Дані Держстату, згідно з якими станом на 1 серпня 2018 року сума невиплаченої заробітної плати становила 2,73 млрд. грн, з яких 1,56 млрд. грн є заборгованість економічно активних підприємств, «надихнули» Мінсоцполітики на написання проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників на своєчасну та в повному обсязі виплату заробітної плати у разі неплатоспроможності роботодавця».
Посилювати захист прав працівників у разі порушення строків виплати заробітної плати у Мінсоцполітики планують:
– передусім введенням такої законодавчої норми, як «накладення на роботодавця зобов’язання сплатити працівнику пеню у розмірі облікової ставки Нацбанку за кожний день затримки заробітної плати понад 15 днів»;
– наданням права працівнику «тимчасово припинити виконання роботи у разі затримки виплати заробітної плати, належної працівникові, на термін понад 15 днів»;
– накладенням зобов’язання на роботодавця виплатити працівнику «компенсації у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат (за останні 12 місяців) у разі порушення справи про банкрутство роботодавця чи припинення трудового договору у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи».
Суперечливі норми
Проте, якщо введення пені за несвоєчасну виплату заробітної плати є дійсно «новинкою» для існуючого на сьогодні трудового законодавства, то інші норми законопроекту експерти, з якими спілкувалися «Економічні новини», називають не такими вже й новими.
«Частина норм законопроекту вже діють. Новий законопроект Мінсоцполітики тільки розмиває існуючу законодавчу базу», – зазначив в коментарі «Економічним новинам» економічний експерт Всеволод Степанюк. Він також звертає увагу на те, що уряд і профільний комітет Верховної Ради уже давно «лобіюють» прийняття нового Трудового кодексу, який депутати схвалили цього року у першому читанні, але прийняття в цілому «загальмували» через масові протести людей, які вважали, що новий Трудовий кодекс може перетворити найнятого працівника на раба – звільнення без причин, відеоспостереження, прослуховування в неробочий час тощо. На думку, експерта, замість того, щоб приймати якісь нові законопроекти, зміни і правки потрібно вносити у нову редакцію Трудового кодексу.
Всеволод Степанюк, економічний експерт
«Норма щодо компенсації у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат за останні 12 місяців міститься у діючому Трудовому кодексі. Там сказано, якщо працівник звільняється за реорганізації чи закриття підприємства, тобто достроково з ініціативи роботодавця відбувається припинення трудового договору, то він має право на отримання 3 своїх середніх зарплат. Навіщо Мінсоцполітики дублює ці норми в своєму новому законопроекті – незрозуміло. Тільки для того, щоб показати, що міністерство щось робить?», – каже Степанюк.
Попри те, що експерт вважає норму «про виплату 3 зарплат» правильною, він зауважує: «Ця норма про «три зарплати» працювала, коли підприємства були державними, і їх легко було виплатити з бюджету, а якщо підприємство банкрот, то йому немає звідки заплатити ці гроші. Якщо навіть воно штучно банкрот – на його рахунках все одно немає грошей. Звідки тоді взяти гроші на те, щоб виплатити три заробітні плати? Необхідна наявність відповідного механізму. Має бути створений якийсь спеціальний фонд соціального страхування абощо».
Норму, що міститься в новому законопроекті Мінсоцполітики про надання права працівнику тимчасово припинити виконання роботи у разі затримки виплати заробітної плати, належної працівникові, на термін більше 15 днів, Степанюк також називає не зовсім новою. «Те, що робітник може припинити працювати тимчасово, якщо йому не виплатять зарплату вчасно, суперечить загальному законодавству. Такі моменти прописуються у колективному договорі з профспілками. І вже там враховується, наскільки безпечним чи небезпечним може бути для інших людей невихід працівника на роботу», – зазначив експерт.
Пеня як абсолютна новинка
Норму нового законопроекту щодо накладення на роботодавця зобов’язання сплатити працівнику пеню у розмірі облікової ставки Нацбанку за кожний день затримки заробітної плати понад 15 днів Степанюк називає правильною ідеєю, але у реалізації її сумнівається. «Сама ідея щодо введення пені за затримку із виплатою заробітної плати роботодавцем найнятому працівнику є правильною і вона реалізована у багатьох країнах: у разі затримки виплати зарплати роботодавець має нести фінансову відповідальність. Проте тут є також незрозумілі моменти. Зокрема, термін виплати зарплати нині визначається на кожному підприємстві окремо – в індивідуальному порядку. Тому – як, хто і кому повинен доводити, що виплатити зарплату мали саме того конкретного числа, а не іншого? Незрозуміло також чому затримка зарплати – це понад 15 днів. Я вважаю, що потрібно за кожен день затримки зарплати одразу нараховувати пеню, з першого дня», – каже Степанюк. І у підсумку зазначає: «Загалом в законопроекті Мінсоцполітики виписано все так, що ця пеня реально платитися не буде. Законопроект скоріше популістський».
Відкритим, знову ж таки, залишається питання: Як роботодавець, який не може виплатити своїм працівникам заробітної плати, має виплатити ще й пеню. Втім, одним із варіантів виходу із ситуації для роботодавця, на думку президента Асоціації «Укрсудпром» економічного експерта Віктора Лисицького, який вважає запропоновану Мінсоцполітики норму про введення пені за несвоєчасну виплату зарплат абсолютно правильною, тут може бути банківська позика. В коментарі «Економічним новинам» Лисицький зазначає: «Роботодавцям цей законопроект, я думаю, не подобається. Там доволі сувора і надійна логіка викладена Мінсоцполітики. Я вважаю, шо норма стосовна пені є абсолютно правильною. Якщо ти так побудував свій бізнес, що у тебе грошей не вистачає на виплату зарплати своїм працівникам, то бери кредит в банку і розплачуйся з людьми. Проценти за банківськими кредитами дещо вищі від облікової ставки. Я сам колись починав свій трудовий стаж із робітника і 27 років потім був серед робітників. І коли я чую, що робітникам не виплачують вчасно зарплату, душа болить».
Віктор Лисицький, президент Асоціації «Укрсудпром»
На думку Лисицького, який сам має великий досвід роботи у банківській сфері, якщо роботодавець чесно «відкриє» перед банківською установою усі свої «карти», банк у позиці йому не відмовить. Попри те, проблему Лисицький бачить у чесності самих роботодавців. «Я не думаю, що банки відвернуться від людини, яка прийшла позичити гроші на виплату зарплат для 1,5 тис робітників. Вони скоріше підуть назустріч. Але, на превеликий жаль, я не знаю випадків, щоб роботодавець просив у банку на певний період грошей на виплату зарплат своїм працівникам. І причина тут в тому, що роботодавець, коли просить кредит під виплату заробітної плати, повинен розкрити банку всі свої бізнес-плани. Показати джерела майбутніх доходів. Розкрити свій бізнес. А часто-густо – переважно, завжди – роботодавці не хочуть розкривати динаміку своїх бізнес-відносин на ринку, тому що вони бояться, що інформація з банку може попасти в руки конкурентам чи іще кудись», – каже Лисицький. У цьому контексті експерт також зазначає, що електронна банківська система забезпечує ретельний аналіз інформації. «І не тільки тієї, що уже мала місце в минулому – етап, який людина пройшла. Сучасна електронна банківська система може прогнозувати фінансові здобутки чи втрати людини – клієнта банку – що буде з нею далі».
Щодо того, чому Мінсоцполітики планує вираховувати пеню із роботодавців за несвоєчасну виплату заробітної плати тільки через 15 днів після того як працівник мав отримати свою зарплату, Лисицький солідарний із Всеволодом Степанюком. «Мінсоцполітики пише – 15 днів – це затримка. А менше – що не затримка? Потрібно з першого дня, як зарплата не була виплачена, знімати з роботодавців пеню», – вважає він.
Загалом, Віктор Лисицький переконаний, що законотворча ініціатива Мінсоцполітики примусить роботодавців «не валяти дурня». «Бо як це так – ти взяв людей на роботу, даєш їм планові завдання – то що, не знаєш, який буде результат їхньої праці? У тебе, що, нема договорів на продукцію, яку ці люди створюють? То який же ти бізнесмен? Ти тоді нехлюй або махінатор», – каже він. Також експерт називає ще один позитивний момент ініційованого Мінсоцполітики законопроекту. «Чорного налу буде менше. Сьогодні чималі суми виплачують чорним кешем. Частка тіньової економіки дуже висока. Це необхідно зупиняти. Треба наводити порядок. Я аналізував динаміку витрат – купівля товарів, плата за послуги тощо – вона доволі висока. Це означає, що у людей неофіційні доходи досить пристойні. Але не можна працювати при ринковій економіці за тіньовими схемами. Користі з цього ніякої не буде», – зазначає Лисицький.
На думку Всеволода Степанюка, згадуваний законопроект Мінсоцполітики не матиме особливого впливу на статистику офіційно найнятих працівників. «Все що зробить законопроект, у разі його прийняття, це тільки внесе плутанину в законодавче поле. Хтось буде керуватися нормами КЗпП, в якому вичерпно регламентовані відносини роботодавців і працівника, а хтось цими нормами», – каже він.
Як вважає Віктор Лисицький, у разі, якщо ініційований Мінсоцполітики законопроект все-таки стане законом, «вибивати» свої чесно зароблені гроші, «пеню» і «3 зарплати» постраждалим від дій недобросовісного роботодавця найнятим працівникам доведеться через суд. «Треба дисциплінувати роботодавців. Якщо на 15-й день грошей немає – звернутися до суду», – каже він.
Тим часом у самому Мінсоцполітики кажуть, що реалізація законопроекту потребуватиме перерозподілу коштів соціального страхування з метою забезпечення виплати за заявами працівників підприємств, щодо яких реалізуються процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в обсязі до 100 млн. грн, що становить 0,053 відсотки від надходжень єдиного соціального внеску.
Проте відкритим за такого «перерозподілу» залишається питання щодо його доцільності. Адже ці гроші потрібно буде звідкись забрати. І взагалі – чи не доведеться тоді збільшувати сам єдиний соціальний внесок.
