На європейському напрямку Україна зазнає одну поразку за іншою. Про це свідчать результати нещодавнього саміту Східного партнерства Євросоюзу, на якому ЄС відмовився навіть записувати в підсумкову декларацію слова про перспективи вступу України до ЄС хоч коли-небудь. Також Євросоюз відмовив у виділенні Україні третього траншу макроекономічної фінансової допомоги в розмірі €600 млн.
Нагадаємо, у травні 2015 р. Україна та ЄС підписали меморандум про виділення Україні макрофінансової допомоги на суму в €1,8 млрд. Кошти мали переказати трьома траншами по €600 млн кожен як кредит на 15 років.
До України висунули безліч вимог. Це, зокрема, активізація боротьби з корупцією, створення прозорих умов у керуванні державними фінансами, модернізація державної адміністрації, реформування економіки, вдосконалення середовища для ведення бізнесу та системи соціального захисту.
Перший транш Київ отримав у тому-таки 2015-му, другий – у лютому 2017 р., хоча мав надійти до кінця 2016 р. Планувалося, що решта 600 мільйонів євро надійдуть на початку 2018 р. Однак залишилися невиконаними п’ять найважливіших вимог, і Єврокомісія вирішила відмовитися від подальшого фінансування.
«Комісія не може виплатити останній транш цієї програми. Ми закликаємо Україну зберегти імпульс реформ у багатьох сферах, які успішно просунулися вперед, і завершити заходи, виконані в межах цієї програми», – ідеться в заяві Єврокомісії.
Чи не найголовніша вимога ЄС, що залишилася, – це зняття заборони на експорт з України лісу-кругляка.
Україна ввела мораторій майже відразу після підписання з Євросоюзом меморандуму про виділення макрофінасового кредитування. Метою мораторію є захист інтересів українських деревообробників, які внаслідок масованого експорту необробленої деревини можуть залишитися без сировини та, відповідно, без роботи. Збільшення обсягів експорту деревини загрожує скороченням робочих місць.
У Євросоюзі мораторій розглядають як порушення міжнародних зобов’язань України в межах СОТ та Угоди про асоціацію між Євросоюзом та Україною. До того ж Брюссель захищає інтереси європейських, насамперед німецьких, деревообробників, зацікавлених в отриманні сировини.
Мораторій України на експорт круглого лісу став причиною затримки другого траншу допомоги. Спочатку планували, що його виплатять наприкінці 2016 р., проте кошти надійшли тільки в лютому 2017 р. після того, як до Верховної Ради надійшов проект закону про скасування мораторію. Незважаючи на те, що транш отримали, заборону на експорт деревини так і не скасували.
Інші вимоги стосувалися не конкретних ринків, а більш загальних речей. До цих вимог належать: 1) запуск системи автоматичної перевірки електронних декларацій; 2) закон про кредитний реєстр Нацбанку; 3) допуск до інформації про кінцевих бенефіціарів усіх компаній; 4) створення Вищого антикорупційного суду.
Нагадаємо, щодо запуску системи автоматичної перевірки електронних декларацій буквально нещодавно був скандал.
Систему автоматичної перевірки електронних декларацій має запустити Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) на чолі з Наталією Корчак. А скандал спалахнув саме навколо можливих фальсифікацій у НАЗК перевірок електронних декларацій чиновників.
З такою заявою виступила колишній керівник департаменту фінансового контролю та моніторингу способу життя НАЗК Анна Саламатіна. Вона стверджує, що у відомстві перевірки е-декларування фальсифікують, а діяльність відомства контролює адміністрація Порошенка. Деякі інші співробітники також заявили про фальсифікації в стінах НАЗК.
Зокрема, Соломатіна звинуватила голову НАЗК Наталію Корчак у тому, що та вперто відмовляється впроваджувати автоматизацію перевірки декларацій, щоб максимально затягувати процес. Як наслідок, перевірено мізерну кількість декларацій, хоча загальна їхня кількість становить близько півтора мільйона.
Крім того, за словами Соломатіної, Нацагентством керують з адміністрації Порошенка, де для цього є навіть спеціальний «куратор», яким є перший заступник голови головного департаменту стратегічного планування та оперативного забезпечення адміністрації дехто Олексій Горащенков.
Соломатіна стверджує, що «куратор» давав їй та іншим співробітникам вказівки в електронному вигляді та двічі викликав Соломатіну на Банкову для надання вказівок.
Тож проблема є набагато ширшою, ніж тільки автоматизація перевірки електронних декларацій. Можна сказати, що НАЗК як основний орган контролю та управління ризиками в питанні протидії корупції в найкоротші терміни сам перетворився на розсадник корупції.
Очевидно, що Євросоюз уважно стежить за ситуацією, і такий стан справ Брюссель не влаштовує.
Крім того, досі остаточно не ухвалено закон про створення кредитного реєстру НБУ, а можливість отримання відомостей про бенефіціарів компаній на Єдиному державному порталі відкритих даних різко критикують за неповноту інформації.
Епопея з антикорупційним судом і зовсім стала притчею во язицех.
До Ради надійшло два законопроекти про створення спеціалізованого судового органу, однак обидва ці проекти не влаштували Венеціанську комісію. На думку європейських експертів, антикорупційний суд має бути окремою інституцією, а не частиною розгалуженої судової системи, що складається з декількох палат. Крім того, є неприпустимою політизація процесу призначення суддів, а процедура їхнього відбору потребує додаткового конституційного захисту. Порошенко обіцяв внести свій законопроект, та поки що цього не зробив. Єдності в парламенті теж немає, тому ухвалення будь-якого проекту є питанням украй проблематичним.
Причини побоювання влади та депутатів є очевидними. Керівна верхівка боїться отримати в особі антикорупційного суду судовий аналог Національного антикорупційного бюро України, що вийшло з-під контролю влади та почало працювати щодо вищих чиновників, аж до Порошенка та його оточення, не кажучи вже про різну депутатську «дрібноту».
Перспективи створення антикорупційного суду поки що видаються вельми примарними, не кажучи вже про те, чи виправдовуватиме цей органс вою назву та покладені на нього надії.
Позицію Єврокомісії дипломатично, але досить конкретно висловив її голова Жан-Клод Юнкер: «Україна досягає помітного прогресу, але не тою мірою, якою б ми бажали. Потрібно проводити реформи, необхідні для зміцнення демократичного врядування, твердо та рішуче боротися з корупцією».
Водночас Євросоюз досі був одним із найважливіших кредиторів України, другим після МВФ. З 2014 р. Україна отримала від Європейського союзу €12 млрд, зокрема €3,4 млрд як макрофінансову допомогу.
«Вона є найбільшою макрофінансової допомогою, яку ми коли-небудь надавали. Зусилля, які країни – члени Євросоюзу докладають для допомоги Україні, є безпрецедентними», – заявив голова представництва ЄС в Україні Юг Мінгареллі.
Після закінчення провального для України й особисто Порошенка саміту «Східного партнерства», що відбувся 24 листопада в Брюсселі, Порошенко повідомив про нову домовленість із Європейською комісією. За його словами, досягнуто згоди про надання його країні у 2018-2019 рр. чергової макрофінансової допомоги, обсяги якої не розголошують.
Офіційного підтвердження його заяви від Єврокомісії поки що не було.
І взагалі, створюється враження, що фінансування з боку ЄС і загалом відносини з Європою заморожуються до президентських та парламентських виборів в Україні 2019 року. Цілком можливо, що Європа остаточно втомилася від нинішньої української влади та чекає її зміни.
