Президент Росії Володимир Путін приміряє образ Петра І та прагне освоїти Арктику, пише британська газета The Times. Корупція в Україні «пустила коріння» ще в радянський час і залишається не лише на верхівці влади, але й у свідомості українців, пише сайт інституту Carnegie Europe. Чи варто чекати потеплішання відносин Росії та НАТО, а також що це означатиме для України, аналізували в The Independent.
Впливова британська газета The Times пише про те, що агресія Росії проти України та Сирії може бути лише репетицією масштабнішої воєнної кампанії. У матеріалі «Цар Володимир планує арктичну «холодну війну» Роджер Бойз припускає, що президент Володимир Путін охоче залишився би в історії радше як Петро І, ніж Іван Грозний. Цар Петро Романов свого часу використав північ Росії як трамплін для поширення впливу та зміцнення морських потужностей. Проте водночас він ненавидів Османську імперію, знищував супротивників, а радників міг замкнути в монастирі.
«Для Путіна Петро І – сучасна модель манії величі», – пифше The Times.
Британське видання називає російського президента «радянським підлітком» та характеризує його виразом «narrow-chested» який може трактуватись як у прямому значенні «з вузьким торсом», так і в переносному – «недалекоглядний». Роджер Бойз вважає, що Путін балотуватиметься і переможе на виборах 2018 року і, таким чином, майже зрівняє свій термін правління Росією із періодом царювання Петра Романова.
The Times прогнозує, що надалі Володимир Путін зосередить свою увагу на Арктиці, де танення льодовиків дає людству доступ до 30% невідкритих світових родовищ природнього газу та 13% – нафти. До 2030 року російський морський маршрут – Північний морський шлях – може стати вигідною альтернативою Суецького каналу для транспортування товарів із Азії до Європи.
Саме колонізація багатств Арктики є мрією Путіна та керівників російського «Газпрому». Натомість агресію Росії проти України та Сирії варто розглядати як маневри, аби відволікти і розхитати Європу, пише The Times.
На сайті інституту Carnegie Europe пишуть про те, що «корупція» – недостатньо сильне слово, щоб описати ситуацію в Україні. Фахівці бачать певні успіхи у реформі поліції, утім закликають звернути увагу на не менш дражливі сектори. І наголошують, що зміни мають починатись із верхівок:
«Замість того, щоб намагатись вирішити усі проблеми відразу, український уряд та міжнародні партнери мають зосередитись на реформі системи правосуддя, а особливо – прокуратури та судів», – йдеться в матеріалі.
Нові антикорупційні інституції можуть бути дуже корисними Україні, утім і це не є панацеєю. Багато років Україна була більш подібною до країн Африки чи Латинської Америки, ніж до Європи, пише Carnegie Europe. Бізнес та політика були нерозлучні, а майже все в житті – від походу до лікаря до ведення політичної кампанії – супроводжувалось хабарями та домовленостями.
Як наслідок, сформувалась слабка культура державництва: пересічні українці навчились виживати і піклуватись про себе самі, адже держава почала сприйматись як перешкода. Тож фахівці зауважують: перемогти корупцію на глибинному рівні не вдасться, якщо не змінити культуру та мислення самих українців.
Відносини Росії та НАТО стали теплішими, принаймні вперше від анексії у 2014 році Москвою українського Криму почався діалог. Про такі зміни на геополітичній шахівниці пише британська газета The Independent.
Після протесту Вашингтона щодо «небезпечних маневрів» російських винищувачів та розвідувального літака відбулось засідання ради НАТО – Росія в Брюсселі 20 квітня.
«У НАТО вирішили, що якийсь діалог – краще, ніж жодного», – пише The Independent.
НАТО, таким чином, намагається «прощупати ґрунт» і зрозуміти, чи можна далі розмовляти з Москвою. Утім Росія сприйматиме цю ініціативу Альянсу як власну перемогу, додає видання. Україна ж, на тлі цього, буде «полем ідеологічного бою» між ними.
«Зустріч Ради НАТО-Росія на цьому тижні є першим натяком на те, що реалісти можуть нарешті перехопити лідерство у боротьбі за політику Заходу щодо Росії», – резюмує видання.
