Вибуття громадян з України стрімко збільшується, набуваючи нових форм. Основною формою втечі залишається трудова міграція. Однак є й такі форми, як еміграція студентів і викладачів вишів. І якщо відтік викладачів можна вважати однією з форм заробітчанства, то збільшення вибуття студентів неухильно позбавляє Україну майбутнього.
У Міністерстві освіти і науки (МОН) намагаються пояснити тенденцію якістю та комфортом освіти, і це справедливо, проте лише частково. Найважливішою причиною є загальна соціально-економічна ситуація в країні. Фактично втеча вищої освіти є однією з форм депопуляції, що веде до зникнення України в її нинішній формі та в нинішньому її розумінні.
Втім, у профільному міністерстві мають намір вирішувати проблему стандартними бюрократичними методами, тобто затвердженням нових навчальних програм, методик викладання, контролю якості знань та іншою кабінетною рутиною, дуже далекою від життєвих реалій.
В Україні серйозно стурбовані, що дедалі більше молоді їде здобувати вищу освіту за кордон. Міністр освіти і науки Лілія Гриневич переконана, що зупинити відтік студентів до іноземних вузів зможе підвищення вимог до якості освіти.
«Чим ми можемо залучити студентів, зупинити їх, це тільки зростанням якості вищої освіти, вищою освітою, що спрямована на очікування ринку праці, на випередження. Щоб підвищити якість освіти, ми пропонуємо визначити три пріоритетних напрями змін: створення механізмів для забезпечення якості освіти, яких в Україні ще практично немає. Друге – інтеграція в європейський простір вищої освіти та наукових досліджень. Третє – формування та розвиток освіти протягом життя, що сьогодні в Україні є фактично в зародковому стані», – заявила нещодавно Гриневич на розширеному засіданні колегії МОН щодо питань змін у вищій освіті.
Посадовці кажуть, що українські виші не звикли до конкуренції ззовні, бо такої проблеми ніколи раніше не було. З одного боку, це правда. З іншого – без усякої конкуренції Україна дала світові обох Патонів. Корольова, Глушка, перший у континентальній Європі комп’ютер, «Руслана» та «Мрію», міжконтинентальні та космічні ракети, цілий модельний ряд авіаційних і корабельних двигунів та багато іншого.
До того ж чиновники впроваджують нововведення нібито з метою поліпшення якості знань, а в реальності вони тільки погіршують ситуацію. Наприклад, упровадження зовнішнього незалежного оцінювання під час вступу до магістратури призвело до того, що дуже багато випускників бакалаврату йдуть далі вчитися до закордонних, часто до польських вузів. Польські університети дуже непогано «піднялися» на тій вакханалії, що є в Україні як в освіті, так і соціально-економічному плані загалом.
Цілком імовірно, що основна маса, закінчивши навчання за кордоном, до України вже не повернеться. Ситуацію загострюють штучно створені бюрократичні перешкоди під час так званої нострифікації, тобто легалізації іноземних дипломів в Україні. Відучившись, наприклад, у магістратурі за кордоном, випускнику дуже складно буде домогтися того, щоб його диплом магістра в Україні визнали в установленому порядку.
Як наслідок, багато випускників західних вузів не «морочитимуться» й залишаться жити за кордоном, а країна втратить молодих та енергійних, чим ще більше поглибиться депопуляція, що й без того загрожує зникненням країни як такої.
Проте в міністерстві, мабуть, зовсім не збираються враховувати загальні соціально-економічні причини відтоку студентів за кордон. Тим більше що міністерство на соціально-економічні процеси не впливає. У міру свого розуміння ситуації, чиновники схильні надто спрощувати проблему.
Міністр Лілія Гриневич вважає, що головною причиною втечі студентів і викладачів до закордонних вишів є недостатнє фінансування вищої освіти в Україні. Також, на її думку, причинами від’їзду часто називають забюрократизованість українських вишів та небажання вузів змінюватися, відповідаючи на виклики часу. Гриневич вважає, що підвищити якість освіти можливо завдяки вступу за результатами ЗНО, єдиному фаховому іспиту до магістратури, адресному розміщенню державного замовлення, конкурсному розподілу держзамовлення до магістратури.
Також у міністерстві сподіваються на сучасний зміст освіти. З огляду на це міністерство вже розробило близько 200 проектів стандартів бакалаврів і магістрів, а в 2018 р. планується розроблення стандартів докторів філософії та молодших бакалаврів. Проте для успішної роботи потрібно функціонування внутрішньої та зовнішньої систем забезпечення якості освіти.
А отже, планує далі множити бюрократичні структури, зокрема Нацагентство із забезпечення якості вищої освіти. Втім, щоб запровадити стандарти вже з вересня цього року, МОН змушене буде взяти на себе функцію узгодження цих стандартів.
Щоправда, інші порухи чиновників ведуть більше до зворотних результатів. Так, широко розрекламована підтримка шкільних учителів привела до того, що їхні зарплати часто більші, ніж у професорів в університетах. Це стало додатковою причиною вибуття викладачів вишів із країни.
Знову заговорили про те, що в Україні занадто багато вишів, і з цим треба щось робити. Про це, зокрема, висловився ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леонід Губерський.
«Ідея не дуже популярна, і не всі мої колеги її підтримують. Все-таки в нас дуже багато вищих навчальних закладів, і в наших тим більше непростих умовах – це надмірна розкіш. Це не дає змоги зосередити наш інтелектуальний потенціал, розпорошуються державні кошти. Ідеться не про те, щоб закривати якісь вищі навчальні заклади – ідеться про їхнє об’єднання, об’єднання всіх зусиль цих колективів. Колективи від цього тільки виграють – кафедри будуть потужнішими, потужнішими будуть університети. Виграють насамперед студенти, адже буде забезпечено вищу якість освіти, що нам сьогодні вкрай необхідно. Потрібно дуже делікатно, проте приступати до цієї роботи, говорити, радитися, а не ламати через коліно. Це завдання стоїть перед нами, і не треба цього боятися. Немає такої кількості університетів у сусідніх з нами країнах», – вважає Губерський.
Він також зазначив, що молодь виїжджає за кордон не так за найкращою освітою, як за кращим рівнем життя. Тому скільки не вирішуй проблему поліпшення якості освіти, це жодним чином не забезпечить працевлаштування на гідних умовах в Україні.
Отже, студенти їдуть не тільки і не стільки за освітою та дипломами закордонних вишів, як тікають із країни, що дедалі більше втрачає перспективу та сенс свого існування. Разом з країною сенс та перспективу втрачають і громадяни, що розбігаються хто куди, включно зі студентами, тобто майбутнім країни.
