Нинішній політичний сезон обіцяє бути багатим на події. Його головна особливість - президентські вибори, які мають відбутися в березні 2019 року. Тому багато політиків уже з першого робочого дня діятимуть з оглядом на перспективу отримати максимальну підтримку свого виборця. Про те, які технології застосовуватимуть у боротьбі зі своїми противниками, які шанси кожного з них підвищити свій рейтинг напередодні дня голосування, наскільки сильним виявиться російський вплив цього разу, а також багато іншого «Економічні новини» запитали в керівника Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка (В.Ф.), керівника соціально-інжинірингового агентства «Гайдай. Ком» Сергія Гайдая (С.Г.), а також голови Інституту публічної політики та консалтингу ІНПОЛІТ Сергія Бикова (С.Б.).
Як Ви оцінюєте політичну ситуацію в країні та підготовку до президентських виборів загалом?
В.Ф.: Відносне затишшя перед передвиборчою бурею. З кінця липня і до Дня Незалежності у нас традиційні політичні канікули. 24 серпня відкривається новий політичний сезон, а з ним де-факто розпочнеться виборча кампанія. Деякі потенційні кандидати на посаду Президента України свою виборчу кампанію вже почали. Це Юлія Тимошенко, Юрій Бойко, Анатолій Гриценко, Вадим Рабинович. Де-юре виборча кампанія почнеться наприкінці року. Щодо підготовки до виборів, то треба закласти до бюджету необхідні суми для їхнього проведення (ЦВК їх уже підрахувала) та запустити організаційну машину забезпечення і проведення виборчої кампанії. З огляду на це бажано також оновити склад ЦВК.
Володимир Фесенко: Головна особливість нинішніх виборчих перегонів полягає в безпрецедентно високому рівні недовіри громадян
С.Г.: Реальна політична активність почнеться з вересня. І основне тло задаватимуть саме майбутні президентські вибори. Так чи інакше, усі кандидати стартували. Помітно стартувала Тимошенко зі своїм форумом і зовнішньою рекламою. Їй відповів Петро Порошенко. Хоча, вважаю, що свою кампанію він розпочав давно. Як чинному Президенту йому взагалі належить починати її після виборів. Є активність Гриценка, Романа Безсмертного та кандидатів, але дрібніших. Безумовно, є питання до деяких кандидатів щодо їхньої участі в президентських перегонах. Зокрема, Володимира Зеленського та Святослава Вакарчука. Як на мене, останній визначився, і не переводитиме себе з формату «співак» на «політик». Зеленський остаточно ще відповідь не дав.
С.Б.: Незважаючи на те, що де-юре виборча кампанія ще не почалася, де-факто вже стартувала. І це є позитивним. Проводити спринтерську виборчу кампанію за два-три місяці є негативним сигналом для суспільства, бо немає можливості належно оцінити кандидатів, що претендують на таку високу державну посаду. Ознакою становлення політичної нації і є тривала кампанія, що має тривати хоча б рік.
Якими є шанси, що нинішній склад ЦВК все-таки буде оновлено до виборів?
В.Ф.: Найімовірніше, склад ЦВК все-таки буде оновлено. У нас майже все робиться в останню мить. Зволікання з оновленням пов’язано насамперед через побоювання з приводу дострокових парламентських виборів, а також явної та прихованої боротьби за контроль над майбутнім складом ЦВК. Усе це виявилося, зокрема, на початку липня, коли це питання мав розглядати парламент. Ми бачили, хто блокував цей процес – фракція «Народного фронту». Фронтовики досі бояться дострокових парламентських виборів, якими їх колеги по коаліції лякали, починаючи з лютого. А ось інші фракції та депутатські групи (крім БПП і НФ) хотіли гарантованого представництва в складі ЦВК. Оскільки кількість кандидатів у ЦВК перевищувала кількість вакантних місць, усі опозиційні фракції та депутатські групи побоювалися, що кинути можуть їхнього кандидата. А «Опоблок» взагалі не мав свого представника в списку кандидатів.
С.Г.: Є підозри (і це давня звичка всіх, хто є при владі), що вибори контролюватимуть і грубо фальсифікуватимуть. Для цього, безумовно, потрібно мати свою керовану ЦВК. Будь-які нові люди, навіть якщо з ними домовитися, – це ризики. Краще взяти тих, які й так пов’язані системою, на яких висить багато колишніх гріхів, які є добре керованими. Порошенко хотів би продемонструвати так зване оновлення ЦВК. Однак він зробить усе, щоб ЦВК залишилася під його контролем.
Сергій Гайдай: Є підозри, що вибори контролюватимуть і грубо фальсифікуватимуть
С.Б.: Новий склад ЦВК буде затверджено у вересні-жовтні цього року. Навіть більше, він буде сформований на користь чинного Президента. Ті кандидатури, які внесені на розгляд парламенту, з них, щонайменше, вісім, а за фактом – десять, є лояльними до Адміністрації Президента. Якщо додати чинного Олега Діденка (фракція «Удар»), у якого ще не закінчився термін повноважень, у підсумку ми бачимо одинадцять осіб. Це кваліфікована більшість, яка за фактом буде добрим виконавцем рішень Банкової для фальсифікацій виборчого процесу в Україні. Оновлення ЦВК буде негативно витлумачено європейськими колегами, бо в новому складі немає кандидата від «Опоблоку».
Що дає мандат кандидата в президенти України?
В.Ф.: Право претендувати на посаду президента України. Це найголовніше. Надаються також певні права та гарантії для здійснення діяльності як кандидата в президенти України. Зокрема, це право вносити кандидатури до складу окружних та дільничних виборчих комісій, мати офіційних спостерігачів у процесі голосування. Дається також час на проведення передвиборчої агітації за кошти держбюджету (30 хвилин на загальнонаціональному телеканалі та 30 хвилин на загальнонаціональному радіоканалі). Однак більшість партійних кандидатів на президентських виборах розглядатимуть ці вибори як обов’язковий і важливий етап просування своєї партії на парламентських виборах.
С.Г.: Це вкрай небезпечна посада, з високими ризиками. Я вважаю, що Порошенко не повинен був висуватися 2014 року на посаду президента країни. Він є власником величезної кількості активів, не менше 125 підприємств, тільки за офіційними даними. Його похід у політику є аморальним. Володіючи такими капіталами, завжди виникатиме корупційна ситуація, коли отримуєш високі державні повноваження. Щодня доводиться обирати – керувати активами чи державою. Такого вибору в політика не має бути.
С.Б.: Закон про вибори Президента України передбачає можливість рівного представництва на медійних майданчиках. Додаткових можливостей він не дає, але мандат кандидата в Президенти надає істотну можливість зростання для участі в парламентських перегонах. І дуже багато кандидатів розглядають участь у президентських виборах як трамплін до парламентських. Гриценко є яскравим прикладом такого кандидата. Олег Ляшко, незважаючи на те, що має амбіції стати президентом України, його участь він сприймає як розширення електоральної бази в парламентських виборах і збільшення чисельності власної фракції. Такі кандидати сстановлять більшість.
Список кандидатів, які заявили про бажання брати участь у президентських виборах, постійно збільшується. Що Ви можете сказати з цього приводу, яка тенденція простежується? У чому особливість нинішніх виборчих перегонів?
В.Ф.: Головна особливість нинішніх виборчих перегонів полягає в безпрецедентно високому рівні недовіри громадян (виборців) до всіх провідних політиків, відповідно, і потенційних кандидатів у президенти. Фактично понад половина наших співгромадян не довіряють нікому з чинних політичних лідерів. Якщо представники цієї категорії виборців і візьмуть участь у голосуванні, то вони обиратимуть за принципом «меншого зла», не довіряючи цілковито навіть своєму обранцеві. Друга особливість полягає в тому, що на вихід до другого туру президентських виборів претендує, за даними соціологів, 8 потенційних кандидатів. Такого в нас ніколи не було. На виборах 2019 р. очікується не менше трьох, а то й чотирьох десятків кандидатів. Щоправда, для численних марнославних авантюристів, які бажають засвітитися на президентських виборах, стримувальним чинником буде досить високий розмір грошової застави, що потрібна для участі у виборах, – 2 млн 500 тис. грн.
С.Г.: Не думаю, що нас має дивувати велика кількість кандидатів. Усі чудово розуміють, що основних гравців, які впливають на результат виборів, буде п’ять-шість. Тим більше, завжди є високий запит на оновлення. Зараз він, безумовно, вищий, ніж у попередні часи. Раніше утворювалися кандидати, які консолідували виборців за територіальною ознакою. Схід завжди грав проти Заходу, і навпаки. Зараз таких консолідуючих кандидатів немає, тому в політиків низькі рейтинги. У підсумку – абсолютно непередбачуваний результат. Через те що зник яскраво виражена територіальна ознака, ми цілком можемо виявити в другому турі Тимошенко і Порошенка, і це зовсім не представники Сходу або Заходу. Це представники різних політичних кланів. Чи можемо побачити Тимошенко й Гриценка – це представники різних підходів до політики та різних характерів. Ймовірні інші комбінації.
С.Б.: Буде багато кандидатів-спойлерів. Грубо кажучи, технічних кандидатів, які акумулюють протестний електорат. Такими кандидатами є Зеленський, Вакарчук. Попри те, що офіційно вони не заявили про свою участь у перегонах, чинний проект на одному з центральних телеканалів України з оновлення політичних лідерів свідчить про те, що це фактично формування партії під пана Вакарчука. Із Зеленським ситуація є іншою. Це абсолютно ручний комік-політик у руках одного з відомих українських олігархів, вельми опального, проте вправного.
Сергій Биков: Буде багато кандидатів-спойлерів. Грубо кажучи, технічних кандидатів, які акумулюють протестний електорат
Чому президент України Порошенко зволікає з оголошенням свого бажання або небажання брати участь у передвиборчих перегонах?
В.Ф.: Як глава держави він має солідний інформаційний та ресурсний гандикап (перевага, що надається слабшому учаснику для зрівняння шансів на успіх. – Ред.) й апріорі вважається одним із фаворитів майбутніх виборів. Ранній старт, як правило, потрібен або маловідомим кандидатам, які потребують розкрутки та різкого збільшення своєї впізнаваності, або кандидатам, які хочуть зробити ривок на старті. І в такий спосіб привернути до себе увагу та додаткові фінансові ресурси. Однак ранній початок виборчої кампанії завжди пов’язаний і з ризиком фальстарту.
С.Г.: Гадаю, що невдовзі оголосить. Зараз йому, можливо, невигідно оголошувати, бо рівень його підтримки в суспільстві невисокий. Можливо, шукає приводи, електоральні ресурси, більш вдалий момент. Також чекає, поки з’являться всі гравці та з чим вони вийдуть, щоб розробити свою відповідь. Можливо, є серйозні думки, як без виборів залишитися при владі. Не думаю, що Петро Олексійович за складом характеру здатний знайти наступника. У його оточенні немає таких людей, які б, ставши Президентом, не були б для нього загрозою. Або це мають бути родинні монархічні зв’язки. Але Україна не та країна, яка готова до таких ігор. Це не Росія.
С.Б.: Він якраз зацікавлений у спринтерській виборчій кампанії, так само, як було 2014 року. До останньої миті він не оголошував про своє бажання балотуватися. У нього була прописана стратегія перемоги на президентських виборах, однак не на 2014 рік, а на 2015 рік. Ситуація розвернулася так, що плани потрібно було скорегувати. Це згодом було зроблено вельми успішно.
Спільні дослідження соціологічних груп, які проводили у 2016-2018 рр., засвідчили, що фаворитами на виборах є Тимошенко та Гриценко. «Несвіжість» цих кандидатів уже відома. Чи можуть вони в найближчі місяці взагалі різко посісти не перші позиції в рейтингах кандидатів?
В.Ф.: Гриценко в ролі одного з головних фаворитів опинився тільки з початку 2018 р. У 2016-2017 рр. двома головними фаворитами, за даними соціологів, вважали Порошенка та Тимошенко. У 2018 р. ситуація помітно змінилася й стала складнішою та заплутанішою. Одноосібним лідером за рейтингом першого туру стала Тимошенко. Проте в другому турі перемогу їй не гарантовано. Розширилася й загальна кількість потенційних фаворитів, які претендують на вихід до другого туру. «Несвіжими» є більшість потенційних фаворитів, не тільки Тимошенко чи Гриценко. Але це є абсолютно закономірно. Більшість українських виборців є досить консервативними у своїх поглядах на те, хто має керувати країною. Вони не голосуватимуть за вискочку, якого не знають. По суті, це протестне голосування щодо всіх політичних еліт. Другий, прямо протилежний підхід, – голосування за вже перевірених, досвідчених політиків, до яких є чимало претензій, але вони здатні керувати країною в дуже складній ситуації. Другий підхід працюватиме на користь Тимошенко, Порошенка, Бойка. Парадокс і потенційна перевага Гриценка в тому, що він може залучити прихильників і першого і другого підходів. Багато прихильників «нових політиків» сприймають його як «відносно нового”, не дискредитованого проблемами останніх 10 років. До речі, так само 2014 року сприймали Порошенка. Та чи зможе Гриценко скористатися своєю потенційною перевагою? У нього багато слабких місць: немає повноцінної команди, брак ресурсів, прямолінійність і відсутність гнучкості.
С.Г.: Якщо в позиціях лідера Тимошенко я впевнений, то Гриценко, Бойко, Рабинович, Ляшко та Порошенко йдуть «ніс у ніс», і хто з них опиниться в другому турі разом з нею, поки що під питанням. Плюс попереду довга осінь, і відбуватимуться різні події, що можуть змінювати цей розклад.
С.Б.: Сьогодні не стоїть питання про те, щоб приводити в політику нову людину без управлінського досвіду. Гриценко ніби досвідчений політик, однак він усе ще не презентує власну програму, не говорить, яким бачить майбутнє України протягом свого потенційного президента. Це пояснюється тим, що президентську кампанію він розглядає як старт парламентської. Навіть якщо сьогодні за Гриценка проголосують, він не зможе захистити результат. У нього немає підтримки на місцях, немає місцевих партійних організацій, немає представництва в обласних та міських радах, в об’єднаних територіальних громадах. Він не зможе проконтролювати процес виборів. Якщо ми побачимо повторення ситуації 2010 або 2014 року, коли за місяць-півтора до виборів центральні канали вилучають його з ефіру, його рейтинг знову покаже 5-7%, і це буде «стеля» для Анатолія Степановича. Однак це та «стеля», яка потрібна, щоб «Громадянська позиція» була представлена в парламенті. Така опора на місцях є в «Батьківщини» та її лідера Тимошенко. Дев’ятнадцять років партії, понад 35 тис. партійців, понад 10 тис. депутатів усіх рівнів у країні.
Продовження бесіди з українськими політологами читайте завтра, 17 серпня.
