Дружні стосунки Києва та Мінська дають тріщину. Попри те, що наші північні сусіди в питанні конфлікту на Донбасі до останнього намагалися продемонструвати нейтральну позицію, надаючи майданчик для переговорів у «нормандському форматі», нещодавній шпигунський скандал засвідчив, що в питаннях безпеки та оборони провести межу між інтересами Росії та Білорусі дуже складно.
Офіційний Мінськ оголосив «персоною нон грата» першого секретаря посольства України Ігоря Скворцова за те, що він нібито координував розвідувальну діяльність українського журналіста Павла Шаройка, раніше арештованого в Білорусі за шпигунство. Останньому може загрожувати до 15 років позбавлення волі.
За словами представника Комітету держбезпеки Білорусі Дмитра Побяржина, Шаройко визнав, що він є співробітником кадрового апарату військової розвідки та працював під прикриттям. «Він також підтвердив, що координацію його розвідувальної діяльності здійснював співробітник Головного управління розвідки (ГРУ) Міноборони України Ігор Скворцов, який діяв під прикриттям радника посольства України в Білорусі. За діяльність, не сумісну з дипломатичним статусом, Скворцова оголошено «персоною нон грата», – зазначив Побяржин.
Після цього на прохання білоруської сторони Україна відкликала з Мінська Ігоря Скворцова. У вітчизняному МЗС ужили симетричних заходів, оголосивши «персоною нон грата» одного зі співробітників посольства Білорусі в Україні. «Як правило, за дипломатичною практикою зберігаються більш-менш рівноцінні посади в разі висилання дипломатів», – заявила прес-секретар МЗС Мар’яна Беца.
Водночас Київ заперечує звинувачення. Прес-служба ГУР Міноборони України оприлюднила заяву, в якій ідеться, що Шаройко не є їхнім штатним співробітником і не працював за їхнім завданням. Тим часом повідомляють, що затриманий справді проходив службу в ГУР Міноборони України на посаді начальника прес-служби. 2009 року він був звільнений з військової служби за станом здоров’я, потім працював за раніше набутою спеціальністю – журналістом українських ЗМІ, зокрема кореспондентом на території Білорусі. «Затримання на білоруській території українського журналіста Шаройка може трактуватися як провокаційне», – підсумували у відомстві.
Ця ситуація – не єдина, що демонструє картинку реального ставлення Мінська до Києва. Яскравим прикладом стало голосування проти резолюції ООН щодо Криму. Тоді перший заступник голови Верховної Ради Ірина Геращенко заявила, що Білорусь завдала Україні «удару ножем у спину», зазначивши, що Білорусі «знову не вистачило нейтральності для відмінної від РФ позиції».
Потім було проведення спільних з Росією стратегічних навчань Захід-2017. Крім того, було викрадення російською ФСБ в Гомелі українського блогера Павла Гриба. Його нібито виманили за межі України, заарештували, після чого утримують у СІЗО в Краснодарі за підозрою в тероризмі. І ось – арешт українського журналіста Павла Шаройка – аналогічна схема, яку ФСБ РФ раніше вже задіяла проти журналіста Романа Сущенка.
Посол України в Мінську Ігор Кизим назвав «нісенітницею» та «шпигунськими іграми» звинувачення КДБ проти Шаройка та Скворцова. «Іде нагнітання ситуації. Мене це дивує. Не вірю, що Павло Шаройко завдав якоїсь шкоди інтересам Білорусі. Білоруси – наші брати, як каже Олександр Григорович. У нас ніколи не було діяльності проти Білорусі», – сказав дипломат.
Координатор групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець наголосив на підозрілих особливостях справи українського журналіста. Він зазначив той факт, що Шаройко раніше працював головою прес-служби ГУР і про його зв’язки з українською розвідкою було відомо всім, українська розвідка б не відправила працювати шпигуном настільки публічну особу.
«Якби Шаройко справді був розвідником, він би, мабуть, не публікував на своїй сторінці у Facebook десятки фото з офіційними особами та свої думки про двосторонні відносини України та Білорусі», – написав він у Facebook. Отже, робить висновок Машовець, найімовірніше, справу організували саме російські спецслужби з метою погіршення українсько-білоруських відносин.
З ним солідарний директор Фонду «Майдан закордонних справ» Богдан Яременко. «Всі ці дії, безумовно, пов’язані з Росією. У самого Лукашенка немає причин і мотивів псувати відносини з Україною. Але це від нього не залежить. Він – абсолютно несамостійна фігура. Суть його політики полягає в збереженні власного правління та режиму. А це він може робити, лише покладаючись на ресурси, які він отримує з Росії. Тому й надалі росіяни визначатимуть політику Білорусі, у першу чергу, у відносинах з Україною», – зазначив експерт.
На думку політолога Руслана Бортника, в українсько-білоруських відносинах відбувається зумисне нагнітання ситуації. «У мене створюється враження, що «антибілоруські» пристрасті нагнітають для того, щоб остаточно зруйнувати «мінський формат». Щоб сказати, що Мінські домовленості більше не працюють і давайте шукати щось нове. Тому організували цю істерію через білоруське голосування щодо резолюції в ООН, хоча торішнє голосування з її боку було таке саме. Тим більше «проти» голосували Індія та Китай, а якогось політичного випаду щодо цих двох країн ми не бачили. У цьому випадку ми бачимо зумисне нагнітання ситуації, мета якої – руйнування «мінського формату» – ліквідація місця, де відбувається обговорення переговорного процесу», – зазначив Бортник.
Він додав, що сьогодні важко прогнозувати подальший розвиток ситуації, бо Білорусь різко реагує на такі випади з боку України. «Там розуміють політичне підґрунтя цих речей, проте сьогодні ми можемо констатувати, що останній друг по периметрах наших кордонів змінює ставлення до України. А можливості для політичних маневрів серйозно звужуються», – резюмував Бортник.
На думку мінського політолога Валерія Карбалевича, дії КДБ абсолютно несвоєчасні, вони руйнують той образ Білорусі, який МЗС створювало протягом останніх трьох років після анексії Криму. «Це – образ країни, головного суб’єкта врегулювання української кризи. Саме на цій дипломатичній конструкції почався процес нормалізації відносин Білорусі з ЄС», – сказав політолог.
Цієї ж думки дотримуються і в Центрі досліджень армії, конверсії та роззброєння. «За таких умов потуги Мінська здаватися регіональним донором безпеки та новітнім геополітичним майданчиком типу «Гельсінкі-2» видаються заангажованими, а часом – нікчемними. З огляду на це скептично сприймаються інші ініціативи Білорусі, такі як розміщення на Донбасі білоруських миротворців. Їх треба розглядати в контексті васальної залежності Лукашенка від Путіна. Приклад цього – проведення на території Білорусі принизливих і небажаних для Лукашенка навчань «Захід-2017». Там РФ відкрито використала білоруську землю як плацдарм для можливого нападу на країни Балтії та Польщі», – вважають експерти центру.
Відносини ЄС та Білорусі справді помітно поліпшилися останнім часом. Олександра Лукашенка, якого завжди вважали вигнанцем у європейських колах, цього року навіть запросили на саміт Східного партнерства, що відбудеться 24 листопада.
Однак побувати в Брюсселі білоруському лідерові не судилося. Вплив російського президента Володимира Путіна, який за перших натяків на зближення з європейцями за традицією почав вводити деякі економічні обмеження щодо Мінська на початку цього року, все-таки приніс свої політичні плоди. Олександр Лукашенко вирішив проігнорувати запрошувальну листівку європейських колег.
«Наразі «Східне партнерство» ЄС більшою мірою є форматом співпраці, у якому країни-партнери домагаються визнання європейської перспективи. Білорусь не ставить перед собою такої мети», – ідеться в повідомленні, розміщеному на сайті МЗС Білорусі. Мінську делегацію на заході очолить міністр закордонних справ Володимир Макей.
Нагадаємо, минулого тижня міністр під час зустрічі з російським колегою Сергієм Лавровим заявив, що Мінськ готовий розгорнути своїх миротворців на Донбасі. «Ми готові надати відповідний миротворчий контингент, якщо це буде прийнятно всім зацікавленим сторонам, для того щоб брати участь у вирішенні миротворчих завдань», – заявив він.
Ідея не нова. Уперше з такою пропозицією виступив Олександр Лукашенко ще в жовтні 2014 р. Однак тоді ні Росія, ні Україна не були готові прийняти такий варіант. А тепер на переговорах зі своїм білоруським колегою Лавров стверджує, що позиції Мінська та Москви щодо ситуації на Донбасі збігаються.
Коментуючи пропозицію Мінська, депутат від «радикалів» Ігор Мосійчук заявив: «Маю величезний сумнів, що там будуть білоруські миротворці. А навіть більше, це буде «троянський кінь» Путіна, назвуться білоруськими миротворцями, зайдуть російські окупанти. Не дарма Турчинов повідомляв, що там уже й техніку перефарбовують під миротворців».
У середині вересня заступник міністра економічного розвитку з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України Георгій Тука наголосив, що до миротворчого контингенту на Донбасі не мають входити дружні Росії країни.
