РусУкр

Чи загрожує Україні дефолт? – думка експертів

 
Друк Відправити на пошту

 

 

Україна може претендувати на підписання нової програми співпраці з Міжнародним валютним фондом (МВФ) не раніше закінчення виборчого процесу, коли визначиться з новим складом Верховної Ради, коаліцією більшості та сформує уряд. У той же час недоcтатня кількість грошових вливань в економіку країни ускладнює процес обслуговування її зовнішніх боргів, пік виплати за якими припадає на поточний і наступний рік, що викликає серйозне занепокоєння.

Чи загрожує Україні дефолт? - думка експертів

Зважаючи на ситуацію, все частіше з’являються розмови про можливість дефолту, які вже стали причиною девальвації гривні на цьому тижні. «Економічні Новини» розбиралися, які ризики можуть виникнути в разі реалізації подібного сценарію і чи є реальні передумови не виконувати зобов’язання перед зовнішніми кредиторами.

Нещодавно в британському діловому виданні Financial Times вийшло інтерв’ю українського бізнесмена Ігоря Коломойського, в якому той порадив президенту Володимиру Зеленському «брати приклад з Греції»: замість того, щоб віддавати зовнішні борги, оголосити дефолт. Одкровення одіозного олігарха з’явилися напередодні візиту місії МВФ, коли стало відомо, що Фонд, швидше за все, відкладе надання нашій країні чергового траншу в зв’язку з позачерговими виборами і відставкою уряду. Вже на наступний день після заяви, попит на українські облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) впав приблизно в 10 разів. Продаж цих облігацій була одним з ключових чинників, що забезпечують стабільність курсу гривні.

Як відомо, на поточний 2019 і майбутній 2020 роки припадають найбільші виплати України за боргами. У нинішньому році країна повинна виплатити $ 4,73 млрд у зовнішніх боргах і $ 1,74 млрд – з їх обслуговування. У 2020 році – понад $ 5 млрд боргів і $ 1,9 млрд з їх обслуговування. Крім того, є ще так званий «борг Януковича» Росії в $ 3 млрд, які також необхідно повернути. Загалом, на даний момент борг України становить понад 2,1 трлн. грн або близько $ 78,24 млрд. При цьому, за оцінкою Мінфіну, в нинішньому році на обслуговування і погашення державного боргу буде витрачена третина держбюджету. Це – $ 14,2 млрд.

Очевидно, що самостійно з таким борговим тягарем Україні не впоратися. Єдиний вихід в такій ситуації – чекати на черговий кредит від МВФ. У підсумку виходить замкнуте коло: доводиться весь час брати нові кредити, щоб повертати старі. Тому не дивно, що у деяких представників українського політикуму з’явилась думка зовсім не повертати борги. Слід нагадати, що з 2016 року олігарх Коломойський намагається скасувати рішення про націоналізацію «Приватбанку», що може поставити під загрозу програму фінансової допомоги нашій країні. А припинення програми МВФ може призвести до дефолту вже цієї зими. Але чи такий страшний дефолт, як його малюють і як здається на перший погляд?

Дійсно, якщо брати досвід Греції, яка на 1 липня 2015 не здійснила обов’язковий платіж по кредитах МВФ на суму $ 1,6 млрд., і увійшла в стан технічного дефолту, то ситуація виглядає не такою вже сумною. Адже країни єврозони не залишили Грецію без підтримки. На подолання її боргових проблем за три роки виділили майже EUR 62 млрд. І в серпні 2018 було офіційно повідомлено про вихід Греції із стагнації. Однак Україна не є країною єврозони і на допомогу західних сусідів сподіватися було б наївно. Отже, всі економічні проблеми від наслідків дефолту доведеться вирішувати самостійно.

Куди більш реалістичним виглядає сценарій розвитку подій, за яким свого часу пішла Росія. Дефолт 1998 року призвів до краху багато великих банки, серед яких «Інкомбанк», «Мосбізнесбанк», «СБС-Агро» і т.ін., в яких зберігалося до 68% всіх депозитів росіян. А тим, кому пощастило і їх банки залишилися на плаву, чекало серйозне урізання добробуту. Інфляція за підсумками 1998 року склала 84,47%. Сумарно реальне зменшення середньої зарплати в 1998 році склало 37%, а реальної пенсії – 40%. Рівень безробіття склав безпрецедентні 13,2%. Це – офіційна цифра, хоча в реальності вона була вдвічі більшою. Проте, до кінця 1999 року Росія почала потроху вибиратися з дефолту. Більш того, багато економістів вважають, що саме дефолт дав країні можливості, якими вона і скористалася. Так, із-за сильного падіння курсу рубля виросли ціни на імпортні товари усередині країни, а ціни на російські товари за кордоном впали. Це дало можливість російській промисловості зайняти ніші всередині країни, до цього зайняті імпортними товарами, а також взяти багато ринків за кордоном за рахунок істотного здешевлення своєї продукції в валюті. Втім, для населення Росії, яке розгубило в результаті дефолту більшу частину своїх заощаджень і доходів, це навряд чи послужило великою втіхою.

Поки в команді президента Володимира Зеленського заперечують можливість оголошення Україною про нездатність виконати свої боргові зобов’язання. Коментуючи ідею Коломойського, секретар Ради нацбезпеки і оборони Олександр Данилюк підкреслив, що не є прихильником такого сценарію, і це «думка окремого бізнесмена».

«Держава і державні органи дотримуються іншої позиції. Ми діємо в інтересах громадян. Фінансову стабільність досягали великими зусиллями, її треба берегти. Дефолт може тільки нашкодити», – заявив чиновник. Він закликав не шкодити фінансовій стабільності, а навпаки – підтримувати і розвивати позитивні зрушення.

Експерти також поки не бачать передумов для оголошення дефолту в Україні, хоча і не заперечують можливість розвитку такого сценарію, якщо керівництву країни не вдасться домовитися про нову програму фінансової допомоги від МВФ, або таке рішення буде прийнято з політичних мотивів.

Олена Бєлан, головний економіст ІK Dragon Capital

Чи загрожує Україні дефолт? – думка експертів Передумов для оголошення дефолту в Україні зараз немає. Економічна ситуація стабільна. Борг ВВП знижується вже два роки поспіль і зараз нижче загальноприйнятого порогу безпеки 60%. Є навантаження з виплат і обслуговування зовнішнього боргу. Але з цим набагато легше впоратися за рахунок залучення нового боргу, ніж оголошувати дефолт. Оскільки, в разі крайньої опції, ми фактично відкладаємо ці платежі на невизначений термін. Однак, вони повністю не відміняються, рано чи пізно треба буде домовлятися з кредиторами про реструктуризацію боргу. Але, при цьому, ми створюємо для економіки країни дуже багато проблем у вигляді закриття доступу до зовнішнього фінансування для приватного бізнесу, в тому числі, експортерів, закриття кредитних ліній, які необхідні для розвитку малого бізнесу, ризиків девальвації гривні і вимушеного скорочення бюджетних витрат. А якщо продовжувати нормальну економічну політику і співпрацю з МВФ, то на зовнішніх ринках можна залучити набагато більшу суму грошей, ніж потрібно виплатити, і профінансувати ще й дефіцит бюджету. При чому, при правильній економічній політиці і продовженні реформ, ці запозичення будуть ставати все дешевшими.

Поточна програма з МВФ фактично поставлена ​​на паузу через політичну ситуацію в Україні. Думаю, що про нову програму з цією фінансовою організацією ми зможемо говорити вже після парламентських виборів і формування нового уряду. У порівнянні з поточною програмою, яка фактично була «мостиком» до наступних виборів в нашій країні, нова програма буде більше наповнена реформами і розрахована на більш тривалий термін 2-3 роки. Важливо відзначити, що транш МВФ Україні потрібно отримати до кінця року, щоб впорається із зовнішніми виплатами і не зірвати виконання бюджету.

Не знаю, чим керувався пан Коломойський, роблячи подібні заяви, але нестабільність на валютному ринку минулого тижня ми спостерігали. Інформаційний шум на тему дефолту був не єдиним фактором, але, очевидно, послужив «тригером» для розвороту валютного курсу в бік девальвації.

Ярослав Жалило, доктор економічних наук Національного інституту стратегічних досліджень

Чи загрожує Україні дефолт? – думка експертів Розмови про дефолт продовжують регулярно виникати. Однак, Україна пройшла складні періоди в своїй економічній історії і практично не порушувала своїх зобов’язань перед зовнішніми кредиторами. Згадаймо 2015 рік. Відкрита військова агресія з боку Росії. Дуже складна ситуація в економіці. Тоді була проведена часткова реструктуризація зовнішнього боргу. У певному сенсі це і був технічний дефолт. Нам дали відстрочку по виплатах зовнішнього боргу, але в той же час зобов’язання були реструктуровані. З 2019 року спливає так званий «медовий період». Тепер Україна повинна почати виплати по цих облігаціях, плюс так звані «гарантії збереження вартості», за якими країна взяла на себе зобов’язання виплачувати частину приросту ВВП, якщо цей показник перевищує 3%. І ці виплати додають вартість нашого зовнішнього боргу. Але економіка зростає. Рівень зовнішнього боргу на сьогоднішній день знизився нижче рівня 60% ВВП, який вказується як “критично ризикований» І я не бачу зараз ніяких передумов для дефолту.

Інше питання – чи можна говорити про його ймовірності в майбутньому? Якщо Україна оголошує дефолт, необхідно розуміти: це безпосередньо тільки перед МВФ або за всіма зовнішніми зобов’язаннями? Якщо тільки перед МВФ, то сам по собі цей факт різко знизить імідж України як платоспроможного боржника. Що означає не виконувати вимоги Фонду, які бере на себе влада, підписуючи Меморандум реформування національної економіки? Якщо реформування ми запускати не будемо, то яка альтернатива? Нарощувати дисбаланс фіскального сектора? Заморозити реформування бюджетної сфери? Не вводити дієві інструменти з протидії корупції? Пом’якшити вимоги до банківського сектору відповідно підвищити ризик економічної кризи? Чи не виконувати вимоги МВФ означає гальмувати реформування економіки. Відповідно, різко підвищиться вартість запозичень на зовнішніх децентралізованих ринках, а може і зовсім унеможливить зовнішні запозичення. Жити без зовнішніх запозичень Україна не зможе, тому що у нас великий обсяг зовнішнього боргу, який потрібно обслуговувати і поступово виплачувати. Тому періодичний вихід на зовнішні ринки реструктуризує цю заборгованість і дозволяє в належному режимі її підтримувати, поступово приводячи в прийнятні обсяги. У режимі високого рівня зовнішнього боргу працюють дуже багато розвинених країн. Зокрема, США мають колосальний розмір зовнішнього боргу і при цьому їх це абсолютно не напружує.

Доцільність у вигляді припинення співпраці з МВФ теоретично могла б розглядатися тільки в тому випадку, якщо буде запропонована альтернативна політика, яка теж може вивести Україну в розряд стійких конкурентоспроможних економік. Я більш ніж упевнений, якщо така політика буде розроблена і впевненість в її реалізації буде присутня, то МВФ абсолютно зі спокійною душею піде на те, щоб її сприйняти як зобов’язання країни і продовжити співпрацю на цій підставі. Тобто, тут питання не в «церберському» нагляді з боку Фонду, а в наявності стратегії всередині країни і здатності її реалізовувати.

Тільки розмови про дефолт призвели до того, що гривня почала потихеньку просідати. Поки зміцнення відбулося. Офіційно ніхто не збирається вдаватися до такого сценарію. Але якщо такі вербальні інтервенції будуть тривати, в зоні ризику опиняться валютний курс, облігації внутрішньої позики, якими сьогодні володіють нерезиденти і помітно знизитися інвестиційна привабливість країни.

Що стосується траншу від МВФ – це велика проблема, про яку я не впевнений, що нове керівництво комплексно подумало спочатку. Дійсно для того, щоб продовжити співпрацю, Фонд повинен бути впевнений в тому, що основні позиції меморандуму будуть дотримуватися. У ситуації, коли каденція Верховної Ради закінчується, а уряд готується піти у відставку, звичайно, неможливо гарантувати послідовність економічної політики. Я припускаю, що до формування нового уряду, коли відбудеться перше засідання парламенту, до створення коаліції, яка сформує уряд, фінансових надходжень від МВФ чекати не варто.

Олексій Кущ, фінансовий аналітик

Чи загрожує Україні дефолт? – думка експертів Дефолт в тій формі, в якій пропонує пан Коломойський, – досить небезпечна гра для країни. Свій історичний шанс провести вигідну реструктуризацію своїх зовнішніх боргів Україна втратила в 2014-2015 рр., коли з урахуванням анексії Криму та війни на Донбасі, кризи в економіці, була така можливість зменшити суму боргу. Реструктуризація, проведена міністром фінансів Наталією Яресько, була абсолютно невигідна для країни. Натомість того, що нам списали трохи більше 3 млрд. дол. на три роки ми отримали так звані «гарантії на збереження вартості». І тепер до 2040 року Україна повинна буде виплачувати «бонуси за зростання». Тобто, якщо українська економіка буде рости більше 4% на рік, ми повинні будемо віддавати 40% приросту свого ВВП. І за кілька десятків років можемо втратити близько 20 млрд. дол. при різних темпах зростання.

Зараз формальних причин оголошувати дефолт немає. Економіка країни росте. Військовий конфлікт знаходиться в уповільненої фазі. Є варіант провести якісно нову реструктуризацію через так званий «керований дефолт». Для цього необхідно провести референдум, на якому населення повинно висловитися з питання необхідності повернення зовнішніх боргів і необхідності підписання нової програми реструктуризації. Потім на референдумі треба буде приймати нову Конституцію, в якій будуть значно обмежені права уряду брати нові кредити і встановлені жорсткі механізми контролю за зовнішнім і внутрішнім боргом. Тобто, проведено інституційне посилення країни. І паралельно повинен бути розроблений пакет системних економічних реформ, хоча б на п’ять років, щоб було видно, куди підуть заощаджені від виплати зовнішнім кредиторам гроші. І з цим комплексом дій можна заходити на нові переговори з кредиторами і, умовно кажучи, ставити перед ними дилему: або вони погоджуються на нову реструктуризацію (для України вигідно реструктуризувати борги як мінімум на 50 років під 2-3% річних), або країна не повертає нічого. Думаю, опинившись перед такою дилемою зовнішні кредитори змушені будуть погодитися з першим варіантом. Але для цього потрібна консолідація суспільства, інституційне посилення і пакет структурних економічних реформ.

Керований дефолт, в такому форматі як це пропонує Коломойський, не оголошується. Такі заяви можуть призвести тільки до технічного дефолту. Тобто, коли під впливом таких заяв, зовнішній кредитор відмовиться кредитувати Україну і країна технічно не зможе погашати зовнішні борги. При цьому у нас не буде інституційного посилення, пакета структурних реформ і т.ін. Технічний дефолт якраз може призвести до катастрофічних наслідків у вигляді девальвації національної валюти, відтоку інвестиції і стагнації економіки. Тобто, дефолт – це як ліки. У правильній пропорції лікують, а в неправильній – вбивають.

Що стосується траншу від МВФ, то, думаю, що нинішня влада вже змирилася з тим, що, швидше за все, до кінця року його не варто чекати, тому що ми фактично порушили всі позиції співробітництва. В тому числі, визнання неконституційною норми закону про незаконне збагачення, рішення судів по націоналізації «Приватбанку» та інших структурних реформ, які були закладені в Меморандумі. Тому МВФ чекатиме завершення парламентських виборів, завершення коаліціади, формування нового уряду. Швидше за все, новий уряд не зможе сформувати той економічний порядок денний, який буде задовольняти зовнішніх кредиторів.

Таким чином, ризик технічного дефолту у нас починає виникати, починаючи з зими 2020 року. У 2019 основні пікові виплати в травні і вересні ми, в принципі, проходимо за рахунок внутрішніх золотовалютних резервів. Єдине – ці золотовалютні резерви скоротяться нижче мінімальної позначки, що не дозволить нам проводити погашення боргів за рахунок внутрішніх резервів в наступному році. Тому якщо у нас не буде нової програми співпраці з МВФ або альтернативної програми керованого дефолту, в такому випадку все може піти за найгіршим сценарієм. А саме: шляхом технічного дефолту.










Нужна помощь

Останні новини в соцмережах


Новини партнерів

bigmir)net TOP 100