Лідер вірменської опозиції Нікол Пашинян після невдалої спроби свого обрання на пост прем'єр-міністра, найімовірніше, буде призначений на цю посаду з другого разу.
Масові акції громадянської непокори після чергового загострення змусили керівну Республіканську партію Вірменії (РПВ) капітулювати та погодитися з вимогами вулиці, щоб уникнути політичної кризи в країні. Очікується, що остаточна крапка в протистоянні влади і маніфестантів буде поставлена 8 травня.
Нагадаємо, після конституційної реформи 2015 р. у Вірменії обов’язки між прем’єром і президентом розподілилися. Глава держави перетворився на символічну фігуру. Він може бути при владі тільки один семирічний термін. Основні управлінські важелі опинилися в руках прем’єра. Термін прем’єрських повноважень – п’ять років, однак висуватися на посаду голови уряду можна необмежену кількість разів. Головне, щоб партія, яка висуває кандидата, перемагала на виборах. Або успішно формувала керівну коаліцію.
Ці нововведення згодом стали причиною масових протестів у країні, що дістали назву «Оксамитова революція», і тривають близько місяця. Маніфестантам уже вдалося домогтися відставки прем’єра й екс-президента країни Сержа Саргсяна. Однак боротьба за владу в державі триває.
1 травня увагу світової спільноти було прикуто до засідання Національних зборів Вірменії. Парламентарі намагалися переобрати нового голову уряду. На площі Республіки в Єревані опівдні у вівторок зібралося близько 80 тис. осіб. Там установили екрани, на яких транслювали цю важливу подію. Єдиним кандидатом, висунутим на вищу посаду в державі, був голова опозиційної парламентської фракції блоку «Елк» («Вихід»), лідер протестного руху Нікол Пашинян.
«Мене з цієї кафедри багато звинувачували в тому, що я хочу знищити РПВ.Я хочу заявити офіційно: таких намірів не маю, тому що РПВ сьогоднішніми обговореннями сама себе знищила – вмить і безповоротно», – заявив Пашинян. За його словами, політична сила, що оголосила війну своєму народу, взагалі не може існувати. «Ми зараз бачимо не РПВ, а її привид», – резюмував опозиційний лідер.
В опозиції та парламентських фракцій альянсу «Царукян» і партії «Дашнакцутюн», що заявили про підтримку, було 47 мандатів, тоді як для обрання голови уряду потрібно було 53 голоси. У керівної РПВ – 58 мандатів. Вони й скористалися ними, проголосувавши проти «кандидатури від народу». В результаті Пашинян здобув підтримку лише 45 депутатів, навіть менше обіцяних спочатку. Один депутат від «Дашнакцутюн» проголосував «проти», інший – від «Царукян» – зовсім не прийшов на засідання парламенту.
Утім, для Пашиняна підсумки голосування не стали великою несподіванкою. Напередодні він повідомив, що до нього дійшли тривожні звістки, мовляв, другий і третій президенти Вірменії Роберт Кочарян і Серж Саргсян «особисто тиснуть» на депутатів усіх фракцій, щоб не допустити його обрання.
Аргументи партії влади досить логічні – ім’я майбутнього прем’єра має визначити народ, але не на вулицях, а на дострокових парламентських виборах. А поки країною має керувати технічний прем’єр, призначений партією, що виграла попередні вибори, тобто РПВ.
Однак Пашиняна це не влаштовує. Він і його прихильники переконані, якщо в цій ситуації виявити слабкість – відбудеться реванш колишньої влади, яка влаштує фальсифіковані вибори та виграє їх. Зокрема, він готувався очолити тимчасовий уряд, щоб внести серйозні поправки до Виборчого кодексу Вірменії.
Після невдалого голосування в парламенті Пашинян заявив, що не дозволить купці республіканців «відібрати перемогу в народу», і закликав своїх прихильників 2 травня оголосити страйк і заблокувати всі дороги. Такі дії справили позитивний ефект – ближче до вечора того ж дня РПВ заявила про капітуляцію.
Лідер її фракції в парламенті Ваграм Багдасарян закликав припинити блокаду і дав зрозуміти, що його фракція підтримає Пашиняна на виборах 8 травня. Після чого останній закликав прихильників тимчасово припинити акції протесту, відпочити та зібратися на мітинг безпосередньо в день повторного голосування. На випадок, якщо влада передумає.
За словами політолога Геворга Мірзаяна, у Вірменії склалася нова реальність, що має бути якось кодифікована відповідно до закону і права. «Оптимальним варіантом для Москви (як і для Єревана) стало б призначення реального технічного прем’єр-міністра. Не представника РПВ, а будь-кого з шанованих владою й опозицією вірмен, чиїм завданням була б лише підготовка країни до чесних і прозорих дострокових виборів без подальшої особистої участі в них. А потім – формування нового уряду на підставі підсумків голосування», – вважає експерт.
Проте жага влади «тут і зараз», яку демонструє Пашинян, сплутала всі карти. «Політика зрозуміти можна: він усвідомлює, що люди вийшли на вулиці не за нього, а проти Саргсяна. І якщо він зараз не осідлає хвилю і не влетить на ній у крісло прем’єра, то через декілька місяців його популярність різко впаде, і вибори він може програти. Тому «народний кандидат» прагне до оголошення волі народу монетизувати свій рейтинг – і, судячи з усього, йому це вдається», – резюмував він.
«Незалежно від того, наскільки кращою для тієї чи іншої частини вірменської громади була кандидатура особисто Пашиняна, у мене немає сумнівів, що більшість громадян Вірменії бажала зміни влади», – заявив президент Єреванського прес-клубу Борис Навасардян.
На його думку, обрання Пашиняна є єдиним сценарієм, за якого висловлене масовими протестами населення прагнення було б реалізованим, а голосування на його користь парламентарями стало б найочевиднішим і якнайшвидшим виходом з політичної кризи, що охопила країну.
Експерт у сфері міжнародного права Кнут Берг упевнений, що масові акції протесту у Вірменії припиняться тільки після повної зміни чинної вірменської влади і проведення в цій країні дострокових парламентських виборів. За його словами, останні події в країні наочно демонструють нездатність сторін налагодити взаємини заради процвітання держави.
«Виходом із нинішньої ситуації мають стати позачергові вибори до парламенту. Жодні попередні консультації між згаданими сторонами до позитивних результатів не приведуть», – говорить експерт. Як зазначив Берг, наразі у Вірменії немає сили, здатної покласти край політичному й економічному колапсу в цій закавказькій державі.
Політичний експерт Валерій Дудко переконаний, що від зміни керівництва у Вірменії не настануть різкі політичні зміни. Нині країну очікує певна «нульова» пауза до моменту приходу до влади сильної політичної фігури.
«Ситуація, яку ми зараз спостерігаємо у Вірменії, – це досить складний і тривалий процес, відповідальність за який лежить на попередньому керівництві. Одна з політичних особливостей Вірменії в тому, що тут довгий час спостерігався клановий прихід до влади. І коли основна маса населення країни розуміє, що цей клан не виконує свої обов’язки – виникає революція. Ситуація, що зараз відбувається у Вірменії, наростала десятиліттями і була неминучою», – вважає політолог.
За словами експерта, громадяни Вірменії мають бажання змінити політичного лідера. Проте наразі немає гідних кандидатів на цю посаду. «Вірменія – це дуже своєрідна країна, яку економічно досить довго контролювала Росія. Це накладало свій відбиток на зовнішню і внутрішню політику держави. З огляду на це заява кандидата на посаду прем’єр-міністра Вірменії про те, що країна не змінюватиме зовнішньополітичний курс, свідчить про його бажання обратися і про те, що він не відчуває підтримки з боку Росії. Пашинян не має досвіду державного правління і бореться не за роботу, а за посаду. Відставку колишнього прем’єр-міністра спричинено тим, що в нього був максимальний кворум недовіри з боку населення, однак знакової постаті, яка могла б його замінити, у Вірменії сьогодні немає», – резюмував Дудко.
За словами доцента кафедри зарубіжного регіонознавства і зовнішньої політики РДГУ Сергія Маркедонова, у Росії звикли всі масові протести в пострадянських країнах зводити до певного клону майдану, або говорити, що це відбувається під копірку українських подій. «Однак у Вірменії є своя велика протестна історія. Можна сказати, що історія незалежної Вірменії почалася з руху 1988 р.», – сказав Маркедонов.
Він нагадав, що кожна виборча кампанія у Вірменії супроводжувалася масовими акціями протесту. Тільки дві кампанії пройшли без них – президентські вибори в 1998 р. та парламентські в 1999 р. Для подій у Вірменії, на думку Маркедонова, були очевидні передумови – соціально-економічна ситуація, відносна монополія на владу.
Ще одним приводом стало порушення обіцянки Саргсяном піти з політики. «Однак у вірменських протестах не було закликів до зміни геополітичних віх, геополітичного вектора», – зазначив Маркедонов.
Крім того, експерт звернув увагу на те, що не тільки вулична активність привела до очікуваної зміни влади. Різні фракції вступили в переговори з ним і змінювали позиції не через особливу симпатію до Пашиняна. Зрозуміло, що Пашинян не зможе цілком заповнити сферу управління людьми «з Марса». А в нинішній системі є ефективні керівники. На його думку, нова реконфігурація не буде побудована з нуля.
