Що відбувається в енергетичному секторі України?
Останнім часом кадрові перестановки у владі стали до непристойності швидкими, непублічним, просто якимись підкилимними. Топ-чиновників звільняють одним клацанням пальців, буквально за їх спиною, без будь-якого чіткого пояснення причин – про які українцям залишається лише здогадуватися. І ось тепер черговою жертвою цих інтриг стала Ольга Буславець, яка декілька місяців очолювала Міністерство енергетики в якості тимчасово виконуючого обов’язки (т.в.о.) міністра.
Буславець була знята з посади без будь-яких попередніх слухань, без відкритої дискусії, без критичних публікацій в ЗМІ – схоже, що всі ці демократичні традиції залишилися в минулому. Просто з’явилося розпорядження уряду № 1466-р від 20 листопада, яке оголосило недійсним колишнє розпорядження, яким її було призначено в.о. міністра. Тепер Буславець знову залишилася лише першим замом – але чи надовго?
А наступним розпорядженням уряду № 1467 виконання обов’язків глави Міненерго було покладено на Юрія Бойка (не того, що з ОПЗЖ). Однак уже висловлена думка, що і він там надовго не затримається, а поступиться цим крісло Юрію Гнатюку. Так що ж відбувається?
Феодалізм української енергетики
Щоб хоч якось зрозуміти сенс перестановок в Міненерго, спочатку потрібно отримати уявлення про те, що сьогодні являє собою українська енергетика. Років тридцять тому все було просто і зрозуміло: є міністерство – і є підприємства, що підпорядковуються йому, організовані в управління, трести і т.д. Але ця схема давно забута, знищена хвилями приватизації, розділами сфер впливу, рейдерськими захопленнями, договорняками, «ринковими реформами» і зовнішнім управлінням.
Сьогодні українська енергетика більше нагадує карту середньовічної Європи періоду феодальної роздробленості. Уже приватизовані підприємства стали долями олігархів, а ті, що поки залишаються в держвласності, знаходяться під контролем конкуруючих кланів. «Нафтогаз» взагалі вже кілька років є «окремою державою»!
Ольга Буславець
Вони використовують Міненерго в своїх цілях, як слабкого безвольного короля. Міністерство вже давно не керівник, а лише регулятор – але і цю функцію у нього поступово відбирають за наполяганням Заходу, який бажає замінити українські структури влади своїми ручними «незалежними регуляторами ринку». Напевно наші олігархи пристосуються і до цих нових умов, але поки що вони хочуть вичавити з Міненерго все, що можуть. Тому всі вони продовжують пристроювати в його керівництво своїх людей.
Ось і Ольгу Буславець досі називають креатурою Ахметова, і її відставку пов’язують саме з цим. А якщо точніше, то в ЗМІ зараз активно мусується версія про те, що Буславець зупиняла АЕС на догоду ахметівським ТЕС, чим сильно розлютила Коломойського і Пінчука, чиї феросплавні заводи потребують дешевої електроенергії. І що рішення про її відставку виходило з Офісу президента . Сюди приплели навіть вибори в США: мовляв, в світлі перемоги там Байдена, давній спонсор американських демократів Віктор Пінчук починає свій реванш в Україні, і скоро Міненерго очолить нібито його людина Юрій Гнатюк.
Звучить це логічно, лише якщо не помічати безліч протиріч. Ну ось, наприклад, якщо Буславець так старанно лобіювала інтереси Ахметова, то навіщо ж її вирішили замінити на Юрія Бойка – який вже точно є одним з протеже Ріната Леонідовича? Причому, призначення Бойко продавив сам Шмигаль, який має тверду репутацію «ахметівского прем’єра».
Денис Шмигаль
Зупинка енергоблоків АЕС в нинішньому році почалася до того, як Буславець була призначена т.в.о. міністра енергетики. А нинішній пуск енергоблока на Запорізькій АЕС був запланований до її відставки. Це теж протиріччя! Втім, висловлюється і думка, що Буславець була проти цього пуску, тому що «Держатомрегулювання» визнало ці блоки готовими до роботи не в повному обсязі. Але керівництво «Енергоатому» (яке зараз нібито контролює Коломойський) і Офіс президента так поспішали збільшувати атомну генерацію, що вирішили просто прибрати в.о. міністра енергетики, яка заважає пуску. Але тоді стає незрозумілим, до чого ж тут Ахметов?
Історія одного «лобізму»
Ще один приклад цієї суперечності – історія з нібито лобіюванням Буславець величезних (46-69%) знижок на газ для ахметівського «ДТЕК Східенерго». Її потім не раз використовували як головний аргумент звинувачення Буславець в проахметівській діяльності. Однак автор «сенсації» Денис Бігус не захотів вникнути в її подробиці (як і в усе, що відбувається на Сході України), хоча саме деталі повністю змінюють всю картину.
Ці знижки були потрібні для Луганської ТЕС, розташованої в містечку Щастя, недалеко від лінії розмежування зони АТО. Дана ТЕС десятиліттями живила значну частину Луганської області, яка донедавна не була підключена до загальної енергетичної системи України. Тобто була таким собі островом, на якому в разі зупинки ТЕС повністю відключалося електропостачання. З 2014 року загроза цієї зупинки виникала постійно: спочатку через бойові дій, потім через блокування поставок вугілля (вони традиційно йшли з боку Луганська). Жителі області з острахом читали регулярні новини про те, що палива на станції залишилося на 2-3 дні роботи. Якщо б трапилась катастрофа, вона була б не лише інфраструктурна, а й політична: область могла б збунтуватися знову.
Влітку 2019 року, після чергової такої кризи, ТЕС перевели на газ – щоб не занурити «підконтрольну» частину області в темряву («непідконтрольна» давно має свої джерела електропостачання). Але позаяк собівартість виробленої на газу електроенергії вийшла б занадто дорогою, і це призвело б до різкого підвищення тарифів для споживачів області, то 14 серпня того року уряд Гройсмана прийняв рішення про продаж газу для ТЕС (покупець – «ДТЕК Східенерго») за пільговою ціною. І ось Бігус «розкопав», що в 2019 році Буславець, будучи гендиректором Енергетичних ринків Міненерго, була співавтором і мало не лобістом цієї постанови.
Але потім щось сталося, і вже через два дні Гройсман відкликав цю постанову. Можливо, причиною були заперечення глави «Нафтогазу» Коболєва про величезні збитки, які він отримає від продажу газу за зниженою ціною, або прямий підсрачник від МВФ. Проте, цей приліплений Бігусом ярлик «лобіста Ахметова» міцно приклеївся до Ольги Буславець, а потім до нього додали і нібито влаштоване нею в інтересах ДТЕК умисне зниження генерації АЕС. Тепер-то ми бачимо справжню суть цих «викриттів», але щоб виправити імідж людини, потрібен час і якісна інформація.
Після свого звільнення Ольга Буславець випустила відеоролик-звіт , про свої досягнення, які, втім, більшості українців можуть здаватися малозначущими і нецікавими. Адже з точки зору пересічних споживачів електроенергії і газу (а це 99% населення країни), за минулі 7 місяців ніяких позитивних змін не відбулося (хіба що виплатили заборгованість шахтарям). Електрика не подешевшала, а навіть подорожчала, газ пішов вниз, то знову піднявся в ціні. Прийняті Буславець пакети структурних реформ актуальні для підприємств і гравців енергоринку, але для «фізосіб» вони не значать нічого.
Втім, гарне нерідко просто залишається за кадром. Наприклад, ми недостатньо усвідомлюємо, що позиція Буславець і «Держатомрегулювання» по запуску атомних енергоблоків попереджувала загрозу нового Чорнобиля. А тепер все, залишається лише з іконою навколо реактора ходити і молитися, щоб не рвонув!
Герус атакує
Єдине, в чому не доводиться сумніватися, так це в тому, що замовлення на звільнення Буславець прийшло з найближчого оточення Зеленського. Можливо, і не з самого його Офісу, але вже точно до нього доклав руку Андрій Герус – член НКРЕКУ в 2014-2015 рр, представник президента в Камбіні в 2019-м, глава парламентського комітету з енергетики та давній ворог Буславець.
Його постійно помилково називають людиною Коломойського – оскільки він причетний до ряду рішень, прийнятих на його користь. Але перед цим ми переконалися, що іноді так лише здається. В даному випадку реальність теж дещо інша: Андрій Герус спочатку в 2003-2007 рр працював в «Галнафтогазі» у Віталія Антонова, а потім він зробив собі кар’єру в «Concorde Capital» Ігоря Мазепи, звідки і прийшов у владу.
Так ось, щоб зрозуміти, хто такий Герус і чиї інтереси він захищає, потрібно просто ознайомитися з історіями цих компаній і їх власників – назвати яких скандальними було б занадто м’яко. «У крадіжці народився, в крадіжці і помреш!», – сказав якось цар Петро про Меньшикова. Це ж можна сказати і про колишніх «роботодавців» Геруса, що делегували його в команду Зеленського. Таким чином, Герус – людина Мазепи! Однак цілком може грати і на користь Коломойського, тому що господарі «Concorde Capital» та «Привату» старі приятелі і компаньйони, у них в Латвії навіть спільна філія «Приватбанку» була!
Герус регулярно конфліктував з Буславець з самих різних тем. Причому, якщо Герус був радикально проти через «Роттердамську формулу» (Буславець її підтримала), і здавалося, що він «за народ», то в справі Луганської ТЕС він вже люто виступав проти продажу станції газу за пільговою ціною – хоча розумів все наслідки можливої катастрофи.
У червні 2020 го Герус вимагав викликати Ольгу Буславець на килим до Ради, заявляючи, що ситуація в енергетиці тільки погіршується. Якраз в той же самий час Буславець зустрілася зі страйкарями – гірниками шахт, що належать або контролюються Ахметовим, які вимагали виплатити їм затриману зарплату. Затримка утворилася не з моменту призначення Буславец, і не з вини Міненерго, навпаки, вона почала цю проблему вирішувати – але, мабуть, Герус не хотів цього рішення, йому було потрібно, щоб у Ахметова виникли проблеми.
Якщо проаналізувати всі їхні сутички, то можна прийти до такого висновку: Герус завжди виступав не стільки проти Буславець, скільки проти Ахметова. У тих випадках, де рішення Буславець ніяк не можна було витлумачити як лобізм інтересів ДТЕК, Герус її не чіпав. Проте, це з його ініціативи проти Буславець була розгорнута інформаційна компанія, яка вперто називала її «людиною Ахметова». Розгорнуто з квітня 2020 го, коли після спішної відставки колишнього «дтеківця» Віталія Шубіна новим т.в.о. глави Міненерго призначили Ольгу Буславець, а не Олега Семінського – заступника Геруса з парламентського комітету, якого він щосили лобіював на цю посаду.
Мабуть, тут нічого особистого – просто Герусу дуже потрібно було звільнити крісло. Але для кого, для Семінського? Навряд чи він не розуміє, що Шмигаль не підтримає його кандидатуру, а призначатиме хоча б в.о. людей з обойми Ахметова або хоча б таких нейтралів, як Ольга Буславець. Або він намагається для Юрія Гнатюка? Не виключений і більш прозаїчний варіант: вся справа дійсно в запуску АЕС, який потрібно було прискорити, а Буславець цьому заважала. Але це може бути лише один їх епізодів великої боротьби за переділ впливу в українській енергетиці.
Зараз ряд експертів стверджують, що у Буславець є шанс повернутися в крісло не в.о., а вже повноцінним міністром. Для цього лише необхідно, щоб її підтримала парламентська більшість. Чесно кажучи, з огляду на, що на чолі комітету з енергетики стоїть Герус, який ще й регулярно ходить на Банкову «шепотіти» на вухо президентові, в це важко овірити. Але зараз, коли президент стрімко втрачає свою вагу через таких порадників, а його партія розвалюється на очах, можливо все! І можливо таки професіоналізм Буславець зможе побороти нездорову конкуренцію
