Конфлікт навколо ракетно-ядерної програми Північної Кореї неухильно загострюється, веде до розвалу всієї системи світового устрою та ядерного стримування, а також загрожує ядерною війною.
Конфлікт цей уже охрестили «другою Карибською кризою». Та попри деяку поверхову подібність, нинішня ескалація напруженості має істотну відмінність. У кризі задіяні не дві сторони, як у 1962 р., а відразу шість. Саме наявність суперечливих сьогочасних інтересів багатьох сторін не дає змоги об’єднати зусилля для того, щоб гарантовано запобігти переростанню нинішньої війни нервів на повномасштабний військовий конфлікт, що загрожує перерости в ядерне зіткнення.
Нагадаємо, 3 вересня цього року в Північній Кореї демонстративно провели черговий підземний атомний вибух. Офіційний Пхеньян заявив про випробування термоядерного (водневого) заряду потужністю близько 100 кілотонн. Під час вибуху в деяких районах Південної Кореї, Китаю та Приморського краю Росії, включно з Владивостоком, зафіксовано землетрус, інтенсивність якого перевищила 6 балів за шкалою Ріхтера. Це змусило Москву та Пекін замислитися, чи не занадто далеко там зайшли в підтримці північнокорейського режиму.
Останнім часом Пхеньян регулярно проводить демонстративні запуски ракет, метою яких має стати як мінімум Японія, а в перспективі США. Буквально в серпні Пхеньян цілком серйозно поставив питання про ракетний удар по далекому острову Гуам на півдні Маріанської гряди за декілька тисяч кілометрів на південний схід від Корейського півострова. Гуам відомий тим, що він перебуває під протекторатом США і на ньому розташована американська військова база.
15 вересня 2017 р. Північна Корея запустила чергову балістичну ракету середньої дальності. За повідомленнями японських та південнокорейських служб, ракета досягла висоти 800 км, пролетіла над територією Японії та впала за 2200 км від японського острова Хоккайдо, подолавши загалом 3700 км.
Реакція Америки не забарилася. Президент США Дональд Трамп написав у Twitter, що вважає нові випробування Північної Кореї ворожими та небезпечними для його країни. Трамп підтвердив раніше неодноразово озвучену готовність застосувати проти КНДР ядерну зброю.
У світових ЗМІ відразу заговорили про те, що в разі американського удару по КНДР Пхеньяну досить буде відповісти звичайним артилерійським вогнем по південнокорейському Сеулу. Це призведе до тисяч жертв у країні, якій США гарантують безпеку.
Запуск ракети одноголосно засудили керівники НАТО, Євросоюзу, ОБСЄ, Японії.
Однак центральна в КНДР партійна газета «Нодон сінмун» заявила, що жоден зовнішній тиск не змусить Пхеньян відмовитися від розробок ядерної зброї та балістичних ракет у разі збереження ворожості з боку США.
У відповідь на ядерне випробування 3 вересня Рада Безпеки ООН одностайно ввела нові санкції щодо КНДР, які значно обмежать експортні та імпортні можливості Пхеньяна.
Резолюція №2375 встановила найсуворіший режим санкцій ООН у XXI столітті. Щоправда, американці хотіли зробити санкції ще суворішими, однак їм довелося піти на компроміс із Росією та Китаєм, дещо пом’якшивши санкційні умови.
Згідно з резолюцією, вводяться обмеження на постачання до КНДР нафтопродуктів – до 500 тис. барелів з 1 жовтня по 31 грудня, і до 2 млн барелів протягом усього 2018 р. на всі види переробленої нафти.
Встановлено обмеження на постачання КНДР сирої нафти – її обсяги не мають бути більшими, ніж за минулі 12 місяців. КНДР не зможе купувати конденсати й газоконденсатні рідини та не зможе продавати текстильну продукцію.
З моменту ухвалення документа всім державам забороняється видавати дозволи на роботу громадянам КНДР.
У резолюції також міститься заклик до шестисторонніх переговорів щодо корейського врегулювання.
Північнокорейський текстиль підпав під санкції ООН уперше. Цей захід, за словами постпреда США при ООН Ніккі Хейлі, позбавить Пхеньян доходу в розмірі $800 млн. Громадяни КНДР, що працюють за кордоном, за оцінкою США, щороку приносять Пхеньяну понад $500 млн.
Значного удару економіці країни завдадуть і обмеження на торгівлю нафтою. Встановлений ліміт на продаж до КНДР продуктів нафтопереробки на 55% скоротить обсяг одержуваного Пхеньяном палива. Заборона на збільшення постачання сирої нафти фактично означає, що КНДР зможе отримувати її лише від Китаю через трубопровід Даньдун-Сінийджу.
У США порахували, що з урахуванням всіх обмежень, введених попередніми резолюціями РБ ООН, тепер КНДР втратить понад 90% доходів від продажу сировини та інших товарів.
«Нове посилення санкцій не приносить нам задоволення. Ми не шукаємо війни. Режим КНДР ще не пройшов точку неповернення. Якщо вони погодяться зупинити свою ядерну програму, у них є шанс. Однак якщо КНДР продовжить свої небезпечні дії, ми й далі чинитимемо тиск», – заявила Хейлі.
Навіть постпред Китаю при ООН Лю Цзеі порадив КНДР почути та «серйозно поставитися до очікувань міжнародного співтовариства». Колег по Раді Безпеки китайський дипломат закликав до мирних переговорів.
Російський постпред Василь Небензя також закликав до політико-дипломатичного врегулювання ситуації на Корейському півострові. Він заявив, що «заходи фінансово-економічного тиску на керівництво КНДР майже вичерпано і подальші рестрикції можуть бути рівносильними спробі придушення її економіки, введення тотальної блокади країни та провокування глибокої гуманітарної кризи».
Факт того, що навіть Китай і Росія погодилися підтримати санкції проти Північної Кореї, свідчить про те, що Пекін та Москва серйозно побоюються війни на Корейському півострові.
У Москві вважають, санкції проти Північної Кореї себе вичерпали, і жодної користі від них немає. За довгі роки під тиском світової спільноти та США Північна Корея навчилася виживати. Нещодавно Путін у притаманному йому стилі висловився в тому сенсі, що північнокорейці «траву їстимуть», але від ракетно-ядерної програми не відмовляться, оскільки США не дають їм жодних гарантій на випадок роззброєння. Втім, ще раз наголосимо, що Україна вже обпеклася на таких «гарантіях» у вигляді Будапештського меморандуму 1994 р.
Росії «не посміхається» перспектива ядерної війни на її кордоні, поблизу важливих портів Владивосток і Находка. Навіть звичайний конфлікт середньої інтенсивності загрожує для Росії величезними економічними та гуманітарними проблемами.
Нарешті, у Москві усвідомлюють, що серйозний конфлікт на Корейському півострові призведе до розвалу всієї нинішньої системи міжнародних відносин та міжнародної безпеки.
Тому в Кремлі закликають до переговорів, пропонуючи почати з «подвійного заморожування», тобто одночасного припинення північнокорейських ракетно-ядерних програм та американських військових маневрів у регіоні.
Саме Китай і Росія (і СРСР) були головними творцями ракетно-ядерної програми Північної Кореї. Вони передавали Пхеньяну технології, готували фахівців, надавали допомогу в створенні реакторів та інших виробництв. І зараз це творіння починає виходити з-під контролю своїх батьків.
Позиція Китаю є ще химернішою та хитромудрішою.
Північна Корея в принципі не могла б вижити без допомоги Китаю. Китай дає Пхеньяну все необхідне – продовольство, паливо, сировину та комплектуючі. Китай купує північнокорейські товари – текстиль, вугілля, руду.
Однак це далеко не все. Китай засуджує провокаційні запуски ракет та ядерні випробування, але є версія, якщо буде напад на Північну Корею, то Китай готовий безпосередньо втрутиться в цей конфлікт. Саме це дає Кім Чен Ину величезний заряд самовпевненості.
Ракетно-ядерна програма Північної Кореї є потенційно небезпечною як для всього світового устрою загалом, так і для всіх країн, що залучені в цей конфлікт, включно з Росією, Китаєм, Америкою, Японією та Південною Кореєю.
Однак сьогочасні політичні інтереси не дозволяють цим країнам об’єднати зусилля для позбавлення світу від похмурої перспективи ядерної війни.
США хоче використати кризу для послаблення Китаю.
Китай хоче скористатися ситуацією, щоб послабити вплив США на Південну Корею.
В Японії уряду Сіндзо Абе вигідна нинішня криза, загроза з боку Північної Кореї є вагомим аргументом для скасування конституційних обмежень у військовій сфері. Ідеться про відновлення військового потенціалу країни, обмеженого тільки силами самооборони після поразки в Другій світовій війні, що закріплено в конституції.
Росія хоче виторгувати у США потепління у відносинах в обмін на підтримку в питанні Північної Кореї. Але якщо Америка просто загрузне ще й у Кореї, як в Афганістані та Іраку, у Москві теж будуть задоволені, бо це суттєво послабить Вашингтон.
У Південній Кореї місцевим консерваторам криза теж вигідна, адже під приводом протистояння з КНДР це дозволяє блокувати починання з міжкорейського врегулювання новоспеченого президента-ліберала Мун Чже Іна.
Крім того, Китай домагається, щоб флот США не блокував вихід у Південно-Китайське море, бо це не дає змоги Піднебесній повною мірою виявити себе як морська світова держава. Росія намагається тиснути на Америку за допомогою Північної Кореї, щоб вирішити свої питання в Україні, у Європі, у Сирії тощо.
До того ж Пхеньян навчився непогано грати на суперечностях між світовими державами.
Однак головне питання полягає в тому, чого домагається Північна Корея й особисто Кім Чен Ин. Вважається, що він хоче, щоб країну-вигнанець визнали ядерною державою, рівнозначною державам світовим, а ядерна зброя для Ина, як і для всіх решти, є зброєю стримування, а не нападу, бо її ніхто ніколи не застосує.
Проте цілком може статися, що північнокорейський режим, як запевняє його пропаганда, готовий спопелити всіх і вся ядерним вогнем, щойно така можливість та привід з’являться.
Чи готові глобальні гравці, насамперед Америка, Китай та Росія, до того, що ігри навколо корейського питання призведуть до такого сценарію?
