Перемога під Харковом може мати таке ж значення для незалежності України, як битва при Саратозі для Америки.
Перемоги на полі бою, особливо швидкі та несподівані, здатні переломити хід війни. Восени 1777 року Британська імперія здавалася непереможною. Через два роки після початку війни за незалежність США впевнена в собі британська армія, здавалося, була готова розділити американські колонії навпіл, придушити повстання, що зароджувалося, і відновити імперське правління. Так було доти, доки британські війська, що вторглися з Канади під командуванням генерала Джона Бургойна, не зазнали несподіваної поразки від Континентальної армії колоністів біля містечка Саратога, що на півночі штату Нью-Йорк. Про це пишуть Економічні новини з посиланням на The Foreign Policy.
Перемога під Саратогою стала переломним моментом у війні та змінила хід історії. Капітуляція Бургойна американському генералу Гораціо Гейтсу 17 жовтня 1777 року зменшила загальну бойову міць британської армії в Північній Америці приблизно на чверть. Це змусило британців змінити свою стратегію і зосередити зусилля на півдні. Перемога додала американцям більшої впевненості у досягненні своєї мети й продемонструвала світові, що американці дійсно можуть завдати повної поразки могутнім британцям. Хоча війна тривала ще чотири роки, перемога Континентальної армії при Саратозі стала початком кінця британського колоніального панування і початком ланцюга перемог, які завершилися здобуттям американської незалежності.
З огляду на блискавичний контрнаступ протягом останніх двох тижнів на схід від Харкова, українці зараз переживають свій власний момент 1777 року. Кампанія стала приголомшливим оперативним успіхом, який, за умови належного використання, може стати поворотним пунктом на шляху до доленосного результату, якого мало хто міг очікувати в перші дні російського вторгнення в лютому.
Як і Саратога, українська перемога на сході Харківської області знаменує собою значне військове досягнення. Згідно з українськими джерелами (і значною мірою підтвердженими неофіційними російськими), Збройні сили України звільнили близько 3000 квадратних миль за лічені дні – це в кілька разів більше, ніж усі здобутки Росії з моменту початку її наступу на Донбас у квітні. Хоча загальні втрати Росії достеменно невідомі, дослідники з відкритих джерел, такі як голландська група Oryx, проаналізували фотографії кинутої російської техніки під час поспішного відступу – і нарахували сотні основних бойових танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів та іншої техніки, залишеної позаду, значна частина якої залишилась неушкодженою. До рук українських військових також перейшли цілі склади боєприпасів. Під час того, що можна назвати лише розгромом, українські війська взяли в полон велику кількість російських солдатів, в тому числі кількох старших офіцерів.
Подібно до того, як Саратога переломила хід подій для американців, Харківська кампанія українців також може прокласти шлях до подальших успіхів. Скоротивши російські сили і позбавивши їх основних шляхів постачання і плацдармів, що загрожували східній Україні, українські захисники тепер можуть перекинути сили на кілька напрямків – чи то на Донбас, чи то на триваючий контрнаступ у Херсоні, чи то вздовж довгого південного фронту, де Україна тепер має шанс розірвати російський сухопутний місток, що тягнеться з Донбасу до Криму вздовж Азовського моря. Як мінімум, Харківська наступальна операція змусила оточені російські війська відступити, скоротити свою лінію оборони й намагатися захистити все менші окуповані території.
Наскільки важливими є оперативні наслідки української перемоги, настільки ж важливими можуть бути й психологічні. Не можна недооцінювати шоковий ефект такого роду наступу на крихку, погано керовану і деморалізовану російську армію в Україні. Ще до початку наступу численні повідомлення вказували на те, що російські війська – зважаючи на постійні втрати, недоліки логістики та несправності обладнання – вже страждали від значних моральних проблем. Подібно до британців після Саратоги, російські війська зазнали потужного удару по своїй самовпевненості після поразки під Харковом. Судячи з нищівних коментарів у російських телеграм-каналах та зміни тональності у підконтрольних Кремлю ЗМІ, росіяни втрачають останні проблиски своєї уявної військової могутності.
Безсумнівно, успіх України в її триваючому контрнаступі також надасть українському народу значний моральний стимул, показавши, що його жертви і наполегливість починають приносити свої плоди. Цей моральний ефект важко оцінити, але, за всіма ознаками, раптово виникла більш реалістична перспектива перемоги над російською армією і вигнання її з української землі/ Це додало впевненості українцям і допоможе їм вистояти до тих пір, поки їхня військова мета – вигнання росіян – не буде досягнута.
Перелом під Харковом також має значні міжнародні наслідки – і тут також повчальним є порівняння з 1777 роком. З усіх переваг, які отримали американці від перемоги над британцями при Саратозі, найбільш важливим було те, що вона втягнула у війну на боці американців Королівство Франція – велику європейську державу. Сьогодні Сполучені Штати та провідні європейські держави, звичайно, вже підтримують Україну, але російський розгром під Харковом змусив партнерів України подвоїти свою підтримку. В умовах холодної зими та перспективи повного відключення російського газу в Європі завжди існувало занепокоєння, чи залишиться Європа, бачачи те, що виглядало як патова ситуація у війні, єдиною в підтримці України. Перемога під Харковом допоможе європейцям вистояти, наближаючи кінець війни.
Окрім того, битва під Харковом показала Україні, Росії та всьому світу, що перемога України цілком можлива. Хоча Україна вже довела, що може успішно захищати свою територію (як це було під час битви за Київ), завдавати високоточних артилерійських ударів і проводити обмежені спеціальні операції, залишалося відкритим питання, чи зможе вона розпочати й підтримувати широкомасштабні наступальні дії, необхідні для повернення української території. Після битви під Харковом ці сумніви були розвіяні. Так само, як і після Саратоги, ідея української перемоги стала реалістичною.
Битва під Харковом не завершить війну в Україні, так само як битва під Саратогою не завершила Американську революцію. Навіть після того, як Франція вступила у війну у якості американського союзника, пройшло ще чотири роки до остаточної поразки британців під Йорктауном у 1781 році та ще два роки на переговори про мирну угоду. Україна цілком може зіткнутися з такою ж довгою дорогою попереду. Хоча Росія зазнала серйозного військового удару за останні кілька тижнів і місяців, вона все ще має у своєму розпорядженні значні військові ресурси та все ще окупує приблизно п’яту частину території України.
Попри це, українці сьогодні, швидше за все, стоять на шляху до самостійного визволення від російського імперського контролю, подібно до того, як американці більше не бажали бути частиною Британської імперії. Якщо союзники України на Заході не злякаються і не відступлять від курсу, то цей довгий шлях може, врешті-решт, привести до перемоги. І коли буде написана історія війни, битва під Харковом може зайняти таке ж центральне місце в боротьбі України за свободу, як битва при Саратозі для Сполучених Штатів.
