НАБУ та САП відзвітували про 11,4 млрд грн відшкодованих коштів станом на кінець 2025 року.
І хоч цифра виглядає переконливою, реальна вигода держави у ній – дуже незначна. Адже те, що НАБУ та САП вважають своїм “економічним ефектом” насправді не тотожне реальним показником наповнення українського бюджету від антикорупційної діяльності. З цифрами та методами їх оцінки розбиралася редакція “Економічних новин”.
Тож, як зазначають самі антикорупційні структури у своїх публічних звітах до “економічного ефекту” вони включають:
- суми за угодами про визнання винуватості;
- активи, на які накладено арешт;
- кошти, стягнуті за рішеннями судів;
- компенсації, які мають бути сплачені.
Однак, з точки зору державних фінансів, значення має лише одне – скільки грошей реально надійшло до бюджету України або ж було повернуто майнових активів, внаслідок зупинки корупційного злочину. Усе решта можна вважати процесом, потенціалом і попередньою оцінкою, проте точно не досягнутим “ефектом”.
Наприклад, арешт активу не завжди означає його реалізацію. Також арешти активів можуть бути скасовані судами вищих інстанцій. Крім того, судове рішення часто абсолютно не означає фактичне стягнення. Аналогічна ситуація і з підписаними угодами про визнання вини зі слідством. Адже економічна вигода держави в таких угодах – абсолютно не гарантована.
Хоча б тому, що з одного боку кошти від цих угод у значених розмірах можуть скеровуватися НАБУ та САП до приватних фондів. Або ще й тому, що суми цих угод інколи не відповідають ані вартості втрачених державою активів, ані розміру завданих країні збитків фігурантами корупційних злочинів.
Яскравим прикладом в цьому контексті є справа Одеського аеропорту, де угода для фігурантів справи склала 1 млрд грн, в той час, як збитки, встановлені слідством НАБУ та САП у провадженні, оцінюються на рівні 2,5 млрд грн. Крім того, ця ж угода призвела до того, що аэропорт так і не було повернуто місту Одеса. І актив залишився у власності обвинувачених.
“Моєю умовою укладення угоди було те, що аеропорт обов’язково мають повернути місту. Звідки взяли — туди й верніть. Окрім того, для чого ж аеропорт привласнювався? Для того, щоб у майбутньому отримувати доходи від його діяльності й привласнювати їх. Тому — поверніть, будь ласка, аеропорт місту. І поверніть місту ті втрачені доходи, які воно не отримало», – коментував справу екс-прокурор Станіслав Броневицький, який звільнився із САП через незгоду з умовами врешті укладеної тоді угоди із фігурантами провадження.
Тобто, формально угоди зі слідством нібито збільшують показник “економічного ефекту” НАБУ. Проте реальна економічна оцінка такої угоди мала б враховувати дійсний баланс вигод і втрат. Якщо ж унаслідок такої угоди держава фактично втрачає стратегічний актив і спроможність генерувати із нього дохід роками – як і сталося з Одеським аеропортом, – то сума компенсації сама по собі далеко не відображає реальної вартості втрати.
Відповідно, без глибокого аналізу кожної окремої угоди НАБУ та САП стверджувати про “позитивний її ефект”, як мінімум, передчасно.
Крім того, як відомо з релізів самої САП, кошти від угод зі слідством часто-густо взагалі не доходять до державного казни. Тільки у листопаді минулого року НАБУ віддали 44 млн грн (від угод) приватному фонду Сергія Стерненка. Без “конкурсу”, до речі, чи будь-яких публічних критерів відбору отримувача по суті “державних” коштів.
Загалом, в оцінці реального економічного ефекту НАБУ та САП схоже, що головна проблема полягає у відсутності чіткої методології, де процесуальний результат на кшталт (угоди, арешту чи вироку), рівно так само як і номінальні оцінки активів у межах кримінальних проваджень, – не є фактичними бюджетними надходженнями.
Тоді як бюджетні видатки на роботу тільки НАБУ за останні десять років – абсолютно фактичні і становлять майже 11 млрд грн.
Нагадаємо, в той час як у 2024 році фінансування НАБУ сягнуло 1,88 млрд грн, повернути в казну детективам вдалося менше половини.
«Протягом 2024 року ця сума (відшкодувань) становила: – за перше півріччя – 209,302 млн грн; – за друге півріччя – 614,057 млн грн», – писав «Главком» із посиланням на звітність НАБУ.
Упродовж першого півріччя 2025 року відшкодування становили 685 млн грн, другого півріччя – 762 млн грн, в той час як розмір річного фінансування Бюро минулого року сягнув 2,5 млрд грн. Відповідно держава витратила на НАБУ на понад мільярд гривень більше, ніж отримала назад у якості реального економічного антикорупційного ефекту.
