Заявку на приєднання до енергетичної системи Європи Україна подала ще 11 років тому.. Однак, відповідну Угоду про умови майбутнього об'єднання енергосистеми України з енергосистемою Євросоюзу вдалось підписати лишень у кінці червня цього року – під час Генеральної Асамблеї об'єднання операторів систем передачі електроенергії ENTSO-E, що проходила у Брюсселі.
Голова компанії «Укренерго» Всеволод Ковальчук на своїй сторінці у Facebook назвав підписання Угоди про умови приєднання України до енергосистеми Євросоюзу «подарунком до Дня Конституції України». Водночас, зазначив: «Після двох років важкої підготовчої роботи, після десятків переговорів у Європі за останні півроку ми змогли відстояти наше право незабаром приєднатися до європейської енергомережі та одночасно розламати ще одну голку енергетичної залежності від російського агресора».
Сьогодні Україна є частиною енергетичного об’єднання країн СНД і Балтії. Її перехід до складу ENTSO-E, безсумнівно, призведе до руйнування цієї системи. Зазначимо також, що Угоду про умови приєднання до енергосистеми Європи наряду з Україною підписала також і Молдова.
Втім, руйнувати цю систему будуть не тільки Україна і Молдова. Позбутися енергетичної залежності від Росії збираються і країни Балтії. Естонія, Латвія та Литва домовились вирішити питання підключення своїх енергомереж до мережі Євросоюзу через Польщу уже до кінця цього року.
Розплачуватися за такий демарш тут доведеться самій Росії. Особливо, що стосується країн-сусідів.
«Якщо оцінити приблизні затрати, які може понести Росія, через бажання України і Прибалтики приєднатися до європейської енергетичної системи, то… Затрати Росії на ці країни становлять в цілому до $10 млрд. Орієнтовно $2-3 млрд. на Прибалтику і решта – на Україну. Доведеться будувати генеруючі потужності на заході Росії, переобладнувати лінію електропередач, також будувати магістральну лінію електропередач, існуючу модернізувати», — каже член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук.
Серйозною проблемою для Росії може виявитися Калінінградська область, яка сьогодні синхронізується із російською електромережею через країни Балтії.
Тим часом, самій Україні доведеться серйозно попрацювати для того, щоб встановити механізм взаємодії із європейською енергосистемою через таких західних сусідів, як Польща, Словаччина, Румунія і Угорщина.
Зараз енергетичний експорт в Європу українська енергосистема здійснює тільки через так званий Бурштинський острів.
Вартість реалізації мінімального обсягу заходів, які повинні виконати «Укренерго», «Енергоатом», деякі блоки ТЕС і гідроагрегати «Укргідроенерго» для синхронізації української енергетичної системи із ринками електроенергії Євросоюзу, в самій державній компанії «Укренерго» оцінюють у €0,8-1 млрд.
Експерти не мають єдиної думки щодо того, чи цього достатньо. «Це цілком достатній рівень інвестицій для того, щоб виконати необхідний перелік заходів і досліджень», — вважає Всеволод Ковальчук. «Я сумніваюсь, що на цю суму можна буде провести модернізацію. У нас весь фонд зношений. Це питання обійдеться не одним мільярдом євро», — каже Юрій Корольчук.
Нагадаємо також, шо на момент подання Україною заявки щодо приєднання її до енергетичної системи Євросоюзу 11 років тому сума, в яку оцінювали такий крок, без врахування грошей на добудову енергоблоків Хмельницької АЕС, складала приблизно $5 млрд.
Тим часом, сьогодні, як стверджує Всеволод Ковальчук, ідеться про повну синхронізацію української енергосистеми із Євросоюзом, а не про часткову, гібридну чи із використанням вставок постійного струму. Тому розраховувати тут, що €1 млрд. може вистачити, дійсно, навряд чи варто. За деякими оцінками, на все про все знадобиться більше $10 млрд.
Залишається актуальним і питання: де взяти на все це гроші? Хоча б, зазначену тим таки очільником «Укренерго» мінімальну суму у €800 млн.? Очевидно, що доведеться знову просити у когось кредит — найімовірніше, у самих європейців. Як варіант — підняти і так уже до нікуди далі підняті тарифи на електроенергію. У будь-якому випадку розплачуватися за приєднання вітчизняної енергетичної системи до енергосистеми Євросоюзу доведеться самим українцям.
Тут також не треба забувати, що сьогодні дві українські ТЕС знаходяться на непідконтрольній нам території. Окрім цього, ми маємо ще чотири електростанції, які розміщені майже впритул до лінії розмежування. І це також є проблемою, яку українська влада, в силу підписання Угоди щодо приєднання до європейської енергосистеми, також має якось вирішити.
Вихід України із енергетичного об’єднання країн СНД і Балтії, очевидно, потягне за собою і фінансові витрати на будівництво і розвиток додаткових потужностей у східній частині України — якщо ми не будемо брати перетоків із Росії, то маємо якось закривати тамтешні потреби.
Таким чином, виникає логічне питання: чи варті всі ті затрати, які понесе Україна задля підключення до енергетичної системи Євросоюзу, майбутнього результату?
На переконання Всеволода Ковальчука важливим стане те, що на енергоринку України запрацюють ринкові механізм. «Будь-який споживач в Україні зможе імпортувати електроенергію з будь-якої країни Євросоюзу, а будь-який виробник електроенергії — експортувати її кінцевому споживачу в Європі», — каже він.
Експерт коаліції “Енергетичні реформи” Андрій Перевертаєв також вважає, що прихід на український ринок західних виробників електроенергії зможе створити тут конкурентне середовище. Таким чином, монополізм, який сьогодні притаманний енергетичній галузі, буде розбавлений. А це, в свою чергу, може призвести до зниження вартості електроенергії. «Навіть попереднє моделювання показує, що в деяких регіонах ціна на електрику може зменшитися приблизно на 30%», — каже Перевертаєв.
Тим часом, в НЕК «Укренерго» із входженням української енергетичної системи в систему європейську планують заробляти на експорті електроенергії від $1-1,5 млрд. у рік. Сьогодні експорт електроенергії приносить Україні, за деякими оцінками, за рік $200-250 млн.
До слова буде сказати, що згідно з оприлюдненими нещодавно даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Україна збільшила у січні-травні 2017-го року, порівняно з аналогічним періодом 2016-го року, експорт електроенергії на 40,6% — до 2,619 млрд. кВт-год. Найбільший об’єм електроенергії було експортовано до Угорщини — 1,37 млрд. кВт-год, більше половини від загального обсягу.
В тому, що Україна і надалі, після входження в європейську енергосистему, зможе нарощувати експорт електроенергії до Європи і, відповідно, заробляти на цьому, сумнівається Юрій Корольчук. «Якщо ми приєднуємось до європейської системи, то про експорт можна, практично, забути. Залишиться невелика частина. Нам дадуть квоту, яка не буде перевищувати того обсягу, який ми зараз експортуємо — до 5 млрд КВт-год», — каже він.
Тим часом, на те, щоб підготувати вітчизняну енергосистему до входження в енергосистему європейську, Україна має три роки. Далі, за словами Всеволода Ковальчука, наша енергосистема має пройти тест на перевірку її надійності — певний проміжок часу вона працюватиме в ізольованому режимі. Якщо тест пройде — українська енергетична система буде повністю синхронізована із енергоринком Євросоюзу.
Досить стислі терміни і щільний графік, передбачені підписаною українською стороною Угодою про умови приєднання до енергосистеми Євросоюзу, дають підстави експертам енергоринку говорити про те, що ми можемо не встигнути. Особливо, якщо врахувати всі ті труднощі економічного та політичного характеру, які ми маємо на сьогодні.
«Потрібно модернізувати електростанції, вирішити суперечливі політичні питання стосовно забезпечення зони АТО, а також питання відключення від енергосистеми з Росією. Технічної роботи тут дуже багато», — каже Андрій Перевертаєв.
Про те, що сім років, які нам дали те, щоб повністю синхронізуватися із енергоринком Євросоюзу — це дуже мало, говорить також Юрій Корольчук. «Ті, хто підписував угоду зі сторони Євросоюзу, чітко розуміють: не факт, що Україна зможе виконати усі ці вимоги. У 2025-му році термін угоди закінчується, і якщо ми не надамо відповідні докази, що ми виконали усі умови — провели модернізацію, розширили свої канали на кордонах з країнами ЄС, — нам тоді скажуть, що треба усе переглядати і починати спочатку», — каже він.
Попри все, будемо сподіватися, що Україна зможе впоратися із поставленими перед нею задачами, адже ринкові правила гри у енергетичному секторі економіки — це все-таки краще, ніж те, що ми маємо тут зараз.
Станом на сьогодні система енергетичного ринку Євросоюзу уже включає в себе 41-го системного оператора і 34 країни-учасниці.
