Посол Грецької Республіки в Україні Георгіос Пукаміссас розповів про те, як його країні жилося раніше та живеться зараз у Європейському союзі.
У 2009 р. почалася боргова криза в Греції. Багато греків упевнені, що передумовами до нього стали реформи, що проведили на вимогу Європейського союзу, особливо в сільському господарстві. Якими є справжні причини, через які ваша держава опинилася в такому становищі?
Греція завжди прагнула створити тісні контакти з Європейським Економічним Співтовариством (ЄЕС), утвореним у 1957 р. 1981 року наша країна приєдналася до ЄЕС. 1 січня 2002 р. Греція увійшла до єврозони – у «серце» Європейського союзу, перетвореного з ЄЕС. Це рішення було передусім політичним, виходило від політичної верхівки Греції та відображало думку більшості громадян.
А зараз деякі грецькі політики через нинішню економічну кризу в Греції вважають, що для країни було б краще уникнути такого кроку. На жаль, вони не говорили про це раніше.
Коли Греція відмовилася від драхми та перейшла на євро, ціни в країні відразу зросли. Річ у тім, що в нас не було такої потужної економіки, як у Німеччині. Однак як тільки ми увійшли до єврозони, у Греції з’явилося багато європейських фінансових ресурсів, які використовували на різні будівельні проекти. Греки стали активно брати кредити, думаючи, що їх буде легко погасити, що не ґрунтувалося на реальних економічних можливостях. Проте великою проблемою стали не приватні кредити, а держава.
Що ви маєте на увазі?
Наприклад, десятки мільярдів євро використано на будівництво інфраструктури, зокрема, на потреби Олімпійських ігор 2004. Проблема була в тому, що держава здійснювала політику розширення державного сектора, було створено тисячі нових робочих місць, що й призвело до дефіциту бюджету. Проте Греція й далі брала численні кредити аж до 2008 р.
Коли почалася світова економічна криза, Греції стало важче отримувати й обслуговувати кредити. З 2009 р. наша країна могла брати кредити лише на досить жорстких умовах. Відповідальність лежить на деяких грецьких політиках: вони не усвідомили вчасно всю серйозність питання і продовжували деякий час політику збільшення державних витрат.
Також Греція не використала належним чином раніше взяті кредити, і світова економічна криза прискорила негативний вплив на грецьку економіку. Це привело Грецію до сьогоднішнього стану.
Тобто Ви підтверджуєте, що реформи, нав’язані грекам Європейським союзом, призвели до нинішньої економічної ситуації в країні?
Тільки починаючи з 2010 р. До цього періоду я не бачу неправильних дій з боку Європейського союзу щодо грецької економіки. До 2010 р. ми можемо дискутувати лише про помилки, що зробили ми самі. До цього часу була певна ейфорія, поки Європейський центральний банк не зупинив кредитування. Щодо часу після 2010 р. – це поле для бурхливих і тривалих дискусій, бо дехто каже, що Греція не дотримувалася європейських рекомендацій.
І це справді так?
Економічні заходи, запропоновані Європейським союзом, були досить важкими для виконання. Напевно, греки не усвідомили відразу всю складність питання. Зрозуміло одне: Греції дали гроші не з гуманітарними цілями. Зрозуміло, що кредитори хотіли отримати гроші назад, і з відсотками. До того ж ці кредити надавали на умовах, узгоджених з банками в Брюсселі, Франкфурті та Міжнародним валютним фондом (МВФ) у Вашингтоні. Тому всі ці роки ми грали в «кішки-мишки», де Греція не була в ролі кішки. Проте ми вціліли… Хоча грецький народ прожив цей період важко, набагато важче, ніж інші країни, які мали подібні проблеми.
А політика грецької влади сьогодні змінилася?
Уряд лівого спрямування, що прийшов нині до влади, раніше перебував в опозиції. А сьогодні ці люди вживають заходів, які колись засуджували та вважали відверто антинародними, проте які є єдиним рішенням.
Прості греки й нині переживають нелегкі часи. Однак ужиті заходи дають певний результат. У 2017 р. в Греції було незначне зростання ВВП, а 2018 року очікується, що він досягне 2%. Це поступово виводить нашу економіку зі стану кризи.
Частина економістів уважає, що саме МВФ «перекрив кисень» грецькій економіці. Чи так це?
Ситуацію можна розглядати по-різному. Річ у тім, що МВФ, який суворіше ставиться до реформ, ніж Європейський союз, вимагає від ЄС урізання боргу Греції, щоб його було можливо погасити. Однак Греція взяла в МВФ менше кредитів, ніж у Європейського союзу.
Взагалі Греція мала враховувати те, як економічні заходи, запропоновані Євросоюзом і МВФ, впливають на розвиток нашої країни. Не думайте, що МВФ, Європейський союз та європейські банки, попри відмінні погляди, не зможуть зрештою дійти згоди. Вони завжди знайдуть прийнятне для міжнародних партнерів рішення. Наприклад, якщо говорити про Україну в контексті вимоги підвищення ціни на природний газ, я визнаю, що виникнуть дуже істотні труднощі для споживачів.
З огляду на сказане, можна констатувати, що допомога МВФ та інших міжнародних кредиторів більше на шкоду, ніж на користь?
Якщо розглядати це питання з історичного ракурсу – часто втручання МВФ в економіку інших країн не мало успіху, однак МВФ є центром міжнародної системи.
Щодо саме реформ, то вони припускали приватизацію, зокрема об’єктів державного значення. На мою думку, наприклад, збільшення віку виходу на пенсію було правильним заходом. Також у Греції відбуваються реформи в судовій системі, як зараз в Україні. Від Греції вимагають швидшого ухвалення судових рішень та їхнього виконання, бо затримка може призвести до втрати інтересу інвесторів. Якщо говорити про Україну, то тут інша проблема – корупція.
А як звичайні греки сприйняли реформи «фінансового оздоровлення», запропоновані МВФ?
В ідеальному суспільстві економіка має служити народу, а не народ економіці. Проте, на жаль, сучасна економіка орієнтується на ринки. Греція зараз переживає важкий економічний період, і наш народ платить дуже високу ціну за реформи. Наприклад, у нас найбільший відсоток безробіття в Європі, хоча протягом останніх декілька років він знизився – з 27% до 22%. Якщо говорити про безробіття серед молоді, то воно становить понад 40%, тому молоді люди масово виїздять за кордон.
У всій цій ситуації нас рятує туризм, який дуже активно розвивається в Греції. Коли 2013 року кількість туристів досягла 17 млн осіб – то це вітали. Ми очікуємо, що 2018 року в нас буде близько 30 млн туристів. До речі, цього року туризм допоміг знизити відсоток безробіття серед молоді.
На кінець 2016 р. грецький борг сягав понад €300 млрд. Незважаючи на «рятівне коло» єврозони у вигляді фінансової допомоги, економічна ситуація у вашій країні не поліпшується. Чому?
Коли в Греції почалась економічна криза, наш ВВП був €230 млрд. Наш борг становив близько 120% ВВП. Це пояснює, чому ми не могли погасити цей борг. Якщо сьогодні не враховувати наявний борг Греції, то ми зараз не нарощуємо новий. До того ж до 2022 р. наша держава зобов’язана досягти первинного профіциту в розмірі 3,5%, а до 2060 р. ми зобов’язані мати щорічно профіцит у розмірі 2,2%. Дотримуючись цієї програми, сподіваємося, що в майбутньому Греція зможе погашати борги, не беручи нові кредити. Зростання ВВП 1,5-2% не є задовільним. І ми будемо прагнути мати зростання ВВП 3-4%. Для цього нам потрібні інвестиції, а для їх залучення – зниження податкового тиску.
Деякі країни Європейського союзу не збираються робити своєю національною валютою євро, а деякі (наприклад, Італія) навіть хочуть повернутися до національної валюти. Чи планує Греція, у стані економічної кризи, повертатися до драхми?
Кожна країна має свою стратегію та бачення щодо європейської валюти. Та перш ніж думати, чи повернутися Греції до драхми, потрібно остаточно вийти з тривалої економічної кризи. Однак мені здається, що повернення до драхми – це апокаліптичний сценарій, і такий поворот є дуже малоймовірним.
Останнім часом у «європейському сімействі» неспокійно. Чи звучить у Греції антиєвропейська риторика та як на неї реагує місцеве населення?
Це глобальне питання, про яке можна дискутувати годинами. Нинішні антиєвропейські гасла пов’язані здебільшого з економічною моделлю та ситуацією в Європейському союзі, як міграційна криза, що зараз піддала випробуванню демократичні європейські цінності.
А чому так сталося?
Річ у тім, що сьогодні йдеться більше про ринки, ніж про народи та їхній добробут. На жаль, Європейський союз переживає нині нелегкі часи, але Європа все одно встоїть і подолає труднощі. Ми бачимо успіх французького президента Еммануеля Макрона, нового уряду Іспанії, орієнтованого на успішну Європу тощо. Я оптиміст.
Щодо Греції – у нас є потужне ядро громадян, які впевнені, що країна має залишитися в складі Європейського союзу. Звичайно, течія євроскептиків є й у грецькому парламенті, однак вона не є більшістю і не відображає думку всього грецького суспільства.
Є думка, що на грецьких теренах сьогодні дуже популярні ідеї «русского міра» (культурно-історичної ідеї міжнародної та міждержавної спільноти, об’єднаної причетністю до Росії та прихильністю до російської мови та культури). Чи так це?
Усі ми – греки, українці, росіяни, білоруси, болгари, серби, чорногорці, румуни та грузини – духовні спадкоємці Візантії, і нам цього не уникнути. Особисто я, як грек, не хочу відмовлятися від візантійської спадщини, тому що названі народи мені є дуже близькими. Для греків не існує питання, як і для інших, про те, щоб змінити свій культурний код. Ми вважаємо, що для України було б великою помилкою відмовитися від візантійської спадщини, незалежно від того, яким буде рішення церковного питання.
Щодо політичного акценту Вашого питання в його сучасному трактуванні, то, наприклад, такі держави, як Туреччина, Ізраїль та Німеччина, підтримують однаково добрі та стабільні відносини і з Російською Федерацією, і з Україною. Тому я не бачу жодних причин для того, щоб Греція, яка має добрі відносини з Україною, не намагалася б підтримувати добрі відносини і з Російською Федерацією.
