РусУкр

Українська земля: експропріація паїв і шевченківські «Гайдамаки» в перспективі

 
Друк Відправити на пошту

 

 

Отже, картина остаточно прояснилася: одним з найважливіших елементів так званої земельної реформи стане не тільки так званий ринок землі, тобто купівля-продаж землі сільськогосподарського призначення, але також експропріація, тобто вилучення земельних наділів у масового власника паїв колишньої колгоспної і радгоспної землі.

Українська земля: експропріація паїв і шевченківські «Гайдамаки» в перспективі

У наявності типова капіталістична експропріація дрібного власника на користь великих землекористувачів, вітчизняного і зарубіжного аграрного капіталу, якій придумали красиву назву «консолідація земель».

Нагадаємо, Президент Володимир Зеленський під час Всеукраїнського форуму «Україна 30. Земля» підписав Закон «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-IX (законопроект № 2194), який Верховна Рада ухвалила 28 квітня.

Згідно з документом, землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) передаються в комунальну власність сільських, селищних, міських рад. Встановлено чіткий механізм фіксування у Державному земельному кадастрі меж громад, зокрема об’єднаних. Органи місцевого самоврядування отримують повноваження щодо зміни цільового призначення земельних ділянок приватної власності та затвердження детальних планів території за межами населених пунктів.

Крім того, повноваження зі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель надано обласним державним адміністраціям та виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Короткий вступ в пограбування

Розмови про надання мільйонам власників земельних наділів, які дісталися від розграбованих колгоспів, права вільно цими наділами розпоряджатися, розраховані хіба тільки на наївних або розумово неповноцінних. Такою ж брехливою пропагандою є запевнення в тому, що прийнятий у другому читанні 28 квітня 2021 року законопроект №2194 «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції земельних відносин» спрямований на децентралізацію землі і з передачею угідь у власність територіальних громад, на спрощення оформлення ділянок і усунення «земельної бюрократії». Точніше, цілком можливо, що ці зміни таки будуть мати зазначені наслідки, але позитивними ці наслідки будуть не для мільйонів власників земельних паїв, а для великих вітчизняних землекористувачів, іноземного капіталу, спекулянтів і пройдисвітів всіх мастей, які незабаром, як мухи, злетяться на один з найбільших в історії переділів сільськогосподарської землі. Адже 42 млн гектарів ріллі, переважно родючої, та ще в центрі Європи – це космічний масштаб одночасно ідіотичного і злочинного дерибану і передерибану.

Про соціальні наслідки протягненого «закону» для села і України в цілому скажемо трохи пізніше, а поки відзначимо, що наслідки ці будуть важкими і непередбачуваними.

З результатами поіменного голосування за цей закон, що відкриває найширші можливості для обезземелення нинішніх власників паїв, можна ознайомитися на сайті Верховної Ради.

Всього за прийняття нормативу в цілому було віддано 283 голоси. Левову частку з них в кількості 237 голосів віддали «слуги народу», тобто для протягування антинародного «закону» вистачило б голосів фракції Зеленського.

Але їй в цьому питанні підсобили так звані «опозиціонери». Певна кількість голосів, не дивлячись на нібито «опозиційність», дали Євросолідарність Порошенко і навіть ОПЗЖ, хоча справедливості заради слід сказати, що на підтримку нормативу були віддані далеко не всі голоси цих фракцій. Підкинули голосів «Голос», «Довіра» та «За майбутнє».

Послідовно, принципово і категорично проти так званого ринку землі в парламенті виступила тільки одна політична сила. Це «Батьківщина» Юлії Тимошенко. Ця фракція не тільки одноголосно не голосувала за норматив, але і демонстративно була відсутня в залі під час голосування всім складом фракції.

Звертає увагу той скандальний факт, що закон був в той же день 28 квітня 2021 року підписаний Зеленським прямо з «колін», хоча в нього вносилися поправки в залі прямо з голосу.

Національні особливості земельного свавілля

Зміст законопроекту №2194 докладно розглядався в матеріалі «Ринок землі в Україні: чорнозем на вивезення?», тому зупинимося лише на деяких нових і особливо характерних питаннях.

Повторимо, що формально норматив спрямований на децентралізацію землі і з передачею угідь у власність територіальних громад, на спрощення оформлення ділянок і усунення «земельної бюрократії».

Суть децентралізації полягає в тому, що землі за межами населених пунктів переходять у власність об’єднаних територіальних громад. «Ціна питання» – приблизно 2 млн гектарів землі, які отримують в своє розпорядження місцева влада, тепер вони будуть мати пріоритетне право контролю за використанням та охороною земель. Територіальні громади та місцева влада будуть відповідати за зміну цільового призначення землі, тобто будуть змінювати цільове призначення, наприклад, з сільськогосподарських угідь на землю під забудову, в тому числі з можливістю переходу цих земель юридичним особам та іноземцям.

Як сказав би капітан Жеглов, та це ж Клондайк, Ельдорадо! У корупційному сенсі…

Хоча формально це є позитивним моментом, оскільки зараз місцева влада фактично взагалі відсторонена від розпорядження землею. Зате процвітають схеми з роздачі землі, зокрема, через Держгеокадастр на підставних осіб нібито для ведення особистого присадибного господарства, а оскільки така форма землекористування не підпадає під мораторій на продаж землі сільгосппризначення, то земля фактично йшла «наліво», часто зі зміною цільового призначення.

Питання, чи стане розпорядження землі ефективним і чи будуть зжиті злочинні схеми, якщо право розпорядження зазначеними 2 млн гектарами перейде місцевим органам? Адже очевидно, що ніякі «територіальні громади» землею розпоряджатися насправді не будуть.

Це право отримає місцеве чиновництво, зголодніле, поки без їх «участі» спливали гектари місцевих земель, а тепер вони зможуть «приймати участь» у процесі розпорядження землею – під час землевідведення, в зміні цільового призначення, а тепер ще й в «консолідації» земельних ділянок в великі банки в інтересах власників великих грошей. Для тих, хто має уявлення про вітчизняні мафіозно-кумівські уклади на місцях, далі нічого пояснювати не треба.

У медіа вже давно висловлюється цілком обґрунтована думка, що включення в протягнутий закон норм про «2 мільйони гектарів для місцевих кланів» стало таким собі хабарем, який Зе-влада дала місцевому «елітняку», щоб протягнути земельну реформу в інтересах великого вітчизняного та іноземного капіталу.

Але 2 млн га – це не єдина і далеко не найголовніша і «жирна» норма.

Раніше доводилося писати про те, що законопроект №2194 відкриває найширші можливості для дерибану-передерибану землі, а також просто для хижацького знищення природного багатства. В кінцевому варіанті ці лазівки залишилися.

Тут і реальна можливість безкарно знімати і вивозити верхній родючий шар землі, як це, до речі, робили гітлерівські окупанти під час війни. Незважаючи на формальну нібито заборону на придбання іноземцями землі сільгосппризначення до вирішення цього питання на референдумі (який невідомо коли і як буде проводитися), іноземні юридичні особи можуть створювати в Україні юрособи за участю українських юросіб, які отримають право купувати землю з 2024 року.

Всі ці скандальні норми залишилися і були прийняті, незважаючи на відчайдушні спроби противників такої «реформи» загальмувати прийняття нормативу шляхом внесення тисяч поправок. До того ж, саме через механізм поправок в текст були внесені додаткові можливості для свавілля.

Зокрема, це простягнута з голосу в залі під час розгляду в другому читанні норма про те, що право на оренду земельної ділянки можна буде продавати і передавати в заставу без узгодження з власником…

Так і хочеться запитати: це вже кріпосне право або тільки підготовка до його введення?!

Суть тут полягає в тому, що право оренди землі (емфітезіс) може відчужуватися, передаватися в заставу без узгодження з власником земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження і застава права оренди здійснюється за письмовим договором між користувачем і особою, на користь якої йде відчуження або застава. Такий договір вже є підставою для державної реєстрації переходу права користування.

Очевидно, що в такій знущальній нормі зацікавлені як нинішні агробарони, які орендують у власників паїв землю, так і майбутні господарі землі. Власне кажучи, при такій формі закріпачення навіть формальне право власності особливо не потрібно, як не потрібно витрачатися на покупку землі, і досить закріпачити ділянку за конкретним орендарем, навіть не питаючи думки формального власника. А якщо цей власник захоче продати свій наділ, то першочергове право покупки має все той же орендар, який купить за тією ціною, по якій йому захочеться, аж «до задарма», особливо якщо цей пай оточений контрольованими цим орендарем землями, тобто ніхто інший цей пай в принципі купувати вже не буде.

Іншими словами, нинішні орендарі можуть вільно розпоряджатися угіддями – передавати їх у користування іншим особам, оформляти в заставу. А формальний власник при цьому взагалі залишається “не при справах”.

При цьому, нагадаємо, як головний аргумент на користь проведення земельної реформи цинічно називався «надання власникам реального права розпоряджатися своєю землею»!

Прийнятий норматив відкриває цілий ряд таких можливостей, за які в старі часи «світили» великі терміни ув’язнення аж до «вищої міри соціального захисту». Наприклад, з’являється можливість безкарно змінити цільове призначення земель лісового фонду, заповідних зон, поблизу водойм, які досі хоча б формально вважалися недоторканними, хоча нишком їх дерибан йде давно, і зазначені норми дозволять легалізувати незаконне захоплення цих земель, а також надати йому нового потужного імпульсу.

Пріоритетне право на викуп землі, включаючи землю сільгосппризначення, отримують ті, хто має ліцензію на видобуток корисних копалин. Формально це може виглядати приблизно так: корупційним шляхом оформляється ліцензія на видобуток, умовно кажучи, піску, і на цій підставі можна отримати в користування та/або власність тисячі гектарів родючої землі, в тому числі в обхід горезвісної обмежувальної норми в 100 гектарів «в одні руки», причому в цьому випадку взагалі відсутні застереження про наявність українського громадянства володарів ліцензій.

Ще раз про одіозну норму про «вивезення чорнозему», яка так і залишилася в прийнятому проекті. Зняття верхнього родючого шару можна узаконити проектом землеустрою, який розробляє сам землекористувач або найнята ним будь-яка «приватна лавочка», і цей проект ні з ким узгоджувати не треба. Під виглядом боротьби з бюрократією та корупцією отримуємо безкарність в хижацьке використання земельними угіддями.

Противники «реформи» обіцяють оскаржити його в Конституційному суді. Підстав для скасування всього закону або його окремих положень як неконституційних і суперечать чинному законодавству існує безліч. Але важко покладати серйозні надії на КС, самі судді загрузли в корупції і мають вкрай сумнівну репутацію, а до того ж Головатий і Тупицький влаштували клоунаду, забороняючи виплачувати один одному платню, до речі, дуже і дуже чималу платню.

Думки: від пролетаризації села до «Гайдамаків» Шевченка

Далі наведемо добірку думок ряду експертів про економічні та соціальні наслідки прийняття і введення в дію законопроекту №2194.

Економічний експерт Олександр Гончаров зазначає:

«В. Зеленський підписав закон, відповідно до якого знімається мораторій на продаж сільськогосподарських земель, що діяв протягом останніх 19 років. Сумарна вартість цього земельного активу оцінюється експертним співтовариством всього лише в 81 млрд доларів США, тому що сьогодні через масштабну кризу всі українські активи оцінюються за найнижчими цінами і переважна більшість населення сидить «на мілині».

Також 28 квітня цього 2021 року у другому читанні та в цілому Рада прийняла Закон №2194 про проведення земельної децентралізації, тобто передачу земель «на місця» громадам, зокрема:

– передача земель в комунальну власність сільських, селищних, міських рад;

– скасування зайвих дозволів та дублювання процедур перевірки документації із землеустрою;

– запровадження незалежного контролю документації із землеустрою через громадську експертизу/рецензування і т.д.

Як же швидко «Слуги народу» все профукали, і виставили на продаж «фамільне срібло», що залишилося, за найдешевшим цінником».

Звернемо увагу на зазначену Гончаровим грошову оцінку вартості української землі в розмірі 81 млрд доларів. І це за 42 млн гектарів родючої ріллі в центрі Європи!!!

Відгадка секрету такої оцінки бачиться простою. Приблизно в таку суму оцінюються борги України. А ви думали, навіщо зовнішнє управління і вітчизняна компрадорщина заганяє країну в борги – в усі ці «транші МВФ», «піраміди ОВДП», «ВВП-варіанти» та інші «євробонди»…

Тут виникає питання про продаж активів держави під час кризи, коли ці активи знецінюються, особливо, якщо мова йде про землю, що можна розцінювати як найстрашніший злочин.

Історик і політолог Костянтин Бондаренко проводить такі історико-соціальні паралелі, попереджаючи про важкі і непередбачувані наслідки обезземелення і пролетаризації нинішніх власників земельних паїв:

«284 голоси за Зміни до земельного законодавства запускають дуже СКЛАДНІ процеси в селі і в Україні в цілому. Дуже скоро з’явиться доволі чисельна категорія громадян – обезземелені селяни, сільський пролетаріат. І якщо після реформи 1861 року в Росії ця категорія стала головною рушійною силою індустріалізації та освоєння Сибіру и Далекого Сходу, то в Україні обезземелення на фоні деіндустріалізації призведе до стрімкої депопуляції населення та поглиблення демографічної кризи. Приклад тієї ж Австро-Угорщини, в якій НЕ було вільних земель для експансії та потужного промислового буму, показує: в подібних умовах починається масова міграція населення – наприкінці ХІХ століття саме так почалася міграція до Канади.

Зміни до земельного законодавства в Україні були прийняті насамперед в інтересах транснаціональних корпорацій, без врахування інтересів простих селян чи дрібних фермерських господарств. Те, що єдиною фракцією, яка одноголосно проголосувала проти даних змін, була фракція «Батьківщина», робить цю політичну силу головним опонентом влади у селі (а також в невеликих містечках України, які значною мірою залежні від землі і аграрного сектору). Тобто, це автоматично перетворює «Батьківщину» на головного опонента влади.

Очевидно, Юлія Тимошенко зараз буде вимагати проведення референдуму з земельного питання. Але чи піде на це влада? З одного боку, Володимир Зеленський обіцяв усі гострі питання виносити на Всеукраїнський референдум. Але чесний референдум може мати непередбачувані для влади наслідки. Не піти на референдум – дати додаткові козирі своїм політичним опонентам. Тобто, виникає доволі складна ситуація, яка, вочевидь, у повному обсязі може проявитися вже у наступних політичних сезонах».

Нарешті, економічний аналітик Олексій Кущ коротко аналізує з різних сторін наслідки протягненого нормативу і можливі механізми експропріації земель у дрібних власників, а також робить прогноз соціальних наслідків експропріації землі, проводячи трагічні паралелі з української історії:

«Про приховані законодавчі технології і брехні влади.

Днями парламент затвердив законопроект про консолідацію земель.

Вам часто брешуть: земельну реформу «запустять» тільки для фізичних осіб; ніхто не змусить продавати землю; більшість українців не хочуть продавати.

А тепер тільки правда і нічого крім правди.

Так, українці не хочуть продавати землю (приблизно 60%).

А хто їх питатиме?

Відповідно до урядового законопроекту: власник земельної ділянки з метою консолідації має право вимагати через суд обмін суміжної земельної ділянки на «рівноцінну».

Тобто, головне – вклинитися в масив паїв.

А потім можна через суд забрати у вас всі ваші ділянки землі з обміном на «рівноцінні».

Приблизно як землю під трущобами в Мумбаї забирають під забудову з обміном для їх мешканців десь на «смітнику».

Уже зараз великі користувачі землі в Україні наглядають собі «обмінний фонд» серед непридатних земель.

Далі більше – проект землеустрою щодо консолідації за участю вашої ділянки землі можна буде розробити взагалі без вашої згоди. Причому з уже новими кордонами ділянок.

Суд все це повинен лише «затвердити».

Саме тому судова реформа затівається разом із земельною: суддя, місцевий «шериф» і лендлорд будуть кращими друзями.

Ласкаво просимо в Середньовіччя: Робі Гуди, ау…

І якщо правда, то вся.

Законопроект повністю видаляє розділ про обов’язки землекористувача.

А там: цільове призначення, охорона навколишнього середовища, сплата податків, права власників суміжних ділянок, збереження родючості ґрунтів, санітарні та екологічні вимоги до продукції, правил добросусідства, збереження геодезичних знаків.

А тепер питання в студію.

Навіщо ці норми про консолідацію, якщо найближчим часом, можна буде купити всього кілька сотень гектарів і лише фізичним особам?

Консолідація має сенс лише при формуванні великих масивів землі.

Відповідь очевидна: нас чекає дострокове відкриття «великого ринку» з метою «боротьби» з кризою. «Дороги» вже не допомагають.

Або активація схем скупки землі на підставних «фізиків».

І вже зараз готуйтеся до консолідації – вас ніхто не буде питати.

Ну, або читайте поему Т.Г. Шевченко «Гайдамаки»… Ми семимильними кроками рухаємося в 18 століття…»

На рахунок шевченківських «Гайдамаків» – дуже влучно сказано. Дійсно, радимо перечитати на дозвіллі, щоб розуміти, до чого все це може привести…







Останні новини в соцмережах









Экономические новости youtube



Тарифы




Всі фото »

bigmir)net TOP 100