Більше ніж рік тому держава відкрито відібрала Кременчуцький автомобільний завод у його власників і кредиторів під приводом «військових потреб». У результаті підприємство майже не функціонує вже понад рік і за цей період виробило та передало споживачам менше 10 автомобілів з експропрійованих у законних власників комплектуючих.
«АвтоКрАЗ» міг би виробляти автомашини для фронту, якщо б держава грамотно та вчасно побудувала ефективні стосунки із законними власниками, які завжди спрямовували всі свої зусилля на своєчасну допомогу ЗСУ та силам територіальної оборони.
7 листопада 2022 року чинна влада прийняла рішення про націоналізацію (перехід у власність держави) низки підприємств із 100% приватним капіталом: ПрАТ «АвтоКрАЗ», ПрАТ «Запоріжтрансформатор», ПАТ «Мотор Січ». А також ПАТ «Укрнафта», в якій державі вже на той час належало більше 50% акцій в статутному капіталі та ПАТ «Укртатнафта», яка мала велику блокуючу (більше, ніж 25%) частку держави в своєму капіталі. Перші три — відомі компанії великого машинобудування, ще дві об’єднують видобуток і переробку нафти. «Ексклюзивом» стало те, що рішення про відчуження було прийнято на засіданні Ставки Верховного головнокомандувача, у зв’язку із «військовою необхідністю» і відповідно до закону «Про передачу майна в умовах воєнного стану». Хоча ту ж саму «Укрнафту» взагалі не потрібно було націоналізовувати, а потрібно було або тоді в 2022 році, або ще раніше в 2019 році просто провести загальні збори акціонерів та призначити ефективного державного керівника компанії, де держава має більш ніж 50% акцій.
Вилучені активи набули статусу військового майна, управління ними передали Міністерству оборони. Зазначимо, що, згідно із законодавством, після завершення воєнного стану в Україні такі підприємства можуть бути повернуті власникам або може бути відшкодована їхня вартість.
Як бачимо, більшість відчужених заводів — машинобудівні, орієнтовані на важливу продукцію або безпосередньо для фронту, або для енергетичної галузі. І якщо випадок «Мотор Січі» можна якось зрозуміти, адже проти власників цієї компанії висунуто звинувачення у діяльності на державу-агресора, то деякі інші приклади викликають багато запитань. «АвтоКрАЗ» задовго до великого вторгнення «заклятих братів» потрапив у скрутне фінансове становище через те, що після 2015 року тодішні можновладці надавали перевагу імпортній військовій автотехніці МАЗ виробництва Білорусі, де частка комплектуючих на більш ніж 80% складається з постачань російських виробників. Дієздатні ж вітчизняні потужності раптом стали непотрібними.
Серед найбільших у Європі
Нагадаємо, що Кременчуцький автозавод був одним із основних автомобілебудівних виробництв не тільки в Україні, а також у Європі. Виробництво автомашин почалося в 1958 році, з того часу виготовлено понад 800 тис. вантажних авто. Найбільш відомі широкому загалу великовантажні «КрАЗи» різного призначення — від самоскидів до лісовозів і військових фургонів великої місткості, які багато років широко використовуються як в Україні, так і в майже 60 країнах світу. Виробничі потужності дозволяють щорічно випускати більше 7000 автомобілів різних типів.
На шасі «КрАЗу» було створено такі бойові машини, як САУ «Богдана», береговий ракетний комплекс «Нептун», реактивна система залпового вогню «Верба», станція радіотехнічної розвідки «Кольчуга».
Підприємство розробило розгалужену лінійку сідельних тягачів, комунальних машин, причіпної техніки, а ще — бронеавтомобілі «Кугуар», «Спартан» та «Шрек», що активно задіяні на фронті. Загалом модельний ряд розробленої автотехніки включає 25 базових моделей і більше 150 модифікацій із різними колісними формулами. На шасі «КрАЗу» було створено такі відомі бойові машини, як САУ «Богдана» (допомагала звільняти острів Зміїний у Чорному морі), береговий ракетний комплекс «Нептун» (саме ним знищено крейсер «Москва»), реактивна система залпового вогню «Верба», станція радіотехнічної розвідки «Кольчуга». Із початком агресії росії в 2014 році підприємство стало важливим постачальником автомашин для ЗСУ та Нацгвардії, для яких у тому ж році було вироблено 700 одиниць. Загалом у 2014-2018 роках військовим і нацгвардійцям поставлено понад 2770 різних машин.
Однак поступово з’явилися труднощі: замість вітчизняної продукції «АвтоКрАЗу» держава почала закуповувати для ЗСУ і Нацгвардії білоруські вантажні МАЗи, де 80% комплектуючих вироблено в росії. Ці машини доукомплектовували на черкаському проммайданчику корпорації «Богдан», яку пов’язували із тодішнім президентом-бізнесменом Петром Порошенком. Однак мінський МАЗ де-факто розташований у країні, яка є посібником агресора. Крім того, деякі бойові машини, які розроблялися на шасі «КрАЗу», почали переводити на платформу чеської «Татри». Усі ці «заміни» не тільки дорожчі (бо імпортні), а й нерідко призводять до зниження якості техніки. Скажімо, МАЗи взагалі не дуже пристосовані до військових потреб, не є військовими автомобілями на думку фахівців і ніколи не стояли на озброєнні жодної армії світу, окрім Білорусі. Компоненти ж «Татри» потребують ретельної адаптації, яка не завжди успішна.
У 2020 році «КрАЗ» все ж отримав нові держзамовлення, але незабаром зіткнувся із ситуацією, пов’язаною з достроковою вимогою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) погасити всі кредити, отримані в банках, що були визнані неплатоспроможними та передані до ФГВФО. Щоб уникнути цієї ситуації інші кредитори підприємства ввели процедуру арбітражного управління з подальшою санацією заводу, щоб не зупинити виробництво на підприємстві відповідно до нелогічних та економічно необгрунтованих вимог ФГВФО.
ФГВФО взагалі в останні роки помічений у махінаціях з активами українських виробників і, по суті, в незаконних атаках на працюючий бізнес, але це вже окрема історія. У підсумку КрАЗ перестали допускати до державних тендерів, держава не підписувала контрактів з підприємством, не перераховувала передплату по існуючим контрактам навіть при наявності банківських гарантій державних банків щодо такої передплати і не погоджувала ціну продукції, яка б забезпечувала мінімальну рентабельність для заводу. Але це не зупинило підприємство, яке завдяки своїм акціонерам переорієнтувало діяльність на експорт, зберегло робочі місця для понад 3000 людей та податкові відрахування до бюджетів усіх рівнів.
З війною стало тільки гірше
З початком повномасшаьної війни держава з одного боку заборонила експорт продукції зовнішнім споживачам, що зрозуміло в умовах війни, але й не надала свої замовлення та їх фінансування для того, щоб стратегічне підприємство працювало на ЗСУ та не зупинилось. Все це призвело до ще більшого погіршення ситуації на підприємстві, яке і закінчилось фактичною експропріацією заводу в законних власників. Тобто держава сама не давала підприємству працювати і під цим приводом звинувачувала законних власників в тому, що вони не хочуть працювати під час війни.
Але власне — що далі? Виробництво фактично зупинилося, новопризначений державний менеджмент за рік, який пройшов з моменту відчуження (а фактично — експропріації), не спромігся запропонувати шляхів налагодження виробництва. І це в умовах важкої війни, коли продукція «АвтоКрАЗу» дуже потрібна на фронті. За рік, що минув, підприємство отримало замовлення від держави на виробництво біля сотні автомобілів, що так і не було виконано і по суті є зірваним. Виробництво не відновилось, робочі місця урізані до мінімуму. І це коли держава надала більш ніж 1 млрд гривень переплат по всіх укладених контрактах після експропріації підприємства. Незрозуміло за що працівники отримували та отримують заробітну плату із передплати, яку було сплачено за вище згадане державне замовлення. Ціна, яку держава заплатила за кожен автомобіль, значно більша ніж та, за яку «КрАЗ» реально може збирати автомобілі і яку раніше пропонувало підприємство до експропріації. Сплата податків і зборів здійснювалась на невідповідному рівні — бо нема із чого платити, хоча державний бюджет зараз дуже потребує надходжень саме для фінансування ЗСУ.
Незадовго до початку повномасштабної війни держава відмовилася купувати п’ять уже виготовлених машин, які виробив завод за керівництва законних власників, але нове призначене державою керівництво продало їх зі збитками для підприємства вже після його експропріації. Цікаво, що в перші дні війни низку бойових бронемашин «Спартан» і «Шрек» було оперативно та безкоштовно передано на військові потреби Кременчуцькій районній військовій адміністрації та Харківській обласній військовій адміністрації. Тобто навіть у скрутних для себе умовах власники та працівники підприємства швидко відреагували на вороже вторгнення.
Що тут скажеш? Прикладів реально успішного державного управління складними промисловими об’єктами дуже мало. Очевидно, що таким способом відібрати актив і «посадити» на нього державних керівників — це великий шанс просто вбити завод як було зроблено з багатьма підприємствами за більш ніж 30 років незалежності України. На превеликий жаль, після понад одного року державного управління ця теза підтверджується — держава не підтримує й не розвиває актив, нічого не пропонує, не розміщує замовлень. Інакше кажучи, поступово знищує єдиного національного виробника великогабаритних авто. Не зрозуміло чого влада добивалася цією націоналізацією, адже вийшло «як завжди». Під час світового протистояння Гітлеру та нацистській Німеччині, США під керівництвом Ф.Рузвельта та Велика Британія під керівництвом В.Черчилля не проводили націоналізацію жодної приватної компанії, а натомість укладали з ними державні контракти, які супроводжувалися відповідним та своєчасним фінансуванням. Це дозволяло ефективно використовувати приватні та державні важливі для перемоги людські, професійні та матеріальні ресурси та підтримувати економіки своїх країн. З «АвтоКрАЗом» зараз все відбувається із точністю до навпаки.
Дати заводу працювати на перемогу
На такому невеселому тлі на початку 2023 року акціонери ПрАТ «АвтоКрАЗ» звернулися з відкритим листом до послів країн «Великої сімки» аби привернути увагу до факту відчуження на користь держави, яке вони вважають незаконним і справедливо порівнюють із експропріацією. Аналогічні листи були направлені міністрам фінансів країн G7, президентці Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн, МВФ, ЄБРР. На думку підписантів, для того, щоб підприємство працювало на користь держави, не потрібно відбирати акції — потрібні замовлення на необхідну продукцію і належне фінансування при відповідних гарантіях! І дати можливість працювати фахівцям заводу — тобто тим спеціалістам, які працюють в галузі важкого автомобілебудування десятиліттями і які не будуть «гратись» із виробництвом у важкий для країни час, а добре знають свою справу і докладуть усіх зусиль заради ефективного виконання виробничих завдань.
Зрештою, добре відомо, що вітчизняний приватний бізнес бере дедалі більшу участь у забезпеченні обороноздатності держави. Приватні фірми виробляють дрони та запчастини, недержавні фонди активно збирають кошти на різноманітне озброєння й обладнання. Усе це відбувається не «абияк», а в координації та взаємодії із Силами оборони та відповідає їхнім дійсним потребам. Немає жодних сумнівів, що приватний капітал може і повинен брати найактивнішу участь у допомозі фронту та в роботі на перемогу. «АвтоКрАЗ» може стати дуже корисною складовою цього процесу — якщо буде позбавлений неефективного держменеджменту, тенет бюрократії та різних закулісних ігор «міністерств і відомств».
Нині чимало успішних ініціатив залучають ресурси на вкрай необхідну підтримку оборонців країни. Якби всі задіяні в експопріації «інстанції» виправили свої помилки і повернули великий завод у руки законних власників, позитивний ефект для держави і фронту був би помітним вже найближчим часом.
