Українська бізнес-еліта прагне об'єднати зусилля з владою в подоланні соціально-економічної кризи в країні. Напередодні в межах ХIV з'їзду Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП) його учасники надали своє бачення вирішення першочергових завдань у цьому напрямі.
На тлі безпрецедентного зростання загроз національній безпеці внаслідок агресії найбільшого зовнішньоторговельного партнера України кризові тенденції охопили майже всі сектори економіки. Однак у світі є багато країн, які свого часу зіткнулися з такими викликами. Одні з них сповзають до краху державності та економіки, остаточно перетворюючись на регіональні «сірі зони». Інші в складних умовах вибудовують власні стратегії довгострокового розвитку на основі проривних інноваційних кластерів та успішно інтегруються в глобальні ланцюжки виробництва продукції з високою доданою вартістю. У цьому контексті для того, щоб Україна в результаті не опинилася серед країн-невдах, треба діяти прямо зараз і розраховувати тільки на власні сили. Такий меседж намагалися донести представники бізнесу в межах ХIV з’їзду Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП), який напередодні відбувся в Києві.
Одним із рішень, ухвалених під час заходу, було призначення народного депутата Олеся Довгого як представника бізнесу у Верховній Раді. «Основне завдання, що стоїть перед ним, – налагодити комунікацію з депутатами, які зараз часто ігнорують проблеми бізнесу», – сказав екс-віце-прем’єр-міністр Володимир Семиноженко. «Парламентарі мають бігати за бізнесом і питати, що треба, щоб держава розвивалася. А вони займаються якимись своїми справами – округами, своїми особистими проблемами, за рідкісним винятком. По-моєму, це просто екстра-подія, прикладів якої я не пригадаю. Бізнес матиме офіс, точку доступу, телефони, за якими можна звернутися. У них з’явиться певна сила, яка зможе хоч трохи розворушити різні фракції та комітети», – резюмував він.
Головною подією заходу стала презентація оновленої Антикризової програми спільних дій влади та бізнесу щодо подолання соціально-економічної кризи в країні (далі – Програма). Документ є інтегрованою збіркою пропозицій та ініціатив близько ста галузевих об’єднань Антикризової ради громадських організацій. Він містить діагностику основних проблем реального сектора економіки та пропонує інструментарій їх розв’язання.
«Ми вимагаємо впровадження в країні системної сучасної промислової політики на основі визначення проривних інноваційно-інвестиційних напрямів», – сказав президент УСПП Анатолій Кінах на відкритті з’їзду. За його словами, пріоритетними напрямами для влади мають стати енергоефективні технології, розвиток повних циклів сільськогосподарського виробництва, транзитний потенціал країни, високотехнологічне машинобудування, IT-сфера. «Необхідно максимально розширити зовнішні ринки та запропонувати світові продукцію з високою доданою вартістю. Більшість підприємств потрібно модернізувати, оновлювати технології», – підсумував він.
Так, першочерговим кроком для поліпшення економічної ситуації в країні, згідно з Програмою, має бути повернення довіри до української банківської системи та поліпшення державної грошово-кредитної політики.
«Керівництво Нацбанку неодноразово проголошувало завершення санації (очищення) банківського сектора. Однак курс на оздоровлення банківського сектора викликає суперечливу реакцію учасників ринку: з одного боку, ринок дійсно залишають нежиттєздатні банки (закрито 80 банків у 2014-2016 рр.), з іншого боку, ті банки, що залишилися, перебувають у проблемному стані. Учасники ринку очікують нових крахів банків, навіть якщо для цього немає підстав», – ідеться в документі.
Для вирішення проблемних питань у цій сфері, серед іншого, пропонується вивчити та реалізувати успішно апробований у країнах ЄС досвід антикризових програм довгострокового рефінансування банків НБУ з метою стимулювання кредитування реального сектора економіки, продовжити поступове зниження ставки НБУ з прив’язкою до очікуваного рівня інфляції. Крім цього, розглянути можливість створення за прикладом країн ЄС державних компаній з приймання в управління проблемних активів від банків, що потрапили в скрутне становище. Внести зміни до нормативної бази щодо оподаткування доходів банків від операцій з передання або списання активів, що сприятиме розвантаженню банків для активізації кредитування реального сектора. Крім того, розробити програму кредитної підтримки малого та середнього бізнесу. А також розробити програму невідкладних заходів з нарощування експортного потенціалу України та підтримки імпортозаміщення. З метою попередження надалі випадків рятування банків за кошт державного бюджету створити механізм трансформації боргових зобов’язань банків у капітал або списання боргів за рішенням регулятора, включно з емісією конвертованих облігацій; створити спеціальний стабілізаційний фонд, використовуючи внески банків, що призначений для врегулювання банків на випадок їхньої неплатоспроможності.
Для поліпшення фіскальної системи пропонується провести порівняльний аналіз впливу змін податкового, митного, пенсійного та регуляторного законодавства (за останні 3-4 роки) на економіку та формування державних фінансів, з метою підготовки аргументованих пропозицій, спрямованих на досягнення балансу інтересів між бізнесом та державою. Також необхідно забезпечити проведення дієвої інституційної реформи Державної фіскальної служби (ДФС) та посилення громадянського контролю за діяльністю служби, упровадити механізм притягнення до відповідальності посадових осіб контролюючих органів за свої рішення. Забезпечити скорочення обсягів часу на підготовку податкової звітності, розширення можливостей дистанційного звітування та сплати податків. Відмовитися від виключно каральної моделі податкового контролю; ліквідувати податкову міліцію, модернізувати податок на прибуток, реформувати ПДВ, зберегти спрощену систему оподаткування.
У Програмі зазначається, що основним бар’єром для промислового розвитку в Україні є низький інвестиційний потенціал. Так, у 2014-2015 рр. частка інвестиційного попиту становила приблизно 13% у структурі сукупного попиту. Нерівномірний розподіл оподаткування між секторами та галузями економіки, що створило несприятливі податкові умови функціонування наукомістких, високотехнологічних виробництв і посилило фінансові обмеження для технологічного розвитку. Проблема невідшкодування (несвоєчасного відшкодування) ПДВ експортерам, а також недостатнє інвестування підтримки та розвитку кадрового потенціалу, що стало причиною його поступового занепаду – старіння кадрів, «витік мізків» за кордон, втрата престижності інженерних, проектних та технологічних спеціальностей.
Агропромисловий комплекс є одним з найважливіших секторів національної економіки, що становить 11,8% від ВВП України у 2014 р. та 14,8% зайнятого населення (3,1 млн осіб). З січня по серпень 2016 р. Україна експортувала аграрну продукцію на суму $9,1 млрд, що склало 40,1% усього національного експорту за цей період. Однак минулого року загальне падіння АПК склало приблизно 5%. Ухвалений наприкінці минулого року закон, який ліквідував з 1 січня 2016 р. дію спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства через зобов’язання України перед МВФ, став причиною збільшення податкового навантаження на сільгоспвиробників. Це в подальшому може призвести «до зниження конкурентоспроможності аграрного бізнесу, втрати оборотних коштів підприємств та потреби в залученні кредитів для покриття зазнаних втрат, а отже, і збільшення собівартості продукції», – ідеться в документі.
Серед системних перешкод функціонування сільського господарства називають: перманентне продовження мораторію на землі сільгосппризначення; неефективне використання ресурсного потенціалу, спрощення технологій, особливо в рослинництві; низький рівень державної підтримки та дефіцит коштів; низький рівень аграрної логістики (технічні втрати зерна в Україні досягають 15% річного врожаю, тоді як у країнах Європи та США цей показник – 1-2%); низька інтеграція виробництва, переробки та реалізації м’ясної продукції, з огляду на якісні показники, що призводить до заниження закупівельних цін; невідповідність української сільськогосподарської та харчової продукції європейським стандартам.
Особлива увага в Програмі приділяється необхідності розвитку малого та середнього бізнесу, який дає роботу 75% зайнятих на підприємствах України (7,3 млн осіб). Водночас МСБ потерпає від адміністративного тиску та зловживань з боку фіскальних і контролюючих органів та існує в умовах відсутності можливостей доступу до фінансових ресурсів. Протягом 2015 року фактично припинили свою діяльність, однак юридично не мають відповідного статусу 891 тис. юридичних осіб та 731 фізична особа – підприємець. Сума фактично наданих МСБ кредитів за рік скоротилася в реальному обсязі майже вдвічі за номінального зростання на 15%. Частка кредитів у капітал МСП становить 20% проти 60% у розвинених країнах. Здебільшого підприємства реінвестують у розвиток бізнесу власний прибуток та інвестиції засновників підприємств. Суттєвими перепонами для підприємницької діяльності є складність і часті зміни документів податкової звітності, упередженість контролюючих органів та судів під час розгляду відповідних скарг і позовів.
Для забезпечення розвитку МСП в країні, згідно з Програмою, необхідно: реалізувати норми закону «Про розвиток та державну підтримку МСП в Україні» від 22.03.2012 №4618-VI; прискорити розроблення стратегії розвитку МСП, прийняти загальнодержавну програму кредитування МСБ, передбачивши застосування інструменту кредитних гарантій через посередників – фонди кредитних гарантій, створення регіональних гарантійних спільнот, надання відстрочення платежів за гарантованими кредитами тощо; зберегти спрощену систему оподаткування.
У Програмі зазначається, что корупція є найглобальнішою українською проблемою, що нівелює позитивні результати реформ, стримує економічне зростання та приплив іноземних інвестицій. У міжнародному рейтингу за індексом сприйняття корупції Україна 2015 року була на 130-му місці (2013 р. – 144-му). «Тому першоосновою реформ у країні має бути боротьба з корупцією та реформування судової системи. Антикорупційне очищення влади має відбуватися за принципами прозорості, гласності, рівності перед законом, невідворотності покарання та відповідальності держслужбовців за довірену їм справу», – зазначається в документі.
