Напередодні президентських та парламентських виборів 2019 р. влада намагається взяти під контроль медіа-простір, видаливши з нього всіх незгодних. Насамперед це стосується інтернету та телебачення.
У сфері інтернету чинять спроби протягнути закон про позасудове закриття сайтів, такий собі закон про беззаконня. Утім, і без цього закону влада почала на підставі санкційних списків РНБО практику блокування сайтів, до яких потрапляють не лише сепаратистські та московські «пропагандонські» ресурси, а й цілком патріотично налаштовані інтернет-видання. Треба думати, це така пробна куля, акція залякування та можливість під виглядом нібито захисту національних інтересів звести рахунки, переділити медіа-простір, витиснути конкурентів.
В інтернет-сфері такі «фокуси» проходять, бо немає ретельно прописаного законодавства.
З телебаченням усе виявилося складніше, зокрема, і тому, що тут багато питань зав’язано на Нацраді з питань телерадіомовлення. Спроби влади «нагнути» цей орган, щоб змусити замовкнути та/або взяти під контроль перед виборами топові телеканали, поки що провалюються через небажання деяких членів Нацради грати в ту гру, яку їм нав’язують.
Нещодавно в Нацраді спалахнув новий скандал. Він викликаний заявою про звільнення Ольги Герасим’юк із займаної посади члена ради і заступника його голови. Посаду голови ради, нагадаємо, обіймає Юрій Артеменко.
Це не просте звільнення за власним бажанням. Причиною свого звільнення Ольга Герасим’юк називає «негативну морально-етичну атмосферу» в Нацраді, політизацію роботи регулятора. Вона звинуватила владу в тому, що вона створила «неприйнятні для незалежної регуляторної діяльності умови».
Скандал, що спалахнув, підтвердив висунуті раніше від деяких телеканалів звинувачення Нацради в тому, що її використовує влада для тиску на небажані засоби масової інформації.
Ще одна показова обставина полягає в тому, що скандал зі звільненням трапився напередодні розгляду Нацрадою рішень про продовження або не продовження ліцензій на цифрове мовлення телеканалам «Інтер», «1+1» і «112». У ЗМІ з’являлась інформація про те, що з Банкової нібито надійшла команда ці ліцензії не продовжувати.
У цьому сенсі демарш Герасим’юк виявився дуже своєчасним. За деяких додаткових обставин роботу Нацради з телерадіомовлення може бути заблоковано серйозно й надовго, як мінімум до повного перезавантаження влади до кінця 2019 р.
«Склалася негативна морально-етична атмосфера, що унеможливлює прозоре колегіальне ухвалення рішень, які б сприяли розвитку та зміцненню інформаційної сфери у державі. Робота незалежного регулятора помітно політизується. Стало можливим поширення з Національної ради офіційним шляхом спотвореної та зманіпульованої інформації, яка носить наклепницький характер… Така ситуація руйнує головну мету, якій треба служити, – під загрозу ставиться сама суть свободи слова, яка, навпаки, сьогодні потребує піклування й захисту», – написала Ольга Герасим’юк у заяві про звільнення.
Роботу Нацради останнім часом паралізовано через відсутність кворуму. Наприклад, 21 червня рада мала розглянути результати перевірок каналів «Інтер» та «1+1», які наважилися показувати радянські фільми. Напевно, показ і перегляд «Діамантової руки» або «Місце зустрічі змінити не можна» є криміналом! Засідання було зірвано. На ньому не було порушниці спокою Ольга Герасим’юк через відрядження, а також ще одного члена ради, Олега Черниша.
Ця обставина зробила засідання нелегітимним, чим врятувало телеканали «Інтер» і «1+1» від неприємностей. Не відчуваючи жодних теплих почуттів до Фірташа з Льовочкіним і Коломойським, зазначимо, що періодичний показ кінофільмів «Два капітани», «Золоте теля» та іншої класики радянського кіно – це чи не найкраще, що зазначені олігархи зробили для громадян України. Використання владою цього приводу для відмови в продовженні ліцензій цим каналам видається, м’яко кажучи, не комільфо.
Тому члени ради Герасим’юк і Черниш учинили абсолютно правильно, зірвавши засідання ради, яку влада вирішила використати в олігархічних розборках, про що далі.
До того ж у ЗМІ з’являлась інформація про те, що Черниш близький до «плюсів». Герасим’юк теж колись працювала на цьому каналі, щоправда, це було, здається, ще за «до-коломойських» часів.
І це вже не перший випадок зриву засідання ради. Кворум у раді не вдається зібрати вже понад місяць, і в такий спосіб зірвано вже декілька засідань. Звільнення Герасим’юк тільки погіршило ситуацію в Нацраді.
До того ж головним було навіть не питання показу «Інтером» і «плюсами» радянських фільмів. Це дрібниці. Насправді, уся ця ідея з перевіркою діяльності телеканалів була спрямована на те, щоб не продовжувати їм ліцензії на цифрове мовлення. Це тим більш важливо, що влада несподівано вирішила зробити те, на що досі не наважувалася ні попередня влада, ні навіть нинішня.
Ідеться про відключення в серпні-вересні нинішнього року, тобто саме напередодні виборів, аналогового телемовлення. Формально це мотивують потребою впроваджувати нові технології. А насправді таке раптове відключення аналогового мовлення здійснюють з єдиною метою – відсікти від «ящика» глибинку, де мешкає численний електорат Юлії Тимошенко й Опоблоку, що є опонентами влади.
Адже не секрет, що в глибинці часто користуються старими, ще радянського виробництва телеприймачами, іноді навіть ламповими, а на придбання цифрових декодерів немає коштів. Та й не дуже віриться, що, припинивши аналогове мовлення, влада зможе налагодити подачу цифрового сигналу в усі куточки країни.
Якщо ж поєднувати припинення аналогового мовлення з відмовою в продовженні ліцензій «Інтеру» та «плюсам», які мають найбільше охоплення та популярність, то ці канали будуть фактично закриті. Втім, як варіант, влада може мати на меті не закриття каналів, а встановлення контролю над ними, оскільки провладні Перший національний, П’ятий і Прямий канали не можуть навіть близько змагатися з «Інтером» та «плюсами».
Обидва канали, а також їхніх власників нинішня влада вважає неблагонадійними. І річ, повторимо, не так у трансляції радянських фільмів, навіть не в трансляції «Інтером» концерту 9 травня та чемпіонату з футболу, що відбувається в Росії. Це все дрібниці та приводи, але не причини.
Про «розборки» Фірташа і Порошенка з часів останніх президентських виборів відомо давно. Нагадаємо, Фірташ заявляв про те, що Порошенко спеціально приїздив до нього у Відень для узгодження своєї кандидатури на виборах у 2014 р. Зі свого боку, Коломойський однозначно підтримав Тимошенко та заявив, що Порошенко більше не буде президентом.
Отже, очевидними є суперечності передусім не ідеологічні, як намагається показати влада, а звичайні в наших краях політико-бізнесові розборки олігархів.
До речі, така ситуація складається з телеканалом «112», який теж опонує владі. Ще в травні голова Нацради Юрій Артеменко, який є ставлеником влади, заявив, що питання з ним уже вирішено: йому не продовжать цифрові ліцензії.
Можна по-різному ставитися до цього каналу. Однак на якій підставі голова регуляторного органу робить такі заяви, якщо ще не було належного в таких випадках колегіального розгляду й ухвалення рішення? Очевидно, що про жодну неупередженість годі й казати!
До речі, канал «112» підтримали Європейська федерація журналістів та Національна спілка журналістів України.
До того ж Нацрада вже 34 рази (!) відмовляла телеканалу «112 Україна» в переоформленні концепції мовлення на інформаційну. На підставі формального порушення накладала на «112» попередження і штрафи. А нещодавно за дивних обставин телеканал було знеструмлено.
Точно так само через Нацраду влада чинить тиск на телеканал NewsOne, якому Нацрада регулярно виносить попередження, а провладні фракції Ради вимагають позбавити його ліцензії.
Усю цю метушню із зачистки медіа-простору перед виборами влада, цинічно розігруючи патріотичну карту, намагається подати як боротьбу з промосковськими ЗМІ. Утім, «плюси» й особисто Коломойського в симпатіях до Москви ніяк запідозрити не можна.
Проте картину сильно псує демарш Ольги Герасим’юк, яку теж неможливо запідозрити в симпатіях до Москви.
Тим більше що вихід Герасим’юк «у відмову» широко висвітлили ті-таки «плюси», водночас донісши до громадськості ситуацію, що склалася в Нацраді довкола спроб влади закрити або взяти під контроль телеканали. Тому «пустити тихцем» питання вже не вдасться. Влада зазнає чергових іміджевих втрат від того, що відома в медіа-сфері персона висловила відверте небажання брати участь у зачистці інформаційного простору, будучи інструментом Банкової.
Утім, мабуть, головне полягає не в іміджевих втратах влади і не в суспільному резонансі.
Зі звільненням Герасим’юк, а також за умови, що ще один член ради Черниш і далі саботуватиме засідання або теж звільниться, Нацрада опиниться паралізованою, бо в неї стабільно не буде кворуму, адже із семи членів стабільно збиратимуться в кращому разі п’ять.
Важливою особливістю тут є те, що Герасим’юк обрали до ради за квотою парламенту. Повторимо, парламент одну свою вакансію поки що так і не заповнив. З огляду на те, що вже розпочалися парламентські канікули, питання вирішать у кращому разі восени.
Роботу Нацради, отже, буде заблоковано, і щонайменше до парламентських виборів восени 2019 р. Ця обставина не дасть змоги нинішній владі зачистити інформаційний простір під себе та сприятиме збереженню хоча б відносної свободи слова в ефірі.
