Цього давно слід було очікувати - Ангела Меркель оголосила про свій відхід з політики. Щоправда, не відразу. Поки що вона має намір на партійному з'їзді в грудні покинути пост глави правлячої партії Християнсько-демократичного союзу (ХДС), але заявляє про готовність допрацювати на посаді канцлера Німеччини до кінця нинішньої каденції в 2021 році, не висуваючи свою кандидатуру на наступний термін. Тим самим фрау Меркель дала зрозуміти, що йти з політики вона буде за своїм особистим сценарієм, а не під тиском ззовні та за чужою вказівкою.
Однак в Німеччині все частіше говорять про можливість розпаду нинішньої правлячої коаліції з подальшими достроковими виборами або про переформатування коаліції під керівництвом іншого канцлера. Крім того, всередині ХДС розгортається неабияка «боротьба за булаву», що загрожує непередбачуваними наслідками для партії.
Це дуже погана новина для об’єднаної Європи, яка до цього часу залишалася такою саме завдяки авторитету і волі Меркель. Тим більше це погана новина для України, оскільки стримування Європою Москви, включно з санкціями, багато в чому трималося знову ж таки на авторитеті і волі фрау Меркель.
Головною причиною занепаду «матусі» (mutti) Меркель, як її ще нещодавно називали в Німеччині, стала згубна політика масового прийому мігрантів з Близького Сходу, а також підтримка загрузлої в боргах Греції. Але підтримку недолугої Еллади можна пояснити хоча б прагненням зберегти єдність Євросоюзу. До того ж, в Грецію були вкладені величезні кошти, в тому числі німецьких банків, а тому її вихід з ЄС і / або дефолт міг похитнути або навіть обвалити фінансову систему Європи і Німеччини. Навпаки, зрозуміти резони Меркель в політиці відкритих дверей для мігрантів абсолютно неможливо.
«Провальні успіхи» останнього часу
Вважається, що Меркель прийняла рішення про відхід під впливом результатів двох останніх місцевих виборів. Спочатку в заможній Баварії 15 жовтня на виборах до місцевого ландтаг (парламенту землі) зазнав відчутної поразки багаторічний партнер по блоку ХДС-ХСС – Християнський соціальний союз (ХСС), набравши лише 37%, що на 10% менше, ніж в 2013 році. Потім на аналогічних виборах в землі Гессен ХДС набрала всього 27%, хоча в 2013 році підтримка партії Меркель в цій економічно і політично важливій федеральній землі становила 38,3%.
Власне, вже торішні вибори в бундестаг ознаменувалися істотним падінням рейтингу блоку ХДС-ХСС, який набрав 32,9%, що на 8,6% менше, ніж в 2012 році. Таким чином, у 2017 році партія Меркель отримала 246 місць у бундестазі, втративши 65 місць у федеральному парламенті. Це ціна, яку ХДС-ХСС і особисто Меркель заплатили за мігрантську криза.
Є версія, що Меркель ще напередодні минулорічних виборів розглядала питання відходу від справ. В політиці дуже важливо вчасно піти, і це Меркель добре зрозуміла на прикладі свого вчителя Гельмута Коля, від якого вона, втім, відхрестилася, коли йому висунули звинувачення в корупції. Але наслідки мігрантської кризи, прихід до влади в США Трампа з його вкрай неоднозначною політикою щодо Європи, а також різке посилення крайніх націоналістів з «Альтернативи для Німеччини» нібито змусили Меркель піти на нинішній, четвертий за рахунком термін канцлерства.
Меркель і її «Альтернатива»
В цілому такий крок був виправданим, що показала тривала коаліціада. Значною мірою саме авторитет і воля Меркель дозволили більш-менш успішно її завершити, в черговий раз втягнувши в коаліцію одвічних опонентів з Соціал-демократичної партії (СДП), яка, втім, теж різко втрачає рейтинги.
Створення, нехай з великими і довгими муками, коаліції і початок роботи уряду запобігли позачерговим виборам, які майже однозначно привели б до різкого зміцнення позицій «нациків» з «Альтернативи», яких в порядку історичних страхів вже прирівнюють мало не до Гітлера, хоча до Адольфа Алоїзовича їм – слава Богу! – дуже далеко. Нагадаємо, що націоналістична «Альтернатива для Німеччини» на виборах в бундестаг вперше зуміла прорватися до парламенту, причому з тріумфом. Ця партія посіла третє місце після важкоатлетів з ХДС-ХСС і СДПН. «АДГ» набрала відразу 12,6% голосів, взявши відразу аж 94 крісла в 709-місцевому бундестазі! «Альтернатива» виступає з позицій євроскептицизму і чи не виходу Німеччини з Євросоюзу, хоча ЄС без Німеччини просто неможливо собі уявити.
Крім того, «АДГ» виступає з різкими антимігрантськими гаслами, в чому знаходить відгук мільйонів громадян Німеччини. Вони не бажають більше годувати і утримувати мігрантів, які в масі не хочуть соціалізуватися, вивчати мову і працювати, є живильним середовищем і джерелом злочинності, різко загострюють і без того складну криміногенну обстановку, просто сидять на шиї у платників податків. На мігрантській проблемі «Альтернатива» вміло грає. І це камінь в сторону безпосередньо Меркель з її політикою відкритих дверей для біженців з Близького Сходу, кількість яких у Німеччині в пік мігрантської кризи в 2015 році, по деякому оцінками, досягла 1,5 млн.
Саме Меркель була одним з перших європейських політиків, які відкрили кордони для мігрантів. Цілий ряд членів ЄС став проти прийому непроханих гостей: Австрія, Угорщина, Греція, Данія, Італія, Мальта, Польща, Словаччина, Чехія. Ці країни відмовилися від нав’язуваних квот і вирішили надавати притулок вибірково на індивідуальній основі. Під тиском ззовні і зсередини Меркель пішла на скорочення прийому мігрантів, але абсолютно не шкодує про свою політику. Це викликає зростаюче неприйняття у німців і дає козирі опонентам Меркель.
Нарешті, «Альтернатива для Німеччини» відкрито виступає за скасування європейських санкцій проти Москви і встановлення більш тісних відносин в Кремлем, за що цю партію в числі інших подібних політсил в Європі віднесли до «друзів Путіна».
Розбірки в коаліції
У той же час з великими труднощами створена коаліція постійно балансує на межі розпаду. Більш того, всередині правлячого блоку ХДС-ХСС і в самій «материнській» партії Меркель ХДС неухильно наростають суперечності і опозиція до «mutti Merkel». Це ще більше підриває реноме Меркель, змушуючи її відхилятися від того сценарію відходу з політики, який вона собі визначила, про що мова далі.
Соціал-демократи постійно загрожують вийти з коаліції. Подібні потуги часто пояснюють просто-таки «вампірським» умінням Меркель «електорально знищувати» своїх партнерів по коаліцій, політично пригнічуючи їх.
Ця доля, як вважається, спіткала Вільну демократичну партію (ВДП), яка входила в коаліцію «Ямайка» (по комбінації кольорів партійних прапорів) з ХДС-ХСС і «Зеленими», але після цього на виборах 2012 року ВДП взагалі не змогла потрапити в бундестаг. На виборах 2017 року ВДП показала непоганий результат, отримавши 10,7% голосів виборців і 80 місць в бундестазі. Виникла реальна можливість створення в 709-місцевому бундестазі коаліційної «ямайки» в складі ХДС-ХСС (246 місць), «Зелених» (67) і ВДП (80). Але лідер ВДП Крістіан Лінднер виступив категорично проти, заявивши, що з ХДС і Меркель в коаліцію більше не піде.
Тому можна зрозуміти нинішніх партнерів ХДС по коаліції – соціал-демократів, які катастрофічно втрачають відсотки. Інша справа, що у втраті політичного обличчя винні, в основному, вони самі. Замість того щоб, як і належить соціал-демократам, представляти інтереси найманої праці, вони лобіюють інтереси великих німецьких корпорацій, наприклад, той же «Північний потік-2», який підтримує і Меркель. Виборці не бачать різниці між формально правим ХДС і формально лівою СДПН. Відсутність скільки-небудь авторитетних і яскравих лідерів в СДПН заганяє партію в «тінь Меркель», і прихід в СДПН колишнього голови Європарламенту Мартіна Шульца ситуацію на краще не змінив.
«Подарунок» Меркель піднесли і багаторічні партнери по партійному блоку з баварського ХСС. Тертя з лідером ХСС Хорстом Зеєхофером мали місце давно. Займаючи посаду міністра внутрішніх справ, Зеєхофер не тільки різко виступав проти прийому мігрантів, а й здійснював певні дії по відновленню прикордонного контролю на кордонах Німеччини, що йшла врозріз з політикою Меркель. Зараз же в ХСС заявляють мало не про вихід з блоку з ХДС, що в Німеччині можна порівняти зі вселенським потопом. Очевидно, що подібні маневри послаблюють коаліцію, щоб поставити його на межу розпаду, а країну – дострокових виборів.
Втім, це не обов’язково. Нещодавно лідер лібералів Крістіан Лінднер заявив, що готовий повернутися до питання створення коаліційної «ямайки», але тільки за умови, що в ній не буде брати участь Меркель. Іншими словами, якщо буде знайдена компромісна фігура канцлера, яку підтримають ХДС-ХСС, ВДП і «Зелені», коаліція може відбутися без дострокових виборів.
Але це буде означати безславний кінець Меркель, її відлучення від влади не за її сценарієм, фактично вигнання з влади, чого вона навряд чи допустить. Та й не факт, що на її місце знайдеться компромісна фігура …
Внутріпартійні склоки
За деякими даними, сценарій Меркель полягав у тому, щоб в грудні на з’їзді партії в черговий раз переобрати її головою партії і в цій якості досидіти в кріслі канцлера до закінчення каденції в 2021 році. За цей час підготувати свого наступника, точніше наступницю в особі Аннегрет Крамп-Карренбауер, яку Меркель пролобіювала на пост генсека, прагнучи продовжити традицію матріархату в німецькій політиці.
Ангела Меркель и Аннегрет Крамп-Карренбауер
Але не факт, що це вийде, оскільки Меркель неухильно втрачає авторитет всередині своєї партії. Колишній вірний соратник Меркель, президент бундестагу Вольфганг Шойбле заявляє, що в Німеччині має місце ефект втоми від Меркель, яка перестала бути незаперечним авторитетом. Єврокомісар з енергетики, а нині по бюджету Гюнтер Еттінгер, виходець з ХДС, відкрито називає Меркель «кульгавою качкою».
Зазначений сценарій Меркель вже не вдався, оскільки доводиться достроково відмовлятися від посади лідера партії, після чого збереження поста канцлера стає проблематичним.
Охочих на пост канцлера теж вистачає з головою. Наприклад, такий колоритний персонаж, як представник консервативних кіл ХДС Йенс Шпан, за сумісництвом, відкритий гей. На місце канцлера мітить Фрідріх Мерц, колишній глава фракції ХДС-ХСС, якого Меркель колись витіснила з політики. Зайняти пост не проти нинішня міністр оборони країни Урсула фон дер Ляйен. Є ще ряд інших претендентів.
Йенс Шпан та його чоловік – журналіст Даніель Функе
Іноземні інтриги
Є у Меркель і закордонні недруги. Наймогутнішим з них є Трамп.
Відхід Меркель послаблює Європу. Це грає на руку Трампу з його все більш антиєвропейською політикою та риторикою, оскільки Меркель є чи не єдиним європейським лідером, який різко опонує політиці Трампа по дуже багатьох питаннях. Це неадекватний вихід Трампа з договору з Іраном і взагалі невиправдане загострення відносин Америки з Тегераном, проти чого категорично виступає Меркель. Це і торгові війни Вашингтона з Євросоюзом. А також багато іншого.
Дональд Трамп, Еммануель Макрон та фрау Меркель
У Європі можна почути думку, що Трамп робить ставку на «молодого і гарячого» президента Франції Еммануеля Макрона, який приміряє на себе корону нового лідера Європи, але йому в цьому сильно заважає Меркель з її досвідом. Спочатку Макрон робив спроби захопити Меркель якимись європрогресивними ідеями, які фінансувала б Німеччина. Щоправда, коли ці ініціативи натрапили на виправдане небажання Берліна оплачувати сумнівні витівки Парижа, Макрон знайшов покровителя за океаном.
До того ж Макрон не може похвалитися успіхами всередині Франції. Безробіття досягло майже 10%, а економічне зростання різко сповільнилося. Все це на тлі політичних скандалів. Рейтинг Макрона опустився нижче 30%. Ці провали Макрон намагається перекрити зовнішньополітичною активністю і спробами відібрати у Меркель роль неофіційного лідера Євросоюзу, в чому його заохочує Вашингтон.
Є версія, що за бунтом всередині ХДС стоять заокеанські інтереси.
Що далі
Посилення ролі Америки в Європі може бути на користь Україні тільки в сенсі можливої відмови від проекту «Північний потік-2», який Меркель підтримує. Але така можливість поки що виглядає малоймовірною, оскільки за проектом стоять інтереси великих європейських корпорацій.
В цілому ж, після виходу Меркель з великої політики поки що проглядається ослаблення Європи, зниження її самостійності. А головне, можливе посилення проросійських сил в особі так званих «друзів Путіна». Відомо, що в Європі все більше посилюються настрої на користь скасування санкцій проти Росії у зв’язку з агресією в Україні. Незважаючи на підтримку проекту «Північний потік», Меркель залишається чи не найважливішим гарантом того, що санкції не будуть Європою скасовані або пом’якшені, і ця її позиція була в черговий раз твердо озвучена під час останнього візиту канцлера до Києва. Меркель також залишається гарантом Мінських угод. Вона взагалі є, очевидно, самим проукраїнськи налаштованим топовим політиком Європи!
Життя після Меркель, безсумнівно, буде, але це буде нове і лякаюче невідоме життя. І щось підказує, що від відходу з політичної арени Ангели Меркель життя це краще не стане, у всякому разі, в доступному майбутньому. Більш того, відхід Меркель може навіть привезвести до загальноєвропейського кризи.
Рівноцінної Меркель авторитетної фігури в Європі немає. Та й в світі їх теж небагато знайдеться, якщо знайдеться…
