Повідомлення про участь військовослужбовців Корейської народної армії в боях проти України з кожним днем набувають все більш переконливих підтверджень.
У соцмережах вже з’явилися фото- та відеосвідчення перебування північнокорейських солдатів на території Росії.
Перші новини про присутність військових із Північної Кореї в прифронтовій зоні прийшли після українського ракетного удару 3 жовтня, коли неподалік Донецька загинуло шестеро офіцерів Корейської народної армії. Ще троє, повідомлялося, зазнали поранень.
Потім була інформація з посиланням на Головне управління розвідки МО України про те, що у російській армії формується «особливий бурятський батальйон», куди набирають північнокорейців. І група корейських солдатів, які вже розміщені біля кордону України з Брянською та Курською областями, дезертувала.
Але останні дані, що їх надала Національна розвідувальна служба Південної Кореї, вже знімає сумніви. Повідомляється, що чотири десантні кораблі і три фрегати, що належать Тихоокеанському флоту Росії, завершили перше перекидання близько 1500 північнокорейських спецназівців до Владивостока. За цією групою має бути наступна. Окрім морського транспортування північнокорейських підрозділів використовуються військові транспортні літаки.
Розташовуються солдати КНДР, що прибули у Владивостоці, Уссурійську, Хабаровську і Благовіщенську. На фронт їх перекинуть після навчання. Північнокорейських солдатів перевдягають у російську військову форму і нададуть зброю російського виробництва. Їм видаються підроблені посвідчення якутів чи бурятів. Всього йдеться про 12 тисяч військовослужбовців.
У зв’язку з цією інформацією президент Південної Кореї Юн Сок Єль скликав екстрену нараду з питань безпеки.
Треба нагадати, що влітку між Росією та КНДР було підписано договір про стратегічне співробітництво, яке передбачає «взаємну допомогу у разі агресії проти одного з учасників цього договору». Звичайно, Путіну та Кім Чен Ину не потрібен був жодний договір, щоб налагодити постачання північнокорейських снарядів та балістичних ракет для застосування на українському фронті. Але тепер у Північної Кореї з’явився важливий козир у тиску на Південну Корею: військові зобов’язання Росії допомогти сусідові, якщо щось станеться. З ізгою, що привертає до себе увагу спорадичними випробуваннями балістичних ракет у Тихому океані, КНДР відразу перетворилася на серйозну силу, за якою стоїть російська військова міць.
Цілком зрозуміло, чому так стурбувалися у Південній Кореї. Заради набуття нового статусу Кім Чен Ину зовсім не шкода допомогти стратегічному партнерові живою військовою силою, якої так не вистачає на українському фронті.
Для України така кількість нових солдатів противника великої проблеми не становить: російська армія втрачає на місяць у два-три рази більше. Крім того, неминучі проблеми керованості підрозділів, де майже ніхто не розуміє навіть базових команд російською мовою, використовуються інші системи зв’язку, управління вогнем та інші численні речі, які відрізняють дуже різні армії. Складнішою буде Україні, якщо кількість північнокорейських солдатів піде на багато десятків тисяч. Але, знову ж таки, це збільшить масштаб проблем і для російської сторони, якій потрібно весь цей натовп мінімально навчити, озброїти та повести у бій.
Сам Кім Чен Ин, слідом за батьком і дідом, свято дотримувався традиції щільно закривати зовнішній світ від своїх підданих, може отримати чималу проблему: відірвані від своєї країни солдати, що раптово побачили інше життя, наберуться поганих думок. Здобувши досвід бойових дій і отруївшись повітрям зі зниженим вмістом чучхе, ветерани повернуться додому. Можна їх, звичайно, прямо відправити до табору. Але в будь-якому разі це проблема, з якою поки що Пхеньян не стикався, а нині її вигадав на свою голову.
Для Південної Кореї це сигнал до того, щоб активніше включитися у військову підтримку України. Закони країни забороняють постачання зброї країнам, які беруть участь у воєнних конфліктах. Тим гірше для законів. Військово-технічні та промислові можливості Південної Кореї можуть обернутися для Росії неприємностями на фронті, які не компенсують невибагливих солдатів Іна.
Та й для Штатів додатковий стимул нарощувати допомогу Україні, а разом із японцями зміцнювати позиції на Корейському півострові. До речі, чомусь здається, що Пекін не зрадіє такому повороту, який спровокував диктатор, що підгодовується Китаєм.
