На саміті «нормандської четвірки» (Німеччина, Франція, Росія і Україна), що відбувся в Берліні, лідери держав домовилися перейти від переговорів до складання «дорожньої карти» реалізації Мінських домовленостей. Погляди на те, у якій послідовності здійснюватимуться кроки, як і раніше, різняться.
Саміт лідерів «нормандської четвірки», що днями відбувся в Берліні, мабуть, став найвизначнішою подією минулого тижня. Після нескінченних дебатів, дискусій та, здавалося, цілковитої безнадії основним гравцям щодо мирного процесу на Донбасі все-таки вдалося дійти спільного знаменника та домовитися про першу цього року зустріч.
Негативна реакція Заходу, висловлена після бомбардувань Росією та режимом Асада цивільних об’єктів в Алеппо, жорстка резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи, у якій конфлікт на Донбасі називається «російською агресією», певно, зробили своє й змусили російського президента Володимира Путіна останньої миті передумати та погодитися на запрошення канцлера ФРН Ангели Меркель.
Тим часом атмосфера з моменту останніх переговорів у Парижі істотно змінилася. Всього за рік у його учасників накопичилося стільки образ, претензій і взаємних звинувачень один до одного, що сам факт, що така зустріч взагалі відбулася, вже дає привід до радості. Адже багато хто вже не сподівався на такий розклад. Проте зустріч 19 жовтня в Берліні навряд чи переконала кого-небудь у тому, що мирний процес на Донбасу на основі «Мінська-2» більше живий, ніж мертвий, хоча й дала певну надію на можливість його реанімації.
Ще напередодні зустрічі було ясно, що особливого прориву сторонам досягти не вдасться, бо кожен з її учасників не має наміру жертвувати своїми принципами. У прес-службі українського президента повідомили, що Петро Порошенко, Ангела Меркель і Франсуа Олланд домовилися провести переговори в «нормандському форматі» для «спонукання Росії виконати частину мінських домовленостей щодо безпеки». Прес-секретар канцлера ФРН Штеффен Зайберт, анонсуючи зустріч, заявив, що канцлер Німеччини запросила своїх колег, щоб «оцінити виконання мінських домовленостей від останньої їхньої зустрічі й обговорити подальші кроки». Водночас в МЗС Франції сказали, що мета саміту – змусити Україну просунутися в питанні «статусу Донбасу».
Посиденькам «нормандської четвірки» передувала попередня зустріч Петра Порошенка з Ангелою Меркель і Франсуа Олландом. Потім до «трійці» приєднався Володимир Путін, з яким також пізніше провели окрему зустріч щодо сирійського питання. Обмінялася рукостисканням з останнім тільки господиня заходу. Решта учасників утрималися від такого дружнього жесту.
Не надто гостинними для голови Кремля були й вулиці Берліна. Поблизу резиденції канцлера Німеччини одночасно з переговорами відбувалися гучні протести, люди зустрічали його популярним на трибунах стадіонів хітом харківських ультрас «Путін – х..ло». Також активісти принесли десятки «закривавлених» іграшкових ведмежат, що символізують дітей, які загинули під час війни в Сирії.
Однак Володимира Путіна, здається, це анітрохи не збентежило. Щобільше, на зустріч «нормандської четвірки» він з’явився зі своїм помічником Владиславом Сурковим, якому, як відомо, заборонено в’їзд на територію ЄС. Такий жест у перекладі з дипломатичної мови багато хто в Україні розцінив як певний «удар під дих». Зрозуміло, що в складі офіційних дипломатичних делегацій «санкційні» особи літати можуть, проте факту того, що саме Суркова київська влада вважає архітектором анексії Криму, сепаратизму та подальшої російської агресії на Донбасі, ніхто не скасовував.
Переговори почались із запізненням, традиційно з вини російського президента, і тривали майже п’ять годин. Тільки після півночі учасники переговорів трохи відсунули «таємну завісу» й озвучили основні меседжі. Щоправда, з різних локальних точок місцезнаходження. Ангела Меркель і Франсуа Олланд дали спільну прес-конференцію прямо в резиденції німецького канцлера, а Петро Порошенко та Володимир Путін виступили в посольствах своїх країн відповідно.
Підсумки переговорного процесу не стали сюрпризом. Жодних документів підписано не було. Тим часом сторони сконцентрували свої сили на обговоренні «дорожньої карти» – документа щодо імплементації всіх Мінських домовленостей, детально говорили про ділянки відведення військ та посилення місії ОБСЄ.
Очевидно, щоб приховати гіркий присмак від зустрічі, свою прес-конференцію президент Петро Порошенко розпочав з «чорного гумору», повідомивши про «погану новину для України». «Перш за все, для вас є дуже погана новина, що засмутила всю нашу делегацію, – це програш «Динамо». Ми міцно тримали за них кулаки. Ми впевнені в тому, що футбольні перемоги України ще попереду», – заявив голова держави. Нагадаємо, що того дня «Динамо» вдома програло португальській «Бенфіці» з рахунком 0-2.
Далі Порошенко розглянув основні моменти переговорного процесу. «Протягом останніх півроку ми ставили перед собою завдання переведення формату відносин у формат створення «дорожньої карти», де будуть чітко визначені дві складові – складова послідовності кроків, які ми робимо для імплементації Мінських домовленостей, та гарантії їхнього виконання… Жодної альтернативи «нормандському» формату на сьогоднішній день немає. Про це було чітко наголошено під час сьогоднішньої зустрічі», – заявив президент. За його словами, до кінця листопада голови МЗС «нормандської четвірки» мають затвердити проект «дорожньої карти» щодо Донбасу.
Також учасники переговорів підтримали ідею розміщення збройної місії ОБСЄ на непідконтрольних Україні ділянках Донбасу, зокрема вздовж кордону з РФ, для забезпечення підготовки до майбутніх місцевих виборів, «коли умови безпеки дадуть змогу їх проводити». «Ми зараз зробимо спробу для того, щоб ввести збройну, ми її називаємо поліцейською, місію ОБСЄ, яка забезпечуватиме безпеку як під час виборчого процесу, так і на перехідний період. Можу окремо зауважити, що російська сторона також підтримала необхідність введення збройної поліцейської місії ОБСЄ», – заявив президент.
За словами Порошенка, обговорення наступних чотирьох ділянок, де відбудеться розведення військ, почнеться після завершення цього процесу на вже затверджених ділянках. Також українська сторона наполягає, щоб у списку було Дебальцеве. «За меморандумом від 19 вересня (2014 р. – Авт.) та 12 лютого (2015 р. – Авт.) ця територія була під контролем українських військових, і ми вважаємо, що це значно сприятиме процесу деескалації», – заявив він. Голова держави зазначив, що спочатку має закінчитися розведення військ на вже визначених ділянках (у Золотому, Петровському та Станиці Луганській) і там мають бути встановлені пости ОБСЄ, що працюватимуть цілодобово.
Крім того, українська сторона наголосила на необхідності звільнення як незаконно утримуваних в окремих районах Донецької та Луганської областей громадян, так і тих українців, які утримуються в РФ. «Буде окрема заява про те, що ми наполягаємо на негайному звільненні всіх заручників у форматі «всіх на всіх», і я впевнений в тому, що це, врешті-решт, має дати поштовх, оскільки цей процес через бездіяльність російської сторони було зупинено на тривалий час», – підсумував він.
Голова Донецької військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський позитивно оцінив підсумки переговорів у Берліні. «Насправді, дуже добре, що всі чотири сторони заявили, що альтернативи «нормандському формату» немає. Меркель зауважила, що зустрічі мають бути регулярнішими, це важливо», – сказав він. За словами Жебрівського, основне питання – виписка «дорожньої карти». «На сьогоднішній день важке завдання для нашого зовнішньополітичного відомства, тому що це покрокові речі. Щодо розведення військ і Дебальцевого ще немає відповіді від Путіна. Щодо введення поліцейської місії теж ніби є подвійне трактування. Зустріч не стала провальною. Добре, що в основному йшлося про «дорожню карту», а не про вибори та особливий статус Донбасу», – зазначив він.
Тим часом експертна оцінка щодо підсумків переговорів «нормандської четвірки» виявилася не такою оптимістичною, як її озвучили президент і донецький губернатор. На думку другого президента України, а нині представника України в Тристоронній контактній групі з врегулювання ситуації на Донбасі Леоніда Кучми, відсутність спільної заяви учасників переговорів означає, що консенсус ще не досягнуто. «Багато хто чекав їхньої спільної заяви. Її відсутність свідчить, що загальну думку ще далеко не досягнуто», – повідомляє його прес-секретар Дарка Оліфер у Facebook.
«Звичайно, позитивним кроком є домовленість щодо підготовки «дорожньої карти» імплементації Мінських домовленостей. І дуже правильно, що її розроблення доручили міністрам закордонних справ, які на це мають і право, й обов’язки. На відміну від Тристоронньої контактної групи, яка тільки може давати пропозиції та рекомендації. Хоча, судячи з коментарів учасників зустрічі, є сумнів, чи вдасться в «дорожній карті» передбачити все те, що потрібно для реального забезпечення миру на Донбасі», – сказав Кучма.
З ним солідарний його попередник Леонід Кравчук. На його думку, розпочати роботу з розроблення «дорожньої карти» буде непросто, оскільки позиції сторін істотно відрізняються. «Щоб розпочати цю роботу, треба точно знати позиції сторін, скажімо, позицію України. Наша позиція – ми не будемо робити жодних кроків, поки не буде вирішено питання безпеки. Позиція Росії – спочатку політичне питання. Вирішити політичне питання без безпеки кроків неможливо. Тому, не маючи вихідних позицій одного порядку, сісти за «дорожню карту» та готувати пропозиції непросто. Хоча я думаю, що треба брати ініціативу та розпочати роботу. Треба використовувати кожен крок наших можливостей. Але якщо сподіватися на успіх, це буде не скоро», – зазначив він.
На його думку, «нормандський формат» нагадує клуб зустрічей, бо працює без документального закріплення, що є не дуже добре. «Зібралися, поговорили, тлумачать усі по-різному, як кому вигідно. Цікава річ: «нормандський формат» збирається, а рішення ухвалюють у Мінську посадові особи, які не є головами держав. Це складна схема, яку можна по-різному тлумачити та по-різному ставитися до виконання, як це пояснює Росія», – резюмував перший президент.
Надзвичайний і повноважний посол Роман Безсмертний уважає позитивним, що зустріч «нормандської четвірки» все-таки відбулася, однак особливого оптимізму щодо цього також не поділяє. «Є певні розбіжності в заявах. Україна говорить, що домовилися про поліцейську місію ОБСЄ, Росія говорить про розширення місії ОБСЄ. Рішення про розширення ухвалено влітку 2015 р. Рішення про те, щоб допустити місію в місця зберігання техніки, ухвалено восени 2015 р., ситуація такою й залишилася. Тепер треба стежити, як слова матеріалізуються в конкретні дії. Ці інформаційні відмінності закладуть відповідь на запитання, буде прогрес чи ні. На мій погляд, очікувати прогресу не треба. Незважаючи на те, що сторони говорять, немає відповідей, що робити», – сказав він.
Зі свого боку, народний депутат від фракції «Батьківщина» Сергій Соболєв у своєму висловлюванні був категоричніший. На його думку, на переговорах «нормандської четвірки» Україна здала свої позиції. «Мені все нагадує 1938 рік, коли «великий» Чемберлен розповів, що він привіз мир. Насправді це були останні подихи мирної Європи напередодні Другої світової війни. Приблизно те саме відбувається сьогодні, коли під час берлінських переговорів Путін фактично дотиснув і пробив ситуацію – спочатку вибори, а потім контроль за кордоном, і жодного слова про виведення російських військ та роззброєння бандформувань. Я думаю, це наслідки, він відчув кров під час полювання, і тепер, я гадаю, це тільки початок», – каже нардеп.
За словами Соболєва, у форматі «нормандської четвірки» Україна залишилась «один на один з Путіним і двома, що утрималися». «У мене таке відчуття, що ні президент України, ні фрау Меркель, ні президент Франції Олланд не читають резолюції авторитетної організації Європи – ПАРЄ, де чітко зафіксовано, вивести російські окупаційні війська не тільки з Криму, а й з Донбасу, що дуже важливо. Де зафіксовано, що спочатку безпека, а потім, через невизначений час, і будь-які політичні врегулювання. На жаль, вони пішли за своєю схемою, яку протискує Путін. Єдиною передумовою є так зване перемир’я та припинення вогню. На мій погляд, це здача позицій на переговорах», – зазначив Соболєв.
А ось екс-міністр оборони Анатолій Гриценко зовсім вважає, що зустріч «нормандської четвірки» не мала жодного сенсу. «Посиділи-посиділи та розійшлися. Домовилися, що будуть домовлятися далі. Тому що насправді друга частина зустрічі щодо Сирії була важливішою для Меркель, для Олланда та для Америки, яка незримо там була присутня… Тому Україні на ній відводилося тільки 1,5 години. Я думаю, що тільки завдяки твердій позиції Порошенка вдалося ту дискусію провести понад чотири години, і все ж привернути увагу до України», – резюмував він.
