Нещодавня розгорнута публікація The Financial Times , в якій виражається «величезне здивування» споживчим бумом у Росії, знову звернула увагу на «вбивчі» економічні санкції Нещодавня розгорнута публікація The Financial Times, у якій висловлюється “величезне здивування” споживчим бумом у Росії, знову звернула увагу на “вбивчі” економічні санкції Заходу проти агресора. Звісно, не можна сказати, що вони виявилися абсолютно слабкими, але загалом у низці випадків санкції зіграли на противагу, оскільки, навпаки, стимулювали економіку, призвели до зростання доходів населення і вилилися в споживчий бум у країні-агресорі. Уже через це надії на бунт і розвал Росії поки що виглядають хибними фантазіями. Тим паче що знижувати ціни на нафту ніхто серйозно не збирається, зокрема й тому, що це вдарить по американському і взагалі західному нафтовому бізнесу, а без різкого обвалу цін на енергоносії та іншу російську сировину не можна серйозно говорити про обвал економіки і, відповідно, соціалки у агресора.
Проти економіки Росії поки що більше працюють не стільки західні санкції, скільки перегрів, спричинений масштабним стимулюванням економіки шляхом вливання бюджетних коштів, насамперед, у військпром та суміжні галузі, і це також зараз рясно коментують на Заході, поряд із «дивовижним» зростанням споживання. Але й ці обіцянки навіть не падіння, а швидкого уповільнення економіки та інфляційного удару по ній поки що теж викликають скепсис, оскільки подібних прогнозів було багато, але економіка агресора продовжує зростати.
Все більш очевидно, що західні очікування від санкцій ґрунтувалися на західних поглядах, досвіді та практиках, але в Росії з її ресурсами і менталітетом все це працює далеко не завжди, а найчастіше взагалі не працює або навіть працює у зворотний бік. Це зрозуміло людям, що вийшли з СРСР, особливо старшому поколінню, у якого буквально на відстані одного покоління були ті, хто пережив попередню, вітчизняну війну, а тому є хоча б уявлення, що все може бути зовсім не так, як собі це уявляють експерти з якогось Єльського університету.
До речі, про Єльський університет. Ще на початку серпня 2022 року в публікації « Захід ще поки не зрозумів, як санкції діють на Росію… А Україні потрібна зброя! » Довелося коментувати 10 аргументів, які «розумники» саме з цього престижного американського університету наводили на користь того, що на той момент нещодавно тільки введені санкції проти агресора увінчаються успіхом, і економіка Росії обвалиться. Як бачимо, все це виявилося порожніми кабінетними розмовами. Причому безпосередні розробники санкцій з офісу помічника президента США з питань нацбезпеки спочатку висловлювали скепсис щодо дієвості цих санкцій на основі історичного досвіду та реалій, як виявилося, сумнівалися цілком обґрунтовано.
«Дивовижний» споживчий бум у Росії, який здивування не викликає
Згадана розгорнута публікація в The Financial Times так і називалася ” Russia’s surprising consumer spending boom ” або ” Дивне зростання споживчих витрат у Росії”.
Основний її зміст є наступним.
Зазначається, що про міру того, як конфлікт затягувався, зростаючі зарплати в оборонній промисловості, що бурхливо розвивається, змусили цивільні підприємства не відставати. Без цього неможливо залучити працівників у період гострої нестачі робочої сили.
Через війну, у Росії має місце споживчий бум.
«Реальні зарплати стрімко зростають… Є люди, які до повномасштабного конфлікту майже нічого не заробляли… у яких раптово з’явилися величезні гроші», — каже експерт із російської економіки з Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки Яніс Клюге.
За даними Росстату, реальна заробітна плата зросла майже на 14%, а споживання товарів та послуг приблизно на 25%.
За даними російського Центру макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування, цього року очікується подальше зростання реальної заробітної плати на 3,5%, а також збільшення реальних наявних доходів на 3%.
Рівень безробіття, який у 2022 році становив 7-8%, зараз знаходиться на рекордно низькому за весь пострадянський час рівні 2,6%.
Це вибухове зростання зарплат відчувається у всьому соціально-економічному спектрі, кардинально змінюючи життя широких верств. Ткалі, які в грудні 2021 року заробляли в рублевому еквіваленті 250-350 доларів на місяць, тепер можуть отримувати 120 000 рублів (1400 доларів) на місяць, каже політолог Катерина Курбангалєєва. Середня зарплата водіїв-дальнобійників зросла на 38%, порівняно з минулим роком. Кур’єр тепер може заробляти 200 000 рублів на місяць (понад 2000 євро).
Водночас західні санкції та російський контроль за рухом капіталу призвели до того, що кошти заможних громадян виявилися «заземленими» всередині країни. Це сприяло зростанню сектора розкоші та надало Москві та Санкт-Петербургу атмосферу сучасних бумтаунів (міст, що переживають раптове зростання бізнесу та населення).
«Всі, хто належить до верхнього середнього класу, просто насолоджуються хорошим життям», — каже московський інвестор і підприємець Сергій Ішков, відзначаючи кількість нових ресторанів і ринок електронної комерції, що бурхливо розвивається.
Один російський олігарх сказав FT, що “майже всі, кого я знаю, хто виїхав з Росії після лютого 2022 року і або повернувся, або подорожує там, кажуть, що Москва – найкраще місто у світі”.
У багатьох росіян є відчуття, що їхнє фінансове становище покращується. Понад 13% оцінюють його як «хороше» — це найвищий показник із 1999 року, повідомляє Росстат. Число тих, хто оцінює своє матеріальне становище як «погане» або «дуже погане», також знаходиться на рекордно низькому рівні — близько 14% та 1% відповідно.
Отримавши такі високі зарплати, російські жителі споживають як божевільні, і це споживання створює внутрішній попит, зазначає науковий співробітник Російсько-Євразійського центру Карнегі в Берліні Олександра Прокопенка.
Ретейлери та сфера споживання поспішають відреагувати. Ростікс, російський наступник KFC, планує цього року відкрити 100 нових точок, а споживання кави на винос в країні ніколи не було таким високим.
Процвітає внутрішній туризм. Через санкції попит на внутрішні перельоти різко збільшився, незважаючи на зростання цін на авіаквитки. Практично вперше авіакомпаніям стало вигідно літати Росією.
Відтік капіталу з Росії також сповільнився. Раніше люди з високими доходами відкривали рахунки та купували нерухомість за кордоном. Тепер ці гроші залишаються в Росії, підігрівають її споживчий попит та економіку загалом.
Західні аналітики скрушно визнають, що бум споживчих витрат у Росії – це результат, зовсім відмінний від того, що очікувалося на початку війни.
«Два роки тому ми очікували зовсім іншого сценарію, по суті, такого, за якого в Росії буде економічний спад, викликаний обвалом експорту та безробіттям», — каже експерт із Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки Яніс Клюге.
Невдовзі після лютого 2022 року Центробанк зміцнив так звану фінансову міцність, підвищивши відсоткові ставки з 9,5 до 20% та запровадивши контроль за рухом капіталу. Російський експорт виявився стійкішим, ніж очікувалося, і більшу частину товарів, що потрапили під санкції, вдалося забезпечити за рахунок паралельного імпорту з третіх країн.
У доповіді, опублікованій у червні, ЦБ РФ називає держвитрати основним чинником зростання ВВП. Витрати, пов’язані з війною, включаючи виробництво техніки та одягу для фронту, виробництво палива та виплати тим, хто воює та гине в Україні, значно зросли.
Крім того, одним із найбільших факторів, які сприяли недавньому споживчому буму, стала серія субсидованих іпотечних програм.
«Влада мала продемонструвати, що, незважаючи на всі потрясіння і санкції, люди зможуть купити квартиру», — каже експерт з російського ринку нерухомості Сергій Скатов.
Величезний розрив між офіційною ставкою та ставкою за іпотекою створив «надмірний арбітраж на ринку новобудов» та призвів до рекордних продажів. Торік загальний обсяг іпотечних кредитів у Росії зріс на 34,5%. Хоча цю програму було згорнуто 1 липня після неодноразових прохань Центробанку, її наслідки виявилися довгостроковими.
«Фінансові департаменти найбільших забудовників наразі можна порівняти з інвестиційними банками. Забудовники можуть цілий рік нічого не продавати і при цьому залишатися прибутковими та платоспроможними — вони вже продали все, що могли збудувати протягом найближчих трьох років», — каже Скатов.
Тепер питання у тому, як довго триватиме це «свято» і якими можуть бути наслідки.
Економісти зазначають, що бум значною мірою підживлювався державними витратами, прямими інвестиціями в оборонну промисловість та підтримкою інших секторів, таких як сільське господарство, інфраструктура та ринок нерухомості.
Щоб покрити дефіцит бюджету, що росте, Росія змушена використовувати Фонд національного добробуту. В результаті його ліквідні активи скоротилися з 8700000000000 руб. (Або 6,6% ВВП) у січні 2022 року до 4,6 трлн руб. в кінці Червня.
Керівництво Центробанку відкрито виступає проти збільшення державних видатків, але без особливого успіху.
Інші економісти зазначають, що навіть рекордно висока ставка Центрального банку не змогла охолодити зростання споживання, що свідчить про рівень впливу державних витрат на економіку.
При цьому деякі економісти прогнозують уповільнення темпів зростання вже восени цього року.
«Якщо просто подивитися на цифри, то макроекономічна політика Росії зовсім не збалансована», – каже керівник відділу досліджень Інституту економік, що розвиваються, Банку Фінляндії Іїкка Корхонен. “Це говорить, що бум великих витрат відбився на інших секторах економіки”, – говорить він, вказуючи на зростання цін.
Також він говорить про великий дефіцит на ринку праці як стримуючий фактор для економіки.
Про те саме говорять і в Росії.
«Дефіцит персоналу є просто колосальним. Немає ні кухарів, ні офіціантів, ні барменів… Еміграція підкосила мене, бо багато хлопців зі сфери обслуговування поїхали», – каже петербурзький ресторатор Антон.
Дефіцит робочої сили відчувається повсюдно. За словами заступника голови уряду Дениса Мантурова, в оборонному секторі не вистачає близько 160 тисяч фахівців. Міністерство праці Росії прогнозує нестачу 2,4 млн працівників до 2030 року.
Крім того, проблема російської економіки в тому, що великою невідомою змінною у цьому рівнянні є військовий конфлікт, каже співробітник Російсько-Євразійського центру Карнегі Олександра Прокопенка.
Вся економічна ситуація залежить від цього, що відбувається лінії фронту.
Але не все так добре, і доводиться підвищувати облікову ставку
Але масштабне державне стимулювання економіки має зворотний бік у вигляді різкого зростання цін та наростаючої інфляції. Це змусило Центробанк Росії наприкінці липня підвищити облікову ставку до 18%, хоча вона й до того була немаленькою і становила 16%.
Про це докладно пише Bloomberg у публікації ” Russia Opts for Big Rate Hike and Warns It May Not Be Done Yet” або “Росія обирає велике підвищення ставок і попереджає, що це ще не кінець “.
Наголошується, що Центральний банк Росії вперше цього року підвищив відсоткову ставку у відповідь на прискорення зростання цін у першому півріччі. Ціни зростають, оскільки внутрішній попит постійно випереджає пропозицію, війна з Україною призвела до перегріву, а ринок праці є безпрецедентно напруженим.
Посилення цінового тиску сприяли разові фактори, які не залежать від центрального банку, наприклад, несподівані заморозки, що знищили врожай і сприяли зростанню продовольчої інфляції до 12,3% у червні порівняно з 8,3% у травні.
Банк Росії у своїй нещодавній доповіді визнав, що у другій половині року знадобиться посилити грошово-кредитні умови, щоб інфляція повернулася до свого цільового значення 4%. Центральний банк також переглянув свій середньостроковий прогноз і тепер очікує на більш високу динаміку цін.
ЦП прогнозує річну інфляцію на рівні 6,5–7% до кінця цього року порівняно з 4,3–4,8%, які раніше прогнозувалися. Банк, який раніше вважав, що інфляція повернеться до цільового рівня наприкінці 2024 року, тепер не відкидає, що вона не досягне мети навіть наприкінці наступного року.
Надалі банку належить оцінити, чи достатньо одного підвищення ставки в умовах наростаючого інфляційного тиску. На даний момент друга половина року виглядає легшою.
Кредитна експансія, ймовірно, ще більше уповільниться завдяки високим ставкам та закінченню програми субсидування іпотеки. Охолодження економіки також може принести полегшення ринку праці, а ціни на паливо можуть стабілізуватися після завершення ремонту нафтопереробних заводів.
Однак наслідки конфлікту для економіки буде нелегко подолати. “Це підвищення не сильно допоможе у боротьбі з інфляцією, але центральний банк не може нічого не зробити”, – зазначає експерт Наталія Зубаревич. «Поки що бюджетні кошти швидко вливатимуться в економіку, насамперед в оборонний сектор, боротися з інфляцією буде вкрай складно, навіть підвищуючи ставку», — наголосила вона.
Тему продовжує The Wall Street Journal у публікації ” Putin’s Latest Problem Is Runaway Inflation ” або ” Остання проблема Путіна – некерована інфляція “.
Зазначається, що у багатьох розвинених країнах зростання цін сповільнилося, але у Росії ситуація з цінами стає дедалі складнішою.
Минулого року Центробанк Росії подвоїв ключову відсоткову ставку у спробі контролювати ціни. Проте інфляція продовжує зростати й у липні становила 9%. Подорожчали товари та послуги у різних галузях: від картоплі (зростання 91% цього року) до перельотів економ-класом (зростання на 35%).
Інфляція стала характерною рисою російської військової економіки. До зростання цін призвели збільшення військових витрат, а також рекордний брак робочої сили, оскільки одні чоловіки працездатного віку йдуть на фронт, а інші тікають із країни. Нові санкції США ускладнили міжнародні платежі і призвели до збільшення витрат імпортерів.
І хоча ціни піднімаються недостатньо швидко, щоб викликати економічну кризу чи соціальні заворушення, вони є ознакою зростаючого дисбалансу в економіці. Прискорення інфляції також означає, що війна обходитиметься Росії все дорожче.
«У боротьбі з інфляцією російська влада не має хороших варіантів — вони не можуть зупинити війну, вони не можуть вирішити проблему зайнятості і припинити підвищувати зарплату населенню. Поки триває війна, інфляція залишатиметься високою», — зазначила колишній економіст Центрального банку Росії та науковий співробітник центру Карнегі Олександра Прокопенко.
Зазначається, що перші місяці війни в Україні викликали рецесію у російській економіці, проте вона швидко відновилася — держава та компанії знайшли способи, як оминути західні санкції. Уряд повернувся до військових витрат радянського зразка, які становлять близько 7% ВВП. Сьогодні військові витрати на Росії стали основним чинником економічного зростання.
Заводи, що виробляють танки, безпілотники та амуніцію для солдатів, працюють у кілька змін сім днів на тиждень. У травні міністром оборони був призначений Андрій Білоусов, макроекономіст та прихильник держвтручання в економіку.
З грудня минулого року Центральний банк утримував базову ставку на рівні 16%, але це практично не вплинуло на уповільнення інфляції. Крім того, уряд РФ цього липня скасував пільгову іпотеку під 8%. На думку експертів, ця програма сприяла роздмухування міхура на ринку нерухомості.
Стає очевидною обмеженість грошово-кредитних інструментів за умов збільшення держвитрат і складної ситуації ринку праці. Центральний банк не може вплинути на податково-бюджетну політику та безсилий щодо демографії.
Зростання цін наочно показує так званий індекс борщу, який зріс на 26% порівняно з минулим роком.
У багатьох росіян інфляція викликає спогади про економічну кризу 90-х років. Тому поки в одних зростає рівень споживання, іншим доводиться обмежувати себе у витратах, відмовлятися від поїздок під час відпусток. Тобто зростання доходів та споживання є нерівномірним.
Нестачу робочої сили посилює демографічна яма країни. За даними Центрального банку, компаніям не вистачає як висококваліфікованих спеціалістів, так і робітників. Оборонний сектор за останні 18 місяців залучив понад півмільйона працівників із цивільного сектору. Але, незважаючи на це, підприємствам ОПК сьогодні не вистачає приблизно 160 тис. фахівців.
Через санкції США страждають і російські імпортери. Останніми місяцями суттєво скоротився китайський експорт. Уповільнилася і торгівля Туреччини з Росією під тиском санкцій.
Зазвичай Росія та її партнери знаходили способи обійти санкції, але довго це не може повторюватись, оскільки США не зупиняться. Розплачуватися за це доведеться російським споживачам та підприємствам.
Путінський «Ялмар Шахт у спідниці»
Але незважаючи на зазначені проблеми, економіку країни агресора вдалося утримати від обвалу в перші місяці санкцій, а потім забезпечити її різке зростання, насамперед у військово-промисловому сегменті, але не тільки в ньому, що призвело до зростання доходів та споживчого буму.
Слід визнати, що економічний блок держави-агресора очолюють першокласні та ефективні для російських умов управлінці. Це прем’єр Михайло Мішустін, міністр фінансів Антон Сілуанов, новопризначений військовий міністр Андрій Білоусов, який відповідатиме за військовий пром і взагалі економічну частину війни.
Але головним автором нинішнього «економічного дива» у країні-агресорі на Заході вважають голову Центробанку Ельвіру Набіулліну (1963). Більше того, на Заході нею відверто захоплюються і вважають, що після «відходу в небуття путінського режиму» (коли і як він піде, панове західні демократи сказати не можуть) Набіулліна може стати однією з тих, з ким Захід облаштовуватиме «нову демократичну Росію »(ще одна марна мрія!).
Водночас Набіулліна є чи не найважливішим економічним стовпом путінського режиму та війни в Україні. Тут напрошується аналогія з Ялмаром Шахтом (1877-1970), фінансистом та організатором економіки гітлерівської Німеччини, який обіймав посади президента Рейхсбанку та рейхсміністра економіки.
Починав він свою банківську кар’єру ще в 1903 році, в кайзерівські часи, продовжив її в умовах демократії Веймарської республіки головою центробанку, але розквіт припав уже на часи нацизму.
Навіть у цьому сенсі є аналогія з Набіуліною, яка за радянських часів, навчаючись на економічному факультеті Московського університету, отримувала стипендію імені Карла Маркса, 1985 року вступила до компартії, а 1990 року закінчила аспірантуру престижного та привілейованого МДУ, та ще й на економічний факультеті. Потім вона обернулася в ліберал-буржуазну віру і всіляко сприяла так званим ринковим реформам, фактично «дерибану» колишнього радянського народного господарства за часів Єльцина, продовжувала дотримуватися ліберальних поглядів за часів Путіна, але стала стовпом військової економіки фашизоїдного зразка з початком запровадження західних санкцій.
Траєкторія її «колеги» Ялмара Шахта виявилася куди більш хитромудрою і чесною. У міру зміцнення гітлерівського режиму, Шахт все більше розходився з ним у поглядах і навіть виступав з публічною критикою, поки в 1942 не пішов у всіх постів. Був близький до змовників, які намагалися у 1944 році усунути фюрера, хоча до змови не входив. За це він був заарештований і утримувався в концтаборах Равенсбрюк, Флоссенбюрг та Дахау. У травні 1945 року було звільнено союзниками, але відразу ж заарештовано американцями. Шахта залучили до суду Нюрнберзького трибуналу, але у жовтні 1946 року виправдали, хоча німецькі військовополонені, які перебували в радянських таборах, направили листи, в яких наполягали на його страті. У квітні 1947 року був затриманий судом у справі про денацифікацію та засуджений до 8 років каторжних робіт, але у вересні 1948 року був звільнений за апеляцією. До кінця своїх днів працював у банківській сфері, заснував та очолив банкірський будинок «Schacht GmbH».
Словом, з погляду хитромудрості долі до Шахта Набіулліної ще далеко, але…
Народилася Ельвіра Сахіпзадівна Набіулліна в Уфі, столиці Башкирії, в татарській родині та має пролетарське походження. Батько працював шофером, мати – апаратницею на заводі. Закінчивши на школу в Уфі, вступила на економічний факультет Московського держуніверситету, який закінчила в 1986 році з відзнакою за спеціальністю «економіст».
1990 року закінчила аспірантуру МДУ (кафедра історії народного господарства та економічних навчань), підготувала кандидатську дисертацію, але захищати не стала. Частково результати досліджень було опубліковано у роботі чотирьох авторів «Відчуження праці: історія та сучасність» (1989). Вказана в назві книги тема «відчуження праці», а ширше – соціального відчуження як такого, до речі, є однією з найцікавіших і найглибших постановок питання у Маркса і взагалі (нео)марксизм, включаючи його численні західні школи.
З початку 1990-х років Набіулліна рухалася вгору кар’єрними сходами, обіймаючи низку посад у Російському союзі промисловців і підприємців, Мінекономіки, комерційних структурах, Мінекономрозвитку. У 2007-2012 роках – міністр економічного розвитку, водночас член наглядових рад низки держкорпорацій та АТ, а також галузевих комісій. З травня 2012 року по червень 2013 року – помічник президента Росії.
У квітні 2013 року за поданням Путіна рішенням Держдуми Набіулліна була призначена головою Центробанку. У 2014 році, в умовах швидкого падіння курсу рубля і зростання інфляції, Банк Росії під керівництвом Набіулліної різко підвищив процентні ставки до 17% і зумів до 2017 року знизити темпи інфляції до 4%, що принесло Набіуліною міжнародну репутацію людини, яка приймає жорсткі рішення.
У червні 2017 року та в березні 2022 року Набіулліна вдруге і втретє була затверджена Держдумою щодо подання Путіна на посаді голови центробанку
У зв’язку з агресією в Україні, з 2022 року Набіулліна знаходиться під санкціями в Канаді, США, Великобританії, Австралії, Новій Зеландії і, звичайно, в Україні за співучасть в агресії, за економічну діяльність, що забезпечує джерела доходу для війни та злочинів проти людяності тощо .
Набіулліна володіє англійською та французькою мовами, розуміється на мистецтві, віддає перевагу класичній музиці, любить поетів Срібного віку та французьке кіно. Одягається непомітно, але вишукано: викривальною рисою її гардеробу є зі смаком підібрані шарфи та шийні хустки, а також брошки, якими вона, як стверджується, оцінює фінансово-економічну ситуацію. Грубим «майбахам» віддає перевагу елегантному Jaguar S-Type. Словом, крім професіоналізму, відрізняється стилем і смаком, незважаючи на провінційно-пролетарське походження, яке, за чутками, іноді дається взнаки, коли вона дозволяє собі відому російську фразеологію, причому нібито навіть у розмовах з вищими чинами держави, аж Путіна, але їй все прощається через професіоналізм.
Словом, така собі професіоналка-інтелектуалка-естетка на службі путінської фашизоїдної кліки, що відрізняється старорежимною православно-самодержавною ідеологією та кондово-партяночною фашизоїдною духовною організацією. Все це знову-таки дуже нагадує гітлерівську еліту, яка в перервах між масовими злочинами проти людяності любила відвідувати оперний фестиваль у Байройті, заснований Ріхардом Вагнером.
Західні медіа про економічного співучасника путінських злочинів проти людства
Незважаючи на санкції та співучасть у злочинах путінського режиму, західна тусовка з деяким навіть пієтетом присвячує Набіулліній розгорнуті публікації у топових медіа, що характеризує насамперед західну тусовку та медіа.
Так, нещодавно The Economist присвятив голові московського центробанку розгорнутий панегірик під назвою « Мет поетрі-loving banker who keeps. або « Познайомтеся з тим, хто любить поезію банкіром, який підтримує війну Путіна. Як довго Ельвіра Набіулліна зможе творити чудеса? ».
Зазначається, що символом путінського режиму є 60-річна глава ЦБ РФ Ельвіра Набіулліна — непомітний технократ, за невибагливою зовнішністю якого ховається неабиякий інтелект і цілеспрямованість. Вона була протеже одного з найвпливовіших російських ліберальних економістів Євгена Ясіна (1934-2023), до речі, уродженця Одеси. Значну частину своєї служби на посаді голови центробанку Набіулліна намагалася створити відкриту, стабільну, добре регульовану економіку. За успіхи в утриманні ситуації у 2014 році її хвалила колишній глава МВФ Крістін Лагард. З початком повномасштабної агресії вона допомогла російським банкам пом’якшити початковий шок санкцій.
Намагаючись утримати курс рубля на колишній шкоді, Набіулліна провела серію підвищень процентної ставки. Їй також довелося погодитись із запровадженням контролю за рухом капіталу. Це протекціоністський захід, який суперечить усьому, що він раніше намагався зробити з економікою. Міру ввели за наказом самого Путіна, який зажадав від російських експортерів конвертувати свій закордонний прибуток у рублі, але Набіулліна публічно розкритикувала цю політику, яка може бути лише короткостроковим засобом.
Друзі Набіулліної кажуть, що вона одна з небагатьох, хто може відверто говорити з Путіним, і він це цінує. Її спритність у галузі макроекономіки дозволила Путіну 2022-го збільшити військові витрати та забезпечити різке зростання економіки.
Зараз Набіуліною доводиться працювати над вибудовуванням моделі, яка все далі веде країну від її ранніх уявлень про прозорий, добре регульований вільний ринок, вона змушена робити те, що їй диктує Путін.
У російських ділових колах подейкують, що вона регулярно подає прохання про відставку, але його відхиляють. Інсайдери кажуть, що для неї було б надто небезпечно йти раніше, ніж цього захоче Путін.
Військова економіка Путіна може мати справу з тим, що їй доведеться розплачуватися. І це станеться незалежно від того, що зробить Набіулліна, але вона відіграє ключову роль у відстроченні цього моменту. Колишній радник Росії при Раді національної безпеки Америки Фіона Хілл вважає, що вона може стати мостом між Росією та світовою економікою. “Коли Захід повернеться до ведення бізнесу з Росією, а це станеться рано чи пізно, коли війна закінчиться, Набіулліна може стати тією людиною, з якою можна вести справи”, – говорить Хілл.
Від себе відзначимо, що всі ці «Фіони Хілл» є яскравим зразком західної еліти, яка чекає, доки «проблема України» якось «розсмокчеться», і можна буде знову робити вигідний «business as usual» із співучасниками широкомасштабних військових злочинів та злочинів проти людяності, за якими термін давності немає.
Але автора публікації в The Economist хвилює не співучасть у найбільших у Європі з часів гітлеризму злочинах, а то, чи зможе шанувальниця творчості французького поета Поля Верлена, «вся така європеїзована» і на кшталт аполітична технократка Ельвіра Набіулліна утримати ситуацію в умовах державної військової економіки та протистояти наїздам як кондових російських патріотів, і олігархів, коли головною і майже єдиною опорою глави центробанку є Путін.
Щоправда, деяке просвітлення в мізках західної тусовки все ж таки настає.
У 2017 році престижний журнал The Banker назвав Набіулліну найкращим центральним банкіром Європи. Наступного року МВФ запросив Набіулліну прочитати щорічну лекцію про центральний банк. Говорячи вільною англійською мовою, Набіулліна щиро розповідала про «боротьбу за створення основ ринкової економіки та досягнення макроекономічної стабільності». Світова фінансова еліта аплодувала. Нагадаємо, що на цей час Росія вже перебувала під санкціями за окупацію Криму та агресію на Донбасі. Близькість Набіуліної до Путіна західну фінансову еліту не бентежила, можливо, на Заході сподівалися, що вона стане союзником.
«Я думав, що вона гарна і на правильній стороні. Але подивіться, як усе обернулося», — сказав один дипломат уже після лютого 2022 року, вкотре демонструючи, як погано Захід розуміє Росію і те, що відбувається в ній.
Незважаючи на реалії, на Заході досі ходять сентиментальні розмови про те, що Набіулліна, мовляв, «виступає за демократію, вільний ринок і конкуренцію», що вона нібито намагалася «відмовити Путіна від війни», говорячи про економічну шкоду. Але публічно вона не висловлювала жодного натяку на незгоду, крім похмурого тону її одягу.
Ну так, зміна світла і фасону шаликів і брошок – це цілий «протест з переходом у бунт» гірше кульок на Болотяній площі.
Зараз вона фактично руйнує те, що раніше старанно вибудовувала, перетворившись із яскравого «соліста» на «солдата фюрера».
При цьому від себе відзначимо, що, будучи профі, Набіулліна чітко розуміє, що таке економіка воєнного часу, на відміну від наших вітчизняних кретинів, злодія та грантоодержувачів біля керма економіки України, які навіть під час тотальної війни повторюють різну лібералістичну нісенітницю, часто суто меркантильно-злодійських цілях.
Зазначається, що Путін має ще кількох технократів, які намагаються впоратися з надзвичайними обставинами: це Мішустін, Кирієнко і Білоусов.
Розлога публікація The Economist закінчується цікавою думкою наступного змісту.
Мало хто очікує, що війна незабаром закінчиться. Деякі економісти вважають, що коли це станеться, почнуться економічні катаклізми, які Набіулліна так довго допомагала стримувати. Коли почнеться демілітаризація, вибухне величезна економічна криза. Усіх, хто працює на військовому виробництві, доведеться звільнити; це буде радянський ефект №2. І тоді для Набіулліної, що перетворилася з ринкового ліберала на «путінського банкіра часів війни», найбільшим викликом може стати світ. Звичайно, якщо вона в той момент залишатиметься на посаді і в доброму здоров’ї.
У цьому сенсі, звертає увагу публікація Bloomberg ” Putin’s Wartime Central Banker Tells Him What He Doesn’t Want to Hear ” або ” ЦБ Путіна під час війни говорить йому те, що він не хоче чути”.
Зазначається, що Путін змінював міністрів та генералів з того часу, як десять років тому розпочав конфлікт в Україні. При цьому незмінною залишається Ельвіра Набіулліна, голова Центрального банку, без якої не може обійтися.
Путін розглядає Набіулліну як відвертого співрозмовника, не заплямованого корупцією, який може похвалитися результатами, досягнутими за роки, відзначені кризами. Вона має виняткове право говорити Путіну те, що йому не подобається, і цим вона відрізняється від інших членів економічного блоку, на кшталт того ж таки Силуанова. Путін цінує поради Набіулліної та довіряє їм, розглядаючи її присутність як можливість збалансувати економічну команду.
Зазначається, що Набіулліна в кулуарах нібито аргументує свою участь у путінському шабаші прагненням запобігти краху країни, хаосу, схожому на те, що було в 1990-х, і репресіям з метою запобігти цьому хаосу, які репресії можуть «поховати те, що залишилося від волі. в Росії”.
Стверджується, що Набіулліна, чий нинішній термін на посаді глави ЦБ закінчується в 2027 році, буде в безпеці, особливо з урахуванням того, що Путін уникає кадрових чисток, які можуть бути розцінені як дестабілізуючі або під тиском. Щоправда, є сумніви щодо Путіна, тим більше питання про долю Набіуліної без Путіна.
«Веселиться і радіє весь народ»
Зі сказаного вище відбувається підтримка або, принаймні, мовчазна згода російської обивательської маси з тим, що відбувається. Окрім іншого, зростання доходів та споживання – це купівля лояльності населення.
Про це пише The Sunday Times у публікації ” Patriotism and paranoia: what ordinary Russians think about the war” або “Патріотизм і параноя: що думають про конфлікт прості росіяни “ .
Зазначається, що, незважаючи на західні санкції, економіку переведено на військові рейки, що призвело до різкого зростання зарплат. Працівники текстильної промисловості, які шиють військову форму, можуть отримувати до 120 000 рублів у порівнянні з 25 000 рублів раніше. “Я ніколи не жив так добре”, – сказав один із співробітників оборонної компанії.
Військові підприємства переманюють висококваліфікованих працівників, змушуючи комерційні компанії збільшувати зарплату. Фірми пропонують зарплати та пільги, немислимі до війни. «Заробітна плата зросла у півтора-два рази, постійно виплачують премії… У мене суперечливі почуття, тому що я розумію, що це все через війну», — каже працівник хімічної промисловості з Москви.
Опитування громадської думки постійно фіксує високий рівень схвалення війни проти України. Згідно з результатами опитування “Левада-Центру”, минулого місяця 77% респондентів заявили, що підтримують війну, всього 17% – проти, а 6% не визначилися. При цьому 58% вважають, що настав час для мирних переговорів.
“Моє покоління просто хоче жити спокійним життям, подорожувати, заводити сім’ю і працювати”, – сказала Марина з Москви, відзначаючи, що кількість символів Z у громадських місцях зменшилася.
Є чимало гарячих прихильників конфлікту. Лікар Михайло сказав, що він категорично проти виведення військ із України. «Якщо ми програємо, буде ще гірше. Захід нас прикінчить. Ми віримо в нашу перемогу і сподіваємось, що Путін не помре», – сказав він.
Олексій Міняйло з проекту «Хроніки» досліджує ставлення суспільства до конфлікту і стверджує: більш тонкі опитування показують, що мало хто відчуває надмірний ентузіазм з приводу війни. Менш одного з п’яти росіян є затятими прихильниками війни, трохи більше половини заявили, що хотіли б відновити відносини із Заходом.
«Більшості росіян начхати на конфлікт. Спочатку вони були шоковані… Тепер вони адаптувалися… Але це не означає, що їм це подобається або більшість поділяє політику путінського режиму», — каже Міняйло.
