Проблеми з виділенням Україні допомоги Штатами і Європою змусили адміністрацію Байдена згадати про заморожені на початку повномасштабної агресії на Заході активи Росії. З посиланнями на анонімні джерела, західні медіа стали повідомляти про негласні переговори американців із союзниками про використання заморожених російських активів для військової підтримки України. При цьому європейські партнери дуже обережно ставляться до ідеї експропріації російських активів на користь України, оскільки бояться, що цей прецедент спричинить масову втечу капіталів і фінансові проблеми.
Словом, як і передбачалося спочатку, отримання репарацій з Росії для відшкодування завданих Україні збитків та ведення війни мають поки що дуже сумнівні перспективи.
Тому поки що абсолютно безглуздими є дискусії про те, чи будуть кошти, отримані за рахунок репарацій, надходити безпосередньо Києву або використані іншими способами, чи будуть вони використовуватися тільки для відновлення чи їх можна буде пустити на військові потреби.
«Справа ясна, що справа темна»
Взагалі, якщо судити з висловлювань різних західних чиновників, у питанні репарацій з Росії відсутні скільки-небудь виразні юридичні норми та механізми. Тому наголос більше робиться на моральну патетику в тому сенсі, що необхідність підтримати Україну і покарати Москву за криваву агресію проти України виправдовує експропріацію російських активів, незважаючи на будь-які юридичні складнощі.
Якщо звернутися до історії, то у ХХ столітті мали місце масштабні репарації щодо агресорів за підсумками воєн. Насамперед, це репарації з Німеччини після Першої та Другої світових воєн. Але в обох випадках тоді мала місце повна капітуляція, за підсумками якої переможці, в даному випадку Антанта та Антигітлерівська коаліція, нав’язували переможеному агресору, в даному випадку Німеччині та частково Японії, свою волю, включаючи репарації, тобто матеріальну компенсацію збитків.
Але тут не все однозначно. Масштабні репарації після Першої світової стали однією з причин німецького реваншизму, який зрештою вилився в гітлеризм, Другу світову війну та ще більш масштабні трагедії.
Тому після Другої світової Штати піднімали Західну Німеччину за допомогою відомого «плану Маршалла», який, насправді, мав на меті остаточне затвердження долара як світову валюту, але це окрема тема. У свою чергу Радянський Союз вкладав чималі кошти, щоб зробити зі Східної Німеччини «вітрину соціалізму». Словом, після Другої світової говорити про репарації якось не дуже з руки, бо тут все складніше.
Більше того, говорити про повну капітуляцію нинішньої Росії навряд чи серйозно, якщо стояти на ґрунті реальності, а не піар-гасел про «паради на Червоній площі».
Більше того, вже очевидно, Захід панічно боїться тотального програшу і розвалу Росії навіть більше, ніж Путіна з усіма його ядерними кнопками, бомбами і ракетами.
Ситуація зараз тим більше заплутана, що світ уже явно не одне-і навіть не дво-, а, як мінімум, триполярний, оскільки є ще Китай, та й решта «глобального Півдня» бажано з рахунків не скидати.
У цих умовах, тема репарацій з Росії на користь України чи Заходу, який надає допомогу Україні на багатомільярдні суми, виглядає вкрай складною і заплутаною далеко не лише через те, що ціла низка західних країн, де зберігаються московські мільярди, цілком обґрунтовано бояться прецеденту, який може спричинити масштабний відтік капіталу з фінансово-банківської системи і завдасть серйозних збитків, оскільки «побігти» можуть капітали багатьох країн, починаючи з Китаю і далі за списком.
Ініціюючи конфіскацію, в Америці самі сумніваються…
Тема експропріації заарештованих на Заході російських активів, що оцінюються приблизно в 300 млрд доларів, активізувалася в британсько-міжнародному виданні The Financial Times публікацією ” G7 moves closer to seizing Russian assets for Ukraine ” або ” G7 наближається до конфіскації російських активів для України “.
За даними видання, Вашингтон заговорив про те, що існує шлях конфіскації активів “відповідно до міжнародного права”.
«Члени G7 та інші особливо постраждалі держави можуть заарештувати російські суверенні активи як контрзаходи, щоб спонукати Росію припинити агресію», – йдеться у листі уряду США, який був поширений у комітетах G7.
Видання з посиланням на чиновників пише, що Штати розпочали «активні переговори» про це, і це питання винесуть на обговорення найближчого саміту лідерів «сімки», який відбудеться 13-15 червня в Італії.
Американський погляд на конфіскацію російських активів був ґрунтовно викладений у публікації видання The New York Times із заголовком/підзаголовком. assets to help Kyiv’s war effort » або « США та Європа розглядають російські активи для допомоги Україні, оскільки фінансування закінчується. Незважаючи на юридичні застереження, політики зважують наслідки використання російських активів на суму 300 мільярдів доларів для допомоги військовим зусиллям Києва ».
Коротко перекажемо зміст, у якому є низка цікавих та важливих моментів.
Натрапивши в Конгресі на відомі проблеми з виділенням допомоги Україні, адміністрація Байдена щільно перейнялася ідеєю конфіскації активів російського центрального банку на суму понад 300 млрд доларів, які були заморожені в західних банках із початком повномасштабної агресії 24 лютого 2024 року. Білий Дім розпочав термінові переговори з союзниками щодо використання цих коштів для допомоги військовим зусиллям України у момент, коли фінансова підтримка слабшає.
У той же час, донедавна міністр фінансів США Джанет Йеллен стверджувала, що без рішення Конгресу вилучення коштів було б незаконним. Деякі високопосадовці також висловили стурбованість тим, що країни всього світу не наважаться зберігати свої кошти у Федеральній резервній системі Нью-Йорка або в доларах, якщо Сполучені Штати створять прецедент у вигляді конфіскації грошей.
The New York Times стверджує, що останнім часом ідея конфіскації нібито дедалі більше знаходить розуміння серед конгресменів, а тому не виключено звернення адміністрації до парламенту з відповідним запитом на отримання необхідних повноважень.
За словами чиновників, переговори між міністрами фінансів, керівниками центральних банків, дипломатами та юристами в останні тижні активізувалися, оскільки адміністрація Байдена чинить тиск на Велику Британію, Францію, Німеччину, Італію, Канаду та Японію, щоб вони розробили стратегію до 24 лютого 2024 року – другий річниці повномасштабного вторгнення в Україну.
Але конфіскація активів, за словами видання, потребує дуже ретельного юридичного опрацювання. Президент Байден ще не затвердив стратегію, і багато деталей залишаються предметом гарячих дискусій. Зокрема політики повинні визначити, чи будуть гроші спрямовані безпосередньо в Україну чи використані в її інтересах іншими способами. Вони також обговорюють, які обмеження можуть бути пов’язані з фондами, наприклад, чи можуть гроші використовуватися тільки на реконструкцію та бюджетні цілі для підтримки економіки України, чи їх можна буде витратити безпосередньо на військові цілі.
В адміністрації Байдена заявляють, що навіть якщо Конгрес зрештою ухвалить рішення про надання Україні допомоги, все одно знадобиться альтернативне джерело фінансування її потреб, і для цього можна використовувати конфісковані активи Росії. Питання тим більше актуальне, що наразі виділення допомоги загальмувалося не лише у Штатах, а й у Євросоюзі.
Американська адміністрація усвідомлює, що вилучення такої великої суми грошей в іншої суверенної держави буде безпрецедентним явищем, і така дія матиме непередбачувані юридичні та економічні наслідки. Це майже напевно призведе до судових позовів і заходів у відповідь з боку Росії.
Володимир Зеленський заявив, що тема заморожених активів була одним із дуже важливих питань, розглянутих під час його нещодавніх переговорів під час візиту до США.
«Активи терористичної держави та її філій мають бути використані для підтримки України, для захисту життів та людей від російського терору», – заявив Зеленський, запропонувавши спрямувати кошти на закупівлю зброї для відбиття Україною агресії.
Характерно, що німецька прокуратура конфіскувала близько 700 млн доларів із франкфуртського банківського рахунку російської фінансової фірми, яка перебуває під санкціями ЄС, але тут інша ситуація, про що далі.
Водночас, адміністрація Байдена поки що не особливо афішує розгляд цього питання, оскільки існує багато юридичних та технічних проблем.
Видання The New York Times зазначає, що лише невелика частина російських активів, за деякими даними, близько 5 мільярдів доларів перебуває в американських державних установах США. Але значна частина валютних резервів Росії зберігається у доларах США як у Сполучених Штатах, так і в Європі, а Сполучені Штати мають право контролювати операції з використанням своєї валюти та використовувати свої санкції для іммобілізації активів, виражених у доларах.
Передбачається, що основна частина російських активів знаходиться в Європі, у тому числі в Швейцарії та Бельгії, які не входять до «Великої сімки». Ведуться дипломатичні переговори про те, як отримати доступ до цих коштів, деякі з яких є в євро та інших валютах.
Не названий представник «Великої сімки» повідомив, що коаліція розглядає різні варіанти використання російських активів з метою висунути єдине рішення до другої річниці повномасштабної війни, коли високопосадовці «сімки» зберуться в Німеччині на Мюнхенську безпекову конференцію. Головною темою цьогорічного обговорення є допустимість конфіскації відповідно до міжнародного права та внутрішнього законодавства кожної країни, оскільки очікуються юридичні відповіді та заходи у відповідь Росії.
Видання The New York Times звертає увагу на те, що раніше в Штатах мали намір використовувати заморожені активи як важіль тиску на Москву, щоб посадити Кремль за стіл переговорів і змусити припинити агресію замість розблокування активів. Але Росія не виявила жодного інтересу до таких переговорів, і тепер американські офіційні особи стверджують, що початок використання коштів може підштовхнути Москву сісти за стіл переговорів, хоча це, додамо, викликає великі сумніви.
Серед варіантів використання активів, що обговорюються на Заході, – їх прямий арешт і передача Україні, використання відсотків та іншого прибутку від активів, що зберігаються в європейських фінансових інститутах, на користь України або використання активів як застави для кредитів Україні.
Даліп Сінгх, колишній високопосадовець адміністрації Байдена, запропонував розмістити знерухомлені резерви на цільовий депозитний рахунок, до якого Міністерство фінансів України могло б мати доступ, і використовувати його як заставу для нових облігацій, які випустить Україна. Якщо Україна зможе успішно сплатити борг — протягом періоду від 10 до 30 років — тоді Росія потенційно зможе повернути свої заморожені активи.
«Якщо вони не зможуть сплатити борг, я припускаю, що Росія, ймовірно, має до цього якесь відношення. І таким чином, Росія зацікавлена в тому, щоб Україна стала суверенною незалежною економікою та країною», — сказав Сінгх, який зараз є головним глобальним економістом у PGIM із фіксованою прибутковістю.
Від себе відзначимо, що така схема виглядає, як би це висловитися, «надто рафіновано-західно-ліберальною» для того, щоб на неї пішла Москва, яка зараз успішно обходить санкції, і навіть МВФ прогнозує на 2023 рік зростання економіки Росії у розмірі 2 ,2%, чим не можуть похвалитися багато провідних країн Європи і що яскраво демонструє відвертий провал західних санкцій.
Цікава деталь. Наведений вище Даліп Сінгх є ніхто інший, як колишній заступник помічника президента Байдена з національної безпеки. Саме Даліп Сінгх займався розробкою санкційного пакета щодо Росії в першій половині 2022 року, саме він, розробивши цей пакет, висловив великі та виправдані сумніви в тому, що ці санкції почнуть діяти, після чого він звільнився з держслужби і пішов працювати в приватний сектор. У подальші подробиці вдаватися не будемо, оскільки вони висвітлювалися у серпневому минулого року публікації під промовистим заголовком «Захід ще поки не зрозумів, як санкції діють на Росію… А Україні потрібна зброя! ».
Ухвалення твердого юридичного обґрунтування є однією з найбільших проблем для політиків, які вирішують, як діяти далі.
Прихильники конфіскації російських активів стверджують, що країни, які володіють російськими активами, мають право скасувати свої зобов’язання перед Росією та використовувати ці активи для покриття шкоди, яку Росія повинна відшкодувати за порушення міжнародного права відповідно до так званого міжнародного права державних контрзаходів. Вони зазначають, що після вторгнення Іраку до Кувейту в 1990 році 50 млрд доларів іракських коштів було конфісковано та переведено через ООН для виплати компенсацій жертвам в Іраку та інших країнах. Прихильники конфіскації стверджують, що, якщо країни Великої сімки діятимуть узгоджено, конфіскація російських активів не вплине на їхню валюту чи статус долара, а інші країни навряд чи поспішатимуть переказувати свої гроші в іншу валюту, наприклад, у китайський юань, оскільки реальної альтернативи долару поки що справді немає.
Однією з перешкод для конфіскації у Штатах була думка про те, що для цього необхідне рішення Конгресу, а тут з боку трампістів можуть бути проблеми, як і у разі надання допомоги Україні.
Але зараз з’явилася думка про те, що цю необхідність можна законно оминути.
Оскільки питання з виділення допомоги в США і в ЄС зависло, а в Україні закінчуються боєприпаси і величезна дірка в бюджеті, то в Америці питання з юридичної площини вже починають переводити в моральну, ґрунтуючись на тому, що Москва має понести розплату за свої агресивні діяння, та конфіскація активів є однією з форм такої розплати.
Різна реакція у відповідь на ініціативу
Про те, що у трьох провідних країнах Євросоюзу, тобто в Італії, Франції та Німеччині, вкрай «вкрай обережно» ставляться до ідеї США конфіскувати російські активи для допомоги Україні, повідомило з посиланням на свої джерела британське видання Financial Times у публікації « The legal case for seizing Russia’s assets », що можна перекласти приблизно як « Юридична сторона справи в арешті російських активів ».
Крім того, використання російських коштів на користь України гальмують, за інформацією медіа, також Бельгія та Люксембург.
«Європейські чиновники побоюються можливої відплати, якщо державний імунітет буде підірвано. Один із них зазначив, що, порівняно з цим, США володіють лише дуже невеликим обсягом активів російського центрального банку», – пише видання.
“З точки зору ЄС, нам є що втрачати”, – сказав представник ЄС.
Фахівці кажуть, що можливості РФ протистояти судовим розглядам обмежені, але Москва «знайде інші способи відповісти взаємністю», що означатиме заподіяння більшої шкоди західному бізнесу в РФ та інші потенційні збитки.
Також висловлюється думка, що суверенний імунітет «діє в обидві сторони», а Німеччина досі в деяких країнах є об’єктом затребуваності воєнних збитків з часів Другої світової війни.
Натомість ЄС наполягає на використанні лише прибутку від заморожених активів Росії, хоча деякі країни побоюються навіть такого кроку.
Після низки публікацій у медіа, які висловлюють сумніви в юридичній чистоті, наслідках та взагалі реальності конфіскації російських активів, у США виступили із заявою про те, що у Білому Домі поки вважають передчасним говорити про можливість використання заморожених суверенних активів Росії для допомоги Україні. Про це заявив на брифінгу координатор Білого дому зі стратегічних комунікацій Джон Кірбі.
Разом з тим, з’явилася інформація про те, що прокуратура Німеччини конфіскувала до бюджету понад 720 млн євро, які належали одній російській фірмі та заморожені у зв’язку з санкціями. Але це окрема нагода, оскільки фірма намагалася незаконно вивести кошти з-під санкцій.
З’явилося повідомлення, що загалом ЄС заморозив російські активи на суму близько 21,5 млрд євро та ще 300 млрд євро центрального банку Росії заарештовано всіма країнами G7. Із них близько 125 млрд євро належать бельгійській компанії Euroclear. Бельгія підрахувала, що у 2023-2024 роках вона збере 2,3 мільярда євро податків із цієї суми та передасть їх Україні. Але щоб застосувати це правило до всього ЄС, потрібна згода всіх 27 його країн, а як у ЄС приймаються рішення, вже добре відомо на прикладі питання про надання Україні допомоги, де через заперечення Угорщини, точніше, її прем’єра Орбана, поки все застопорилося.
Пролунала й відповідна загроза із Москви. Заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков заявив, що конфіскація Штатами заморожених російських активів і подальше нагнітання військової ескалації можуть стати тригером для розриву відносин з Америкою.
«Дипношення власними силами, зрозуміло, це якийсь тотем, якому треба поклонятися, це священна корова, яку все бережуть. Але ініціативно йти на їхній злам, на розрив ми не будемо», – сказав він.
Рябков зазначив, що Москва не хоче розриву відносин, тому що вважає, що вони з Вашингтоном мають «центральну роль у підтримці міжнародної безпеки та стратегічної стабільності».
Остання фраза російського чиновника вкотре підтверджує, що з цинізмом у Москві «все нормально». Почати повномасштабну агресію в центрі Європи, що триває вже незабаром два роки, захопити частину території суверенної держави, вбити і покалічити в іншій країні близько півмільйона людей, включаючи мирних жителів, жінок, старих і дітей, зруйнувати життєво важливі об’єкти, житло в іншій країні. та відводити собі «центральну роль у підтримці міжнародної безпеки та стратегічної стабільності»!
Наскільки реальною є конфіскація і що може перепасти Україні
Відверто кажучи, поки що конфіскація російських активів та отримання їх Україною для своїх потреб, включно з військовими, мають досить туманну перспективу.
І все ж таки, спробуємо позначити основні моменти в цьому питанні на найзагальнішому рівні, не вдаючись у юридичні складнощі, які залишимо фахівцям.
Отже, на Заході, переважно в ЄС, заарештовано або, якщо завгодно, «заморожено» понад 300 млрд доларів російських активів.
Але арешт та конфіскація – це зовсім різні речі.
Арешт активу означає лише те, що власник неспроможна ними вільно розпоряджатися. Наприклад, якщо арешт піддається банківському депозиту, то на нього продовжують надходити відсотки, його власник залишається незмінним, але до зняття арешту, наприклад судом, він не може цими коштами розпоряджатися.
У свою чергу, конфіскація активів або нарахованих відсотків за ними – це зовсім інша процедура, яка потребує набагато більш вагомих правових підстав. У випадку з російськими активами, початок російської агресії проти України спричинив їхній арешт на Заході через діаметрально протилежні геополітичні інтереси і погляди Москви і НАТО. Але ці активи, отримані, наприклад, у результаті продажу енергоносії, були прийняті на Заході як легальні та легально інвестовані у західну економіку.
У свою чергу, за законами більшості західних і не тільки західних країн, підставою для конфіскації активів може бути їх незаконне походження, або набрання чинності законним вироком суду щодо власника активів, наприклад, вирок з конфіскацією майна в рахунок заповнення шкоди потерпілій стороні.
Оголосити ці активи незаконно одержаними на Заході вже не зможуть, бо, повторимо, вони були прийняті та інвестовані там як легальні. Інакше виникне маса питань до цілої армії західних чиновників у банківській системі, фінмоніторингу і так далі. Навіть якщо щодо походження цих коштів і можна «накопати» якийсь компромат чи навіть кримінал, то цього на Заході вже ніхто не визнає, бо це той випадок, коли «слідство вийде саме на себе».
Обвинувальний вирок із конфіскацією теж ухвалити не вийде, не кажучи вже про те, що терміни розгляду подібних справ – це довгі роки. Дещо менше половини заморожених активів, а саме 125 млрд євро, належать бельгійській компанії Euroclear, афілійованій, за даними медіа, з російським центробанком. Конфіскувати ці кошти у компанії формально нема за що. І подібна ситуація, можна бути впевненою, має місце з іншими легальними російськими активами на Заході, бо їх розміщенням займалися кваліфіковані люди.
Тому будь-яке рішення щодо конфіскації активів виглядатиме політично вмотивованим. У підсумку, країни ЄС та інші держави, які заморозили російські активи, можуть вивести з їхніх країн іноземні інвестиції, вкладені країнами, які мають розбіжності зі США і НАТО. До них слід віднести Китай, країни БРІКС, деякі з «нафтових монархій» Близького Сходу і не тільки. Це можуть бути не просто мільярди, а трильйони доларів. Мотивація цих країн при виведенні своїх капіталів буде очевидною: якщо російські активи конфіскували через геополітичні протиріччя, то немає жодних гарантій, що з тієї ж причини не конфіскують активи інших країн. Масове виведення капіталів може без перебільшення обвалити економіку та фінанси Європи
Тут ми знову повертаємося до того, що трохи говорилося на початку цього нарису.
Якби за прикладом гітлерівської Німеччини, війна проти російської агресії мала шанси бути доведеною до повного та остаточного розгрому путінської Росії, підписання нею акта про беззастережну капітуляцію, проведення якогось «нового Нюрнберга» над путінським злочинцями, тоді можна було б говорити про якісь міжнародні юридичні рішення на тему конфіскацій, репарацій, експропріацій російських активів, у тому числі на користь України як найбільш постраждалої сторони.
Але все це є утопією не так навіть з суто військових, технічних і ресурсних причин, хоча й ці причини не дають підстав розраховувати на капітуляцію Москви. Проблема, повторимо, у тому, що Захід, включаючи США, панічно бояться дезорганізації Росії, бо це тягне за собою наслідки, спрогнозувати які не може ніхто.
Саме ризик відтоку капіталу та подальших серйозних проблем утримує держави G7 від конфіскації російських активів.
Але оскільки проблема виділення допомоги Україні загострюється, заклики використовувати для цієї допомоги російські активи, що зазвучали на Заході, зводяться до якогось «лайтового» варіанту. Суть його полягає в тому, що Україна отримає не всі 300 млрд доларів активів, а лише відсотки, які «набігають» на ці активи. У Європі такий варіант вважається «плюс-мінус легітимним», хоча теж далеко не всіма, але ці подробиці вдаватися не будемо хоча б тому, що в Європі щодо цього теж чітке і виразне розуміння відсутнє.
Британське видання Financial Times у публікації « EU seeks to raise Ukraine від Russia’s frozen assets » або « ЄС хоче залучити для України 15 млрд євро із заморожених активів Росії » повідомило, що керівництво ЄС розглядає можливість спрямування коштів від відсотків за арештованими російськими активами на допомогу Україні. Йдеться про суму 15 млрд євро до 2027 року, тобто по 3 млрд євро на рік.
Крім того, як уже говорилося, бельгійська сторона раніше обіцяла передати Україні зібрані з заарештованих активів компанії Euroclear 2,3 млрд. євро податків у 2023-2024 роках. Таким чином, загальна сума надходжень до українського бюджету від заарештованих російських активів у 2024 році може становити близько 5,3 млрд євро. Але лише за умови, що ЄС затвердить план про передачу Києву 15 млрд доходів за відсотками заарештованих російських активів.
І далеко не факт, що так буде, оскільки цю схему активно заперечують Німеччина та Франція, побоюючись зазначеного відтоку іноземного капіталу, про який йшлося вище.
Той факт, що генпрокуратура Німеччини вирішила конфіскувати до бюджету 750 млн євро однієї з російських компаній, за те, що вона намагалася вивести ці кошти з-під арешту, жодного відношення до питання, що обговорюється, не має. Оскільки мови про передачу зазначеної суми Україні поки що не йде, а формальним приводом для конфіскації є саме спроба виведення заарештованих коштів, тобто суто юридичний привід у вигляді порушення місцевого законодавства, що й дало підстави для конфіскації. Хоча й тут, вочевидь, ще буде суд, який може затягтись надовго.
Таким чином, Україна може розраховувати не на всі зазначені 300 млрд доларів, а, у кращому разі, на кілька мільярдів на рік відсотків та податків за ними.
Звичайно, ці гроші теж будуть аж ніяк не зайвими, але очевидно, що це неможливо назвати репараціями за рахунок збитків, завданих Україні московською агресією.
