Попри те, що Конституція (ст. 125) не допускає створення надзвичайних та особливих судів, уже стало очевидним, що особливий суд в Україні буде. Антикорупційний.
Мабуть, це робиться для Заходу, у якості виправдання за те, що попри функціонування у нас антикорупційних органів — а вже пройшов достатній проміжок часу для досягнення хоча б якихось результатів у подоланні корупції — рівень корупції в Україні так і не знижується. Більше того — росте.
Так, згідно із оприлюдненими наприкінці минулого місяця результатами опитування, що проводились Фондом «Демократичні ініціативи» та фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс», 44% респондентів відмітили зростання рівня корупції в Україні протягом останніх трьох років. Іще 38,5% опитаних вважають, що корупція залишилася на тому ж рівні, що й була у 2014 р.
Тим часом, уже у грудні цього року Євросоюз, який при наданні Україні безвізового режиму передбачив для себе механізм моніторингу сталості Україною взятих на себе зобов’язань, в першу чергу антикорупційних, планує оприлюднити свій Перший моніторинговий звіт.
І від того, яким цей звіт буде, багато залежить чи буде втілений в життя амбітний проект Євросоюзу щодо макрофінансової допомоги Україні на 2018-2019 рр., про який говорить сьогодні президент Петро Порошенко, чи отримає Україна врешті-решт черговий транш від МВФ і чи, що, зрештою, найболючіше, не відберуть у нас такий багатовистражданий безвіз.
Офіційні заяви від української влади про наміри щодо створення Антикорупційного суду виглядають тут, відверто кажучи, для нашої держави таким собі рятівним колом. Недієздатність створених на вимогу Євросоюзу в рамках Плану дій щодо візової лібералізації (ПДВЛ) таких антикорупційних органів як НАБУ і САП, легко пояснюється відсутністю третьої заключної ланки — Антикорупційного суду.
У підтвердження своїх намірів побороти корупцію Україна подала навіть на розгляд Венеціанської комісії два законопроекти (№6011 і №6529) про створення антикорупційних судів в Україні. Висновки уже є. Нам порадили розробити третій законопроект. Подати на розгляд парламенту його має президент Петро Порошенко.
Недооцінювати рішення Венеціанської комісії попри те, що вони не є юридично зобов’язуючими, не можна — зроблені нею висновки автоматично стають офіційною позицією Євросоюзу та інших міжнародних партнерів України. І хоч «венеціанка», м’яко кажучи, забракувала наші два законопроекти про створення антикорупційного суду, головне у іншому. Цей вкрай важливий орган Ради Європи дав «зелене світло» для створення такого суду в Україні в принципі.
Таким чином, в Євросоюзі намір створити Антикорупційний суд, який би відповідав стандартам Ради Європи, в Україні привітали і навіть висловили готовність надати українській владі підтримку у його створенні. А це означає — нам уже вкотре повірили. Повірили у щирість наших намірів побороти корупцію.
Проте, в самій Україні немало експертів сумніваються у тому, що поява такого органу зможе допомогти нам не те що побороти корупцію, а навіть хоча би знизити її рівень.
Ми уже можемо спостерігати «розборки» між тими антикорупційними органами, що уже були створені раніше. Протистояння між НАБУ і НАЗК, НАБУ і САП останнього часу у всіх на виду. Тут ми маємо іще і публічні сутички між НАБУ і іншими правоохоронними органами. Зокрема — із Генпрокуратурою і СБУ.
Причиною низької ефективності системи народний депутат Сергій Власенко (БЮТ) називає наповнення антикорупційних органів: «Ми ж у НАБУ людей брали не з Марсу. Це ті ж самі слідчі з прокуратури, міліції або люди, які займалися іншими юридичними професіями».
У даному контексті зрозумілим є і те, що в майбутній Антикорупційний суд людей у мантіях також набиратимуть не із Марсу. Це будуть люди із системи, які звикли використовувати у своїй роботі звичні для української судової системи підходи. І тут можна скільки завгодно говорити або ж уявляти собі, що на посади суддів в Антикорупційний суд наберуть чесних, справедливих і незаангажованих людей, питання все одно залишиться відкритим — звідки?
Зрозуміло, що, якщо би такі люди були у нашій судовій системі, то потреби у створенні окремого антикорупційного суду не було би взагалі.
Тим часом, аналітики сходяться на тому, що на посади антикорупційних суддів будуть намагатися просунути своїх людей, щоб потім їх можна було контролювати. Сприятливим фактором тут можуть послужити ті ж таки рекомендації Венеціанської комісії — там вказали доцільним створити окремий антикорупційний суд, а не багато місцевих антикорупційних судів.
Таким чином, «зацікавленим» особам не доведеться розпорошуватися — усі «потрібні» судді будуть зібрані під одним дахом. І насправді певні «витрати» на них можуть бути не такими вже і «захмарними», якщо подивитися на них з точки зору масштабності вітчизняної корупції.
З іншої сторони, відкритим залишається питання: чи матиме Антикорупційний суд у перспективі повну і виключну юрисдикцію для розгляду корупційних злочинів. Якщо ні, то його створення взагалі втрачає сенс, адже тоді будь-який суд у нас зможе розглядати справи щодо корупційних злочинів нарівні з Антикорупційним судом.
Те, до чого це може привести у результаті, можна тільки уявити. Хоча б на прикладі тієї «нерозберихи», яка у нас уже є із самим розслідуванням корупційних злочинів — згідно із ст.216 КПК окрім НАБУ, корупційні злочини також можуть бути розслідувані іншими органами влади, включаючи, але не обмежуючись слідчими СБУ та слідчими Нацполіції. Водночас, спеціалісти кажуть, що «відфільтровувати» справи буде не так-то і просто.
В даний час корупційні злочини та позови розглядаються судами різних інстанцій та юрисдикцій. І багато хто вважає, що там їх і потрібно розглядати — не створювати окремий Антикорупційний суд взагалі. Усі суди в Україні мають бути антикорупційними. Такими їх потрібно робити.
Щодо заяв зі сторони НАБУ, а також окремих політиків і громадських діячів, що суди навмисно саботують роботу НАБУ — згідно з інформацією НАБУ у 34 кримінальних провадженнях, в яких детективи НАБУ завершили досудове розслідування, а прокурори САП скерували обвинувальний акт до суду, судовий розгляд досі не розпочато — то тут можна побачити і «іншу сторону медалі».
Так, у своєму блозі адвокат Юрій Радзієвський пише, що вважати, що суди навмисно саботують роботу НАБУ, є не зовсім правильним. «Мені, що справжніх причин кілька, і вони лежать у зовсім іншій площині. Перша причина зумовлена якістю і методами роботи детективів: рівень слідчої роботи НАБУ гранично низький. Про це вже навіть не соромляться відкрито заявляти у САП. Так, коментуючи претензії НАБУ щодо закриття кримінальної справи проти чиновника “Укрзалізниці”, у САП назвали позицію НАБУ такою, що “не витримує професійної критики”. Не менш гостро у САП відреагували на останній скандал між НАБУ і НАЗК: “Директор НАБУ продемонстрував відкрите нехтування вимогами Кримінально-процесуального кодексу”. Дійсно, дуже часто позиції НАБУ не витримують професійної критики, і дуже часто не тільки директор, а й детективи НАБУ грубим чином порушують норми КПК», — зазначає він.
«У результаті такої роботи до суду потрапляють справи, “шиті білими нитками”. Цікаво, що у такому разі суддя виявляється в дуже скрутному становищі: з одного боку, виправдувальний вирок однозначно сприймається суспільством як результат прийняття хабара від підсудного, з іншого, далеко не кожен суддя готовий ухвалити обвинувальний вирок у грубо сфабрикованій справі, керуючись морально-етичними міркуваннями або банальним страхом перед відповідальністю. Мабуть, ця обставина не в останню чергу впливає на те, що судді не поспішають ухвалювати рішення у цій категорії справ», — продовжує адвокат.
Подивитися на ситуацію із «корупційними справами» з точки зору суддів радить і колишній генпрокурор Віталій Ярема. Він також є противником створення окремого Антикорупційного суду. «У чому зараз проблема? Правоохоронні органи представляють докази, за якими суд не може винести вирок. Жоден суддя не хоче зробити судової помилки і притягнути до кримінальної відповідальності невинну людину. Це потім створить великі проблеми для самого судді. Судді, які мають великий досвід роботи, ухвалюють рішення на підставі експертиз, свідчень свідків, відео з відеокамер і таке інше. Набір всіх цих факторів підтверджує, що вчинено злочин. І цей злочин скоїла ця людина. А зараз як? Когось затримали за підозрою в скоєнні злочину. Виходить в ефір Геращенко, Шкіряк, Соболєв або Лещенко і кажуть: “Ця людина винна”. І все, вже не треба суду. Вже поставили хрест на людині, на його житті, на його родині», — зазначив він у одному із своїх інтерв’ю.
В той же час, існує думка, що спеціально створений Антикорупційний суд може виявитися більш зговірливим і закриватиме очі на слідчі прорахунки і неточності у справах НАБУ і САП. «Антикорупційний суд, імовірно, буде працювати в тісному контакті з НАБУ і САП. Це буде означати об’єднання обвинувальної і судової системи, що грубо порушить принцип стримування і противаг, що лежить в основі принципу поділу влади. Це поверне нас у 30-ті роки минулого століття, а трансформація обвинувального акту у вирок суду стане лише питанням часу», — зазначає Юрій Радзієвський.
