Віце-президент Національного Банку Польщі Анна Тжечінська розповіла «і» про завдання й успіхи польського центрального банку.
У Польщі за останні 2,5 роки змінилося все керівництво країни. Як змінилась економічна політика?
У Польщі зараз спостерігається стабільне економічне зростання. Наразі наше зростання ВВП є найбільшим серед східних країн ЄС. І уряд Польщі збирається ще збільшити темп зростання завдяки структурним реформам. У макроекономічній ситуації, де домінують дефляція та низькі процентні ставки, важливо погоджувати бюджетно-податкову політику з грошово-кредитною. Центробанк зробив усе, що від нього залежить, наступний крок за урядом.
Чи часто в Польщі бувають крахи комерційних банків?
У нашій країні багато років майже не було крахів комерційних банків. Лише у 2001 р. «лопнув» один із невеликих банків і 2015 року стався крах великого кооперативного SK Bank.
А причина?
Причина банальна – занадто високий відсоток невиплат за своїми зобов’язаннями. І після тривалого розслідування PFSA (Комісія з фінансового нагляду) ухвалила рішення закрити цей банк, проте на стабільність системи це не вплинуло.
Завдяки чому Польщі вдалося досягти стабільності національної банківської системи?
Завдяки правильному регулюванню та нагляду над банківським сектором, що здійснює PFSA, непідконтрольний Нацбанку (PFSA – це Польський фінансовий регулювальний орган, до обов’язків якого належить контроль за банківською, страховою діяльністю та роботою ринку капіталу).
Це єдиний орган, що відповідає за банківський нагляд?
Ні. У Польщі є сильна інституційна мережа безпеки, що містить 4 основних елементи: Міністерство фінансів, НБП, Фонд гарантування банківських вкладів та PFSA. Польща безболісно пережила кризу 2007 р. завдяки тому, що в нас є сильна система фінансової та макроекономічної стабільності. У 2015 р. створено спецзаклад, що відповідає за макроекономічну стабільність, який, зокрема, стежить за усуненням економічних ризиків.
Що за установа?
Це Комітет фінансової стабільності. Він відповідає за формування макропруденційної політики та координування дій у межах кризового управління. Його основним завданням є ідентифікація, оцінка та моніторинг системного ризику, що виникає у фінансовій системі або її оточенні. Друге основне завдання – це ініціювання дій, спрямованих на обмеження виявлених загроз для фінансової стабільності.
Якою є роль НБП у формуванні економічної політики в Польщі?
Головний пріоритет Нацбанку – стабільність рівня цін. Робиться це завдяки тому, що Рада з грошово-кредитної політики НБП встановлює облікову ставку. За допомогою операційних інструментів НБП контролює досягнення короткострокової процентної ставки встановленого рівня облікової ставки. Також декілька років тому в Польщі ухвалено політику прямого інфляційного таргетування.
Крім цього, для НБП є важливою комунікація між ним та іншими суб’єктами, оскільки банк публікує прогноз щодо рівня інфляції в економіці. Ще одна важлива мета для НБП – фінансова стабільність. Банк контролює вартість національної валюти та через високий рівень власних золотовалютних резервів може впливати на курс злотого.
Чи бувають розбіжності між керівництвом НБП та урядом під час проведення економічної політики? Як їх вирішують?
Я прийшла на роботу до польського Нацбанку в 1983 р. Конфлікти між керівництвом НБП та урядом були, однак траплялися нечасто.
Сьогодні працювати в НБП досить нудно, бо конфліктів не виникає. Усі установи в Польщі є цілком незалежними, однак їх об’єднує спільна мета – сприяти економічному зростанню та фінансовій стабільності в країні. Ми часто зустрічаємося й обговорюємо різні думки щодо грошово-кредитної політики в Польщі, і Центральний банк, зі свого боку, може також вносити пропозиції уряду щодо регулювання. Отже, уряд може чути думку НБП. Однак найголовніше в цьому процесі – говорити й обговорювати.
Тобто зараз між польським урядом та НБП абсолютне взаєморозуміння?
На моєму рівні відповідальності конфліктів немає. Також, за моїми спостереженнями, зараз є добра співпраця між НБП та Міністерством фінансів. Звичайно, були випадки, коли міністр фінансів висловлював своє критичну думку щодо рівня процентних ставок у Польщі. Також і голова НБП міг критикувати рівень бюджетного дефіциту. Однак тепер розбіжностей немає, бо всі ми перебуваємо в «одному човні».
А які конфлікти були раніше?
Наприклад, у 1980-90-х рр. Міністерство фінансів хотіло, щоб Нацбанк фінансував дефіцит бюджету. Це відбувалося завдяки тому, що НБП викуповував боргові зобов’язання Міністерства фінансів. Наприкінці 1990-х рр. це заборонили, і загальна практика в багатьох країнах світу є такою, що національні банки не мають права фінансувати бюджетний дефіцит держави.
Наразі в Польщі є Комітет з управління державним боргом. Він належить до сфери моєї відповідальності. Також ми залишаємося фінансовим посередником Міністерства фінансів Польщі: ведемо його рахунки, організовуємо аукціон тих короткострокових і довгострокових зобов’язань, що воно випускає.
Якою є структура банківської системи в Польщі?
У нас працюють комерційні та кооперативні банки. Останні дуже маленькі, тому здебільшого видають кредити місцевому населенню та місцевим органам влади.
Комерційні банки – досить великі установи. І залежно від розміру капіталу банків вони можуть видавати різні суми кредитів. Зараз у Польщі спостерігається процес консолідації. Це означає, що банків ставатиме менше, а рівень їхнього власного капіталу стане вищим, ніж сьогодні, завдяки чому вони зможуть видавати більшу кількість кредитів.
У Польщі є державний банк BGK, що відповідає за видачу кредитів на держпрограми та підтримку різних секторів економіки. Також він може надавати кредити іншим комерційним банкам.
А якою є частка банків з іноземним капіталом у Польщі? Чи є якісь обмеження щодо цього?
Обмежень немає. На початку 1990-х рр. у Польщі було мало капіталу, тому іноземні інвестори вкладали свій капітал, створюючи банки. І в 1990-х рр. частка іноземних банків у польській економіці була на рівні 60-70%. Зараз вона знизилася до 50%. І очікується, що буде подальше падіння внаслідок консолідації банків.
Проте присутність іноземних банків розглядається як позитив, бо вони приносять технології, нові управлінські методики, стандарти та, знову-таки, капітал. Поступово все це приводить до того, що стирається різниця між внутрішніми банками в Польщі й іноземними.
І все-таки, у Польщі час від часу порушують питання про «полонізацію» банківського сектора…
Справді, така дискусія ведеться. Але це природний процес. Якщо в Польщі є достатня кількість національного капіталу – чому б і ні? Адже внаслідок полонізації можна досягти більшої незалежності від іноземного капіталу. Всі бачили приклади Італії, Греції, де, зокрема через домінування банків з іноземним капіталом, спостерігалися певні проблеми. Однак ми дотримуємося позиції, що треба бути гнучким у формуванні нашої грошово-кредитної політики та, зокрема, у регулюванні. Польща – відкрита економіка. Зараз немає кордонів, відбуваються процеси глобалізації та лібералізації.
А як щодо зони євро? Це ще цікаво Польщі?
Наразі в Польщі немає офіційного наміру вступати до єврозони. Наш злотий є вільно конвертованою валютою. Його вартість базується на потужному фундаменті польської економіки та стабільності фінансових ринків.
Тобто злотий у пріоритеті?
Питання вступу до зони євро не обговорюється і не стоїть на порядку денному. Однак ми постійно моніторимо ситуацію в єврозоні. І якщо ухвалюватимуть рішення про вступ Польщі до єврозони, то це стане, переважно, політичним рішенням. Зрозуміло, що для цього треба буде дотриматися всіх критеріїв для вступу до єврозони. І тільки після ухвалення рішення про рух у бік єврозони розпочнуться дискусії.
На вашу думку, сучасний український фінансовий ринок подібний до польського?
Сьогодні неможливо порівнювати фінансові ринки Польщі та України. Польський фінансовий ринок сформувався ще в 1990-і рр., а Україні тільки належить створювати такий ринок, що стає дедалі складніше.
Чому складніше?
В умовах глобалізації ринків, їхнього взаємопроникнення будь-яка негативна новина на фінансових ринках може швидко переходити й на внутрішній ринок, у такий спосіб підриваючи його стійкість. Однак, думаю, Україна знає, яких кроків треба вжити на цьому етапі. І я бачу чимало важливих змін в українських економічних показниках.
Чи правильно я зрозуміла, що український фінансовий ринок не вийшов навіть на рівень польського в 1990-і рр.?
В Україні все ще не спостерігається повної лібералізації. Крім того, треба враховувати процентну ставку, рівень інфляції та темп зростання ВВП в економіці. Ці показники є основними для інвесторів, які ухвалюють рішення про інвестування на українському ринку. До того ж Україна ще в процесі оздоровлення банківського сектора. Тому порівнювати наші ринки важко. Ваша країна наразі перебуває в процесі реформування. Ми пройшли цей етап ще в 1990-і рр.
А що треба зробити з українським фінансовим ринком, щоб він став більш подібним до польського?
Я добре розумію ситуацію вашої країни та проблеми, з якими стикаєтеся, адже працювала в НБП в період трансформації. Моя головна порада – бути активнішими у своїх діях. Україна сама знає свої вразливі місця. До того ж кожна країна має свою специфіку: це культура та традиції, на які теж треба зважати під час формування політики. Будьте активними, у вас є підтримка іноземних держав та великий економічний потенціал.
