Чиста вода потрібна всім. Проблема лише в тому, як добути таку воду. Можна викопати криницю, забити «абіссінку» або пробурити артезіанську свердловину. Але подібні рішення доступні не всім.
Наприклад, мешканцям Ефіопії, щоб дістатися до чистої води, через складну гідрогеологію місцевості, потрібно бурити свердловини глибиною до 500 метрів, а потім качати воду занурювальним електричним насосом. Бідняки не можуть дозволити собі таку розкіш, та й електрика є не у всіх селах. У результаті багатьом жителям доводиться набирати воду в каністри з річок, струмків, озер тощо. Після цього – тягти її до себе додому за багато кілометрів.
Така вода часто заражена патогенною мікрофлорою, частинками бруду і відходів, збудниками інфекційних захворювань, тому її якість не витримує жодної критики. Навіть після ретельної фільтрації її небезпечно вживати в їжу.
За даними ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я), понад 40% мешканців Африки не мають доступу до чистої питної води.
Ця проблема збентежила групу міжнародних дослідників. Розсудивши, що впроваджувати в одному з найбідніших регіонів планети сучасні енергоємні та дорогі рішення не вийде, інженери запропонували інший вихід.
Відомо, що вода є в повітрі. Усе, що треба, це зробити пристрій, у якому ця вода може сконденсуватися і випасти у вигляді роси. Залишається тільки зібрати її в резервуар, а потім розлити у фляги.
Наочний приклад такого явища – ранкова роса, що випала на траві.
Опираючись на цю ідею, учені стали до роботи. Ґратчастий каркас генератора води, що нагадує вигнуту вежу, виготовляється з бамбукових стебел, пов’язаних між собою мотузкою.
Стійкості конструкції до сильного вітру надають вісім розтяжок-канатів, закріплених на вбитих у землю «якорях».
Усередині каркаса заввишки 10 метрів і діаметром 4 метри по колу розвішують спеціальну нейлонову сітку, що нагадує павутину.
Знизу монтується водоуловлювач, зроблений із щільної водонепроникної тканини.
Оскільки в регіоні різниця між нічною та денною температурою може досягати понад 30°C, це створює чудові умови для максимальної конденсації вологи.
Краплі води, що випали на нитки сітки-павутини у вигляді роси, під дією сили тяжіння стікають униз, в уловлювач, а потім потрапляють до накопичувальної ємності.
Розрахунки показали, що за найсприятливіших умов установка зможе зібрати до 100 літрів чистої питної води на день.
Щоб підвищити ККД установки, дослідники оснастили її водозбірниками дощової води. А як бонус – спеціальним круговим тентом, у тіні якого в спекотний день може сховатися до 10 осіб.
Дослідники підкреслюють, що для монтажу установки, який у середньому забирає 3 години в 4 осіб, не треба особливих будівельних навичок й інструментів. Усе, що потрібно, – декілька ножів, пили, рулетка, стяжки та мотузки.
Усі елементи конструкції виготовляються з найдешевших і навіть непридатних матеріалів. За потреби генератор води вагою всього 60 кг можна розібрати і перевезти в інше місце.
Зауважимо, що вчені потурбувалися не лише про людей, а й про тварин.
Щоб убезпечити птахів від потрапляння в сітку, на кінцях бамбукових стрижнів розвішують невеликі дзеркала. За задумом дослідників, яскраві відблиски відлякуватимуть пернатих мешканців савани від установки.
У подальших планах учених – модернізація генератора води. Наприклад, зменшення його розмірів з розрахунку застосування для двох-трьох осіб. Або поєднання з невеликим вітрогенератором, енергії якого вистачить, щоб зарядити мобільні пристрої або для живлення малопотужних світлодіодних ламп.
