Парадокс, але головною загрозою для США у Вашингтоні зараз вважають не Північну Корею, не тероризм, навіть не Москву, а Китай. Широко відомо, що адміністрація Трампа розгорнула проти Пекіна торгову війну через нібито невигідність торгових відносин, але це лише видима частина айсбергу.
Основна причина – в зростаючій глобально-економічній могутності Піднебесної, яка не просто кинула виклик американській гегемонії, але почала системно, по-китайськи працьовито вибудовувати паралельний глобальний світ, в якому Америка і долар втратять пріоритет, перетворившись з «перших і головних» в «одних з …». Більш того, в той час, коли в країнах «золотого мільярда» намітилася тенденція до згортання глобалізації, коли в Америці і Європі все сильніше міцніють регіоналізм, ізоляціонізм і націоналізм, Китай виходить в лідери глобалізації. Якщо Піднебесна досягне успіху, то замість нинішнього, вже звичного нам Pax Americana ( «Американський світ»), може виникнути якийсь Chinese World.
У своїх останніх виступах Трамп далеко не завжди зачіпає Росію, але все частіше виступає з нападками на Піднебесну, зокрема, звинувачує Пекін в крадіжці технологій і навіть у втручанні в проміжні вибори в Конгрес в листопаді. Щоправда, в Стратегії національної безпеки США Росія названа «екзистенціальної загрозою», а й Китай в цьому документі іменується «стратегічним суперником».
Комунізм з капіталістичним обличчям
Зрозуміти причини несподівано настільки негативного ставлення Америки до Китаю досить складно. Серйозно говорити про ідеологічні протиріччя з Китаєм не варто, оскільки в Піднебесній від комунізму, в основному, залишилася тільки вивіска. Втім, хоча країна давно і успішно рухається по капіталістичних рейках, компартія залишається в Китаї по-справжньому «керівною і спрямовуючою силою», і поки ніхто не здатний кинути виклик її політичної гегемонії.
Доводилося якось навіть бачити досить кумедний телесюжет. Якийсь китайський мільярдер на повному серйозі казав про те, що він, хоча і є мільярдером та власником промислових підприємств і банків, з натхненням виконує рішення останнього з’їзду комуністичної партії Китаю в питаннях розвитку промисловості, впровадження нових технологій, підвищення рівня життя китайського народу, а також в цілому в соціально-економічному розвитку країни.
Однак ще раз повторимо, те що між США і Китаєм наростає неприязнь носить аж ніяк не ідеологічний характер і виглядає, на перший погляд, досить нелогічно. Адже США і Піднебесна мають величезний товарообіг, в Китай вкладені величезні американські інвестиції, саме Китай є найбільшим власником номінованих в доларах цінностей, перш за все зобов’язань американського казначейства (treasuries), та є одним з найважливіших елементів нинішнього американського «доларового світу».
«Ми мирні люди, але наш бронепоїзд …»
Дійсно, Китай постачає в США 55% комп’ютерів, 60% – мобільних телефонів, а також цілий ряд інших видів продукції промислового призначення і споживчих товарів. Китай є головним торговим партнером Америки, країна має найбільше доларових валютних резервів, які оцінюються в космічні 3,6 трлн доларів.
Руйнування цього партнерства загрожує непередбачуваними наслідками для глобальної економіки і світового порядку в цілому.
У той же час Китай проводить демонстративно миролюбну політику. В її основі – невтручання в справи інших країн, оборонний характер військової доктрини, відсутність спроби нав’язування своєї ідеології, політичної і соціальної моделі. Піднебесна висловлює твердість тільки в підтримці глобалізації світової економіки, але і тут звучать занадто пацифістські формулювання: створення суспільства єдиної долі людства, побудова в світовому масштабі чистого і прекрасного суспільства, в якому запанують безпека, мир, процвітання і відкритість для всіх без винятку. Тобто, вселенське світле майбутнє, яке не зуміли створити радянські більшовики, тепер готові будувати нащадки китайських маоїстів.
У будь-якому випадку в такій китайської спрямованості «за все хороше і проти всього поганого» немає нічого, що загрожувало б США, у всякому разі, формально. На відміну, скажімо, від Ірану, який вважає Штати уособленням зла, від Північної Кореї, що загрожує «шпульнути» ядерною ракетою, або Росії, де, принаймні, на рівні штатних «балалайок» на різних «Кисельов-ТВ» періодично лунають ідіотські загрози спопелити Америку атомною бомбою, не кажучи вже про агресію в Україні та Грузії, військове втручання в Сирії і в Лівії.
Важливим фактором може бути спроба Трампа використовувати наявне серед американців негативне ставлення до Китаю, щоб мобілізувати електорат і відвернути увагу від проблем самого Трампа. Маються на увазі розслідування спецпрокурором Мюллером діянь Трампа, його зв’язків з Москвою і так далі.
Але це локальні дрібниці, а головна причина криється в глобальному і не стосується власне Трампа.
Катастрофа бурхливого зростання
Втім, саме Трамп підняв питання про те, що торговельні відносини Америки з іншими країнами, зокрема НАФТА, договори з ЄС, транстихоокеанський торговий договір і інші, є невигідними для США і створюють додаткові переваги партнерам. Як аргумент наводиться той факт, що в торгівлі з Китаєм від’ємне торговельне сальдо у США становить 275 млрд доларів. Якщо деякі договори, зокрема НАФТА, Америці вдалося переграти на свою користь, а з деяких Штати просто вийшли, то по відношенню до Китаю Вашингтон ввів мита на 5745 позицій імпорту китайських товарів в США на суму 200 млрд доларів в розмірі 10% в нинішньому році і 25% в майбутньому. Китай відповів введенням мит на 5207 позицій на суму всього 60 млрд доларів в розмірі 5-10%, тобто Китай висловлює добру волю до врегулювання розбіжностей.
Звертає увагу той факт, що тарифні обмеження введені двома найбільшими економіками світу без використання передбаченого СОТ механізму. Це загрожує розвалом всієї системи ГАТТ-СОТ і хаосом, ініційованим США.
Введенням мит Америка має на меті не стільки скорочення торгового дефіциту, як гальмування зростання економіки Китаю, який удвічі перевищує американський показник. Існує обгрунтоване побоювання: якщо у Вашингтона це вийде хоча б частково, то виникне криза у всій світовій економіці, для якої Китай є двигуном. Криза і падіння світової економіки неминуче призведе, в тому числі, до падіння сировинних ринків, що вкрай негативно позначиться і на Україні.
Але і це не найголовніше. Важливіше те, що Китай все помітніше виривається вперед у питанні інновацій, новітніх і перспективних секторів економіки. Китайці незабаром переженуть Америку в розробці систем штучного інтелекту і в телекомунікаціях, зокрема в системах 5G. У Піднебесній різко збільшили фінансування в наукові і технологічні розробки, в той час як в Америці скорочують кількість іноземців, які працюють в наукових установах США. Число заявок на патенти і вчених ступенів в Китаї вже вдвічі більше, ніж в Штатах. Кількість користувачів інтернету в Піднебесній наближається до мільярду. Китай випереджає Америку в робототехніці, розробці дронів, технологіях «big data», виробництві і продажах електромобілів. Китайці продовжують займатися технічним шпигунством, але в ряді галузей вони пішли набагато далі США.
І все це, висловлюючись словами радянської пропаганди, «під мудрим керівництвом комуністичної партії», тобто за допомогою дуже грамотного і вмілого державного протекціонізму.
Найцікавіше, що Штати в певному сенсі і самі істотно сприяли піднесенню Китаю. У Вашингтоні вважали, що Китай сильно загруз як у внутрішніх проблемах, так і в світовій економічній системі, і це не дозволить йому вийти в лідери, оскільки він буде залишатися позаду. Користуючись дешевою робочою силою, американські корпорації в Піднебесній розвинули різні виробництва, включаючи високотехнологічні. Це і забезпечило вихід на друге місце економіки Китаю, яка за останні 20 років зростала в середньому на небачені 8% в рік.
Здрастуй, новий світ китайський!
В результаті Піднебесна дуже швидко виросла з «коротких штанців» світової фабрики і взялася за вибудовування своєї глобальної системи, яку навіть аналітики Пентагону вже охрестили «самою грандіозною і амбітною стратегією сучасності, розпочатою однією країною». Особливість її полягає в тому, щоб забезпечувати глобальну економічну експансію, але не вплутуватися в конфлікти, прагнучи до максимальної співпраці з усіма, з ким можливо і має сенс.
І коли Америка словами Трампа заговорила про згортання глобалізації, глава Китаю Сі Цзіньпін заявив про необхідність збереження переваг світової торговельної системи, завдяки чому негайно отримав статус нового лідера глобалізму.
Одним з проявів китайського глобалізму можна вважати відомий у нас проект «Один пояс – один шлях», в рамках якого Китай встановлює партнерські відносини з країнами Центральної та Східної Європи (ЦСЄ). У цьому проекті могла б брати участь і Україна, але зайнятій корупцією та олігархічними розбірками вітчизняній правлячій верхівці ніколи займатися такими «дрібницями», як перспективні і вигідні глобальні проекти. До того ж, регіон ЦСЄ, торговий оборот якого з Китаєм становить усього близько 60 млрд доларів, Піднебесну цікавить лише остільки, оскільки він є мостом до Євросоюзу, співпраця з яким для Пекіна набагато вигідніша. В цьому плані Китаю цікавіша співпраця з колишніми країнами соціалістичного табору, що ввійщли в ЄС на кшталт Болгарії та Румунії. Україна повинна запропонувати Пекіну щось цікаве, але, повторимо, нашій політичній «еліті» не до глобальних стратегій. А між тим, за деякими даними, обсяг китайських інвестицій в проект перевищить 1 трлн доларів, що у багато разів перевершує асигнування на знаменитий «план Маршалла», який в сьогоднішніх цінах становить 150 млрд доларів.
Однак Піднебесна розробляє не тільки євразійські, а й ще більш глобальні проекти, вміло використовуючи самоізоляцію США, вихід Америки з транстихоокеанського договору і напруженість між Євросоюзом і Штатами. Китай вибудовує портову інфраструктуру в цілому ряді вузлових точок планети, зокрема, в Бірмі, Джібуті, Кенії, Малайзії, Об’єднаних Арабських Еміратах, Пакистані і Шрі Ланці на загальну суму понад 250 млрд доларів. Тільки в Греції Китай вклав 13,6 млрд доларів, отримавши в управління порт в місті Пірея, що дозволяє Піднебесній використовувати грецький плацдарм для експансії в Євросоюз. Китай створює незалежну транспортну мережу, що дозволяє обходитися без торгових шляхів, які контролюються Америкою. Китайці навіть створюють незалежну від США систему GPS-навігації.
Таким чином, Китай «вибудовує під себе» якийсь глобальний порядок. Передбачити його контури поки неможливо, але очевидно, що вони будуть істотно відрізнятися від відомих досі.
