У той час, поки Штати ведуть торги про перемир’я з Москвою, котрій мир абсолютно не потрібен, адже це було очевидно від самого початку, за кулісами вже повним ходом обговорюють плани зі створення спільних американо-російських нафтогазових проєктів, та ще й за участі Європи.
Тому не слід серйозно ставитися до гучних гасел про «страшні санкції», яким зазнає агресор з боку Трампа і навіть Європи, щоб змусити Москву припинити війну проти України, піти на перемир’я та укладання миру.
Увертюра «Ода до цинічного шкурництва»
Втім, навіть тих, кого вже давно не дивує шкурницький цинізм «розвиненого Заходу», нинішня закулісна метушня на тему перспектив нафтогазової співпраці з Москвою вводить у ступор цілковиту алогічність та ірраціональність.
Допустимо, Трамп з Америкою мають намір «відсидітися за океаном».
Але у відвертий шок кидає переслідування миттєвих інтересів Європою, яка, з одного боку, дедалі більше усвідомлює небезпеку з боку Москви, а з іншого боку, знову готова купувати російський газ, фінансуючи путінський режим та російський мілітаризм реваншистсько-фашизоїдного зразка. Хоча вже сильно обпеклися на цьому, коли протягом попередніх десятиліть вигодовували путінський режим та військо своїми нафто-газо-доларами та євро.
До того ж з Америкою теж «не все однозначно». Припустимо, питання про можливе військове зіткнення Москви зі Штатами поки що стосується сфери фентезі, хоча ще кілька років тому таким же фентезі здавалася повномасштабна бійня, яку путінська Росія вже четвертий рік веде в Україні.
Але ціною цієї війни, ціною трагедії в Україні хоч і не повною мірою, але значною мірою був «зачищений» від російського нафтогазу величезний і платоспроможний ринок Європи. Це просто «царський подарунок» Америці, за який Трамп має Україну буквально на руках носити, а не «в’якати» про якісь міфічні «хуліарди», які Україна нібито винна, хоча допомогу виділяла попередня адміністрація Байдена, якій Трамп і компанія тільки заважали.
Здавалося б, потрібно якнайшвидше займати «європейську енергетичну галявину» американськими компаніями, зокрема, які постачають горезвісний скраплений сланцевий газ. І тим більше не слід своїми руками відтворювати на євроринку потужного конкурента у вигляді масованого повернення до Європи російського газу, який, до того ж, дешевший і калорійніший, його джерела знаходяться ближче до ринку збуту, а для його постачання вже існує потужна інфраструктура, яку в деяких випадках слід лише відремонтувати, а не створювати з нуля.
Але «несподівано» з’ясовується, що Вашингтон таємно шукає можливості співпраці з тим самим «Газпромом», який в Америці роками називали символом «злого енергетичного впливу Кремля». Як тільки з’ясувалося, що, сприявши Москві у поверненні на європейський газовий ринок, можна отримати чималу наживу, Трамп цим дуже зацікавився, хоча раніше нещадно критикував Європу за газову залежність від Москви.
І вже ходять розмови про відновлення Північного потоку. Більше того, не виключена можливість відновлення транзиту до Європи російського газу українською трубою, але вже під егідою Штатів.
Адже недарма горезвісна «ресурсна угода» між Україною та Штатами стосується не лише мінералів, на розвідку та розробку яких потрібно багато часу та інвестицій, причому з невідомим результатом. Стосується ця «угода» інфраструктури України, і тут на перший план виходить газова труба та сховища величезної пропускної спроможності та ємності, які можна експлуатувати хоч зараз, отримуючи величезний прибуток.
Щоправда, це суперечить інтересам американських нафтогазових компаній, серед яких, за чутками, назріває невдоволення. Причому слід пам’ятати, що нафтовики завжди були галуззю, яка здавна підтримувала республіканців. Втім, Трампа та його MAGA-крило важко назвати республіканцями.
Про неприйняття американськими нафтогазовиками планів Трампа щодо постачання російського газу до Європи пише видання The Financial Times , що опублікувало думку американського сланцевого магната Гарольда Хамма.
На його думку, американські нафтогазові компанії навряд чи повернуться до Росії, оскільки при вигнанні звідти зазнали там величезних збитків, причому почався їхній вихід звідти ще до початку війни в Україні та санкцій. Зокрема, найбільші ExxonMobil, Chevron, ВР і Shell змушені були списати на збитки кілька мільярдів доларів.
Гарольд Хамм висловив думку, що Європі не слід повертатися до російського газу, оскільки це буде помилкою та дурістю. Він запевнив, що Америка забезпечить Європу потрібними обсягами газу. Хамм підкреслив, що Європа завжди була союзником США і має залишатися таким і надалі.
Крім того, Хамм виступив проти скасування санкцій щодо Москви у нафтогазовому секторі.
Звичайно, це заява зацікавленої особи, але засновник Continental Resources та великий спонсор передвиборчої кампанії Трампа Гарольд Хамм під час виборів координував збір коштів серед нафтогазових компаній на суму щонайменше $75 млн.
Більшість аналітиків згодні з Хаммом у тому, що американські нафтовидобувні компанії довго думатимуть, перш ніж інвестувати після укладення будь-якої мирної угоди через геополітичні ризики та можливості в інших країнах.
Політичні ризики, як і раніше, високі — пом’якшення санкцій може бути скасовано при зміні адміністрації США. Компанії не поспішатимуть повертатися на ринок, де правила змінюються відразу.
Повторимо, нафтогазовий сектор здавна вважався базовим для Республіканської партії, а тому, заграючи з Москвою на нафтогазову тему, Трамп може отримати дуже багато проблем усередині Штатів.
Трамп + Путін = «кохання з інтересом»
За недовгий час перебування в Білому домі Трамп уже встиг зробити Москві цілу низку подарунків в економічній сфері.
Ось найкоротший і далеко неповний їхній перелік.
Як зазначив Bloomberg , загравання Трампа з Москвою «зробили рубль зіркою» у сенсі його зміцнення, а на порядку денному вже стоїть питання про зняття санкцій. З початку року рубль зміцнився до долара на 13%, ставши найуспішнішою валютою на ринках, що розвиваються, на тлі російсько-американських переговорів, різких заяв Трампа та його прагнення припинити війну в Україні .
Як зазначали CNN і The Guardian із посиланням на держсекретаря Рубіо, під час переговорів в Ер-Ріяді обговорювалися перспективи співпраці США та агресора в економічній сфері, а також «історичного партнерства».
Politico зазначає , що Штати та Москва розглядають спільні арктичні енергетичні проекти, хоча адміністрація Байдена всіляко цьому перешкоджала санкціями. Це збігається із прагненням Трампа розширити вплив США в Арктиці.
The New York Times зазначає , що Кремль приваблює Трампа можливістю заробляти гроші. Під час переговорів в Ер-Ріяді американцям були представлені дані, згідно з якими сумарні втрати їхніх компаній внаслідок виведення бізнесу з Росії через санкції становили нібито 324 млрд доларів. Також було наголошено, що повернення американського бізнесу до Росії дозволить заробити мільярди з умовою зняття санкцій.
Зазначається, що Москва приваблює Трампа діловими угодами та славою миротворця, який припинив війну. Трампа не турбує довгострокова стратегія. Москва грає на цих почуттях, а також на швидких і очевидних для Трампа вигодах.
Наприкінці своєї каденції адміністрація Байдена серйозно посилила санкції, у результаті різко скоротилася закупівля російської нафти основними споживачами від імені Індії та Китаю.
У приходом Трампа санкції послабилися, внаслідок чого китайські покупці повертаються на ринок російської нафти ВСТО (або ESPO – нафта, що відправляється трубопроводом Східний Сибір – Тихий океан) завдяки зниженню цін, оскільки вантажовідправники і посередники знаходять обхідні шляхи, щоб послабити вплив санкцій США, про що пише Key Russia-China Oil Trade Back on Track as Sanctions Hit Dulled» або « Ключова торгівля нафтою між Росією та Китаєм відновилася на тлі ослаблення санкцій ».
Зазначається, що широкі санкції, запроваджені адміністрацією Байдена на початку січня, порушили потік ЗСТО до Китаю після того, як 161 танкер було внесено до чорного списку.
Танкери, які не потрапили під санкції, допомогли заповнити пролом, а невеликі приватні китайські причали використовувалися для зберігання вантажів з суден, що потрапили під санкції.
У результаті, у березні російські поставки нафти до Китаю оцінюються в 1,15 млн барелів на день, що на 16% вище за лютневий показник і є найбільшим денним обсягом з грудня.
У цьому сенсі потішило радісне пожвавлення публіки при появі новини про те, що під час приїзду до Москви спецпредставника для отримання відповіді на ініціативу з перемир’я адміністрація Трампа нібито посилила санкції проти російських нафтового, газового та банківського секторів, про що, зокрема, повідомляється в однойменній публікації. ing sectors» або « Адміністрація Трампа посилює санкції проти російського нафтогазового та банківського секторів » .
Повідомляється, що внаслідок дій, а точніше навіть бездіяльності адміністрації Трампа виникли додаткові обмеження щодо російських нафтового, газового та банківського секторів, ще більше обмежуючи доступ Росії до американських платіжних систем.
Міністерство фінансів США дозволило закінчитися 60-денним винятком, запровадженим адміністрацією Байдена в січні, яке дозволяло проведення певних енергетичних операцій за участю санкціонованих російських банків. Зі закінченням цього послаблення банки більше не зможуть використовувати американські платіжні системи для здійснення великих енергетичних угод.
Російські фінансові установи, які були звільнені від санкцій, включали Зовнішекономбанк, Банк Фінансова Корпорація «Відкриття», Радкомбанк, Ощадбанк, ВТБ, Альфа-Банк, Росбанк, Банк Зеніт, Банк Санкт-Петербург і Центральний банк Росії.
Посилення доступу до американської банківської системи ускладнює купівлю російської нафти іншими країнами, що у свою чергу обмежує її світову пропозицію. Це може призвести до зростання нафтових цін до 5 доларів за барель, що є значним стрибком після недавнього зниження цін.
Зазначається, що ці обмеження запроваджуються на тлі спроб адміністрації Трампа переконати Росію прийняти умови пропонованого 30-денного перемир’я для припинення воєнного конфлікту в Україні.
Але видається, що ці тимчасові обмеження можна розглядати як тактичний хід адміністрації Трампа, щоб все ж таки змусити Москву хоч якось закінчити війну в Україні, яка просто заважає Трампу в реалізації його геополітичних планів.
У той же час, з’являється все більше інформації про те, що США обговорюють з Москвою та Німеччиною покупку «Північних потоків» та іншої енергетичної інфраструктури для перезапуску постачання російських енергоносіїв до Європи після завершення війни в Україні, про що пише німецьке видання Correctiv у публікації « Drohender США та Росією » .
Стверджується, що обговорення триває вже кілька місяців. Окрім «Північного потоку» американці виявляють інтерес до дочірньої компанії «Роснефти» у Німеччині, якій належить 54% акцій НПЗ у Шведті (забезпечується нафтою трубопроводом «Дружба») та менші частки у південнонімецьких НПЗ Bayernoil та Miro.
Нагадаємо, що з трьох ниток «Північних потоків» після підриву восени 2022 року вціліла лише одна.
Видання The Wall Street Journal ще у листопаді повідомляло, що американський інвестор та прихильник Трампа Стівен Лінч намагався взяти участь у проекті «Північний потік-2». Документи справи про банкрутство Nord Stream 2 AG у Швейцарії також вказують на переговори. На початку року компанія стверджувала у суді, що вона «перебуває в інтенсивному контакті з фінансовими інвесторами».
Крім того, видання The Financial Times зазначало, що США та “друг Путіна” займаються відновленням роботи газопроводу “Північний потік-2” до Європи, що говорить про “масштаб зближення Трампа з Москвою”.
За словами джерел, ініціатором операції став Маттіас Варніг, колишній офіцер штазі у Східній Німеччині та особистий друг Путіна, який до 2023 року очолював материнську компанію «Північного потоку — 2» за «Газпрому».
План Варніга передбачав встановлення контактів із командою Трампа через американських бізнесменів у рамках неофіційних переговорів щодо припинення війни в Україні та поглиблення економічних зв’язків між США та Росією.
За словами офіційних осіб у Вашингтоні, деякі діячі адміністрації Трампа знають про ініціативу та розглядають її як частину зусиль щодо відновлення відносин із Москвою. Команда розглядає трубопровід «як стратегічний актив, який можна використовувати у переговорах щодо миру в Україні».
Один консорціум інвесторів із США вже розробив попередні умови угоди з «Газпромом» після зняття санкцій, повідомило джерело. Високопосадовці ЄС в курсі цих переговорів, після чого «лідери кількох європейських країн висловили стурбованість».
«Новий план теорії міг би дати США безпрецедентний вплив на енергопостачання Європи, особливо після того, як країни ЄС скоротили залежність від російського газу після вторгнення Росії в Україну», – пише видання.
Проте для цього США мають зняти санкції проти Росії, а Німеччина — дозволити транспортування газу покупцям у Європі.
При цьому Варніг заявив Financial Times, що «не бере участі в переговорах з американськими політиками чи бізнесменами» і що, будучи особою, яка перебуває під санкціями США, він «дотримується всіх відповідних правил».
Раніше німецькі промисловці закликали повернути російський газ до Німеччини.
Таким чином, входження американців у бізнес із постачання російського газу до Європи має не лише комерційні, а й політичні цілі, оскільки цим досягається значний політичний вплив.
Чого добивається Москва і яка ситуація в Європі
Цілі Москви щодо повернення на європейський газовий ринок, втрачений через затіяну в Україні бійню та санкції, непогано викладені в публікації Bloomberg під характерним заголовком Putin Wants to Sell More Russian Gas to Europe. Can He?» або « Путін хоче продавати більше російського газу до Європи. Чи зможе він? » .
Як зазначається, у Москві, схоже, впевнені, що постачання природного газу до Європи може бути збільшено, якщо буде досягнуто домовленості про припинення конфлікту в Україні за посередництва США, що викликає питання про те, чи готова Європа змінити курс і відновити ці відносини.
“Якщо, скажімо, США та Росія домовляться про співпрацю в енергетичній сфері, то газопровід для Європи може бути забезпечений”, – сказав Путін на брифінгу в Москві 13 березня. – І це буде вигідно Європі, оскільки вона отримає дешевий російський газ.
Ця заява прозвучала на тлі того, що Євросоюз розробляє плани, хоч і із затримкою, щодо припинення залежності від російських енергоносіїв до 2027 року.
Жоден із варіантів нарощування трубопровідних потоків не є простим у реалізації. Найпростішим, мабуть, було б відновлення торішніх обсягів транзиту газу через Україну, який припинився наприкінці грудня.
Чому Європа розглядає можливість повернення до російського газу?
Саме «дешевизна», про яку згадує Путін, може переконати деякі країни Європи забути про свої геополітичні побоювання. ЄС досяг значних успіхів у стримуванні свого апетиту до російського газу після більш ніж п’яти десятиліть надмірної залежності від нього, але ціновий тиск, що триває, може перевірити рішучість блоку.
Європейці все ще платять за газ понад три роки після тяжкої енергетичної кризи. А в найбільшій економіці ЄС, Німеччині деякі промислові підприємства сподіваються на повернення російських поставок, оскільки високі ціни на енергоносії позначаються на їхній здатності конкурувати з виробниками за кордоном.
Країни Східної Європи, які раніше покладалися на радянські газові потоки, особливо Словаччина, наполягають на поверненні обсягів російських поставок.
Крім того, цього року після холодної зими та зниження вироблення енергії вітру на континенті швидше вичерпалися запаси газу у сховищах. Європа має складний і дорогий сезон поповнення запасів до початку наступної зими, і будь-яке значне збільшення постачання газу на напруженому ринку принесе таке необхідне полегшення.
Чому Путін оптимістично налаштований на те, що Європа купуватиме більше за російський газ?
Ключовим моментом тут є потенціал для потепління відносин між США та Росією. Російські та європейські офіційні особи кажуть, що США вивчають можливості співпраці з російським державним газовим гігантом “Газпром” у рамках глобальних проектів. “Газпром” зацікавлений у тому, щоб США допомогли відновити будівництво газопроводу “Північний потік” між Росією та Німеччиною.
Його оператор у Швейцарії – дочірня компанія “Газпрому” – знаходиться в середині процедури банкрутства. Американський інвестор Стівен Лінч, який має досвід ведення бізнесу в Росії, був зацікавлений у придбанні оператора у разі визнання його банкрутом. Таким чином, США фактично отримають частку у проекті.
Послаблення санкцій може призвести до збільшення експорту російського зрідженого природного газу, який Європа імпортувала в рекордних обсягах минулого року. Росія має вільні потужності, оскільки її новітній проект «Арктик СПГ 2» зміг розпочати обмежені поставки лише у 2024 році, після чого був зупинений через санкції, введені США та їхніми союзниками.
Вони обмежили доступ до танкерів льодового класу, необхідних для навігації холодними північними водами, а іноземні споживачі відмовилися від закупівель.
Дональд Трамп раніше заявляв, що деякі санкції щодо Росії можуть бути скасовані в рамках мирної угоди в Україні, але картину ускладнюють його власні амбіції щодо продажу більшої кількості американського ЗПГ до Європи.
Скільки російського газу зараз купує Європа?
До повномасштабного конфлікту в Україні Росія була найбільшим постачальником газу в Європі, забезпечуючи близько 40% попиту в регіоні та поставляючи паливо кількома трубопроводами більш ніж у 20 країн.
За даними Міжнародного енергетичного агентства, 2024 року ця частка знизилася приблизно до 14%. Більшість європейських покупців звернулися до альтернативних джерел або знайшли способи використати менше газу.
Деякі країни, такі як Великобританія, країни Балтії та Німеччина, вирішили припинити імпорт усього російського газу ще у 2022 році, хоча Німеччина, як і раніше, отримує деякі обсяги від своїх сусідів, які купують ЗПГ зі сходу, включаючи Бельгію та Францію.
Імпорт російського ЗПГ до Європи означає, що Росія, як і раніше, є одним з основних джерел газу на континенті. Але з погляду трубопровідних потоків Росія зараз постачає лише малу частину того, що було раніше, оскільки в робочому стані залишається лише один маршрут — одна гілка трубопроводу «Турецький потік», яким газ надходить до Угорщини, Сербії та Словаччини через Туреччину і дном Чорного моря.
Які ж перешкоди для повернення російського трубопровідного газу до Європи?
По-перше, ЄС працює над планом поступової відмови від імпорту російських енергоносіїв, що залишився, до 2027 року. Хоча публікацію документа було відкладено, Європейська комісія заявила, що стратегія перебуває на стадії підготовки.
Крім того, останніми роками багато зв’язків Європи з російськими постачальниками газу були розірвані або погіршені. Деякі з найбільших та найстаріших клієнтів «Газпрому», зокрема німецька Uniper та австрійська OMV, розірвали довгострокові контракти на купівлю газу після рішень арбітражу. Інші, такі як італійська Eni та французька Engie, подали позови проти російської компанії, вимагаючи компенсації за припинення постачання.
Швидше за все вони не захочуть відновлювати закупівлі до врегулювання всіх претензій.
Існують і інфраструктурні проблеми. Обидві лінії підводного газопроводу Nord Stream були пошкоджені внаслідок диверсії у 2022 році, причому винні досі невідомі. Вибух вивів з ладу і одну з ниток газопроводу “Північний потік 2”. Хоча друга нитка залишилася непошкодженою, система так і не була сертифікована для Німеччини.
Путін неодноразово заявляв, що неушкоджена нитка газопроводу «Північний потік – 2» готова постачати російський газ до Європи. Навіть у тому малоймовірному випадку, якщо німецький уряд відмовиться від своїх заперечень, газопровід спочатку вимагатиме технічного обслуговування, оскільки останні технічні випробування проводилися понад три роки тому. Незрозуміло, скільки часу займуть такі роботи.
Потоки іншим трубопроводом — Ямал-Європа, що проходить через територію Польщі, — можуть бути відновлені після зупинки у 2022 році, але польський уряд повинен схвалити таке відновлення, а він рішуче виступає проти отримання газу з Росії.
Крім того, існує можливість поновлення транзиту російського газу через Україну після того, як наприкінці минулого року закінчився термін дії п’ятирічної угоди. Хоча цей варіант може виявитися виграшним для обох сторін — збільшити доходи «Газпрому» та повернути Україні доходи від транзиту — переговори між російським газовим гігантом та його українським партнером «Нафтогазом» історично були болючими та довгими.
Крім того, залишається незрозумілим, наскільки сильно постраждала газова мережа в цьому районі після того, як Росія та Україна нещодавно активізували свої воєнні дії, зокрема в Курській області, де знаходиться ключовий транскордонний газовий пункт.
Американсько-європейсько-московський «газово-любовний трикутник»
Вказані вище московські газові інтереси стуляються з інтересами Штатів та Європи, скільки б у Європі не проголошували гасла про російську загрозу, яка реально існує та наростає. Таким чином, давно, ще з часів Брежнєва, відомі московсько-європейські газові відносини, втручається третя сторона в особі Америки, перетворюючи ці відносини на «трикутник».
Цьому «трикутнику» присвячена докладна публікація Bloomberg « Russian and European Officials See US Interest in Gazprom Ties » або « Російські та європейські чиновники бачать інтерес США до зв’язків із «Газпромом ».
З посиланням на джерела зазначається, що Штати обговорюють з Москвою можливість майбутньої співпраці з «Газпромом» у міжнародних проектах, хоча ці переговори поки що перебувають на початковій стадії.
За словами джерел, енергетичні ініціативи США та Газпрому можуть охоплювати як Європу, так і Азію. Вони також можуть відповідати стратегії Вашингтона щодо зниження впливу Росії на Китай та Іран. Крім того, така угода може вписуватись у прагнення Трампа залучити бізнес-можливості, які можуть виникнути внаслідок мирного врегулювання війни в Україні, яке він називає одним із своїх пріоритетів.
Два джерела повідомили, що “Газпром” також сподівається на допомогу США у відновленні роботи газопроводу “Північний потік”.
За словами іншого джерела, «Газпром» міг би запропонувати США участь у проектах на арктичному шельфі, а також у виробництві скрапленого газу на Сахаліні, якщо знімуть санкції, які обмежують іноземні інвестиції.
Зазначається, що Вашингтон таємно шукає шляхи співпраці з тим самим «Газпромом», який роками був символом «злого енергетичного впливу Кремля».
Путін із усмішкою натякнув, що США могли б допомогти повернути російський газ до Європи. А Трамп, який раніше розносив вщент залежність Європи від Москви, тепер подумує про співпрацю, бо санкції — це чудово, але гроші — ще кращі.
Коли Вашингтон і Москва обережно танцюють навколо енергетичного компромісу, США намагаються послабити зв’язки Росії з Китаєм та Іраном.
Європейські чиновники не поспішають радіти: ще нещодавно їм обіцяли, що Америка врятує їх від залежності від російського газу, а тепер, схоже, готується новий поворот у цьому абсурдному театрі.
Поки що важко сказати, що буде далі – енергетична відлига чи черговий політичний цирк.
За даними Bloomberg, попередні контакти між представниками США та Росії вже мали місце, але поки що неясно, хто саме веде ці переговори і чи залучена до них адміністрація Дональда Трампа безпосередньо. Білий дім відмовився коментувати ситуацію.
За словами джерел, знайомих із перебігом обговорень, діалог перебуває на початковому етапі, і його учасники не хочуть розкривати деталі.
Але після слів Путіна про можливість співробітництва у сфері енергетики зі США, що сприятиме відновленню вигідних постачань газу до Європи дешевого російського газу, ф’ючерси на газ у Європі впали на 4,5%.
Трамп раніше різко критикував залежність Європи від російського газу та виступав за масштабне розширення експорту американського ЗПГ (зрідженого природного газу). Однак останні заяви вказують на зміну підходу. Так, після розмови з Путіним минулого місяця Трамп написав у Truth Social, що обговорював із російським лідером, зокрема питання енергетики.
Можлива співпраця США з «Газпромом» означатиме серйозний розворот у політиці Трампа. Він уже погрожував запровадженням нових санкцій проти Росії, якщо вона не піде на мирні переговори з Україною. У своєму недавньому посту в Truth Social він заявив, що «серйозно розглядає можливість масштабних банківських санкцій, тарифів та інших обмежень щодо Росії, доки не буде досягнуто остаточної мирної угоди». Тим самим Трамп домігся того, що Москва явно не відкинула ініціативу про 30-денне перемир’я.
Bloomberg зазначає, що можлива співпраця з «Газпромом» може вписуватися у ширшу стратегію США щодо ослаблення зв’язків Росії із Китаєм та Іраном. Держсекретар США Марко Рубіо раніше наголошував, що Вашингтон прагне «розмити» партнерство між Москвою та Пекіном, оскільки їхнє зближення становить загрозу для американських інтересів.
Однак європейські чиновники сумніваються, що США вдасться «вбити клин» між Росією та Китаєм, оскільки їхня економічна співпраця значно зміцнилася після початку конфлікту в Україні. Крім того, низка пропозицій «Газпрому» щодо енергетичних проектів поки що залишається на стадії обговорення.
Окремо повідомляється, що російські офіційні особи погодилися допомогти адміністрації Трампа у переговорах з Іраном, зокрема щодо ядерної програми. Водночас Китай заявив, що незабаром проведе переговори з Іраном та Росією щодо атомної діяльності Тегерана в Пекіні.
За словами джерел Bloomberg, “Газпром” сподівається заручитися підтримкою США у відновленні роботи газопроводів “Північний потік”, пошкоджених внаслідок диверсії у 2022 році.
Деякі американські бізнесмени, як повідомлялося у ЗМІ, зацікавлені у придбанні швейцарської компанії, яка управляє «Північним потоком – 2». Це могло б дати США певний вплив на проект.
Путін неодноразово заявляв, що Росія готова відновити постачання газу до Європи через вцілілу гілку Північного потоку – 2, але остаточне рішення залишається за Німеччиною. Берлін, який підтримує Україну, опинився серед найбільш постраждалих країн через зупинку газопроводу: ціни на газ у Німеччині різко зросли, що призвело до закриття низки промислових підприємств.
Євросоюз довгий час намагався відмовитися від російського газу, але, незважаючи на санкції, Європа продовжує закуповувати рекордні обсяги російського ЗПГ, переважно із заводу «Ямал ЗПГ», який очолює компанія «Новатек». Це показує, як складно континенту повністю розірвати енергетичні зв’язки з Москвою.
Крім того, Європа обговорює зі США можливість збільшення імпорту американського ЗПГ. Проте низка країн ЄС сумнівається у доцільності цього кроку з огляду на непередбачуваність політики Трампа щодо України та Європи. Можлива угода США з «Газпромом» може ще більше посилити ці побоювання.
На думку джерел, знайомих із переговорами, «Газпром» може запропонувати США участь у видобутку енергоресурсів в Арктиці та на шельфі Сахаліну. Однак для цього знадобиться ослаблення чи зняття санкцій, які забороняють іноземні інвестиції у російський енергетичний сектор.
Адміністрація Трампа досі надавала суперечливі сигнали щодо санкцій. З одного боку, Вашингтон заявляє, що вони залишаться чинними до укладення мирної угоди між Росією та Україною. З іншого боку, США блокували спроби країн Великої сімки посилити енергетичні санкції проти Москви.
На думку європейських чиновників, якщо переговори про світ просунуться, США можуть надати винятки, що дозволяють певні інвестиції та угоди у російському енергетичному секторі.
Хоча переговори між США та Росією щодо співпраці з «Газпромом» знаходяться на ранній стадії, їхні потенційні наслідки можуть виявитися значними. Можливе поновлення постачання газу до Європи, геополітичні зміни у відносинах Росії, Китаю та Ірану, а також перегляд санкційної політики США – все це робить ситуацію навколо енергетичного партнерства однією з ключових тем світової політики.
Вашингтон намагається балансувати між бажанням укласти мирну угоду з Україною та тиском на Росію, використовуючи санкції та потенційні економічні вигоди як важелі впливу. Однак залишається відкритим питання, чи Москва піде на компроміс і чи вдасться США скористатися енергетичною дипломатією для досягнення своїх стратегічних цілей.
Від себе додамо, що все це становить серйозну небезпеку для України. Мало того, що перспектива зняття санкцій, також загальна зміна політики Заходу щодо Москви веде до зняття з неї політичної, економічної, юридичної відповідальності за агресію, масові військові злочини і злочини проти людяності.
Але плани щодо глобальної змови Трампа з Москвою, в тому числі в енергетичній сфері, веде до того, що Трамп прагнутиме якнайшвидше покінчити з війною в Україні, а це можливо, насамперед, за рахунок інтересів України, змусивши її шляхом тиску та шантажу підписати мирну угоду на будь-яких умовах, аби розчистити шлях для реалізації зазначених шкурних інтересів.
