Різке підвищення тарифу на електроенергію для населення, причому практично без диференціації за обсягом та способами споживання, викликало обурення і актуалізувало споконвічне питання про те, що реально відбувається за лаштунками вітчизняної енергетики.
Особливий цинізм полягає в тому, що ця закулісна корупційна метушня відбувається на тлі війни та критичних руйнувань енергосистеми внаслідок повітряних ударів ворога, захиститися від яких наша влада не лише не змогла, а й особливо не намагалася. Є думка, що справжній сенс і цілі різкого підвищення тарифів на електроенергію для населення полягають у тому, що це додатковий квазі-податок на населення, кошти від якого підуть не на «відновлення енергетики», що декларується, а на «розпил» на будівництві міфічних атомних енергоблоків , на виплату боргів «зеленій енергетиці», що виникли через спеціально завищені «зелені тарифи». А в цей час ми можемо втратити країну…
Декілька зауважень щодо захисту та нападу
Нагадаємо, що новий етап ворожих ударів по енергосистемі, що почався наприкінці березня 2024 року, спрямований проти маневрових потужностей теплової та гідроенергетики, супроводжувався масштабними корупційними скандалами.
Не вдаючись до подробиць, коротко сформулюємо основну суть цих скандалів.
Незважаючи на запевнення низки посадових осіб про те, що фізичний захист енергетичної інфраструктури нібито створено, ворог зумів наприкінці березня зруйнувати значну частину маневрової генерації. Після цього були виправдання на тему про те, що фізичний захист, наприклад, у вигляді бетонних конструкцій зробити просто неможливо, але якщо це так, то навіщо було заявляти про її створення.
Також заговорили про те, що кошти на цей неіснуючий захист нібито виділили лише на словах, але насправді начебто грошей не дали, а за іншою версією – кошти нібито були, але їх розікрали, як і водиться у нашій багатостраждальній країні. Незабаром розмови затихли, питання спустили на гальмах, і громадяни країни, що воює, так толком і не дізналися, чи виділялися гроші, і чи були вони вкрадені.
Крім того, звучали полум’яні заклики зняти з посад і суворо покарати причетних до цього скандалу чиновників, серед яких є відомі прізвища, у тому числі «відставних борців із корупцією». Але й це питання спустили на гальмах, і більшість замішаних у скандалі персонажів, наскільки можна зрозуміти, продовжують обіймати посади.
Будучи дилетантом, автор не має наміру давати поради, як слід облаштувати фізичний захист енергетики, так само як висловлювати «глибокі думки» щодо можливості її створення взагалі. Тим більше, що «експертів» у нас вистачає з лишком. Але поділитися деякими дилетантськими міркуваннями щодо цього не заборонено.
Припустимо, створити бетонний захист неможливо, або ці можливості обмежені, але незрозуміло, чому про це галасували довго і всі кому не ліньки.
Очевидно, що коштів ППО катастрофічно не вистачає, але тоді питання: чому кошти, нібито виділені на «бетонний захист», не були витрачені на закупівлю хоча б частини необхідних озброєнь.
Ще одне дилетантське зауваження. Якщо умовний «бетонний захист» енергетики неможливий, то чому було хоча б не спробувати зробити його повітряним, використовуючи досвід Другої світової війни, коли для захисту цілих міст використовували аеростати повітряного загородження. Очевидно, що гітлерівські «хенкелі», «юнкерси» та «дорньє» дуже відрізняються від «шахедів» і крилатих, тим більше (аеро)балістичних ракет путінської Росії. Але ж можна було спробувати створити над об’єктами енергетики бані та/або бар’єри аеростатного загородження в кілька шарів, тим більше, що нові технології дозволили б зробити це ефективніше, ніж у 1940-х роках.
Зрештою, відомо, що найкращою обороною є напад. Вважається, що нова серія ворожих ударів по енергетиці України розпочалася після того, як наші дрони стали завдавати ударів по об’єктах у Росії, перш за все, по нафтопереробній галузі. Виникає питання: чому удари не завдаються по військовій інфраструктурі, яка задіяна в ударах по Україні. Маються на увазі, перш за все, аеродроми, яких не так багато, а удар по станції радіолокації в Оренбурзькій області говорить про те, що «дотягтися» можна навіть до Кольського півострова, звідки стартують ракетоносці Ту-95. Те саме стосується майданчиків, з яких ворог запускає дрони і які розташовані не дуже далеко від кордону України. Щоправда, з Чорноморським флотом, який також завдавав ракетних ударів по Україні, «вирішити питання» вдалося майже повністю за допомогою ракет та морських дронів, і це вкотре підтверджує, що найкраща оборона – це напад. Є ще пускові установки типу «Іскандер», які запускають крилаті та балістичні ракети з Криму та прилеглих районів країни-агресора, полювати на які складно через їхню мобільність, але Україна начебто має не найгіршу розвідку.
Тому удари по ворожій нафтопереробці – це, звичайно, правильно, але в рамках захисту енергетики слід було б спрямувати зусилля на атаки військових об’єктів ворога, пов’язаних із повітряними ударами по Україні.
Новий злочин агресора – знищення теплової та гідроенергетики
Про новий етап знищення української енергетики, що почався наприкінці березня, докладно йшлося в публікації « Агресор знищує енергосистему: чи стане Україна безлюдною санітарною зоною? тому зараз коротко нагадаємо основні моменти.
Восени-взимку 2022-2023 років удари агресора були спрямовані насамперед на потужності з міжрегіонального транспортування та розподілу електроенергії, хоча мали місце й удари по об’єктах генерації, переважно теплової. Потім, уже в червні 2023 року, мало місце абсолютно патологічне знищення греблі Каховської ГЕС, що призвело, крім іншого, до масштабних екологічних та продовольчих наслідків, про що йшлося в публікаціях « Трагедія на Каховській ГЕС: хто, навіщо і які наслідки? » та « Зернова угода «накрилася» Каховською дамбою? ».
Ворог і зараз не відмовився від знищення передавально-розподільчих потужностей, включаючи вузлові трансформаторні підстанції.
Але, крім цього, основний напрямок своїх ударів агресор зосередив на знищенні так званих маневрених потужностей, що генерують, тобто гідро- і теплової генерації.
Крім того, почалися удари по газотранспортній системі, зокрема по інфраструктурі підземних газосховищ на Західній Україні. Раніше такого не було, і це новий голова злочинів путінського режиму.
Удари по енергооб’єктах, що відновилися в березні, тривали кількома хвилями протягом квітня-травня. Останній удар припав якраз у ніч на 1 червня, коли набули чинності нові тарифи на електроенергію для населення.
Стверджується, що після цього удару маневрова теплова та гідроенергетика в Україні виявилася майже повністю знищеною.
Зокрема, про це пише The Financial Times у гучній публікації ” Russia has taken out over half of Ukraine power generation ” або ” Росія вивела з ладу більше половини української електрогенерації “.
Видання зазначає, що до лютого 2022 року виробництво електроенергії в Україні становило близько 55 гігават, що було одним із найбільших показників у Європі. За словами не названих українських чиновників, зараз потужність впала нижче за 20 ГВт.
1 червня Росія завдала удару по енергооб’єктах, завдавши значних збитків, заявив міністр енергетики України Герман Галущенко.
Удари також були спрямовані на компресорні станції для підземних газосховищ, які використовуються споживачами з ЄС. Хоча ці компресори можна легко замінити, атаки посилюють побоювання з приводу надійності постачання газу взимку — як усередині України, так і для постачання до ЄС.
Посол ЄС у Києві Катаріна Матернова заявила, що з березня “Росія знищила 9,2 ГВт енергогенерації” в Україні.
Видання нагадує, що удари агресора взимку 2022-2023 років були спрямовані на електророзподільну мережу, яку, за словами чиновників та експертів, можна відносно легко відремонтувати. Зараз бомбардування націлені на теплові та гідроелектростанції, які набагато складніше та дорожче відновити.
Анонімний представник українського уряду сказав, що до зими мешканці країни проводитимуть без електрики більшу частину дня.
За словами одного з чиновників, лише внаслідок суботнього обстрілу було втрачено 1,2 ГВт електроенергії, а також сильно пошкоджено інфраструктуру підземних газосховищ на заході України.
Анонімний український чиновник заявив, що готуватися до життя у холоді та темряві.
Мета Росії, схоже, полягає в тому, щоб зробити життя українців нестерпним, сказав Financial Times секретар Ради національної безпеки та оборони України Олександр Литвиненко. Він розповів про плани створення «децентралізованої енергетичної системи», що спирається на більшу кількість міні-електростанцій, які будуть менш вразливими для російських атак.
У відповідь Міненерго України звинуватило The Financial Times у роботі на Росію, заявивши, що публікація «має ознаки інформаційно-психологічної операції (ІПСО), носить маніпулятивний характер і просуває наративи ворога».
Міненерго наголошує, що у статті використовуються посилання на анонімні джерела, що ставить під сумнів достовірність інформації, яка не підтверджена офіційно, є ненадійною та маніпулятивною.
На думку міністерства, анонімне твердження про те, що треба «готуватися до життя в холоді та темряві», спрямоване на поширення страху та паніки серед населення.
Міненерго назвало «відвертою брехнею та маніпуляцією» наведене у статті твердження, що тарифи на електроенергію для населення вдвічі, оскільки тариф зріс лише на 63%.
У Міненерго стверджують, що для надання матеріалу видимості достовірності, у ньому змішуються правдиві та фальшиві дані та містяться апеляції до емоцій. Наголошується, що в інформпросторі України збільшилася кількість вкидань, пов’язаних з темою енергетики, які мають ознаки ІПЗГ та спрямовані на створення соціальної напруженості, залякування та формування недовіри до дій влади у складний період.
Міненерго просить не поширювати неправдиві наративи та дезінформацію, підігруючи ворогові, та не спекулювати на чутливій темі.
Від себе відзначимо, що зі зростанням тарифу в 2 рази в The Financial Times справді «загнули», оскільки він зріс з 2,64 до 4,32 грн/квт-год, тобто на 63%, це правда, але це дуже багато.
В іншому відповідь Міненерго складається із штампів крикливої пропаганди про «роботу на Москву» і за рівнем переконливості не відрізняється від публікації The Financial Times.
Звертає увагу «манілівщина» чиновників про «децентралізовану енергосистему». По-перше, за два роки далі за розмови справа не пішла, а по-друге, такої системи ніде в розвинених країнах немає, і щось подібне існує тільки в Третьому світі, де в житлах багатший є свій генератор, та тільки «системою» це назвати не можна, і це окрема тема, але коротко зазначимо таке.
Кілька слів «децентралізації енергосистеми»
Модне нині питання «розподіленої чи децентралізованої» енергосистеми замість існуючої централізованої дебатують усі кому не ліньки, переважно різного роду медійні та комерційні персонажі, що не мають хоча б мінімальної технічної освіти, а тому навряд чи уявляють, що таке система автоматичного регулювання, якою є й енергосистема , а також не розуміють, які функції має виконувати енергосистема для того, щоб бути такою.
Автор цих рядків трохи торкнувся цієї теми у зазначеній квітневій публікації « Агресор знищує енергосистему: чи стане Україна безлюдною санітарною зоною? » , і у відповідь почулося викривальне «виття на болотах», як у знаменитій книжці сера Артура Конана Дойля, з боку різного роду «експертів».
Не вдаючись у подробиці, відзначимо, що енергосистема – це система напівавтоматичного регулювання, в якій об’єктом регулювання є баланс споживаної та генерованої потужностей, частота в системі, міжрегіональні перетікання потужності тощо. Система є саме напівавтоматичною, оскільки допускає обов’язкову можливість втручання диспетчерів.
Наскільки вдалося зрозуміти доморощених апологетів «децентралізації енергосистеми», вони її репрезентують як «даєш генератор у кожен будинок, на кожну вулицю, у кожен (мікро)район» тощо. Не вдаватимемося в проблему сполучення цих генераторів з місцевими розподільчими мережами 10/0,4 кВ – припустимо, ця проблема якось вирішується шляхом встановлення генераторів поряд/замість відповідних трансформаторних підстанцій та підключення до місцевої мережі 0,4 кВ для живлення споживачів. Але навіть якщо генератори відповідної потужності в кілька мегават встановити в місцях підстанцій 35/110 кв, запитавши від них місцеву мережу 10 кВ, то ніякої «енергосистеми» з цього не вийде, а вийде звичайне локальне резервне харчування для аварійної роботи за відсутності напруги в основній мережі, причому цей локальний сегмент під час роботи, швидше за все, треба відключити від загальної мережі.
Справді, це вихід із становища у тому, щоб не сидіти без електроенергії, забезпечивши нормальну життєдіяльність, критичну інфраструктуру тощо.
Не будемо навіть вдаватися до подробиць про високу вартість такої електроенергії, а також про проблеми постачання газом таких генераторів, оскільки акцент робиться саме на газових потужностях по генерації як на якійсь панацеї. При цьому ніхто не вважав, чи достатньо ресурсів газу, причому з урахуванням війни, і пропускної спроможності газових мереж, щоб запитати «генератор у кожному (мікро)районі», як ратують апологети цієї ідеї. Не говорячи вже про те, що в Україні існує значна кількість негазифікованих регіонів.
Але навіть якщо все це вдасться так-сяк облаштувати, то все одно це не буде «енергосистемою», тому зібрані докупи тисячі таких генераторів не зможуть виконувати ті функції системи, про які йшлося вище. Чи ці «сотні-тисячі децентралізованих генеруючих потужностей» навіть теоретично можна ув’язати в одну систему, синхронізувати за частотою та по фазі, облаштувати регулювання балансу потужностей, частоти в системі, перетікання потужностей і так далі, як мінімум, на нинішньому етапі розвитку, навіть якщо підключити сюди модний нині «штучний інтелект». Поки що це питання віддаленої перспективи, хоча це цікаве наукове та інженерно-технічне завдання, яке несподівано стало актуальним саме через війну, бо інакше це навряд чи потрібно, оскільки розподілена генерація навряд чи може бути економічнішою та ефективнішою за централізовану, особливо при харчуванні. великих споживачів, наприклад, промислових підприємств.
Підключення до мережі великої кількості сонячних, вітряних та інших відновлюваних генерацій важко вважати аргументом, оскільки навіть у країнах, де відновлювані генерації мають значну частку в енергобалансі, основою поки що залишається централізована енергосистема з генерацією на електростанціях. До того ж відомо про неодноразові випадки, коли в Європі та США енергосистеми «падали» при пікових навантаженнях, тобто втрачали керованість.
Насамкінець зазначимо, що ніде у світі «розподілено-децентралізованих енергосистем» у масштабах держав та/або великих регіонів не існує, та й завдання таке ніде особливо не стояло. Принаймні таких даних знайти не вдалося. Локальна розосереджена генерація часто використовується як резервна та допоміжна по відношенню до централізованої системи, але не більше.
Повторимо, все це не означає, що слід відмовитися від розподіленої генерації як такої. Навпаки, вона є виходом із нинішнього становища.
Хай живе український кіловат, найдорожчий кіловат у світі!
Звернемося нарешті до підвищення тарифу для населення.
З 1 червня тариф було підвищено до 4,32 грн/кВт-год. Колишній тариф у розмірі 2,64 грн. зберігся для споживачів у будинках з електрокотлами, але за умови споживання не більше 2000 кВт-год на місяць. Споживання понад цей ліміт оплачується по 4,32 грн.
Нові тарифи діятимуть до 30 квітня 2025 року. Тобто не виключено, що менш як через рік їх знову підвищать. Втім, є інформація, що виношуються плани щодо підвищення тарифу раніше і набагато вищі, але поки що це чутки.
Аргументуючи необхідність підвищення ціни на електроенергію для населення, влада заявляла, що нинішній тариф давно не покриває собівартості генерації. Раніше публікувалися розрахунки, згідно з якими тариф для населення має зрости до 3,2 грн. Але після чергових ударів росіян по об’єктах української енергетики, внаслідок яких багато хто з них був знищений або сильно пошкоджений, цифра зросла.
Крім того, підвищити тарифи на електроенергію до економічно обґрунтованого рівня та поступово зняти субсидування з бюджету для генерації Україна зобов’язалася перед МВФ, який продовжує «крутити свою тупу шарманку» навіть під час такої війни, коли все зруйновано, економіка обвалилася, а мільйони працездатних громадян виключені з економіки, оскільки перебувають в армії, в еміграції, в окупації, і всі ці догми МВФ є неадекватними по відношенню до реальності. Не кажучи вже про те, що поняття «економічної обґрунтованості» в цій ситуації так само неадекватне.
Характерно, що встановлено єдиний тариф без поділу за категоріями споживачів з відповідними пільговими тарифами, які встановлюються зазвичай, наприклад, для домогосподарств з електроплитами, а також для тих, хто споживає менший поріг, зазвичай менше 100 кВт-год на місяць. Виняток у вигляді колишнього тарифу (2,64 замість нинішніх 4,32 грн/кВт-год) зробили лише для житла з електрокотлами, але з лімітом 2000 кВт-год, достатнім для підтримки роботи котла на мінімальних оборотах. При цьому стверджується, що при опаленні будинку в 200-250 квадратних метрів до комфортної температури місячне споживання може досягати 3000 кВт-год, тобто доведеться економити або доплачувати за 1000 кВт-год, що за новим тарифом складе 4320 грн на місяць.
Все це виливається в чималу суму навіть для власників житла з електроопаленням, а це зазвичай не найбідніші громадяни. Суми виходять дуже чутливими навіть для небідних, і вже почастішали випадки, коли власники бойлерів та електрокотлів починають цікавитися, за можливості та наявності, поверненням до централізованої мережі опалення та гарячого водопостачання, оскільки це стало дешевшим. Але ходять чутки, що влада нібито має намір підвищити ціни на газ, опалення та гарячу воду, навіть незважаючи на мораторій, і тоді цей варіант навряд чи буде дешевшим.
Наскільки збільшаться витрати кожного домогосподарства через підвищення тарифу, підрахувати досить просто, оскільки, повторимо, тариф зріс приблизно на 63%.
Очевидно, що зростання тарифу потягне за собою зростання інших комунальних витрат. Очікується, що витрати на утримання будинків зростуть приблизно на 20-25%. Виростуть також витрати на вуличне освітлення для котеджних містечок.
Так само очевидно, що підвищення тарифів не позбавить відключень електроенергії, оскільки останні зумовлені нестачею потужностей. Ще сильніше зростуть лише борги населення.
При цьому електроенергія для населення в Україні стала найдорожчою у Європі. За даними інтернет-ресурсу Minfin станом на 4 червня вартість 1 кВт-год в еквіваленті становить: у Великій Британії – 4,10, у Німеччині – 3,23, у Франції – 3,52, в Іспанії 3,85 гривень. В Україні кіловат, повторимо, тепер коштує 4,32 грн.
За низкою оцінок нові тарифи з лишком покривають вартість генерації та розподілу, і цілком достатньо було б 3,2 – 3,7 грн на кВт-год.
Наприклад, Юрій Корольчук зазначає :
« Реальна ціна, до якої потрібно було підвищити, – це 3,2 грн. 2,1 грн. – це розподіл, доставка електроенергії, 1,1 грн. – виробнича собівартість (зарплата, ремонти, паливо) «Енергоатому». Усе, що більше, тобто. 1,1 грн – треба буде «освоювати», а це 30 млрд грн .
Єдина ціна – це не ринок. Відсутні окремі тарифи для споживачів із електроплитами та електроопаленням – це взагалі не ринок. Але кажуть, що до осені мають виправити та зробити окремі для них тарифи.
Чи платитимуть? Будуть. Але буде й провал платежів. Наразі борги населення за електроенергію становлять близько 20 млрд. грн. До травня 2025 року борги можуть перевищити 40 млрд. грн.
У свою чергу, голова правління Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко звертає увагу на заяву заступника міністра енергетики Світлани Грінчук про те, що працювати, покриваючи тільки собівартість не можна, а тому якась «ринкова вартість кіловата» нібито становить «понад 7,5 грн». Олег Попенко робить висновок, що так громадськість готують до нового стрибка тарифу.
Від себе відзначимо, що в нинішній ситуації постановка питання про «ринкову вартість» сама по собі є неадекватною через відсутність ринку як такого.
Деякі шкурно-корупційні причини зростання тарифів
Дослідити всі зазначені в підзаголовку причини зростання тарифу не будемо, та й навряд чи це в повному обсязі можливо, але про деякі факти, що нещодавно розкрилися, сказати слід.
Насамперед, надбанням громадськості стали зарплати членів правління «Укренерго», які й раніше були не маленькими, але у квітні 2024 року, тобто якраз із початком нинішньої серії ворожих ударів, різко підскочили і досягли 2 млн гривень, що вчетверо вище за їх середню зарплати за попередні місяці
У відповіді на запит видання «Обозреватель» у компанії не стали називати окремо зарплату голови правління Володимира Кудрицького, а назвали загальну суму, яку отримує він та чотири члени правління:
– грудень 2023 року: 7 934 964 грн (у середньому по 1,5 млн грн);
– січень 2024 року: 4 244 210 грн (по 848,8 тис. грн);
– лютий: 1765983 грн (353,1 тис. грн);
– березень 2024 року: 1 997 528 грн (499,2 тис. грн);
– квітень 2024 року: 8 534 299 грн (2,1 млн грн).
Складається враження, що чим більше ворог знищує енергетику, тим більше зростають прибутки «ефективних енергоменеджерів».
Випливли нещодавно і факти відвертої корупції. Наведений нижче корупційного діяння є не дуже великого, але дуже показового зловживання у системі Енергоатому.
Володимир Бондаренко з посиланням на «Наші гроші» пише про «відносно дрібний» тендер на суму «всього» 279 млн гривень, за результатами якого Енергоатом уклав з ТОВ «Атоменергоресурс» договір на постачання вогнезахисних матеріалів Pyro-Safe за завищеними -3 рази цін.
Власником ТОВ «Атоменергоресурс» є Рудченко Олег Анатолійович, колишній головний інспектор Держслужби з надзвичайних ситуацій на стратегічних об’єктах, простіше кажучи, пожежник.
Але маржа від угоди залишається на фірмі Classic Trade sro (Чехія), яка постачає «Атоменергоресурсу» матеріали Pyro-Safe. У свою чергу, власниками фірми Classic Trade sro є: 70% – словацький номінал, а 30% – Погоріла Олена Віталіївна (1978 р.н., Запоріжжя) та Погорілий Володимир Васильович (1969 р.н., Запоріжжя, Світловодськ).
При цьому зазначається, що один із заступників голови ВП Єрмака на прізвище Шурма, «відповідальний за енергетику» – також із Запоріжжя, але це може бути просто збігом.
Сколихнули громадськість та наміри «Укренерго» закупити для потреб апарату управління чотири комплекти кондиціонерних систем із встановленням за майже 630 000 гривень через тендер у системі Прозорро. Звернув увагу той факт, що з метою обробки обивателя, напередодні підвищення тарифу найняті «медійники на виклик» буквально «з кожної праски» вимагали від населення відмовитися від потужних електроприладів, включаючи кондиціонери. А тут у специфікації до тендеру «Укренерго» вимагає два кондиціонери потужністю до 4 кВт та два – потужністю до 9 кВт, тобто сумарна споживана потужність цих чотирьох агрегатів перевищить 25 кВт.
Щоправда, після скандалу, в «Укренерго» заявили про відмову купувати нові кондиціонери, вирішивши задовольнятися ремонтом старих. Тобто від використання їх взагалі там не відмовляються, хоча палко закликали до цього обивателів, до речі, цілком справедливо.
Такі дуже показові дрібниці.
Зростання тарифів піде на відновлення енергетики? Не смішіть!..
Про те, як розподілятимуться бариші від підвищених тарифів, чиновники офіційно громадян не повідомили, а чутки ходять різні.
Наприклад, голова Центру дослідження енергетики Олександр Харченко про підвищення тарифу на електроенергію заявив наступне:
« Гроші підуть у дві компанії.
15% піде до «Укргідроенерго», і тут немає жодних заперечень. “Укргідроенерго” вимагає грошей на відновлення.
Але 85% піде до «Енергоатому». І якщо бути відвертим, це просто маячня якась, бо «Енергоатом» не постраждав, там немає об’єктів, які потрібно відновлювати, і він спускає гроші, вибачте, в унітаз, імітуючи будівництво нових атомних реакторів, які навіть за ідеальної ситуації можуть з’явитися не раніше, ніж за 10-15 років ».
Справді, ідею підвищення з подачі міністра енергетики Галущенко просували під гаслами у тому, що «крок змушений, інакше залишимося без електрики».
Як зазначає ” Економічна правда “, логічно було припустити, що гроші підуть на закупівлю е/е з імпорту, а на будівництво численних малих об’єктів енергетики (наприклад, сонячні станції) запровадять стимули.
Але виявилося, що 85% грошей від підвищення підуть за бетонні конструкції нових енергоблоків АЕС, а самі блоки запрацюють років за десять. Десять років у поточних умовах одно «ніколи», тим більше, що за цей час може десять разів змінитись підхід до конструювання енергоблоків.
Тг-канал « Монополіст » зазначає:
« Тепер тарифи підвищені, і нас вже привчають до думки, що треба вчитися роками жити з відключеннями. Тобто ми все одно залишимося без світла.
Схоже, що результат традиційний. Населення платитиме, а деякі через «Енергоатом» – «розпилювати» 85% надходжень від підвищення на бетонні конструкції.
А головне – як ми збираємося утримати економіку, коли в найбільш продуктивні години банально не буде електрики?»
До речі, як і за масштабних відключень восени-взимку 2022-2023 років, поповзли чутки, що відключення електроенергії знову обростає корупцією. Маючи певні зв’язки та/або заплативши винагороду, можна уникнути відключення, продовжуючи весело жити і плідно працювати, поки інші сидять без електрики.
Цинізм та деградація дійшли до того, що наживу витягують із війни, смертей, розрухи…
Крім того, виявилося, що значні кошти на відновлення зруйнованої енергетичної інфраструктури вже є і продовжують виділятися у вигляді кредитів та безповоротної допомоги, а тому вибивати гроші на відновлення з населення шляхом підвищення тарифів – це шахрайство в особливо великих розмірах.
Тільки днями Європейський банк реконструкції та розвитку заявив про надання Україні 300 млн. євро для ремонту пошкоджених від російських атак енергетичних об’єктів.
Про це повідомив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль у ТГ-каналі.
За словами Шмигаля, надання Україні 300 млн. євро передбачено меморандумом про взаєморозуміння, який він підписав з президентом ЄБРР Оділь Рено-Бассо.
“Кошти підуть державним енергетичним компаніям на відновлення генеруючих потужностей та інфраструктури, а також на будівництво нової децентралізованої генерації”, – уточнив глава уряду.
Він додав, що такі кошти допоможуть забезпечити стабільне та безперебійне електропостачання по всій території України.
Шмигаль нагадав, що з початку повномасштабного вторгнення росіян ЄБРР передав Україні 4 млрд. євро фінансування.
Олег Попенко (Спілка споживачів комунальних послуг) зазначає :
« Жодних додаткових коштів збирати з населення не потрібно…
У нас лише у фонді відновлення енергетики, а також банківських траншів є 390+300+300 млн. євро.
Це понад 40 млрд. гривень.
Українцям просто запровадили додатковий квазі-податок для поповнення бюджету та виплату боргів зеленим інвесторам ».
Крім того, як повідомляли раніше в Міненерго , у Фонді підтримки енергетики України вже є понад 494 млн євро перерахованих та анонсованих внесків.
Очевидно, що гроші міжнародних донорів та банків, включаючи кредитні, для чиновників не такі цікаві, бо їх важко вкрасти. Тут доведеться надавати реальний бізнес-план та звітувати за кожен цент.
У разі коштів, здертих з громадян шляхом підвищення тарифів «на ремонт енергетики», вкрасти набагато простіше.
І все-таки, куди реально підуть кошти від підвищення тарифів?
Щодо цього існує ціла низка неофіційних думок.
Так, колишня заступник міністра Олена Зеркаль небезпідставно стверджує, що кошти підуть на покриття величезних боргів Енергоатому, в які компанію загнали штучно з корупційною метою (https://youtu.be/TMjAHsPYlpA?si=KBNeRuft5k6GjWBs).
Нещодавно видання «Дзеркало тижня» у публікації під промовистим заголовком « Як Ахметов лише за березень заробив на «Енергоатомі» мільярд гривень » описало одну з таких схем створення боргів. З подробицями охочі можуть ознайомитись за посиланням, але дуже коротко це виглядає так.
Протягом березня 2024 року на спотовому ринку електроенергії в Україні відбувалася торгівля повітрям. Саме так свого часу назвали такий процес ЗМІ, коли 2020 року його здійснювала державна компанія «Центренерго», яка тоді була під контролем Коломойського. Сьогодні вигодонабувачем цього процесу є ДПЕК.
Державний оператор атомних електростанцій НАЕК «Енергоатом» на ринку на добу свідомо ставить завищену ціну електроенергії. В результаті частина його ресурсу не продається і випадає на ринок, що балансує.
На ринку, що балансує, цю електроенергію по одній копійці за мегават-годину купує генерація ДТЕК Ріната Ахметова. Потім продає її споживачам за ринковою ціною близько 3000 грн/МВт·год.
У результаті державна компанія Енергоатом виробляє електроенергію, але не продає. А приватна компанія ДТЕК не виготовляє, але продає. За деякими даними, лише у березні, коли обсяги неакцептованого ресурсу на балансувальному ринку були найбільшими, «Енергоатом» втратив близько мільярда гривень, які заробила ДПЕК. Побічним наслідком цієї схеми було збереження високої ціни на електроенергію навіть у профіцитний годинник.
Зростання тарифів та розвал замість термінового відновлення енергетики
Що виходить у сухому залишку?
Тарифи на електроенергію підвищили під виглядом того, що потрібно витратити гроші на відновлення енергетики, якраз того дня, коли агресор завдав чергових ударів, які зруйнували залишки маневрової енергетики.
Таким чином, тарифи підвищуються на тлі енергетики, що скорочується.
У результаті, у гіршому випадку, виникає ситуація, коли за високих тарифів енергетика буде відсутня як цілісний комплекс.
Тобто уряд за два з лишком роки не зміг забезпечити комплекс із захисту енергетики, її децентралізації і зараз підвищує тариф, не маючи чітко сформульованого плану, що збирається робити, і куди підуть виручені від підвищення мільярди.
Очевидно, що плани Енергоатому щодо будівництва атомних енергоблоків протягом 10 років є балаканина для прикриття розкрадання кількох мільярдів доларів у конкретні кишені. У результаті ніяких реакторів збудовано не буде, гроші розкрадуть, час і ресурси бездарно втратить.
Крім того, незабаром може виникнути ситуація, коли «Енергоатом» теж не зможе генерувати електроенергію. Навряд чи агресор битиме по атомних енергоблоках, які добре захищені, хоча розуму може вистачити і на таке.
Очевидно, що після знищення маневрової енергетики ворог почне бити розподільчою мережею та великими трансформаторами біля АЕС. Це може закінчитися дуже сумно, оскільки їх захистом ніхто не займається.
Тому треба максимально швидко будувати децентралізовану генерацію, збільшувати перетин ліній електропередач із Європою для збільшення імпорту енергії, домагатися рішення Заходу про парасольку ППО над прикордонними територіями України, щоб підвищити концентрацію української ППО на решті території та спробувати прикрити те, що ще не знищено.
Але жодне з цих завдань уряд вирішити не в змозі, що показали два роки війни. Тим більше, що воно обслуговує інтереси приватних структур і кишень, а не держави.
Зеленський наполегливо зберігає при владі людей, які провалили все, і це викликає дедалі більше запитань.
Тому необхідне прийняття рішень на найвищому рівні, наприклад, Ставки верховного головнокомандування про різке спрощення ввезення газопоршневих електростанцій, прикриття газосховищ та залишків енергооб’єктів. Інакше наступної зими Україна може залишитися без електроенергії взагалі, а це загрожує провалом оборони країни та соціальним вибухом, чого ворог якраз і добивається.
У той же час, підвищення тарифів у нинішній ситуації слугує обкраданню країни та громадян, але не вирішенню поставлених завдань щодо захисту країни та перемоги над ворогом.
