Посол Литви Марюс Януконіс розповів «i» про конфлікт із Білоруссю щодо будівництва АЕС та її спільні військові навчання з Росією, а також про вихід Литви з енергосистеми, що об'єднує країни Балтії, Білорусь та РФ.
Набирає обертів конфлікт між Литвою та Білоруссю. Чому литовське керівництво досі стурбоване та хоче заблокувати зведення Островецької АЕС у Гродненській області?
Я б не назвав це питання конфліктом. Однак, безперечно, це проблематична ситуація. Ми вже не перший місяць наполягаємо, що не впевнені в безпеці Островецької АЕС. А білоруська сторона досі не надала Литві всієї потрібної інформації.
А конкретно?
У нас викликає сумнів вибір місця будівництва. І ми знаємо, що будівництво АЕС відбувалося з численними інцидентами, зокрема з людськими жертвами. До того ж у нас є висновок щодо конвенції Еспо (про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті), де визнано, що Білорусь не відповіла на всі запити Литви.
Незабаром буде інше засідання – щодо Орхуської конвенції (Конвенція Європейської Економічної Комісії ООН «Про доступ до інформації, участі громадськості в ухваленні рішень та доступ до правосуддя з питань щодо навколишнього середовища»). Сподіватимемося, що її рішенням ми отримаємо такий доступ.
А поки що Білорусь разом із Росією і далі будує АЕС поблизу Островця. Нещодавно з’явилась інформація, що Білорусь провела стрес-тести майбутньої АЕС. Але такі тести вважаються завершеними, коли надають усі їхні результати. А білоруси ще тільки повідомили про проведення стрес-тестів. Тобто формально процедуру не завершено.
Литва, зокрема на політичному рівні, наполягає на своїй позиції, і нам потрібні чіткі підтвердження, що цей проект відповідає найсуворішим стандартам безпеки. Адже АЕС, що зводиться, розташована лише за 50 км від нашої столиці… Навіть Польща висловила стурбованість цією АЕС і заявила, що наразі не збирається купувати електроенергію в Білорусі.
Поляки самі збираються будувати таку АЕС…
Я думаю, що питання з Островецькою АЕС має бути близьким і зрозумілим країнам нашого регіону, бо ми маємо гіркий досвід Чорнобиля – найбільшу техногенну катастрофу ХХ століття. Ми знаємо, що Україна ретельно дбає про безпеку Чорнобильської АЕС, яка вже не працює, і прагне мінімізувати наслідки аварії. Тому сподіваємося на розуміння литовської позиції.
Ви говорите, що Литва не отримує відповіді на питання щодо вибору майданчика для Білоруської АЕС (БілАЕС). Можливо, треба було запитати Росію? Адже, по-суті, це російський проект, включно з фінансуванням. Білорусь надає лише свою територію…
Білорусь – суверенна країна і цілком відповідальна за цей проект. Хоча проект виконує компанія «Росатом» і за її технологією.
Влітку МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії) опублікувало позитивний звіт щодо оцінки зовнішніх ризиків на БілАЕС. Проте Литву він не задовольнив. Чому? Адже проведення місії SEED було давньою вимогою Литви…
Місія МАГАТЕ була неповною й оцінювала лише вплив зовнішніх чинників на майбутню АЕС. А нам важливо знати критерії вибору майданчика та його відповідність усім стандартам будівництва таких об’єктів. Тобто місія досліджувала тільки частину проблеми. Для повного розуміння ситуації має провести роботу ще Спеціалізована місія з оцінки майданчиків. І Литва наполягає на проведенні саме цієї місії, щоб зробити остаточні висновки щодо питання БілАЕС.
А з якою метою у квітні 2017 р. литовський Сейм ухвалив рішення про заборону уряду купувати електроенергію в БілАЕС? Навряд чи це внесе позитив у відносини двох країн…
Цей вияв та продовження нашої послідовної позиції щодо небезпечного будівництва Островецької АЕС. Литва закликає не купувати електроенергію з небезпечних джерел.
Ви згадували, що під час будівництва Островецької АЕС були різні інциденти. Це додає Литві надію, що проект буде все-таки заблокований рішенням Єврокомісії?
Звичайно, наявність інцидентів під час будівництва АЕС в Островці – ще один доказ, що немає впевненості в дотриманні всіх стандартів безпеки. І поки ризик таких інцидентів залишається, а також поки не виконано всі процедури з білоруської сторони, Литва наполягатиме на припиненні будівництва цієї АЕС.
А як на мене, Білорусь не дуже звертає увагу на литовські зауваження, бо наприкінці жовтня корпус реактора для другого енергоблоку вже доставлено на БілАЕС…
Ми бачимо, що будівництво триває, тому й не здаємо своїх позицій у цьому питанні на всіх рівнях. Сподіваємося, міжнародні механізми спрацюють і змусять Білорусь переглянути свій підхід.
Експерти вважають, що, попри всі протести, Вільнюсу, найімовірніше, не вдасться перешкодити введенню в експлуатацію АЕС в Островці. Однак у змозі домогтися заборони експорту в Євросоюз електроенергії з цієї станції. Ваша думка?
Зараз зарано гадати, як буде… Наша мета – максимально використати всі міжнародні важелі, щоб вплинути на білоруське керівництво.
Ще одним дипломатичним конфліктом між Мінськом і Вільнюсом закінчилися червневі висловлювання президента Далі Грибаускайте про небезпеку сусідства з Білоруссю, з огляду на її союзництво з РФ: «Сусідство з Білоруссю та Росією – це виклики та загрози, що стоять сьогодні перед Литвою». Чи чекати розвитку подій?
Наша позиція в цьому питанні не є новою. Щодо РФ, то ми стурбовані насамперед у військовому плані. Влітку і восени відбувалися масштабні спільні військові навчання Росії та Білорусі біля литовського кордону, і ми бачимо, як росіяни нарощують військовий потенціал у регіоні. Тому слова Далі Грибаускайте зумовлені саме цією стурбованістю та відчуттям зростання небезпеки.
Ми цінуємо сусідство з Білоруссю, однак маємо говорити прямо про нинішні загрози та питання, що нас турбують. Зокрема, про підвищення військової активності агресивної спрямованості: відомо, що під час навчань відпрацьовували сценарії не захисту держави, а сценарії нападу. Ми стежимо, яку політику здійснює РФ, і нас, певною мірою, непокоїть її військова інтеграція з Білоруссю. І цей факт не додає безпеки в регіоні, а також біля кордонів Литви.
Вільнюс також негативно сприймає російський проект «Північний потік – 2» (СП-2). Частина експертів вважають, що дії Литви щодо СП-2 – просто підтримка України та пошук для себе допомоги на Заході щодо Росії. Це так?
Інтереси України багато в чому збігаються з нашими, особливо в стратегічних проектах та сфері безпеки. А «Північний потік – 2» не відповідає не лише українським інтересам, а і європейським. З ним Європа стає залежною від одного газового постачальника, що не сприяє розвитку європейського енергетичного ринку, який має базуватися на диверсифікованих джерелах. І Литва не хоче, щоб цей ринок ставав дедалі монополізованішим.
Ваша країна, що досі входить до єдиного енергетичного кільця БРЕЛЛ (Білорусь, РФ, Естонія, Латвія, Литва), прагне його залишити. Це пов’язано з тим, що відключення Литви остаточно виведе її із зони впливу Росії та ускладнить плани Мінська щодо експорту енергії з АЕС в Островці?
Рішення про синхронізацію литовської системи електроенергії із західноєвропейською ухвалено ще до появи проекту Островецької АЕС, який зовсім не впливає на наш стратегічний напрям. Литва обрала шлях повної інтеграції з Євросоюзом, зокрема у сферах інфраструктури та енергетики.
Але за вихід із БРЕЛЛ доведеться платити і фінансово, і дипломатично. Відносини з Москвою явно погіршаться.
Ми не пов’язуємо вихід із БРЕЛЛ з тим чи іншим впливом на литовсько-російські відносини. Просто Литва обирає європейські стандарти в енергетичній сфері, і наша мета – з’єднати транспортні та енергетичні мережі із Західною Європою.
Росія остерігається, що Калінінградська область перетвориться на енергетичний острів усередині ЄС…
Це питання порушують, і є технічна можливість його вирішення. Адже в Литви зі Швецією та Польщею є з’єднання електричними кабелями, хоч у нас різні енергетичні системи. Звісно, для цього потрібно певне обладнання на кордоні, що забезпечує перехід з однієї енергосистеми в іншу.
А Литва має сценарії відключення від БРЕЛЛ? Скільки це коштуватиме і хто профінансує?
Наразі йдуть дискусії між трьома балтійськими країнами, Польщею та Європейською комісією. Звичайно, питання непросте, однак сподіваюся, що оптимальне рішення буде знайдено. Технічно це цілком здійсненно, утім, за часом забере близько десяти років. Щодо грошей, то фінансування здійснюватиметься власними та європейськими коштами, однак поки що чітких розрахунків немає.
Зараз Литва імпортує близько 70% електроенергії. У майбутньому, на думку Міністерства енергетики Литви, вона має сама виробляти всю електроенергію. Наскільки це реально та з яких ресурсів?
Литва може виробляти електроенергію сама або купувати її на вільному ринку. Наша мета – не так наростити генерацію електроенергії, як створити умови для вільного ринку електроенергії, що успішно функціонує між балтійськими країнами. Адже все визначають ціна та умови купівлі електроенергії: якщо є сприятливі умови на ринку та прийнятна ціна, то можна купувати електроенергію в інших країн. Литва так і робить.
До речі, два роки тому в нас з’явилися з’єднання зі Швецією та Польщею, що збільшує можливості ринку та джерела, звідки можна купувати електроенергію. Головне в цьому питанні, щоб функціонував ринок, а також прозоро та зрозуміло визначалися ціни.
Щодо самостійного виробництва електроенергії, то Литва нарощує його з поновлюваних джерел (зараз їхня частка становить 26%), і думаю, що обсяг у майбутньому збільшиться. А будівництва великих електростанцій у нас у планах поки що немає.
