Цього року в компанії «Чумак» ювілей - 20 років. З її президентом й одним із творців, шведом Карлом Стуреном ми поговорили про становлення бізнесу та проблеми розвитку в нинішній кризовий період.
Запитання: Як починався Ваш бізнес? Чому Україна? Адже бізнес можна було починати в більш успішній і передбачуваній щодо законодавства європейській країні. Однак свій вибір Ви зупинили на Херсонщині…
Відповідь: Уже четверте покоління моя сім’я у Швеції займається виробництвом продуктів харчування. Сімейна компанія Ornas невелика, зате стабільна. Однак я та мій партнер Йохан Боден вирішили шукати виходи на нові, більш цікаві ринки. Згодом заснували виробництво в Естонії – здійснювали експорт овочів на шведський ринок.
Незабаром Міністерство сільського господарства Естонії рекомендувало перенести бізнес в Україні. Нас прийняли у вашому Міністерстві сільського господарства за рекомендацією естонських колег. І ми вирішили залишитися, адже Україна – величезна країна з добрим потенціалом і населенням 52 млн (на початок 1990-х рр.). До того ж у ніші, яку ми планували зайняти, не було жодного українського бренда.
Це була унікальна можливість створити перспективний бренд у центрі Європи. Ми з Йоханом не захотіли бути сателітом сімейної шведської компанії, а вирішили створити свій бізнес в Україні з нуля. Сім’я була вкрай незадоволена, оскільки Україна й раніше вважалася досить небезпечним і не найкращим місцем для започаткування бізнесу. Проте ми ризикнули, і не програли.
З: Чому зупинили свій вибір саме на Каховці?
В: Ми об’їхали безліч виробничих майданчиків в Україні, Молдові, Болгарії, Македонії. Зрештою, обрали Україну та почали шукати перспективну місцевість, якою виявилася Каховка. Пояснень цьому багато. Там найбільша зрошувальна система на території колишнього СРСР, розташовано Каховський магістральний канал, бере початок Північно-Кримський канал, є Каховське водосховище та насосні потужності. Для овочів (у сезон їхнього дозрівання) є вкрай важливо, щоб не було сильних морозів. А в каховській кліматзоні нічних заморозків немає, що дає змогу безперешкодно вирощувати овочі. Крім цього, у Каховці гарна інфраструктура: залізничне полотно, автомагістралі, що пов’язують правий і лівий береги Дніпра. Наш підхід у виборі місця для бізнесу був науковим і виваженим.
З: Вас не бентежила непередбачуваність українського бізнес-поля та законодавства, що відлякує левову частку іноземних підприємців?
В: Якби не наша молодість і наївність, усе б склалося інакше. Та коли я приїхав до України, мені було 20 років. А недосконалість законодавства і несприятливий бізнес-клімат у молоді роки турбують найменше. Для нас це була пригода, романтика. У результаті ми створили компанію, про яку мріяли.
З: Коли стали впроваджувати свій бізнес на території України, зіткнулися з проблемами, що знайомі майже кожному бізнесмену, який працює в нашій країні?
В: Коли вирішили заснувати свою справу в Україні, нас консультувало багато друзів сім’ї, які мають подібний бізнес у Швеції, а також досвідчені бізнес-експерти з Канади, США, Німеччини. Ми гадали, що маленька Каховка радо нас прийме, адже наш прихід пропонував нові робочі місця, сучасні технології, податки в бюджет регіону. І більшість місцевого населення поставилася до нашої присутності доброзичливо. Однак пручалася місцева влада: у місцевій газеті навіть з’явилася стаття з прозорим натяком на те, щоб ми поверталися додому. Але тодішній губернатор Херсонщини вітав інвесторів, які впроваджували нові технології у виробництві. Саме він улітку 1997 р. запросив президента Кучму в регіон, який схвалив наші ідеї й офіційно заявив про потребу іноземних інвестицій як перспективу розвитку економічної сфери. З цього моменту нам стало легше працювати в Каховці.
З: Скільки часу минуло з моменту прибуття до України до юридичного закріплення Вашого бізнесу?
В: Йохан приїздив до України ще 1993 р., для першого знайомства. А я приїхав у червні 1994 р. І через два роки ми зареєстрували компанію «Чумак» – 29 травня 1996 р. Саме цей час пішов для вивчення й розуміння ситуації, оформлення документації та інших робочих нюансів. За цей період ми встигли попрацювати на Уманському консервному комбінаті, Баришівському консервному заводі, у Каланчаку Херсонської області. Пробували навіть налагоджувати виробництво. Потім нас привабила харчосмакова фабрика в Каховці, і на базі одного з її недобудованих цехів ми заснували спільне підприємство з Фондом держмайна.
З: Якщо порівнювати зі Швецією, скільки там іде часу на оформлення такого бізнесу?
В: У Швеції на таку процедуру піде значно більше часу. Шведська бюрократія набагато складніша. Щоб отримати дозвіл на будівництво заводу поблизу шведського містечка (з 35 тис. населення), такого як Каховка, потрібно пройти чимало експертиз, отримати не один екологічний висновок. І в результаті є велика ймовірність отримати відмову. Тому коли говорять про бюрократичну тяганину в Україні, це не зовсім так. Однак у нашій країні (під «нашою країною» Карл має на увазі Україну, яку називає своєю другою батьківщиною. – Авт.) була, є та, судячи з нинішньої ситуації, буде проблема корупції. Українські чиновники різних рангів використовують законодавство проти бізнесу для досягнення власної вигоди.
З: Чому не захотіли створити новий бренд (автономний сімейному) в себе на батьківщині?
В: Швеція – дуже стабільна країна, та Україна цікавіша й динамічніша (щодо розвитку). У Швеції всі бренди вже створено, і намагатися виводити на ринок новий бренд немає сенсу. Це стосується й інших європейських держав. А в Україні така можливість була. Адже на початку 1990-х рр. тут не було брендів, крім «Оболоні», «Корони» та «Рошена».
З: Ви слушно зазначили: наріжна проблема України – корупція. Доводилося стикатися? У чому це виявлялося?
В: З першого дня нашої роботи в Україні були спроби створювати труднощі «Чумаку», що не мали жодних підстав. За 20-річний період існування компанії можу назвати сотні прикладів. Утім, від самого початку ми працюємо в межах законодавства. І наша компанія одна з небагатьох, яка завжди платила «білу» зарплату своїм співробітникам і перераховувала всі податки до місцевого бюджету. Тому ми рухаємося вперед з упевненістю. Коли щодо нас виникають претензії, жорстко відстоюємо свої права. Якщо відчуваємо правоту, відстоюємо її в суді. Якщо ні, сплачуємо штраф. Ми нікому не пропонуємо хабарі та не беремо їх від інших. Завдяки такій політиці «Чумак» не втягнутий у жодні корупційні схеми. До того ж наш бізнес не є надприбутковим. Це не автозаправка, не казино, газова чи нафтоторгівля. Наші інвестиції в переробку сільськогосподарської сировини та виробництва продуктів харчування – великі й довгострокові.
З: Які претензії до вас висувалися від держави за весь час існування «Чумака»?
В: Не було жодної держслужби, яка б не намагалася висунути претензії нашій компанії та отримати з цього вигоду: міліція, прокуратура, СБУ, податкова служба, митниця, державний нагляд, управління з охорони праці, архітектурне бюро. Список можна продовжувати…
З: За 20 років у вашої компанії були судові розгляди?
В: Багато разів. Я впевнений, що в Україні немає бізнесу, який би не позивався з держорганами, а надто працюючи тут тривалий час.
З: За таких малосприятливих обставин не виникало бажання згорнути бізнес і виїхати з України (як це зробило багато іноземних підприємці, надто після подій Майдану)?
В: Ні про що не можна шкодувати. Тут я відчуваю себе як удома. І згортати свій бізнес в Україні поки не збираюся. З України пішли великі іноземні компанії, які мають філії в багатьох країнах світу і їм є куди перемістити свій бізнес (тимчасово або назовсім). Звичайно, в Україні зараз вкрай складна ситуація. Проте в нашої компанії не буде іншого рішення, окрім як продовжувати роботу. Інше є просто недоцільним.
Визит шведской королевской семьи на предприятие «Чумак»
З: Як змінилися інтенсивність роботи компанії «Чумак», приріст доходів після подій листопада 2013 р.?
В: Гадаю, зараз ситуація в усіх підприємців, що працюють в Україні, однакова: вона відображає стан економіки в країні. Якщо говорити про обсяги продажів у тоннах, то вони не дуже впали. Якщо робити перерахунок в основних світових валютах (гривню складно назвати валютою), то рівень продажів сильно постраждав. Прибутковість підприємства впала наполовину. Зараз я витрачаю мінімум 50% свого часу на нові проблеми, що виникли після анексії Криму та початку бойових дій на сході країни.
Це насамперед пов’язано зі значною девальвацією гривні. У доларовому еквіваленті наші доходи впали на 40%, порівняно з 2013 р. Ми ведемо облік у доларах, оскільки крім мене та Йохана до складу акціонерів входять ще дві інвесткомпанії – Dragon Capital та East Capital, які вкладають гроші в розвиток бізнесу в доларах і хочуть бачити звітність у цій валюті.
З: Скільки в доларах склав оборот компанії за 2013-15 рр.?
В: Понад $70 млн, а за підсумками 2014 р. – $60 млн. Тобто, попри істотне падіння нацвалюти, ми активно приростали у фізичному обсязі та, відповідно, у гривневому еквіваленті. Інакше кажучи, наша компанія рухалася краще за ринок.
Однак хвиля погіршення ситуації в країні наздогнала компанію «Чумак» у 2015 р. Свою «чорну справу» зробила девальвація гривні в лютому минулого року: стрибок з 16 грн/$ до 25 грн/$. Як наслідок, купівельна спроможність населення стає щораз меншою й меншою, що чітко відбивається на продуктах харчування.
Тобто у 2015 р. нам складно було утримати темпи розвитку продажів у фізичному вираженні. Якщо 2014 р. ми розширилися на 20%, то 2015 р. – настільки ж упали. Інакше кажучи, повернулися у фізичному обсязі до ситуації 2013 р. У доларовому еквіваленті все зовсім невтішно, оскільки нацвалюта подешевшала втричі, а доходи компанії – гривневі. Ми на 80% залежимо від гривні, бо продажі здійснюємо на території України.
З: Частка експорту продукції збільшилася через падіння попиту на внутрішньому ринку?
В: Експортні продажі складають усього 15-17%. І вони залишилися приблизно на тому ж рівні, навіть дещо знизилися. Ми експортуємо свою продукцію до понад 30 країн. Основні обсяги були в країнах колишнього СРСР, зокрема в РФ, Білорусі та Прибалтиці. Але через заборону російської сторони на імпорт української консервації (куди потрапила значна частина нашої продукції) вони значно впали. А швидко компенсувати випадання цих продажів іншими ринками ми поки не можемо.
З: Які обсяги продажів у I півріччі 2016 р.?
В: Компанії доводиться виживати в нинішніх умовах, що складно, як і всім. Якщо вести підрахунки в доларовому еквіваленті, то все є не дуже весело. На початку 2014 р. девальвація гривні не була такою різкою: I півріччя ми закінчили із середньозваженим курсом близько 9-10 грн/$. Зараз курс 25 грн/$, однак неясно, наскільки він зросте до грудня. А прокачуючи такий самий або менший обсяг продажів у фізичному вираженні, у доларах отримуємо вдвічі гірший результат. Обсяг продажів «Чумака» в I половині 2015 р. був близько $25 млн. І 2015 р. оціночно ми закінчили з цифрою $50 млн. Продажі в I півріччі 2016 р. – 505 млн грн/25 000 т продукції. В експорті ми маємо намір зберегти рівень продажів 2014 р. та додати. Після того як гривня стабілізується, компанії «Чумак» знадобиться від 2 до 4 років, щоб повернутися на ті позиції, що були в нас до кризи.
З: Якщо говорити про ваші інвестиції, якими вони були спочатку? Скільки вкладаєте в «Чумак» нині?
В: У 1996-97 рр., починаючи свій бізнес в Україні, ми дуже інтенсивно будувалися та вклали не менше $10 млн. Щороку інвестували в українську економіку, утім, розмір інвестицій безпосередньо залежить від виручки компанії. Свого часу ми вклалися в будівництво великого заводу з переробки насіння соняшнику, який продали 2005 р. компанії «Каргілл». У середньому інвестуємо в «Чумак» $2-3 млн на рік. Тобто за 20 років існування в компанію вкладено понад $50 млн. І це тільки суто підтримувальні інвестиції.
З: Як здійснюєте фінансування в кризу?
В: Інвестування йде безперервно. Навіть у найскладніший для нас 2014 р. і нині ми намагаємося не зупиняти цей процес. Хоча у 2015 р. в нас були найменші інвестиції в бізнес за останні 15 років. Усього $1,5 млн, і цю суму виділено з власних коштів компанії. Ми постійно оновлюємо свої виробничі лінії та запускаємо нові, впроваджуємо новітні технології. У 2008-09 рр. у нас спостерігався значний спад продажів, до 2012 р. – становище нормалізувалося. А після конфлікту з РФ ситуація знову патова.
З: Який рік в Україні для Вас, як бізнесмена, був найважчим?
В: Найважчі роки не тільки для бізнесу, а й в історії України – це 2014-15 рр. Навіть у 1944-45 рр. економічна ситуація в Україні не була настільки жахливою. У 2008-09 рр. девальвація гривні склала 60%, а зараз – 200%. Жодна банківська система та економіка світу не витримає такої масштабної девальвації нацвалюти. Тим більше протягом одного року (з лютого 2014 р. по березень 2015 р.), як це сталося в Україні. На жаль, українці сьогодні – найбідніша нація Європи.
З: Скільки робочих місць надала ваша компанія українцям, на початку її заснування й дотепер?
В: Перші місяці існування штат налічував 140 працівників, а тепер – близько 1500. З них 800 постійних співробітників (що працюють у Каховці), команда продажів – близько 400 осіб (щомісячно обслуговує близько 40 тис. торгових точок), 200 – сезонних робітників для переробки томатів.
З: Скільки зараз становить середня зарплата у вашій компанії?
В: Якщо брати середнє арифметичне по всій компанії – близько 5000 грн. За робочими спеціальностями – 3200 грн/місяць. У 2013 р. середня зарплата робітників становила 2500 грн, у 2014 р. – 2800 грн.
З: Через важке економічне становище в Україні скорочували штат, індексували зарплати?
В: Оскільки ми платимо «білі» зарплати, звичайно, індексуємо, як вимагає законодавство (у межах інфляції). У нас індексація зарплат варіюється від 400 до 900 грн. Крім цього, піднімали зарплати на майже 10% 2014 р. та трохи більше 10% – минулого. Однак на початку 2015 р. ми були змушені скоротити штат співробітників майже на 15%.
З: У Вас був завод з переробки насіння соняшнику, який згодом продали компанії «Каргілл». З чим пов’язано таке рішення?
В: Переробка насіння соняшнику – це олія-сирець, шрот, елеватори. Цей бізнес ніяк не пов’язаний з брендом «Чумак», який добре знають українські споживачі. Це суто сировинний бізнес, яким мають займатися фахівці. Отже, було вирішено продати завод. Компанія «Чумак» має фокусуватися на продуктах харчування, що потрапляють на прилавки магазинів. А завод з переробки насіння соняшнику – зовсім інший напрям бізнесу. Це був непоганий бізнес-проект, який вдало завершився.
З: Як вирішуєте проблему сировини для виробництва макаронів, адже тверді сорти пшениці в Україні майже не вирощують? Інвестуватимете у власне виробництво?
В: Щосезону ми тестуємо тверді сорти пшениці в українських фермерів, сільськогосподарських підприємств. Та поки що не можна стверджувати, що їхня якість відповідає рівню імпортної продукції. Економіка України в складному становищі, а вирощування твердих сортів пшениці – довгостроковий бізнес, що потребує серйозних капітальних вливань протягом тривалого часу та відновлення селекції.
До того ж урожайність твердих сортів набагато нижча, ніж звичайних. Відповідно, тут діє інша бізнес-модель, і окупність можлива лише через декілька років. Проте я переконаний, що ці сорти можна вирощувати й тут, та для цього потрібно значне фінансування сільського господарства з боку сільгоспвиробників. «Чумак» зараз перебуває в переговорному процесі з ними, і сподіваюся, що невдовзі ми використовуватимемо українську «тверду» пшеницю для своєї продукції. Це питання двох-трьох років.
