Чому захоплення автобусу у Луцьку виглядає як погано зрежисований сценарій та чому вся рать Авакова з собаками, дронами і Антоном Геращенко виявляються безсилі проти одного терориста, який втік в решетилівські ліси, чи варто легалізувати зброю в Україні, хто користується вразливістю та емоційністю Президента Зеленського, щоб протягувати вигідні для себе рішення, чому Україні ні за яких обставин не варто підписувати документ про припинення вогню на Донбасi та яку пастку підготувала Росія у цьому документі, чи можливий наступ Росії з Криму уже восени цього року.
Чи йде спікер ВР Разумков у самостійне політичне плавання та хто за ним стоїть, чому Зеленському не варто хвилюватися за рейтинг до кінця поточного року, чи може пандемія, карантин, економічна криза, захоплення, підпали, мінування та замовні вбивства призвести до масових заворушень в Україні восени і хто буде «розгойдувати човен», чиї методички озвучують Давид Жванія і Андрій Деркач з приводу корупційних злочинів Порошенко і чи не пахне там «російським духом», чому Хабаровськ – це не Росія і чим закінчиться народний бунт проти Москви на Далекому Сході (див. вiдео), що потрібно зробити, щоб глобальні світові гравці не пошматували Україну на шматки за її спиною? Про все це та багато іншого ми поговорили в інтерв’ю з політологом Віктором Тараном спеціально для «Економічних новин».
Захоплення заручників в Луцьку, у Полтаві, вибухи біля станцій метро “Мінська” і “Шулявська”, дзвінки про мінування стратегічних об’єктів. На вашу думку, всі ці події пов’язані? Це прояв нездорового суспільства, чиєсь бажання підняти стрімко падаючий рейтинг Зеленського і довести незамінність Авакова, або операції по відволіканню уваги від чогось більш значущого?
Заради об’єктивності маємо визнати, що подібні теракти не стали чимось новим в інформаційному полі України. Ми добре пам’ятаємо, що останні роки неодноразово були події, які можна віднести до тих, що мають ознаки терористичних актів. Слід зазначити, що теракти, які мали місце останнім часом, виглядають дуже дивно та мають багато співпадінь та збігів, які змушують суспільство замислитися над тим, а що ж насправді відбувається.
Є дві основні версії – це, або погано зрежисована гра акторів, або дуже слабка робота наших спецслужб, які не змогли елементарно скоординувати свої дії, як на етапі локалізації терористів, так і на етапі запобігання здійснення цих терористичних актів. Обидві ці теорії мають своїх прихильників. Але відповідь на всі ці питання суспільство зможе отримати виключно після того, як буде здійснено відкрите та прозоре розслідування кожного інциденту, і коли кожна справа буде доведена до суду і до справедливого вироку. Це вкрай важливо, тому що попередні теракти, зокрема інцидент на мосту Метро, продемонстрував відсутність розслідування і вироку за скоєне правопорушення.
Складається таке враження, що система грає у піддавки, типу: «Хлопці, ви вийдіть, зробіть красиве шоу, а потім по амністії, чи по довідці щодо психічного стану, ми вас відпустимо, а тим часом, МИ (ВЛАДА) на цьому піднімемо свої рейтинги». Без всебічного розслідування недовіра в суспільстві до правоохоронних органів буде тільки поглиблюватись.
Ще одна версія яка поширюється в мережі щодо подій у Луцьку, це те, що прослідковується участь Росії у організації даних подій. Адже першими інформацію про захоплення автобуса починають розганяти одіозні пропагандисти Скабєєва, Соловйов і анонімні телеграм-звалища під управлінням ФСБ. Це може бути провокація російських спецслужб?
У даному конкретному випадку, я не думаю, що це провокація ФСБ. Поширення даної інформацій у російських ЗМІ – це елемент гібридної війни, яку веде проти нас Росія. Якщо ви помітили, то Росія інформаційно підсилює кожний негатив, який у нас відбувається. В подальшому вони розганяють його в інформаційному просторі для підтвердження своєї тези, що Україна – це держава яка не відбулася.
Основний меседж був про те, що спецслужби не працюють, терористи в Україні постійно захоплюють автобуси з мирними громадянами, не працює судова система, не має системи запобігання злочинностi і тому подібне.
Другий важливий меседж – це, власне, самі персони, які здійснюють терористичні акти. Чомусь (?) так постійно складається, що всі “терористи” це колишні учасники АТО, добровольці і чи учасники Революції Гідності. А ось далі розкручується теза про те, що в Україні йде війна і слово ветеран – дорівнює слову бандит. Саме ці тезі є вкрай небезпечними, оскільки це намагання з боку агресора деморалізувати суспільство, викликати у суспільстві негатив до тих хлопців, які щодня захищають нас на Сході.
Безперечно, є серед людей які пройшли АТО певна кількість бандитів, але ця кількість не така критично велика, як зараз намагаються представити пропагандистські ЗМІ.
Як думаєте, після подій в Луцьку, чи не почне Кремль педалювати тези про те, що Зеленський спілкується з терористами, але не хоче виконувати вимоги сепаратистів на Донбасi?
Вимушений визнати, що ви праві. Безперечно, є така версія, що цей терористичний акт -один із елементів тиску на Президента. Якщо підемо по цій версії далі, то давайте покажемо читачам усі пазли цієї картини. За останні декілька місяців на Сході України активізувалися російські терористи та бойовики. Кількість жертв з українського боку суттєво виросла. Головнокомандуючий постійно отримує оперативні данні про наші втрати. Ми знаємо, що у Зеленського є одна характерна риса, яку вдало використовують його вороги. Він емоційно дуже вразливий. А це означає, що на нього можна тиснути саме через такі, чисто людські слабкості.
Росія, на мою думку, дуже вдало цим користується. Мета? Все просто – домогтися повної легалізації бойовиків ОРДЛО в подальших переговорах по Донбасу. І судячи з останніх подій (маю наувазі нове перемир’я та розмову Зеленського з Путіним) частково росіяни досягнули своєї мети.
Ви сказали що емоційністю Президента скористалися у випадку з луцьким терористом. На вашу думку, хто скористався и запропонував Президенту піти назустріч вимогам терориста, можливо Аваков, або інші люди з оточення Зеленського? Кому було вигідно «підставити» Зеленського?
Дуже часто президент Зеленський ухвалює емоційні рішення. I цим користується все його оточення, яке його добре вивчило. Коли я кажу – все оточення, я маю на увазі Єрмака, Авакова та інших.
Дуже багато людей, які раніше працювали в Офісі Президента зазначали, що головна проблема в тому, що Зеленський часто приймає рішення не на підставі певних роздумів та альтернативних варіантів, а виключно з огляду на те, хто перший йому запропонує те чи інше рішення. До тих пір, поки Зеленський буде ухвалювати рішення через подібний алгоритм, до тих пір, його оточення буде цим користатися.
Дуже сподіваюся, що Президент зможе мінімізувати емоційний фактор у прийняті рішень державного значення. Оскільки у воюючій країні, яка крім того, знаходиться у зоні економічної турбулентності, емоційні рішення, які приймаються на основі поривів, а не на основі раціо, можуть призвести до катастрофічних наслідків.
Як ви ставитеся до легалізації зброї? Можливо терорист двічі подумав би, чи захоплювати автобус з пасажирами, у яких, можливо, є легальна зброя?
Безумовно, я прихильник легалізацій зброї. Але за певних умов. По-перше, мова йде про короткоствольну зброю, типу пістолет, який може придбати громадянин України після проходження всіх необхідних процедур таких, як: медична експертиза, довідка про несудимість, відповідні навчальні курси з користування цією зброєю і т.д.
По-друге, необхідно ухвалити закон про амністію зброї, оскільки з 2014 року на руках у людей дуже багато зброї. Українці її придбали в нелегальний спосіб боячись, що почнуться бойові дії. Це дозволить людям легалізувати цю зброю. Це можна зробити у два способи, або організувати щось типу, місячник здачі зброї, або зброю, яка придбана нелегально, можна легалізувати за певних прописаних в законі умов.
Як показує статистика, країни в яких зброя легалізована, рівень злочинності значно нижчий, ніж у країнах де зброя не легалізована. Крім того, спостерігається дуже цікавий факт, що застосовують зброю більше громадяни, а не поліцейські, у більшості випадків перешкоджаючи настанню злочину.
Дуже важливо в рамках легалізації зброї чітко розуміти – де і за яких обставин можна застосовувати зброю. Оскільки трапляються випадки, коли людина захищаючи себе від злочинців, застосувала зброю у себе вдома. А потім несе за це відповідальність.
Впевнений, що закон про застосування зброї 1992 року теж потрібно передивлятися і пристосовувати до нинішніх реалій. Це має бути комплексна реформа. До речі, нагадаю, що у свій час Президент Зеленський обіцяв це зробити.
На жаль, поранений український воїн, якого не змогли забрати з нейтральної смуги, помер. Кiлька днів він лежав стікаючи кров’ю, і ніхто йому не допоміг! Все що зробив Головнокомандувач Зеленський – написав пост, що бере ситуацію під особистий контроль і відправив туди Хомчака. Влада не змогла організувати нормальну евакуацію, брехали і дезінформували суспільство. Що ви думаєте про цю історію?
У зв’язку з цією ситуацією чотири короткі тези. По-перше, я не пам’ятаю подібного прецеденту починаючи з лютого 2015 року, маю на увазі – «Дебальцівське кільце».
По-друге, подібні речі деморалізують армію, тому що кожен солдат розуміє, якщо він потрапить у подібну ситуацію невідомо що з ним буде далі.
По-третє, необхідно провести повноцінне розслідування, з тим щоб зрозуміти – хто конкретно несе за цей кричущий випадок відповідальність. Впевнений, це дуже легко зробити, тому що в армії всі процеси регламентовані і дуже легко і швидко можна виявити: хто дав наказ, хто його підписав, хто доповідав.
Четверте і головне, має бути показове покарання, наголошую, показовий суд на тими, хто винен у смерті людини. I це має бути зроблено у найкоротші терміни, оскільки загроза ескалації восени суттєво підвищується і солдати повинні знати, що вони будуть захищені за будь-яких обставин. «Шапки» мають полетіти у всіх.
На черговому засіданні Тристоронньої контактної групи в Мінську домовилися про повне припинення вогню. Це зрада чи перемога для України, як ви вважаєте?
Насправді, ситуація набагато гірша, оскільки вперше цей документ про припинення вогню нас намагаються змусити підписати у двосторонньому форматі – Україна і терористи ОРДЛО. Якщо раніше підписували подібний документ українська і російська сторона, а також ОРДЛО, то тепер тільки Україна і ОРДЛО. І тут є дуже принципова річ на яку я хочу звернути увагу. Алгоритм, на якому наполягає Росія, виводить її із учасника бойових дій. Росія відразу ж опиняється в позиції, про яку вона давно мріяла, стати просто спостерігачем, а не стороною конфлікту. Якщо ми підемо за цим сценарієм, тоді мрія росіян стане нашою реальністю – путінський наратив про громадянську війну в Україні буде підтверджено документально.
По моїй інформації і судячи з того, яку істерику підняли російські телеграм-канали якими керує ФСБ, Україна поки що на це не йде. Дуже сподіваюся, що цього сценарію не буде. У іншому випадку, наступним етапом буде легалізація громадянської війни, а далі, можливий наступний сценарій. Наприклад, конфлікт може бути закріплений документально, як внутрішній.
I тут, припустимо, з території України іде обстріл, приміром, машин ОБСЄ. Росіяни заявляють, що це зробили українські військові і довести протилежне буде неможливо, тому що ми зобов’язалися припинити дію розвідувальних груп, відвести техніку. По суті, ми самі себе осліпили на лінії вогню. І за таких обставин довести свою правоту ми не зможемо. Та і де гарантія, що росіяни, маючи на кордоні війська у рамках навчань «Кавказ 2020», не скажуть, що вони повинні захистити своїх братів і не почнуть ескалацію.
Тому, з боку України підписання даного документу є неприпустимим. Крім того, росіяни наполягають, щоб ми розмінували 13 зон. А де гарантія, що вони потім просто танками на нас не підуть? Я дуже сподіваюсь, що Головнокомандуючий Зеленський це розуміє, або люди, які його оточують йому це пояснили, і Україна на це не піде.
Віце-прем’єр-міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Рєзніков стверджує, що «Мінськ» застарів і його треба переглядати, а процес безпечної реінтеграції Донбасу займе мінімум 25 років. Виходить, при каденції Зеленського ми не побачимо кінця війни на Сходi i Донбас в складі України?
По-перше, ми не знаємо скільки буде тривати каденція Зеленського. По-друге, я вдячний пану Рєзнікову, що він сказав вслух те, про що багато хто думає. Тiльки вiн наважився озвучити сценарій, який насправді давно розроблявся і нинішньою і попередньою владами. Впевнений, що хтось має починати озвучувати тезу, яку в свій час казав Порошенко, а потім повторив Зеленський про те, що нам важливі люди, а не території.
Ми бачимо, що Росія зацікавлена в продовженні конфлікту. Ми бачимо, що Росія не йде на мирний сценарій врегулювання, вона зацікавлена в створенні нової зони постійного конфлікту, такої як Придністров’я, Нагорний Карабах, як Абхазія. Тому Рєзніков закинув інформаційну кульку з тим, щоб подивитися і потестити, як люди зреагують на таку тезу. Якщо буде різкий негатив, то Офіс Президента цю тезу забуде, якщо буде розуміння з боку українців, тоді почнуть далі розвивати цю історію. Це класична тактика Офісу Президента. Вони часто кидали інформаційні кульки, так зване, інформаційне тестування одної із стратегій по тим чи іншим питанням, які лежить в ОП на розгляді.
Деркач анонсує «… хвилювання по відколу Західної України», які, нібито планують Порошенко і Турчинов на другий тиждень вересня. А другий тиждень вересня – розпал «Кавказ-2020». На ваш погляд, це збіг, чи це стара класика спецслужб Кремля?
Гадаю, що за цими тезами нічого не стоїть, просто ФСБ за допомогою Деркача лякає та тисне на Зеленського, щоб той пішов на поступки у Мінському процесі.
Сценарій розколу України активно розроблявся ще за часiв Януковичем у січні-лютому 2014 року. Вони хотіли зробити ОРДЛО – тільки навпаки. Планували зробити «Західну народну українську республіку». Цьому сценарію завадила олімпіада в Сочі. Росіяни не хотіли вводити війну в активну фазу поки у них іде Олімпіада. А після Олімпіади відбулися події 18-20 лютого і Янукович просто втік. Зараз Деркач розганяє ті самі тези, які в лютому готував Янукович.
Власне, нагадаю, це те саме, що пропонував влітку 2014 Жиріновський, звертаючись до Європи, щоб ті забрали собі Західну Україну. Та сама риторика зараз розганяється медведчуковськими каналами. Безумовно, у них є така мрія. Але переконаний, що ця теза ФСБ, яку розганяє Деркач, розіб’ється об український народ, як це було у 2014 році і українці захистять свою землю.
Мілітаризація анексованого Криму Росією викликає напругу в басейнах Чорного і Азовського морів. Багато українських військових попереджають про можливість розгортання, так званого, військового сценарію з захопленого півострова восени. А як вважаєте ви? Чи справді РФ хоче перейти в активну фазу бойових дій?
Я вважаю, що наступ безпосередньо з Криму мало ефективний, оскільки військові втрати будуть дуже болісними для росіян. Чи вірю я у висадку десанту з боку Маріуполя, а також з боку трьох тактичних груп (120 тисяч які сконцентровані навколо Харкова та ОРДЛО)? Так, цей сценарій видається більш реалістичнішим.
А мілітаризація Криму потрібна для інших цілей. Це така «крайня точка Росії», яка вигідна для атаки на Туреччину та Західну Європу. I вони будуть використовувати Крим для трішки інших задач.
Крім того, Путін використовує добре відому тактику – це коли на окуповану територію, яку можна втратити, заводяться війська разом із сім’ями. В цьому випадку, військові будуть захищати цю територія більш завзято.
Зараз Росія просто насичує Кримський півострів етнічними росіянами і їх сім’ями. А це означає, що цю територію буде потім набагато важче реінтегрувати в Україну.
Зеленський обіцяв мир в країні, кінець епохи бідності, побороти корупцію, побороти олігархів, повернути награбоване в країну і т.д. Пройшов рік, жодне з цих обіцянок Зеленський не виконав. Країна скочується до насильства, бідності та економічної прірви. Які ваші прогнози на осінь-зиму?
На осінь економічна ситуація може погіршитися. Уряд Шмигаля досі не продемонстрував, яким чином країна буде долати економічну кризу. Крім того, ситуація погіршиться у зв’язку із зміною менеджменту Національного Банку, оскільки у разі, якщо МВФ не повірить в незалежність НБУ, країна не отримає другий транш від МВФ осінню цього року. Крім того, окремі політичні сили будуть розкачувати ситуацію на передодні місцевих виборів. Їм буде вигідно дестабілізувати ситуацію, аби отримати більшість в місцевих радах.
В першу чергу це стосується: «ОПЗЖ», «ЄС», «Батьківщини», та партiї Шария. Всі вони будуть розкачувати ситуацію, кожна політична сила на свою користь. Окрім того, долучаться до «розкачування лодки» і локальні гравці – це ФОПи, аграрії та профспілки. В цій ситуації у Зеленського варіантів небагато. Перше, що йому потрібно зробити – це показати реалістичну програму виходу із кризи, а друге – це починати глибокий інклюзивний діалог з кожною із груп.
Потрібно намагатися зробити із ворогів не те щоб союзників, а хоча б спробувати добитися їх нейтралітету. Тут все просто, щодо профспілок, то необхідно впевнити їх, що не буде змін до трудового кодексу, ФОПам – запропонувати якiснi зміни, яких вони реально потребують, аграріям – пояснити, що земельна реформа буде якісно підготовлена та забезпечить їм земельні кредити, а той податок, який запропонував Гетьманцев на паї, він не буде втілений у життя.
Щодо політичних парій, то треба формувати Уряд народної довіри і ділитися портфелями з: «ОПЗЖ», «ЄС», «Батьківщиною», та ставити компромісного прем’єра-технаря і починати витягувати країну з кризи. Досвід таких країн як: Австралія, Фінляндія, Індонезія, Британія показав, що в умовах кризи, тільки Уряд народної довіри та консолідовані дії виводили країни з кризи. Це єдиний шанс, який є у Зеленського. А чи вистачить у нього політичної мудрості, покаже осінь.
Спікер Верховної Ради останнім часом проявляє високу медійну активність. У вас немає відчуття, що Зеленський для нього пройдений етап і Разумков поступово йде в самостійне плавання?
Почну з жарта. Якщо хтось виглядає білим, з пір’ям, як качка, якщо хтось плаває у воді, як качка, якщо робить кря-кря, як качка, то мабуть – це качка. Якщо спікер Парламенту робить великі прес-конференції, на яких він каже тези, які не співпадають з тезами Президента, якщо спікер Парламенту робить медійну кампанію зі стратегією, яка не схожа на стратегію Президента, якщо спікер Парламента формує свої групи і накопичує політичні активи, то це схоже на власну політичну гру. Я вважаю, що це і є власна політична гра Разумкова.
Так, за моєю інформацією Разумков готується до самостійної політичної гри і навіть веде перемовини з олігархами. Більше того, олігархи готові на нього ставити. За моєю інформацією, він буде грати на настроях електорату Південного Сходу України. А це саме той електорат, який відколюється від Слуг, але не готовий пристати на сторону «ОПЗЖ».
Разумкув – це, такий собі, образ молодого Тігіпка. Він буде грати саме в цьому амплуа.
Але тут є одна проблема. На цьому полі у нього є конкуренти – це Шарій і Пальчевський. Останнього зараз «заганяють» саме в цю нішу, судячи по бігбордам, які розвішані по всій країні. Крім того, є інформація, що його фінансують ті самі люди, котрі дотичні до партії «ОПЗЖ» з тим, щоб саме перехопити цю частину електорату.
Разумков їм не потрібен – як самостійна політична фігура. I судячи по тому, що Пальчевський не злазить з каналів афільованих з Медведчуком, то можна припустити, що його фінансує саме Медведчук. Звісно, прямих доказів у мене не має.
Разумкову буде дуже не просто. Але він заручився підтримкою людини, яка раніше займала цю електоральну нішу, людиною, яка не отримали фракцію у нинішній Верховній Раді вперше за багато часу.
Ви маєте на увазі олiгарха Ріната Ахметова?
Це ви сказали, а не я.
Кажуть, що на наступних президентських виборах ми побачимо трьох основних фаворитів: Бойко або Медведчука – на проросійському фланзі, Разумкова – з лівого центру (вашим і нашим) і Порошенко – на правоцентристському. А як вважаєте ви?
Ви забули про Зеленського. В нього поки рейтинги найкращі і найвищий рівень довіри. Крім того, існує ще один важливий момент. До сих пiр не з’явилося альтернативи на його електоральному полі. Бойко та Порошенко мають по 15-17%, але вони не конкуренти Зеленському. Люди поки що мають великий негатив до старих політиків. Впевнений, що до кінця року Зеленський може не боятися. Взагалі, на Банковiй розглядається сценарій дострокових парламентських виборів на чолі із Зеленським. Якщо це буде зроблено не пізніше весни наступного року, то в нього великі шанси їх виграти з великим відривом.
У Зеленського сьогодні в 2,5 рази вищий рейтинг від найблищого конкурента. I ніхто не працює на його електоральному полі. Ви назвали Разумкова, але він перший заходить на його електоральне поле. Всі інші тупцюють, кожен – в своїй ніші.
Станом на сьогодні, згiдно соцопитувань, в другому турі Бойко і Порошенко програють Зеленському. Що буде на весну – подивимося. Але до кінця року Зеленський може не хвилюватися.
Ще один важливий момент. Центральні олігархічні ЗМІ як і раніше грають на користь Зеленського. I поки вони це будуть робити, Зеленському можна не боятися.
Між головними суперниками на виборах в США листопаді 2020 року утворилася електоральна прірву – 40% виборців готовi голосувати за Трампа, 55% – за Байдена. Шанси Трампа, якого підтримують Кремль і його українські сателіти, стають все більш примарними. Тема «Бурісми» і «плівок Деркача» на американських виборців ніяк не вплинула. Байден, на відміну від Трампа – системний американський політик. З системним ставленням до України. Як думаєте, перемога Байдена може радикально вплинути на полiтичну ситуацiю в Українi i конфлiкт на Донбасi?
Пам’ятаєте Альберта Гора та Хіларі Клінтон? Вони набирали більше голосів на відміну від їх опонентів республіканців. Але вони програвали вибори тому, що вони не перемагали у ключових штатах. Станом на сьогодні, дивна виборча система США не дає розуміння, чи перемагає остаточно Джозеф Байден в тих штатах, які «коливаються», особливо штати – Східного узбережжя. Це там, де не очікувано переміг Дональд Трамп, а якраз там ситуація доволі хитка.
Чи гарні шансі виграти у Байдена? Так, дуже гарні шанси. Але все може помінятися. Дуже багато штатів сумніваються. Тому все не так однозначно і осінь покаже.
Чи зміниться політика Байдена по відношенню до України? Я не знаю. Але точно знаю, що зміниться по відношенню до Росії, тому що він зайшов на вибори на антиросійській риториці. Крім того, вся міжнародна політика після останніх президентських виборів в США може докорінно помінятися. Після коронавірусу, імпотентності міжнародних інституцій, які не здатні дати відповіді на сучасні виклики, міжнародна політика зазнає суттєвих змін.
Якщо раптом Байден захоче робити реформи світового порядку, на яких наполягає Путін, то в цій ситуації, оскільки Україна не є суб’єктною, нас просто поділять за нашою спиною. Це великий ризик! Тому, все що ми маємо зараз робити – це максимально дистанціюватися від виборів США і не сваритися ні з Байденом ні з Трампом.
Нам треба взяти паузу і «накачати геополітичні мязи». Набрати суб’єктності. Маємо показати, чому ми цікаві для міжнародних гравців. Це може бути відновлення ідеї «Міжмор’я» ( Концепція партнерського блоку держав від Балтійського до Чорного й Адріатичного морів, – прим. ред). Це може бути ГУАМ (Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ — регіональне об’єднання чотирьох держав: Грузії, України, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова, – прим. ред.). і т.д. Щоб потім, коли прийде нова Адміністрація в Білий дім, ми могли «продати» себе, як суб’єктну державу цим міжнародним геополітичним та геоекономічним хабам.
Але для цього спочатку потрібно припиняти внутрішню політичну війну, підсилювати міжнародний блок, в тому числі і за рахунок контактів Порошенко, який повністю «взув» Зеленського по зв’язкам із європейцями та американцями. Наразі він має нечувану підтримку Заходу, про яку Зеленський може тільки мріяти.
І цим потрібно користуватись. Україна в нас одна! I ми не можемо допустити, щоб через внутрішні чвари ми її втратили.
Підсумовуючи. Нам потрібно набивати м’язи і уважно спостерігати за тим, хто виграє вибори у США і їхати домовлятися з новим президентом про місце та роль України у новій світовій архітектурі. В іншому випадку, Україну поділять без нас.
І тоді тут не буде ні Зеленського чи Порошенка, ні Медведчука чи олігархів. Тут буде тільки російсько-путінський окупаційний чобіт.
