Ситуація навколо Керченської протоки знову загострюється. Анексувавши Крим, а потім фактично приватизувавши Азовське море на очах байдужого демократичного Заходу, Москва тепер нахабно встановлює якісь «процедури проходу» в Азов через Керченську протоку, а тим, хто ці процедури буде порушувати, загрожує війною. Загрози ці адресовані Україні і Заходу в особі НАТО.
Саме з такою заявою Рада федерації Росії виступила зовсім нещодавно, за кілька днів до другого туру президентських виборів в Україні.
Нагадаємо, що саме Рада федерації (Совфед) в 2014 році формально дала Путіну право ввести війська на територію України, точніше до Криму, оскільки наявність російських військ на Донбасі Москва, незважаючи на бездіч підтверджуючих фактів, тупо заперечує, прикриваючись знаменитим «их-там-нет». Власне, Совфед міг Путіну ніяких дозволів не давати, а Путін цілком може собі дозволити незважати на наявність або відсутність дозволу якогось «Совфеда», який їм же, Путіним, і створений, але псевдодемократичну показуху в Москві люблять. Мовляв, у нас є і конституція, і закон, і законні процедури …
Ситуація навколо Азово-Керченського питання загострилася, нагадаємо, 25 листопада 2018 року, коли два українських бронекатера і буксир зробили спробу пройти протокою з Чорного в Азовське море. Відправити наших хлопців на двох річкових «плоскодонках» проти переважаючих сил московського Чорноморського флоту – це афера вітчизняної влади, в явні причини якої зараз вдаватися не будемо, оскільки про це свого часу багато говорилося. Результат був жалюгідним: всі 24 моряки були затримані російською ФСБ і зараз знаходяться в Москві під судом по звинуваченню в незаконному перетині кордону.
Цинізму Кремля немає меж! Безкарно захопивши на очах Заходу Крим, Москва грубо порушила визнані міжнародним співтовариством кордони, присвоївши Керченську протоку і фактично Азовське море, а тепер заявляє про порушення кордонів того, що незаконно захоплено і на що прав Москва не має!
У свою чергу, Україна звинуватила Москву в агресії, Порошенко ввів частково військовий стан на місяць. ВМС України розповсюдили заяву про те, що заздалегідь попередили російську сторону про прохід наших кораблів, а кораблі були захоплені, коли поверталися в Одесу, не отримавши дозвіл на прохід через протоку.
Перед першим туром виборів у владі знову пішли розмови про можливий «похід на Керч», але за участю кораблів НАТО в якості прикриття. Але Захід брати участь в цій витівці не погодився, і взагалі ставлення Заходу до цього є складним і неоднозначним .
Перш за все, від відправки своїх кораблів в Азово-Чорноморський регіон відмовилася канцлер Німеччини Ангела Меркель, мотивуючи ризиком втягнути Німеччину в російсько-український збройний конфлікт. Тим більше що вигідне для Німеччини економічне співробітництво з Москвою триває, незважаючи на формально існуючі економічні санкції, свідченням чого служить швидке закінчення другої черги газопроводу «Північний потік-2».
Штати налаштовані більш рішуче, оскільки їх метою є зруйнувати співпрацю Європи з Кремлем в енергетичній сфері і потіснити Москву на європейському газовому ринку, щоб зайти на нього з американським сланцевим газом. У цьому сенсі дехто в Америці не проти прийняти номінальну участь в україно-російському конфлікті, в тому числі в «походах на Керч», але так, щоб в цьому взяли участь європейські партнери по НАТО, перш за все Німеччина, а інакше це особливого сенсу для Вашингтона не має. До того ж, далеко не всі в Штатах готові підтримувати діючу в Україні владу. Трамп і багато в його оточенні не можуть пробачити Порошенко і компанії підтримку Хілларі Клінтон, справи Манафорта і подібних діянь, які у Трампа розцінюють як втручання в американські вибори, чого за океаном дуже не люблять.
У підсумку, як тільки стало відомо, що Німеччина брати участь в «поході на Керч» не має наміру, інтерес Вашингтона до цього питання різко впав, і затія Порошенко повторити керченський похід західної підтримки не отримала.
Однак Москва грубо порушує міжнародні норми, самочинно встановлюючи кордони. На Заході, перш за все за океаном, розуміють, що безкарність буде провокувати подальшу ескалацію московської агресії в регіоні, небезпечну непоправними наслідками. До того ж у виборчий період Україна ослаблена додатковою нестабільністю.
Тому 3 квітня в НАТО оголосили про те, що альянс готує якийсь пакет заходів протидії Москві в Чорноморському басейні. Формально в пакет повинна увійти і відправка в Чорне море військових судів НАТО для проведення українських кораблів через Керченську протоку. Втім, складається враження, що ця ініціатива належить виключно американцям, можливо, Британії, і навряд чи підтримується європейськими членами альянсу, перш за все Німеччиною.
У всякому разі, з заявою про зазначений пакет заходів виступила представник США в НАТО Кей Бейлі Хатчінсон. Пакет був названий нею «відповіддю США і НАТО на загрози з боку Росії». Але і вона передбачувані заходи назвала тільки «наглядовими», хоча і анонсувала захід у Чорне море великої кількості кораблів НАТО, щоб забезпечити безпечний прохід українських суден через Керченську протоку в Азовське море.
У відповідь на подібні наміри США 10 квітня прозвучала грізна заява Ради федерації Росії. Суть заяви полягає в тому, що порушення встановлених Москвою процедур проходження незаконно захопленої нею Керченської протоки може призвести до збройного конфлікту Росії з Україною, в який може виявитися втягнутим північноатлантичний альянс- НАТО.
«Проходження українських кораблів через Керченську протоку – це не питання співвідношення сил або присутності НАТО в Чорноморському регіоні, а виключно проблема дотримання українською стороною встановлених процедур, які їй добре відомі і успішно використовувалися нею до листопада 2018 року. Спроби України діяти в обхід цих процедур несуть в собі ризики виникнення військового конфлікту між Україною і Російською Федерацією, в який може бути залучена і НАТО», – йдеться в заяві Ради федерації.
“Совфед” висловив заклопотаність тим, що НАТО нарощує військову присутність в Чорному морі. При цьому Москва намагається відповідальність за свої агресивні дії перекласти на інших, тобто на Грузію і Україну, а також на НАТО, що до конфліктів в Грузії і в Україні ніякого відношення явно не має.
«Підтримка НАТО Грузії в дні трагічних подій в серпні 2008 року, а тепер і України, в тому числі 25 листопада 2018 року в ході протиправного перетину державного кордону Російської Федерації судами українських військово-морських сил в районі Керченської протоки, заохочує керівництво цих двох країн, впевнене в своїй безкарності, на нові авантюри», – йдеться в заяві Ради федерації.
Звертає на себе увагу той факт, що в заяві Ради Федерації в контексті конфлікту з Україною згадується тільки «Керченський похід» в листопаді 2018 року. Ніби й не було ні анексії Криму в 2014 році, ні війни на Донбасі, яка триває п’ять років, участь в якій Росії вже неможливо приховати ніякими розмовами на тему «их-там-нет».
Таким чином, Москва грає на випередження, сигналізуючи НАТО про те, що не слід втручатися в зону її інтересів в азово-чорноморському регіоні і фактично погрожуючи війною.
Перспектива, дійсно, виглядає вкрай загрозливою, причому для обох сторін. Кремль не зможе допустити, щоб кораблі НАТО дефілювали в Керченській протоці під скандальним мостом. Крім суто морально-геополітичних втрат, оскільки Москва перестає бути неподільним господарем в регіоні, який вважає своєю вотчиною, це загрожує морально-внутрішньополітичним збитком, оскільки російський електорат побачить, що його влада на чолі з Путіним не така «крута», як розповідають. Для Росії така втрата авторитету влади може призвести до неочікуваних наслідків. Але якщо Москва буде перешкоджати проходу НАТОвських кораблів у Керченській протоці – це буде означати війну з НАТО з непередбачуваними наслідками для всіх, включно з Україною.
