Час для святкування «напівкруглих» 75-х роковин НАТО видався, м’яко кажучи, не надто вдалим. Над ювілейним самітом альянсу, на кшталт знаменитого «примари опери» у паризькій Grand Opéra , лунали одразу кілька «привидів». Це і тінь «Трампа майбутнього», і страх Путіна, який збожеволів, і жах України, в якій напередодні ворожі ракети знесли дитячу лікарню в центрі столиці. До цього слід додати загрозу з боку Китаю, який Захід з 1970-х років «вигодовував» як дешевий цех з виробництва ширвжитку для західного обивателя, а отримав у результаті третій після Заходу та Москви полюс світової імперіалістичної системи зі зростаючими глобальними амбіціями. До всього слід додати зростання ізоляційно-традиціоналістського популізму в Америці та Європі як цілком очікувана реакція на попереднє нав’язування ліберал-глобалістичного проекту з його часто неадекватними «повістками».
Таким коротко став зовсім не святковий фон, на якому проводився ювілейний саміт альянсу у Вашингтоні 9-11 липня.
Ювілейний саміт альянсу мав показати, як люблять говорити на Заході, «історію успіху», але з цим вийшло не дуже, головним чином і в тому числі, через те, що буквально на порозі НАТО, що розширився після розвалу СРСР, НАТО вже третій рік веде криваву бійню, і їй ніхто нічого вдіяти не може. Навіть останнє розширення НАТО за рахунок «споконвічно нейтральних» Фінляндії та Швеції відбулося саме у відповідь на московську агресію в Україні.
Очевидно, що для України найважливіше те, якими рішеннями наші партнери НАТО не порадували нашу багатостраждальну вітчизну в такий важкий для нас час за підсумками саміту, і цьому питанню буде приділено увагу в першу чергу.
Але важливим є також спільне тло та положення, до якого знаходяться альянс та партнери України, які впливають на ті чи інші рішення. До того ж розуміння загальної ситуації дає хоча б мінімальну можливість для прогнозування.
Крім того, наступний нарис продовжить тему, започатковану попередньою публікацією « Плани Трампу по Україні. Плани НАТО та ЄС щодо захисту України від Трампа ».
Що пообіцяли Україні та до чого це веде
Україні присвячена значна частина « Washington Summit Declaration issued by the Heads of State and Government participating in the meeting of the North Atlantic Council in Washington, DC 10 July 2024 ».
У документі наголошується, що відповідальність за агресію повністю покладається на Росію.
Декларується суверенне право України на входження з будь-якими міжнародними спілками, включаючи військово-оборонні.
НАТО направить Україні запрошення приєднатися до Альянсу, але лише тоді, коли союзники погодяться, що Київ виконав усі необхідні умови. При цьому йдеться про «незворотне майбутнє України в НАТО», але без вказівки конкретних термінів, а також про більш інтегрований статус країни в альянсі.
Також декларується, що НАТО планує виділити Україні 40 млрд. євро протягом наступного року.
Крім того, вирішено створити Організацію НАТО з надання допомоги та навчання у сфері безпеки для України (NSATU) для координації надання військового обладнання та навчання для України союзниками та партнерами.
У декларації йдеться, що НАТО не прагне конфронтації і не становить загрози для Росії.
Заявляється, що НАТО має намір продовжити розширення у Чорноморському регіоні та на Балканах.
Нагадаємо, що рік тому на саміті у Вільнюсі стався скандал у зв’язку з тим, що Україна та країни Східної Європи намагалися домогтися рішення про запрошення Києва до альянсу, членство в якому було обіцяно Україні ще 2008 року, але без конкретної дати. Перед Вільнюсом президент України Володимир Зеленський у соцмережах жорстко критикував робоче формулювання, назвавши його «абсурдним», що викликало роздратування США. Про це докладно йшлося у торішній публікації « Хто кому НАТО: Критичні замітки про Вільнюський саміт », тому вдаватися в подробиці не будемо, але відзначимо, що вступ України до альянсу в найближчому майбутньому представляється утопією.
На цей раз США дали зрозуміти, що питання про запрошення України до альянсу не стоїть. Як заявив президент Франції Макрон, головними противниками вступу України до НАТО є США та Німеччина.
Нинішнього року закликів надати Україні запрошення до НАТО майже не було чути. Це пояснюють, зокрема, бажанням союзників та України «не ускладнювати Байдену передвиборчу кампанію».
Напередодні саміту агентство CNN у публікації « Джерело повідомляють , що проект комюніке НАТО описує шлях України до НАТО як незворотний » з посиланням на джерела повідомляло , що в підсумковому комюніке « Україна в НАТО буде названа незворотною» без вказівки конкретики, що й було зроблено.
При цьому вказувалося, що Білий дім підтримує саме таке формулювання, але з позначкою, що Україна має продовжити роботу над демократичними реформами.
Однією з найважливіших перешкод на шляху України до НАТО називають корупцію, про що пише The Telegraph у публікації ” Ukraine to be told it is too corrupt to join Nato ” або ” Україні буде заявлено, що вона надто корумпована для вступу до НАТО “. Зауваження справедливе, але причина відмови Україні в членстві зараз є зовсім іншою. Очевидно, що це війна і панічний страх Путіна на Заході. Щодо корупції, то нагадаємо, що членами НАТО є не лише Угорщина, а й навіть Туреччина, де з корупцією «теж усе нормально». Не кажучи вже про те, що Штати, коли їм це було вигідно, співпрацювали з набагато одіознішими режимами, порівняно з якими Україна є непорочною чистотою.
Вдаватися в постійно циркулюючі розмови про те, чи Україна стане членом НАТО після війни, особливого сенсу немає. По-перше, кінця війни поки не видно, а по-друге, навіть після закінчення війни входження України до альянсу є сумнівним.
Крім того, у США розгортається дискусія про те, що Китай в Індо-Тихоокеанському регіоні становить значно більшу небезпеку, ніж Москва з її постійними погрозами ядерною зброєю, причому така постановка є досить сумнівною. У той же час звучать думки про те, що у Штатів не вистачить ресурсів на стримування Москви і Пекіна.
Як важливий крок щодо підтримки України на саміті було ухвалено остаточне рішення про створення в німецькому місті Вісбаден Центру «Підтримка НАТО Україні у сфері безпеки та навчання». Сенс цього оргзаходу полягає в тому, щоб напередодні можливого приходу до влади в США Трампа основні зусилля з надання допомоги Україні перевести зі Штатів на НАТО з одночасним збільшенням європейської частки в цій допомозі, що загалом правильно, хоча навряд чи вирішить проблему радикально , оскільки основна військова допомога надходить від США та/або у вигляді зброї американського виробництва. Центр координуватиме постачання озброєнь та навчання українських солдатів. Координацією допомоги Україні займатимуться близько 700 військових із усіх країн альянсу та партнерів на чолі з тризірковим генералом. Подробиці вдаватися не будемо, оскільки ця тема висвітлювалася в попередній публікації « Плани Трампа по Україні. Плани НАТО та ЄС щодо захисту України від Трампа ».
Одне з ключових для України питань – фінансування з боку НАТО. Генсек альянсу Єнс Столтенберг пропонував виділити 100 млрд доларів на п’ять років. Але потім цифру знизили до 40 млрд, і лише на рік, за що проголосували у Вашингтоні. У результаті говорити про перспективу поки що неможливо.
Нагадаємо, що напередодні саміту агресор завдав ракетного удару по Україні та Києву, внаслідок чого загинули понад 30 людей, було зруйновано дитячу лікарню Охматдит. Тому в Україні були сильні очікування, що це стимулює різке збільшення підтримки з боку Заходу, зокрема зброєю.
Але обіцянки щодо постачання озброєння також виглядають невтішними.
У західних медіа пройшла інформація про мізерну кількість літаків F-16, які будуть поставлені в Україну найближчим часом: 6 одиниць до кінця літа та 20 – до кінця року, при тому, що Зеленський заявив про необхідність 128 винищувачів. Очевидно, що ані 6, ані 20 винищувачів ситуацію на фронті змінити не зможуть.
Було оголошено про постачання нових систем ППО, але це планувалося і раніше.
США, зокрема з Байдена, відмовилися дати дозвіл на удари далекобійними ракетами в глибину Росії. Щоправда, потім у Пентагоні заявили, що ця позиція може змінитись у майбутньому, але такі розмови були й раніше. Слідом за Штатами таку ж заборону фактично повторив новий прем’єр Великобританії Кейр Стармер.
До того ж у Вашингтоні заявили, що ППО країн НАТО не збиватиме російські ракети над західною Україною, про що також просив Київ.
Західна преса пише, що зброя надходить в Україну дуже повільно, а тому український наступ, про підготовку якого на найближчі місяці багато говорилося останнім часом, до кінця року навряд чи можливо.
Щодо цього висловлюються різні думки.
За однією з версій, таким чином, Захід підштовхує Україну до переговорів з Росією, але жодних об’єктивних підтверджень цьому немає.
У Москві педалюється версія про те, що постачання зброї насправді йде повним ходом, а розмови про низькі темпи – це для відведення очей і для тиску на західні уряди з метою активізації поставок.
Але насправді поставки зброї справді недостатні. Пояснюється це, швидше за все, тим, що Захід боїться прямого зіткнення з Москвою, яке може швидко перерости у ядерну війну. Тим більше що Москва постійно загрожує атомною бомбою всім поспіль. Тому будь-які кроки, які можуть призвести до такого зіткнення навіть теоретично, гальмуються.
До того ж, напередодні виборів Трамп постійно звинувачує Байдена в тому, що він веде світ до світової війни, а тому Білий дім не хоче давати опоненту додаткові аргументи.
У результаті нинішні керівники США та країн НАТО дотримуються стратегії «підтримки війни на повільному вогні»: давати достатню допомогу для того, щоб не допустити розгрому української армії, але й не спровокувати Москву на удар по Заходу.
При цьому розрахунок нібито робиться на те, що рано чи пізно тяготи військового часу і ефект від санкцій підірвуть здатність Росії вести війну, спровокують внутрішні потрясіння, дестабілізують російську владу, позбавивши її волі до застосування ядерної зброї, після чого Москву можна буде примусити до прийнятних України та Заходу умовою миру.
Крім того, такий підхід допомагає американцям вирішувати й більш стратегічні завдання: не беручи безпосередньо участі в бойових діях, пов’язати сили Росії, змушуючи концентрувати їх в Україні, посилити єдність глобального Заходу, посварити Європу і Китай, схилити громадськість до збільшення військових бюджетів.
Все це виглядає вкрай сумнівно та небезпечно. Смуту в Росії очікується дуже довго, а якщо ситуація для Кремля почне різко погіршуватися, Москва може почати діяти превентивно під будь-яким приводом, який під час війни знайти не проблема.
А головне, «війна на повільному вогні» загрожує остаточно знекровити Україну, після чого український опір може обрушитися, і перед Заходом постане та сама проблема прямого зіткнення з Москвою, яке нині Захід уникає за всяку ціну.
Альтернативою могло б стати різке збільшення допомоги Україні і таке ж різке включення Заходу до війни у тому чи іншому вигляді. Але цього не відбувається з причин, зазначених вище, насамперед через боягузтво та відсутність лідерства на Заході, насамперед у США.
Скептичні погляди західних медіа на допомогу Україні
Існуючий, явно недостатній рівень підтримки України Заходом, активно критикується в західних медіа. Звернемося до деяких публікацій.
Зокрема, The Wall Street Journal у публікації під промовистим заголовком ” Ukraine’s ‘Irreversible’ Path to NATO є Paved With Uncertainty ” або “Необоротний ” шлях України до НАТО вимощений невизначеністю ” зазначає наступне.
Заява НАТО про «незворотній шлях» України до вступу до альянсу пропонує Києву сильний жест підтримки Заходу, але членство може бути легко заблоковане, якщо Дональд Трамп повернеться до Білого дому.
У комюніке за підсумками саміту у Вашингтоні йдеться про розбіжності всередині альянсу щодо терміновості ухвалення України. НАТО зіткнеться з серйозними перешкодами, якщо Трамп переможе на виборах у листопаді і змусить Україну піти на компроміс у мирному врегулюванні, яке він пообіцяв укласти до дня інавгурації 20 січня.
«Необоротності не буває, і обіцянки НАТО не гарантують майбутнього фінансування… Але, зважаючи на все, адміністрація Байдена готова поставитися до цього набагато серйозніше, ніж рік тому, коли вона займала оборонну позицію і не хотіла навіть думати про членство України в НАТО», — говорить колишній високопоставлений співробітник Держдепартаменту Європи та науковий співробітник Атлантичної ради Деніел Фрід.
Пообіцявши колись прийняти Україну, альянс не призначив переговори з Києвом про можливий прийом і не намітив графіку, коли вони можуть розпочатися.
Ще 2008 року НАТО запевнило Україну, що вона стане членом альянсу. Тепер деякі країни кажуть, що для прийняття України необхідно дочекатися закінчення конфлікту з Росією та активізації зусиль щодо боротьби з корупцією.
Розмови про можливе членство супроводжувалися кроками щодо зміцнення збройних сил України, зокрема оголошенням, що альянс збирається поставити Україні перший із десятків літаків F-16. США та країни-союзники також заявили, що нададуть Україні п’ять сучасних систем ППО та озброєння на суму понад 40 мільярдів доларів протягом наступного року.
Однак, деякі дії НАТО та його партнери не зробили. США досі не дозволили Україні використовувати ракети класу «земля-земля» ATACMS, що поставляються американцями, для завдання ударів по цілях на російській території. А оголошені НАТО витрати далекі від п’яти або десятирічних зобов’язань, про які країни-союзники розмірковували за зачиненими дверима.
В рамках зусиль, які деякі офіційні особи альянсу назвали «захистом від Трампа», НАТО підтвердило, що візьме на себе відповідальність за координацію підготовки українських військ та постачання Києву військової техніки та матеріально-технічних засобів. Альянс також направить на Україну високопосадовця НАТО для сприяння більш тісній співпраці.
«Ми маємо знову згадати, що в НАТО та Євросоюзі завжди існує можливість чи ризик того, що одна країна накладе на щось вето… Якби ми працювали з усіма «якщо» у світі, ми не змогли б зробити жодних дій», — сказала прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен в інтерв’ю WSJ.
Словом, є чергова ілюстрація того, як Україна своїм «євроатлантичним вибором» сама себе загнала в залежність від настроїв на Заході, замість того, щоб зберегти і розвивати військовий і оборонно-промисловий потенціал, що дістався від СРСР.
На концептуальному нерозумінні Заходу те, що робити далі, акцентує Le Monde у публікації «L’OTAN sans strategy claire face à la Russie» або « НАТО без чіткої стратегії проти Росії ».
Зазначається, що заходи підтримки України, оголошені у Вашингтоні з нагоди 75-х роковин Атлантичного альянсу, відображають труднощі, з якими стикаються члени НАТО у реальному визначенні своїх цілей щодо Росії.
Створена в 1949 році як основа оборони Європи, Організація Північноатлантичного договору відзначила три чверті століття свого існування у Вашингтоні в умовах загроз і російської агресії.
Наприкінці дводенного саміту президент провідної держави Атлантичного альянсу 81-річний Джо Байден влаштував самокатування, намагаючись розвіяти сумніви у своїй фізичній та інтелектуальній здатності балотуватися на другий термін. Йому це не зовсім удалося.
Тим часом, президент Емманюель Макрон був зайнятий тим, що ухилявся від питань про невизначеність своєї внутрішньополітичної ситуації. А його німецькому колезі, канцлеру Олафу Шольцю, не давала спокою репутація хронічного слабака через параліч його коаліції.
Тінь Дональда Трампа, який, згідно з поточними опитуваннями, переможе на президентських виборах 5 листопада, явно висіла над цією зустріччю. Трамп незримо загрожував згуртованості Альянсу та надійності його зобов’язань.
За конкретним і безпосереднім викликом — воєнним конфліктом Росії з Україною — зустріч НАТО чекали з найбільшим нетерпінням. Лідери 32 країн-членів оголосили про низку заходів, які допоможуть українським військам краще захищатись від російських сил, які підтримуються гігантськими військовими зусиллями.
Перші обіцяні винищувачі F-16 з’являться в українському небі вже цього літа; пакет із 40 мільярдів доларів допоможе профінансувати військову допомогу у 2024 році; буде поставлено п’ять нових систем ППО, включаючи чотири системи типу Patriot.
Передусім НАТО візьме на себе координацію військової допомоги Україні, від чого досі відмовлялися Сполучені Штати, віддаючи перевагу спеціальному формату співпраці між союзниками України, відомим як «рамштайнський», щоб не створювати враження прямої конфронтації НАТО та Росії.
Хоча всі ці заходи корисні та вітаються, вони недостатні. Вони виправдовують закид Києва, який часто звучить із приводу західної допомоги. “Вона дозволяє нам вижити, а не виграти війну”, – наголошує Україна.
Відмова приймати перешкоди особливо помітна у питанні про членство України в НАТО, яке все ще відкладається. Вкотре союзники знайшли абстрактну формулу — «незворотній шлях» до членства, яка ні до чого їх не зобов’язує.
НАТО також виступило з попередженням на адресу Китаю, який вперше був звинувачений у тому, що відіграє «вирішальну роль» у військових діях Росії, але бажання Вашингтона розширити сферу впливу НАТО на Азію далеко не завжди зустрічає одностайне схвалення в Європі.
На думку канцлера Шольца, прийняті рішення дають Україні «ясність, якої вона потребує». Це дуже оптимістичний погляд на речі. Варто побоюватися, що єдиний, хто ясно бачить межі цієї допомоги Україні, яка надається під тиском і без справді чіткої спільної стратегії, — це російський президент Володимир Путін.
Від себе відзначимо, що на концептуальному нерозумінні альянсом подальших перспектив видання акцентувало увагу абсолютно правильно.
Крім того,Bild із посиланням на експертів стверджує , що обіцяні на саміті НАТО системи ППО не зможуть прикрити великі прикордонні міста України, і під ударом залишаться Харків, Суми, Миколаїв та Чернігів. Що так зрозуміло…
Наразі два комплекси ППО Patriot захищають небо над Києвом, по одному – Львів та Одесу, повідомляє видання на підставі відкритих даних.
Також днями Захід пообіцяв Україні три нові Patriot та систему SAMP/T. На думку експертів, їх можуть отруїти на захист Дніпра, Кривого Рогу, Вінниці та майбутньої бази F-16 на заході України, яка буде, ймовірно, у Хмельницькій області.
При цьому надто близько до лінії фронту чи російського кордону їх використати не зможуть.
«Там розвинена російська розвідка дронами, велика ймовірність виявлення та знищення західних комплексів ППО російською зброєю. Вирішити цю проблему можуть лише F-16 або удари вглиб території РФ, яких поки що немає», – пише видання.
Також Patriot і SAMP/T не поєднуються один з одним, вони мають різне програмне забезпечення. Тому у разі виходу з ладу однієї із систем інша не зможе її замінити.
Саміт НАТО – це не лише Україна
Ювілейний саміт НАТО проходив у тривожній обстановці, і обговорювалися на ньому, звісно, далеко не лише питання, пов’язані з Україною. Але багато з цих питань так чи інакше можуть вплинути на допомогу альянсу Україні.
Звернемося до деяких витягів з підсумкової декларації ” Washington Summit Declaration issued by Heads of State and Government participation in the meeting of the North Atlantic Council in Washington, DC 10 July 2024 “.
У НАТО турбуються, що Росія «продовжила диверсифікувати свої ядерні сили, у тому числі за рахунок розробки нових ядерних систем і розгортання ударних засобів подвійної дальності малої та середньої дальності, що становить загрозу для Альянсу».
Приблизно те саме йдеться щодо Китаю: «КНР продовжує стрімко розширювати і диверсифікувати свій ядерний арсенал за рахунок більшої кількості боєголовок і більшої кількості складних засобів доставки».
Витрати країн НАТО на оборону зросли на 18% у 2024 році, що є найбільшим зростанням за останні десятиліття.
При цьому “необхідно терміново зробити більше” і в багатьох випадках “потрібні витрати, що перевищують 2% ВВП”. Наразі 2% на оборону витрачає дві третини членів альянсу.
Ключовий пріоритет на найближчу перспективу – збільшення виробництва боєприпасів та засобів ППО.
Однією з цілей НАТО заявлено “розвиток присутності у Фінляндії”, яка межує з Росією.
Китай звинувачується в тому, що став “вирішальним фактором у війні Росії проти України” завдяки “широкомасштабній підтримці оборонно-промислової бази Росії” та продажу в РФ товарів подвійного призначення.
У рамках протистояння альянсу наростаючій загрозі з боку Москви було оголошено про розгортання американських ракет великої дальності в Німеччині – вперше з 1980-х років.
Від цього, зокрема, пише Le Monde ” Le deploiement de missiles Tomahawk en Allemagne: une nouvelle “escalade” pour Moscou ” або ” Розміщення ракет “Томагавк” у Німеччині: нова “ескалація” для Москви “.
Зазначається, що розгортання американських ракет Tomahawk, зенітних ракет SM-6 та гіперзвукових ракет у Німеччині – це нове «загострення» для Москви, яке, за оцінкою канцлера Німеччини Олафа Шольца в ході саміту, «сприятиме стримуванню та гарантуватиме світ».
Російські ЗМІ на цю новину швидко відреагували. У них знову з’явилися цитати Дмитра Медведєва: «Ми маємо зробити все, щоб траєкторія була незворотною, тобто, щоб Україна зникла або, навпаки, щоб НАТО розпалося».
Заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков також запевнив, що Москву не застали зненацька і що Росія готувала контрзаходи «завчасно» та «систематично».
Раніше у червні Путін заявив, що Росія має відновити виробництво ракет малої та середньої дальності з ядерними боєголовками, а потім подумати, де їх розмістити.
Путінський прес-секретар Пєсков заявив: «Це дуже серйозна загроза національній безпеці, яка змусить нас вжити продуманих, скоординованих та ефективних заходів щодо стримування НАТО. НАТО ще раз дуже чітко підтвердило свою суть. Це альянс, створений під час конфронтації з метою підтримки конфронтації».
При цьому жодна тварюка не згадує, що бійню в Україні затіяло не НАТО!
Звернула увагу позиція НАТО щодо Китаю, озвучена на саміті. Про це, зокрема, пише Bloomberg у публікації ” NATO Set to Call Out China Over Support for Russia’s War Machine ” або “НАТО готується кинути виклик Китаю за підтримку російської військової машини “.
Зазначається, що альянс приймає найсильніше за всю історію формулювання, в якому засуджується військова підтримка Росії з боку Китаю. НАТО охарактеризує Китай як «вирішального посібника» воєнного конфлікту Росії, перераховуючи постачання Китаєм матеріалів подвійного призначення, таких як компоненти зброї, обладнання та сировину, які є сировиною для російського військового пром.
Реакція Піднебесної не змусила себе очікувати, про що пише The Wall Street Journal у публікації « China Hits Back at NATO After Rare Rebuke » або « Китай завдає удару у відповідь НАТО після рідкісного докору ».
Повідомляється, що у жорсткій заяві, опублікованій на щорічному саміті у Вашингтоні, Організація Північноатлантичного договору назвала Китай посібником Росії у конфлікті в Україні та висловила стурбованість розширенням китайського ядерного арсеналу. Організація також звинуватила Пекін у безвідповідальних діях у кіберпросторі та космосі.
У відповідь Китай застеріг США та їхніх союзників від «провокування конфронтації» після того, як НАТО зробило незвичайний крок, прямо назвавши Пекін загрозою своїм інтересам.
Офіційний представник Міністерства закордонних справ Китаю Лінь Цзянь відповів з такою самою енергією на регулярному прес-брифінгу в Пекіні, назвавши заяву НАТО «повним забобонів, наклепів та провокацій». Він наголосив, що НАТО загрожує інтересам Китаю, поширюючи свій вплив на Азію. Він сказав, що альянс “не повинен зіпсувати Азію, як він зіпсував Європу”. Рішення лідерів НАТО відмовитися від дипломатичної стриманості щодо Китаю відображає зростання геополітичної напруженості у зв’язку з тривалим конфліктом в Україні. Пекін і Москва прагнуть знайти альтернативу світовому порядку, який очолює США, заявив речник МЗС КНР.
Схоже, у Пекіні остаточно «рамси поплутали», називаючи затіяну Москвою за підтримки Китаю бійню в Україні «пошуками альтернативи світовому порядку, який очолює США»!
“Трамп-фактор” підвищеної небезпеки
Величезні ризики для глобальної безпеки є так званим «Трамп-фактором».
Зокрема, про це пише Politico у розлогій публікації із викликаючим заголовком « The world wasn’t ready for Trump in 2016. It’s not making that mistake this time » або « Світ не був готовий до Трампу в 2016 році. Цього разу він не зробить цієї помилки ».
Від себе одразу зазначимо, що надто категорична заява про «готовність до Трампа» у заголовку викликає великий скепсис.
До того ж зазначається, що реальні плани Трампа нікому не відомі, оскільки ні сам він, ні офіційні представники його кампанії їх не озвучують. Деякі «плани Трампа» оголошують різного роду експерти, які стверджують, що вони консультують Трампа, але у самого Трампа це не підтверджують, про що докладно йшлося в останній публікації « Плани Трампа по Україні. Плани НАТО та ЄС щодо захисту України від Трампа ».
Вказується, що, оскільки Байден зазнав невдачі у своїй спробі переобратися, багато союзників очікують, що незабаром вони матимуть справу з новою адміністрацією Трампа, яку відрізнятиме скептицизм щодо Європи, затятий правий ізоляціонізм і тверда рішучість поставити протистояння з Китаєм вище за інші глобальні пріоритети.
У зв’язку з цим нібито «світ починає прогинатися під Трампа», тобто партнери США починають враховувати погляди Трампа, насамперед, збільшувати витрати на оборону. Знаходяться також прямі контакти з Трампом через людей з його оточення.
Про непередбачуваність політики Трампа свідчить хоча б публікація Politico « Trump considering cutting back intel sharing with Europe, officials warn » або « Чиновники попереджають, що Трамп розглядає можливість скорочення обміну розвідданими з Європою », і це може призвести до наслідків для України.
Як повідомляється з посиланням на джерела, радники Трампа повідомили країнам-союзникам, що скорочення обміну розвідданими стане частиною ширшого плану щодо скорочення підтримки та співробітництва США з альянсом.
Скорочення обсягу розвідданих може мати тяжкі наслідки безпеки, особливо для України.
Скорочення обміну розвідувальною інформацією зі США може знизити здатність Європи протистояти Росії, якщо Москва вирішить розширити військові операції на континенті за межі України
«Обмін розвідданими між країнами НАТО та Україною був абсолютно необхідний для протидії військовій агресії Росії проти України, а також для виявлення та припинення інших дестабілізуючих дій Росії в Європі та за її межами… Припинення або значне скорочення обміну розвідувальною інформацією між США та союзниками та партнерами щодо НАТО матиме негайний, глибокий і потенційно тривалий негативний вплив на інтереси безпеки Заходу», — вважає колишній директор ЦРУ Джон Бреннан.
Хоча в європейських країнах також створені розвідувальні управління високого рівня, американська розвідка найчастіше є надійнішою, особливо з деяких питань, пов’язаних із Росією.
При цьому США розраховують на отримання певної інформації від європейських партнерів, і, якщо Трамп затримуватиме розвіддані, вони теж, швидше за все, вживуть заходів у відповідь, сказав один високопоставлений американський чиновник, який нещодавно пішов у відставку.
На прохання прокоментувати ситуацію представник кампанії Трампа не дав прямої відповіді, пославшись на заяву на сайті TruthSocial, що колишній президент відновить мир і відтворить американську міць і стримування на світовій арені.
Дуже показовою є редакційна стаття The Financial Times ” Nato’s difficult 75th birthday ” або ” Важкий 75-й день народження НАТО “, в якій приречено заявляється, що “спроби захистити Північноатлантичний альянс від Трампа, схоже, приречені на провал”.
Ювілейний саміт у смутні часи
Багато західних медіа звернули увагу на загальне невизначене та небезпечне тло, на якому проходив ювілейний саміт.
Зокрема, про це пише The Washington Post у публікації NATO meets at a moment of peak uncertainty in the West або НАТО зустрічається в момент пікової невизначеності на Заході .
Зазначається, що відчуття вразливості та тривоги, спричинене зростанням популістських, ультраправих угруповань по всьому світу, нависло над майбутнім самітом НАТО у Вашингтоні.
Примара можливого повернення колишнього президента Дональда Трампа переслідує багатьох європейських союзників Сполучених Штатів і стає дедалі ближче на тлі зростаючого галасу з приводу здатності президента Байдена перемогти на перевиборах.
Трамп неодноразово висловлював свою антипатію до НАТО під час першого терміну, а в ході останніх дебатів відмовився сказати, чи виведе він Сполучені Штати з альянсу. Європейські дипломати вже готують плани дій у разі майбутнього правління Трампа; багато хто сумнівається, що він дійсно вийде з НАТО, але побоюється, що Трамп послабить зобов’язання США перед альянсом і підірве трансатлантичну єдність.
Ультранаціоналістичні заяви Трампа та продемонстрована слабкість Байдена під час дебатів стали сигналом для іноземних спостерігачів.
«Ці вибори роблять більше для дискредитації американської демократії, ніж Путін та Сі Цзіньпін можуть колись сподіватися. Мене непокоїть образ, який проектується на світ. Це не є образ лідерства. Це образ остаточного занепаду», – написав у соціальних мережах Сергій Радченко, історик зі Школи перспективних міжнародних досліджень Джона Хопкінса.
У самій Європі національні та регіональні вибори призвели до посилення популістських, вкрай правих фракцій, у тому числі тих, які є більш гостинними до Кремля і скептично ставляться до НАТО.
«Саміт перетворився зі зрежисованого видовища на одну з найтривожніших зустрічей у сучасності», – сказав оглядачеві Washington Post Девіду Ігнатіусу високопосадовець адміністрації Байдена.
Дипломати у Вашингтоні розуміють, що Трамп може ухвалити рішення про припинення військової підтримки Києва, яка і так уже була затримана.
Вони побоюються сценарію, за якого Білий дім Трампа може мовчазно дозволити Росії зміцнити свій контроль над завойованими територіями в Україні, наполягаючи на укладенні миру до того, як Київ переможе військовий конфлікт.
Саме тому адміністрація Байдена та деякі уряди в Європі відчайдушно намагаються «убезпечити» підтримку України від Трампа у найближчій та середньостроковій перспективі.
Позитивним тут можна вважати лише те, що незважаючи на смутні часи, тема України залишається в центрі уваги партнерів України.
І тут у Пенсільванії пролунав постріл, Трамп отримав поранення у вухо, і до чого це приведе, передбачити поки що неможливо.
