субсидування бізнесом населення. Але з початком повномасштабної війни споживання населення скоротилося на 20%, а бізнесу – на 40%, що створило дисбаланс, унеможливило справну роботу механізму ПСО, а також призвело до утворення розділеного між учасниками ринку боргу на суму понад 30 млрд грн.
Різке скорочення кількості споживачів веде до збитків, оскільки витрати на утримання енергосистеми не зменшуються, грошовий потік скорочується, а наростити грошовий потік у цьому випадку можна лише зростанням тарифів, оскільки серйозного зростання кількості споживачів у майбутньому навряд чи слід очікувати.
Із відновленням енергосистеми тісно пов’язане питання допомоги союзникам України у відновленні зруйнованої енергетики. Допомога ця надавалась у вигляді обладнання та у грошовій формі.
Нещодавно екс-прем’єр Юлія Тимошенко заявила , що, крім матеріалів та обладнання, Захід, конкретно ЄБРР, виділили на ремонт системи 800 млн євро, що за нинішнім курсом становить близько 30 млрд гривень, тобто приблизно дві третини від тих 45-46 млрд гривень , які нібито не потрібні ремонт, про що далі.
Далі починаються спекуляції. Одні кажуть, що цих коштів та ресурсів нібито не вистачає, інші – що їх цілком вистачає.
Щоб припинити ці спекуляції, а заразом з’ясувати, чи немає зловживань у використанні допомоги союзників, давно слід було вчинити так.
Провести аналіз стану енергосистеми, скласти реальний (а не корупційно-злодійський) план відновлювальних робіт та відповідний кошторис витрат, як на будь-якому будівництві. Констатуємо, що такого плану та кошторису немає, а якщо є, то вони тримаються в таємниці, і аж ніяк не через війну, а зовсім з іншою метою.
Після цього слід визначити, чим і яку суму ми вже отримали допомоги, і скільки союзники нам ще можуть виділити. Якщо отриманої суми не вистачатиме для проведення якісних робіт, то на різницю слід законодавчо встановити цільовий збір, а після досягнення необхідної суми стягнення збору слід припинити. І все це під жорстким контролем, інакше знову можуть бути «яйця по 17 гривень».
Але нічого цього, природно, ніхто робити не мав наміру, бо інтереси, мабуть, полягають аж ніяк не тільки й не стільки у відновленні зруйнованого та підготовці до наступного осінньо-зимового сезону, який справді обіцяє бути нелегким.
Натомість, напередодні підвищення граничних цін на електроенергію для бізнесу та промисловості виступив заступник міністра енергетики Фарід Сафаров із черговою серією голослівних, нічим не підкріплених заяв про те, що західні партнери не покриють усіх потреб майбутнього опалювального сезону, тому доведеться підвищувати ціни та тарифи.
За його словами, підготовка до опалювального сезону коштуватиме 3,4 млрд доларів, і частина її може бути компенсована підвищенням тарифів. Нагадаємо, що раніше називалася сума в 45 млрд гривень… Щось у них із цифрами явно не в порядку, чи з совістю та чесністю…
«Доведеться таке рішення прийняти, оскільки інакше енергетика не зможе не тільки відновитися, а й підготуватися до наступної зими, яка може бути набагато складнішою за попередню», – сказав заступник міністра в ефірі телемарафону.
Він уточнив, що ця сума складається з двох частин: на закупівлю енергоресурсів потрібно 1,2 млрд., на ремонти та відновлення енергетичної інфраструктури – 2,1 млрд. При цьому грошей на відновлення всієї енергетики потрібно набагато більше. Названа сума стосується лише підготовки до зими, додав Сафаров.
Від себе зазначимо, що вказані чиновником цифри по суті нічого не пояснюють. Цілком можливо, що наданої західними союзниками допомоги справді не вистачає на підготовку до сезону та відновлення. Але громадськості так і не було надано адекватної інформації, з якої можна було б зробити відповідні висновки, оцінити реальну потребу в засобах та адекватність підвищення цін і тарифів.
Кому це вигідно
У той же час, з медіа циркулює досить велика кількість критичних думок щодо реальних інтересантів та підґрунтя підвищення. І багато з цих думок виглядають цілком обґрунтованими
У попередній публікації « Як вкрасти «Енергоатом» під шумок війни » йшлося про те, що додаткові мільярди, що отримуються за рахунок зростання тарифів, необхідно жорстко контролювати, оскільки в енергетиці мають місце звички, що давно укоренилися, «купувати у правильних людей за потрібними цінами», «освоювати будь-яку». суму» і таке інше. Інформація щодо посилення такого контролю відсутня.
Крім того, звучать обґрунтовані підозри в тому, що додатково вилучені тарифами кошти можуть через так званий механізм гарантованого покупця (ГарПок) піти на оплату зеленій енергетиці, яка постачає в енергосистему енергію за різко завищеними цінами, що було нав’язано в інтересах певних осіб та кіл. Якщо навіть у мирний час це виглядало абсолютно корупційною схемою, що продавлена через лобі, то під час війни це взагалі можна розглядати як мародерство.
Вказані проблеми дебатувалися у медіа, але реакція влади на них відсутня.
Є ще один аспект, про який також доводилося вести мову.
Насправді корупція, зловживання та несправедливий розподіл виручки від продажу електроенергії закладені, як би «узаконені» у самому механізмі роботи того «енергоринку», який був нав’язаний країні на користь певних осіб та кіл з 1 липня 2019 року, тобто попередниками нинішньої влади.
Не вдаючись до подробиць, коротко окреслимо суть цієї моделі, про яку ще в липні 2019 року за фактом її впровадження доводилося писати в інтернет-виданні «Фраза» у публікації « Новий ринок електроенергії: все для спекулянтів та бариг? ». В основі роботи цього ринку лежать низькі ціни на енергію державних АЕС та ГЕС, за рахунок яких може досить непогано існувати також зелена енергетика та теплова генерація, левова частка якої належить одному відомому олігарху.
Виникає закономірне питання про те, що проблеми в енергетиці можуть бути викликані не лише низькими тарифами, а й корупційно-злодійською системою розподілу енергії та виручки, яку називають «енергоринком»?
Якщо у мирний час цей «ринок» ще якось працював, то в умовах обвалу економіки військового часу, бомбардувань і руйнувань ця схема перестала працювати зовсім, і її потрібно терміново змінювати, а не «вішати» покриття корупційно-злодійських витрат на споживачів особі населення та бізнесу.
Але так питання не порушується, оскільки це зачіпає шкурні інтереси, як то кажуть, «вузького кола обмежених людей».
Спочатку слід розібратися куди, як і кому йдуть кошти, і лише потім говорити про підйом тарифів у воєнний час, коли всі й без того ледве виживають.
Для проведення аудиту енергоринку в умовах війни було достатньо часу. Але про такий аудит нічого не чути, зате ще з зими, як тільки робота енергосистеми була хоч якось стабілізована після ворожих нальотів, влада, олігархи та їх обслуга почали «з кожної праски» заявляти про необхідність негайно та кардинально підвищувати тарифи. Що й реалізується практично спочатку у вигляді підвищення тарифу для населення, а тепер шляхом різкого підвищення граничних цін на енергію для бізнесу.
Експерт енергоринку Юрій Корольчук із приводу справжніх інтересантів підвищення цін та тарифів на електроенергію висловлюється в такий спосіб.
На його думку, ринку електроенергії як такого не існує, а підвищення граничних цін – це вирішення проблем теплових станцій ДПЕК Ахметова та частково «Центренерго». Ахметов не хоче спалювати вугілля, економить його на зиму, за що його можна було б назвати дбайливим господарем. Але спалювати вугілля ДТЕК було зобов’язане у тому, щоб був дефіциту електроенергії влітку.
Тому ДТЕК потрібно було отримати високу ціну на ринку «добу вперед», і в цьому, за словами Корольчука, допоміг колишній голова НКРЕКУ, а зараз простий член нацкомісії Тарасюк, товариш Геруса, колишнього ворога Ахметова. Тарасюк, «як Пилип з конопель», вніс пропозицію платити 7200 гривень за мегават-годину піковий період з 19.00 до 23.00. Це рівно 180 євро, а в Європі зараз можна купити енергію за 100-110, тобто чистий прибуток, з урахуванням витрат, становитиме 30 євро на перепродаж європейської енергії в Україні. Але заробіток буде ще більшим, бо, на думку Корольчука, у пікові періоди ДПЕК продаватиме енергію «Енергоатому», куплену втричі дешевше, що й стало однією зі складових закулісних компромісів із прайс-кепів.
Такі «договорняки» в Україні називаються «ринком електроенергії».
Докладніше про спекуляцію
Дещо докладніше про схему спекуляції європейською електроенергією, що вибудовується за рахунок підвищення цін на енергію в Україні, про що згадано вище.
Юрій Корольчук пише про це так.
Підвищення граничних цін в умовах неконкурентного ринку – це просто грубе підвищення цін на електроенергію на користь виробника, справедливо зазначає Корольчук. За його словами, є собівартість виробленої електроенергії в Україні та її реальна ціна, а є банальна спекуляція на перепродажі електроенергії, і є саме це. В результаті за все це заплатять населення та бізнес.
Днями в мережі з’явилася дуже показова інфографіка про ціни на ринку «день уперед», фактично про спотові ціни на електроенергію в 27 країнах Європи станом на 2 липня в євро та гривнях. З інфографіки випливає, що Україна друга після Італії за дорожнечею країна. На даний момент ціни на енергію в Європі впали через низький попит, а в десяти країнах ціна на електроенергію і зовсім «негативна», що звучить парадоксально, але, повторимо, подібне вже було в 2020 році з нафтою, про що йшлося в публікації « У нафті потопають Росія та світ ».
Цю картинку запустив в інформпростір Андрій Герус зі своєї сторінки в соціальних мережах.
Герус – персонаж дуже цікавий. Колишній член НКРЕКУ, нині нардеп від партії «Слуга народу», а також обіймає посаду «представника Зеленського в Кабміні», що викликає питання як мінімум щодо того, чому представник законодавчої влади представляє інтереси президентської вертикалі в органі виконавчої влади. Але це нудні подробиці, оскільки є цікавіші речі…
Коли вирішувалося питання підвищення тарифом на електроенергію для населення, Герус висловлювався за цей крок, мотивуючи тим, що левова частка громадян споживають енергії не так вже й багато, а тому підвищення тарифу навіть удвічі збільшить витрати домогосподарства «на якихось 150 гривень», а це, на авторитетну думку Геруса, не смертельно. Із цим можна було б навіть погодитися, але із застереженням про те, що мале споживання електроенергії переважною більшістю громадян України свідчить про те, що вони елементарно бідні, а тому не можуть дозволити собі вдома великої кількості потужної побутової техніки, яка споживає більші обсяги енергії.
Але щодо різкого підвищення прайс-кепів на електроенергію для виробництва та бізнесу Герус горить благородним та цілком справедливим обуренням. Пояснюється це, очевидно, тим, що його недаремно пов’язують із олігархом Коломойським, який у процесі дерибану колишньої радянської народної власності зумів прибрати до рук значну частину підприємств із виробництва феросплавів, які, як відомо, споживають великі обсяги електроенергії. Таким чином, рішення про різке підвищення прайс-кепів на електроенергію для виробництва та бізнесу слід розцінювати, окрім іншого, як перемогу лобі Ахметова над лобі Коломойського у підкилимній боротьбі олігархів за їхні шкурні інтереси.
Цілком очевидно, що такі ціни на енергію добивають той бізнес та промисловість, які ще якось вижили в Україні в умовах війни.
Виникає також цілком закономірне питання: про який спільний з Європою ринок електроенергії йдеться за таких величезних перекосів у вартості енергії, та ще й якщо йдеться про Україну, проти якої півтора роки ведеться тотальна війна на знищення, а залишки її економіки та промисловості ледве виживають?
Але найголовніше те, що ціни на електроенергію в Україні порівняно з цінами в деяких сусідніх країнах набагато вищі, а якщо взяти більш віддалені країни, в деяких з яких вартість енергії негативна, ця різниця сягає кількох разів.
У результаті принаймні в найближчому майбутньому відкриваються найширші можливості для спекулятивного з величезним «накруткою» перепродажу в Україні європейської електроенергії з метою вилучення наживи з тих залишків економіки країни, які ще хоч якось зуміли вціліти за півтора роки війни.
Як писав поет, «не так ті вороги, як добріъ люди»…
Звичайно, якщо покидьків, які добивають країну зсередини під час такої страшної війни, можна назвати «добрими людьми»!
