Бронемашина, стара радянська самохідна гаубиця 2С1, гучно виїхала з-за рогу. Зверху сиділи четверо українських солдатів у літній формі, звісивши ноги, з упаковкою морозива поруч.
Один з бійців переможно підняв ріжок морозива над головою, коли проходив повз, а інший розмахував прапором України. Про це пишуть Економічні новини з посиланням на The Washington Post.
“Це ванільне”, – сказав він, коли його зупинили і спитали щось через кілька хвилин.
Весна нарешті прийшла на південь України. І з температурою, що сягнула +25 градусів за Цельсієм минулими вихідними, очікування довгоочікуваного контрнаступу проти окупаційних російських військ вже в повному розквіті.
Кілька надзвичайно дощових останніх місяців зробили землю багнистою, липкою і непридатною для пересування важких транспортних засобів. Але з настанням сухої погоди умови майже оптимальні для довгоочікуваного контрнаступу, який президент Володимир Зеленський та його команда називають шансом “make or break “, щоб показати західним союзникам, що Україна спроможна відвоювати власні землі.
Хоча поки що не спостерігається різких військових маневрів, подібних до блискавичного прориву українських військ на північному сході Харківської області восени, контрнаступ, схоже, вже розпочався – але поки що досить приховано.
У четвер радник Зеленського Михайло Подоляк пояснив, що не варто сподіватися на те, що в якийсь час Київ здійснить постріл із стартового пістолета, яким оголосить про початок нової військової кампанії.
“Ще раз про контрнаступ, – написав Подоляк у твіттері. 1. Це не “єдиний івент”, який розпочнеться о певній годині певного дня з урочистого перерізання червоної стрічки. 2. Це десятки різних дій по знищенню російських окупаційних військ на різних напрямках, які вже відбувались вчора, відбуваються сьогодні і будуть продовжуватись завтра. 3. Потужне знищення логістики ворога – це теж контрнаступ”.
Цей допис Подоляка був спробою прояснити ситуацію після того, як італійська телерадіокомпанія RAI процитувала його інтерв’ю, в якому він заявив, що контрнаступ триває вже кілька днів.
У Запорізькій області, яка, як очікується, стане основним напрямком для українських підрозділів, котрі будуть намагатися звільнити місто Мелітополь, протягом останніх тижнів уважно стежать за погодними умовами.
Просування на південь цим переважно сільськогосподарським краєм, де зараз повно яскраво-жовтих полів з раннім врожаєм ріпаку, може дозволити Україні перервати “сухопутний міст” між материковою Росією і незаконно анексованим Кримом, відрізавши життєво важливі логістичні шляхи постачання з півострова і підготувавши українські війська для подальшого наступу.
Подібна військова кампанія також відсунула б лінію фронту від таких місць, як Оріхів, колись процвітаюче місто з населенням 19 тисяч мешканців, яке зараз знаходиться приблизно в трьох кілометрах від російських позицій і вже кілька місяців майже щодня страждає від обстрілів та авіаційних ударів, каже заступниця міського голови Світлана Мандрич.
“Ми так довго чекаємо на цей контрнаступ, – сказала 52-річна Мандрич в інтерв’ю. – Ми дуже сподіваємося, що це нарешті станеться”. “Ми просто віримо, що він відбудеться, і що він буде переможним”.
Зараз Оріхів майже покинутий, і Мандрич займається наданням гуманітарної допомоги близько 1400 мешканцям, які залишилися. “Ми за п’ять кілометрів від фронту, – каже вона. “Ми весь час перебуваємо на лінії вогню”.
Розмови про весняний наступ тривають вже кілька місяців. Зеленський та інші високопосадовці, включно з військовим командуванням, заявляли, що чекають на прибуття більшої кількості зброї, боєприпасів та іншого військового обладнання. Українські війська також проходили навчання з використання нових бойових машин та іншого спорядження, наданих Заходом.
Але навіть за наявності достатньої кількості озброєння, перешкодою стала погода. “Все залежить від Божого промислу і погодних умов”, – сказав міністр оборони Олексій Резніков в інтерв’ю газеті “The Washington Post” на початку цього місяця, відповідаючи на запитання про майбутній контрнаступ.
“Цього року навесні був надзвичайно високий рівень води – просто колосальний”, – сказав Резніков, додавши, що рівень ґрунтових вод на 1 травня був на 4,7 дюйма вищим, ніж зазвичай очікувалося.
Ситуацію навколо Запоріжжя можна було б описати зрозуміліше: багнюка.
Сезон дощів в Україні, відомий в народі як “бездоріжжя”, є традиційним явищем для Запоріжжя. Важкий ґрунт, який допомагає Україні бути сільськогосподарською державою, просто погано дренується, в результаті чого утворюється вологе, брудне місиво, в якому можуть застрягти не лише звичайні транспортні засоби на шинах, але й гусенична техніка, зокрема, танки чи гаубиці 2С1.
“Це такий самий ґрунт, як і на північному заході Франції”, – сказав Джеймс Рендс, військовий експерт британської розвідувальної агенції Janes, вказуючи на місце, де під час Першої світової війни точилися кровопролитні бої, – “Але, за всіма ознаками, в цьому регіоні він ще гірший”.
Хоча багнистий період триває лише кілька тижнів, цього року він тривав довше, ніж зазвичай. Квітень був “надзвичайно вологим місяцем” в Україні, сказав Інбаль Беккер-Решеф, дослідник з Університету Меріленда, який відстежує глобальні погодні умови, з незвично низькими температурами на початку місяця.
Саме погода відіграє суттєву роль на хід війни в Україні з моменту вторгнення Росії минулого року.
Зимові місяці наприкінці 2021 та на початку 2022 року були незвично м’якими, що призвело до того, що багнюка почала танути раніше, ніж зазвичай. Це зумовило більш ранній сезон багнюки, коли численні російські танки та інша важка техніка застрягли в полях або були обмежені асфальтованими дорогами, де стали легкою мішенню для українських захисників.
Наразі потепління дає й інші переваги, зокрема, кращий захист від дерев для військ і техніки, а також більшу тривалість світлового дня.
Після вологого квітня травень видався напрочуд сухим, а температура повітря часто сягала +25 градусів. Беккер-Решеф зазначила, що найнижчий рівень вологості ґрунту в Україні зараз у Запорізькій та Херсонській областях, сусідній області, яка також має шанси стати фронтом під час контрнаступу. У деяких районах зараз навіть спостерігається посуха.
Бен Ходжес, колишній командувач Сухопутних військ США в Європі, сказав, що стан ґрунту, безумовно, є одним з факторів, який Україна братиме до уваги при плануванні нових наступальних операцій. “Чи достатньо сухо, щоб сотні важких гусеничних броньованих машин і сотні машин підтримки могли пересуватися?”, – запитав Ходжес.
Але він також наголосив, що це лише один з багатьох факторів, включаючи готовність українських військ і те, чи були російські війська виснажені авіаударами або відволікалися на тривалі бої в певних районах, таких як Бахмут, щоб не змогти вчасно відреагувати на наступні кроки України.
“Чи було російське військове командування достатньо заплутаним щодо часу, способу і місця проведення атак?”, – написав Ходжес у своєму звіті.
Інші експерти заявили, що погодні умови більше не є причиною для зволікання. “Погода була одним з факторів, – сказав український військовий експерт Олексій Мельник. “Але не головним”.
У полі на заході Запоріжжя, приблизно за годину їзди від Оріхова, 1-й танковий батальйон відпрацьовував у середу наступальні дії на танках Т-64 радянської розробки, проходячи полями і застосовуючи димові заслони, щоб відпрацювати зачистку сільськогосподарських угідь, які зараз захоплені окупантами.
Температура трохи впала, на горизонті з’явилися хмари. За словами Юрія, 29-річного командира підрозділу, Т-64 зазвичай застрягають у багнюці, але ґрунт сьогодні був достатньо твердим не лише для танків, але й для звичайних автомобілів.
Після завершення навчань військові зібралися в сусідньому будинку, щоб за тарілками гарячого супу – солянки – переглянути зняті безпілотником відеозаписи своїх дій. Михайло, 39 років, заступник командира батальйону, залишився не дуже задоволеним.
“Це ж наше поле, а там орки?” – сказав він, маючи на увазі російські війська. “Що ви будете робити? Своїх будете мочити?”.
“За такі маневри ви потрапите до пекла!” – сказав він трохи згодом.
У такому містечку, як Оріхів, такі військові маневри швидко не закінчаться. Взимку було важко, і шансів насолодитися теплою погодою, зважаючи на майже щоденні обстріли, небагато. Багато мешканців, що залишилися, проводять по 18-20 годин під землею.
Мандрич, заступник мера, зараз живе і працює в підвалі муніципальної будівлі, де вона разом з іншими волонтерами створила систему роздачі їжі, забезпечення Wi-Fi, електрики і навіть гарячого душу в містечку, де лише в кількох будинках є хоч щось з цього.
Мандрич та деякі мешканці, які залишилися, навіть знайшли час, щоб пересадити квіти на центральній площі міста. “Ми підтримуємо наш бойовий дух”, – підкреслила вона.
