Минулого тижня Адміністрація президента США Дональда Трампа продовжила санкції проти Росії. По суті, нічого сенсаційного не сталося. Новий очільник Білого дому лише усунув «шпарини», які його попередник Джо Байден залишив, коли приймав останній пакет санкцій наприкінці своєї каденції.
Мова йде про 60-денний виняток, який дозволяв продовжувати здійснювати певні операції за участю російських підсанкційних банків в енергетичній сфері. Зокрема, під обмеження потрапили Внешекономбанк, банк «Відкриття», Радкомбанк, Ощадбанк, банк ВТБ, Альфа-Банк, Центральний банк Росії та багато інших. Всім їм перекрито доступ до американських платіжних систем для проведення енергетичних операцій, в тому числі SWIFT.
До таких заходів довелося вдатися у бажанні змусити російського диктатора Володимира Путіна пристати на пропозицію США та України щодо 30-денного перемир’я. В той же час експерти побоюються, якщо сторонам усе ж вдасться сісти за стіл переговорів, послаблення санкцій може стати частиною майбутніх домовленостей та поступок Заходу, що в свою чергу створює нові загрози для України та може призвести до відновлення агресивних дій агресора. Про це нещодавно йшлося в рамках презентації доповіді «Санкції проти Росії: ризики швидкого скасування» в Українському інституті майбутнього.
«Санкції діють, вони справляють суттєвий вплив на можливості Росії вести агресивну війну, але певним чином також і міфологізуються. Багато людей сприймає їх як якусь «чарівну пігулку» або «чарівну паличку», яка буквально за декілька місяців може повністю знищити російську економіку. На жаль, так не відбувається. Санкції діють повільно і системно. Тобто в цьому плані їх вплив необхідно розглядати в перспективі тривалого часу», – заявив фінансовий аналітик Олексій Кущ.
«Принцип санкційної політики полягає в тому, що вони не вводяться всі одразу. Якщо це зробити, ефект буде не такий системний. Він призведе до певного шоку, але Росія швидко адаптується, зможе знайти якісь антисанкційні механізми і потім просто не буде «тузів у рукаві». Тому санкції вводяться поступово і розтягуються у часі. Тобто діє принцип пружини, яка постійно стискається», – говорить експерт. За його словами, якщо до 2022 року санкції проти Росії стосувались переважно певних персоналій і окремих компаній, то після 2022 року відбулося суттєве зрушення в їх методології. Почали застосовуватись так звані «секторальні санкції», які охоплювали вже цілі сектори російської економіки.
Так, на сьогодні проти російського агресора задіяні:
Транзакційні санкції – обмеження можливостей російських юридичних та фізичних осіб, а також державних структур РФ, проводити зовнішні розрахунки у світових резервних валютах (передовсім, у доларі США та євро) з використанням західної банківської системи та кореспондентських рахунків, відкритих у світових резервних валютах.
Технологічні санкції – обмеження на постачання в РФ високотехнологічних товарів та технологій.
Інвестиційні санкції – обмеження на здійснення в економіку РФ прямих та портфельних інвестицій.
Торгівельні санкції – обмеження експорту російських товарів, передовсім сировинних (нафти та природного газу) на світові ринки, а також обмеження щодо імпорту в РФ західних товарів (споживчих та інвестиційних).
Персональні санкції – обмеження щодо персональних операцій певних фізичних осіб, причетних до підтримки політичного режиму в РФ та його політики.
Станом на грудень 2024 р. Радою ЄС ухвалено п’ятнадцять пакетів економічних та індивідуальних санкцій у зв’язку з військовою агресією Росії проти України.
Найбільш знаковими санкційними пакетами, які суттєво вдарили по російській економіці стали:
«З-й пакет» – заморозка резервів ЦБ РФ на суму 180 млрд євро, а також заборона на мовлення російських пропагандистських каналів, зокрема RT.
«7-й пакет» – заборона на купівлю, імпорт чи передачу золота, виробленого в РФ. Зазначимо, в 2021 році, тобто на напередодні повномасштабної війни, Росія експортувала приблизно більше 300 тон золота на 17 млрд доларів і 88% цього золота було придбано Великобританію. Відповідно до санкцій експорт з Росії фактично був знижений до нуля.
«8-й пакет» – санкцій пов’язаний із незаконною анексією Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України. Цей пакет санкцій можна назвати «криптовалютним» – повна заборона обслуговування «гаманців» криптовалютних активів. Також серед санкцій: заборона надавати РФ архітектурні, інженерні послуги, послуги ІТ-консалтингу та юридичні консультації, включення Російського морського реєстру судноплавства до переліку державних організацій, на які поширюється дія заборони транзакцій, а також додаткові обмеження на імпорт на суму майже 7 млрд євро. Також було започатковано обговорення доцільності введення прайс-кепів або цінових обмежень на російську нафту.
«12 – й пакет» – заборона на прямий чи непрямий імпорт, купівлю алмазів з РФ, заборона на поставки в РФ термостатів, літієвих батарей, двигунів постійного струму. Зазначимо, в 2021 році експорт алмазів з Росії складав приблизно 4 млрд доларів. На сьогодні експорт скоротився на 40%.
«15-й пакет» – передача Україні конфіскованих російських активів на суму 50 мільярдів доларів.
«16-й пакет», було затверджено 24 лютого 2025 року, на третю річницю повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Цей пакет включає заборону на імпорт російського алюмінію, обмеження щодо «тіньового флоту», який використовується для обходу обмежень на транспортування нафти та газу, а також санкції проти 73 суден, 13 банків та низки осіб, які підтримують Кремль. Крім того, санкції торкнулися експорту товарів подвійного призначення, включаючи відеоігрові консолі, які можуть бути використані у військових цілях.
«Росія активно застосовує і створює так звані антисанкційні хаби. Цілі країни перетворюються в ці антисанкційні хаби. Наприклад, багато країн Центральної Азії, які фактично становляться такими ланками на для того, щоб Росія могла отримувати необхідні високотехнологічні товари. Перш за все, обладнання і комплектуючі для своїх критично важливих галузей. Тому обмеження паралельного імпорту, так звані «вторинні санкції», – це один з основних інструментів санкційної політики, який ще недостатньо розвинутий», – зазначає Кущ.
Важливим, на думку експерта, є розгляд можливостей щодо внесення Росії до «чорного списку» FATF. «Україна ініціювала цей процес і були певні заяви FATF щодо позбавлення Росії голосування на засіданнях цієї організації. FATF – це організація, яка бореться з відмиванням грошей і внесення країни до чорного списку воно призводить до блокування кореспондентських рахунків банків такої країни по всьому світу, тобто не тільки в ЄС і в США, але і в Азії, Латинській Америці, майже по всьому світу. Але наразі такого рішення не прийнято», – додав він.
Санкції в енергетичному секторі
Санкції ЄС та США кардинально змінили структуру експорту російських енергоносіїв.
Вугілля. У 2021 році російська вугільна галузь покривала 5,3 % усього світового видобутку, 2,1 % глобального споживання, та 17,9% світового експорту. Росія була третім експортером після Австралії та Індонезії. Експорт російського вугілля склав 223,3 млн. т. З них 57,3 – до Китаю, 48,7 – до ЄС (в тому числі 45,3 млн т. енергетичного та 3,45 коксівного), 21,9 – до Японії, 21,4 – до Південної Кореї. Після заборони, Після заборони, у 2022 році зріс російський експорт вугілля до Китаю та Індії, які отримували ресурс зі знижкою. Як наслідок, експорт до Китаю у 2022 році зріс на 20%, а валовий російський експорт вугілля на 12,12% відносно попереднього року. Щоправда, тоді росіяни почали стикатись із логістичним труднощами – залізнична інфраструктура була не готова до транспортування таких обсягів на схід і невдовзі тренд змінився. Вже наприкінці 2024 року російська вугільна галузь почала стагнувати та зазнавати збитків.
Нафта і нафтопродукти. Санкції передбачали заборону страхувати судна та вантажі у разі, якщо ціна ресурсу, який вони перевозять, перевищує граничний рівень (прайс-кеп), і не стосувались транспортування нафти й нафтопродуктів суходолом, зокрема нафтопроводами. Ця ідея базувалась на тому, що переважно міжнародні страхові компанії зареєстровані у Європі. У разі якщо ціна ресурсу перевищувала відповідний граничний рівень, компаніям, що видають страховку та здійснюють перевезення, мали б загрожувати санкції. Для сирої нафти було встановлено прайс-кеп у розмірі $ 60 (з наміром регулярного його перегляду у майбутньому), $ 100/бар для нафтопродуктів, що торгуються з премією до ціни нафти, як-от бензини і дизель, та $ 45/бар для нафтопродуктів, що торгують зі знижкою від ціни нафти, як-от мазут. Тож головною ідеєю санкцій було не обмежити фізичні потоки російської нафти, а лише ціну, а відповідно й нафтові доходи країни-агресора.
Фактично, країни-партнери взяли майже річний тайм-аут для підготовки до санкцій. Природньо, що росіяни теж використовували цей час для вивчення можливостей обходу санкцій та переорієнтації на інші ринки, і зокрема почали акумулювати танкери, які згодом почали транспортувати нафту незважаючи на цінові обмеження, також відомі під назвою «тіньовий флот».
В світі тіньовий флот не був чимось новим до початку повномасштабної російсько-української війни. До використання таких схем у транспортуванні вдавались й інші країни, які знаходились під санкціями, зокрема Іран та Венесуела. Проте, після російського вторгнення кількість цих танкерів та обсяги перевалки суттєво зросли. У листопаді 2024 року танкерів тіньового флоту у світі оцінювалась в 889 суден, що відповідало 17% світового флоту. І більшість у ньому складали танкери, що обслуговували російський експорт. За даними Головного управління розвідки МО України, на кінець 2024 року 580 танкерів були помічені у транспортуванні російських нафти й нафтопродуктів в обхід санкцій. За оцінками S&P Global Commodity Insights, у вересні 2024 року часка російської нафти, яка перевозилась з порушенням прайс-кепу, склала рекордні 83,8% та 80% у січні 2025 року. За цими ж оцінками, у вересні 2023 року цей показник складав менше 60%. За результатами 2024 року обсяг експорту російської нафти та нафтопродуктів скоротився менш ніж на 4% порівняно із 2022 роком.
«Проблемою було те, що ті країни, які ввели санкції, зволікали з запровадженням вторинних санкцій відносно, зокрема суден, їх капітанів, компаній, що є власниками цих суден, компаній, що оперують цими танкерами. Цей процес почався дуже пізно, але він прискорився в кінці 24го року. Байден своїм рішенням в останні дні своєї каденції запровадив великий пакет санкцій, який зокрема розширив перелік танкерів відносно яких запроваджено санкції», – говорить керівник програми «Енергетика» УІМ Адріан Прокіп.
«Зрозуміло, що китайські і індійські компанії готуються до обходу цих санкцій. Тобто вони матимуть певний ефект, але незрозуміло який саме. Крім того, є парадоксальні речі. Наприклад, ЄС не хоче отримувати російських нафтопродуктів вище прайс-кепів, але під санкції не підпадає отримання з Індії нафтопродуктів, які вироблені з російської нафти. Навіть незрозуміло була вона в межах прайс-кепу чи ні. Тобто санкції по нафті та нафтопродуктах були запроваджені, але ефект був зовсім не такий як очікували і G7, і у нас в Україні», – додав він.
Поставки природного газу. Зовсім іншою ситуація була з газом. ЄС розумів, що вони критично залежні від російського газу і з самого початку були заяви деяких європейських лідерів, що вони навіть не будуть розглядати запровадження цих санкцій проти російського газу. У 2020-2021 роках на російські поставки припадало 40% усього споживання газу ЄС (порівняно із 35 % у 2014 році). Кроки з диверсифікації суттєво знизили потребу у російському газі – у 2023 та 2024 він покривав 12 та 14 % сукупного попиту ЄС відповідно. Проте, так само як Європа була залежною від російського газу, так і росіяни залежали від європейського ринку збуту, який до того ж був преміальним.
У 2021 році російський газовий монополіст експортував у «далеке зарубіжжя» 175 млрд кубометрів, а вже у 2024 році до Європи трубопроводами було поставлено менше 50 млрд. Це зумовило отримання збитків компанією вперше за майже 20 років та стало поштовхом підвищення цін на газ для російських споживачів, зокрема й населення.
В умовах суттєвого падіння експорту та виручки станом на кінець 2024 року, зупинка транзиту через територію України з початку 2025 року, додатково скоротила на третину можливості експорту до Європи, ще більше вдаряючи по газових доходах агресора. Лише частина цього газу може бути відправлена до Китаю: очікується, що у 2025 році поставки газопроводом «Сила Сибіру» зростуть на 7 млрд кубометрів до максимально можливих 38. Кремль, вочевидь, шукатиме можливостей повернення на ринок Європи і варто очікувати активізації спроб відновлення поставок і за іншими замороженими сьогодні маршрутами (Ямал-Європа та вціліла нитка Північного потоку 2).
Російські активи
Загальний обсяг заблокованих коштів оцінюється приблизно у 300 млрд. дол., що становило половину міжнародних резервів РФ. Це рішення мало на меті посилити санкційний тиск і обмежити фінансування війни. Найбільше таких активів зосереджено у бельгійській фінансовій компанії Euroclear – приблизно 191 мільярд євро. Інші значні суми розміщені у Великій Британії (€50 млрд), Франції (€19 млрд), Швейцарії (€12 млрд) та США (€7 млрд). Решта коштів знаходяться у Німеччині, Австралії, Італії та Польщі.
Важливо зазначити, що ці активи – це не просто гроші, які лежать на рахунках у банках. Більша їхня частина представлена у формі облігацій, безготівкових коштів, дорогоцінних металів, нерухомості та іншого цінного майна. З моменту замороження вони почали приносити значні відсоткові доходи – лише у 2023 році Euroclear заробив на російських активах 4,4 млрд. євро.
Україна наполягає на повній конфіскації заморожених активів РФ та їх спрямуванні на відновлення країни. Втім є побоювання, що передача активів Києву може підірвати довіру до західної фінансової системи, адже країни з нестабільними політичними режимами можуть почати виводити свої резерви з європейських та американських банків. У свою чергу Кремль вже заявив, що у разі конфіскації його активів він застосує дзеркальні заходи щодо західних компаній, що працюють у Росії. За різними оцінками, потенційні втрати західного бізнесу можуть становити близько 288 млрд. дол.
У червні 2024 року країни «Великої сімки» запропонували компромісне рішення щодо російських активів. Вони домовилися надати Україні кредит у розмірі 50 млрд. дол. під заставу заморожених російських активів. Розмір внеску кожної країни буде пропорційним до обсягу її економіки. Кредити, надані Україні, будуть погашатися за рахунок прибутку від заморожених російських активів. Угода має на меті забезпечити Україну необхідним фінансуванням на середньострокову перспективу, зокрема до 2025 року та в подальший період. Кредити будуть адаптовані до законодавчих процедур кожної країни, а учасники нестимуть ризики у разі недостатнього прибутку від активів. У рамках цієї угоди 10 грудня 2024 року США оголосили про виділення Україні позики на 20 млрд. дол, яка буде погашена за рахунок заморожених російських активів.
«В будь-якому випадку базовий прогноз полягає в тому, що Росія цих активів назад не отримає. Тобто, з одного боку, віддати їх – це було б порушенням всіх можливих норм і це занадто великий ресурс для російської економіки, а з іншого боку – західні юристи до цього часу не знайшли як легально їх забрати. Вони бояться створити прецедент того, що якісь інші корупціонери- клептократи перестануть ховати свої кошти в західних юрисдикціях, якщо конфіскувати їх в Росії. Тому розглядається лише механізми, де Росія (або публічно, або не публічно) погодилася б з тим, що ці кошти якось будуть використані не на її користь. Зараз під час контактів із адміністрацією Трампа Росія починає прив’язувати згоду на використання цих активів до зняття інших санкцій. І в цьому, звичайно, є певна загроза. Тому що в цих торгах інші санкції можуть постраждати», – говорить експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна» Ігор Попов.
Експерт зазначив, що Росія також посилала Трампу сигнали про те, що вони можуть погодитися з використанням своїх активів для відбудови, але щоб частина йшла на відбудову саме окупованих територій, що потребує серйозної дискусії. «Чи це не буде додатковою підставою для легітимізації фактів незаконної анексії, якщо ці кошти будуть витрачатися і на окупованих територіях?», – задається він питанням.
В той же час він нагадав, що санкції вводились не просто як каральний засіб, вони прив’язувалися до певних подій та вчинків російського керівництва. «Серйозний пакет санкцій було запроваджено у відповідь на незаконні референдуми і незаконні анексії. Відповідно, щоб зняти цей пакет санкцій треба відмінити результати цих незаконних референдумів і анексій, а не претендувати на те, щоб включити в склад РФ ісконні українські території. Більше того, деякі санкції взагалі запроваджувалися ще до початку повномасштабного вторгнення. В тому числі, за вбивство колишнього полковника ГРУ Росії Сергія Скрипаля у Великобританії, за втручання у вибори в США. Це також санкційні пакети, і тому просто їх скасувати (через те що Трамп з Путіним зустрінуться і про щось домовляться) немає ні правової, ні політичної логіки. Тим більше, не можна знімати великі пакети санкцій тільки в разі припинення бойових дій”, – говорить експерт.
Збереження санкцій – це мир, швидке скасування санкцій – це шлях до нової війни. Тому санкції повинні стати одним із важелів встановлення стабільного і справедливого миру, – резюмував Попов.
Експерти переконані, скасування санкцій можливе лише за умови: припинення воєнних дій та відновлення територіальної цілісності України, залучення РФ до виконання міжнародного права та норм демократії, притягнення до відповідальності винних у воєнних злочинах. Однак без зміни політичного режиму в РФ повне скасування санкцій є малоймовірним. Ключові обмеження мають зберегтися, щоб унеможливити нову агресію.
Тим часом, в Україні заговорили про готовність до послаблення санкцій проти РФ.
Західні санкції щодо Росії зрештою можуть бути зняті, якщо це допоможе забезпечити мир в Україні, заявив уповноважений президента України із санкційної політики Владислав Власюк в інтерв’ю Politico.
Для початку потрібно переконатися, що Росія зробить значні кроки у напрямку мирного врегулювання, а потім розпочнеться дискусія щодо скасування обмежень, сказав уповноважений президента України.
