Уявлення про те, що Дональд Трамп у російсько-українському конфлікті гратиме на боці Володимира Путіна, а Камала Харріс продовжить політику Джо Байдена, хибне.
Хто б не переміг на виборах президента США, Київ може розраховувати на більш рішучу підтримку, ніж за нинішньої адміністрації. Останнім часом Трамп вже діями та словами підтримав Київ, пише Politico.
Кандидат від республіканців
Думка про те, що повернення Трампа до Білого дому буде вигідно для Москви, ґрунтується на кількох спостереженнях:
Трамп заявляв, що припинить війну в Україні за 24 години, але, як це може бути зроблено, ніхто не знає. Трамп виступив у характерній для нього манері, зробивши гучну, безпідставну заяву;
вважається, що таке швидке перемир’я, швидше за все, буде вигідне Путіну, який від свого не відступиться, але Володимир Зеленський від свого теж відступати не має наміру;
повідомлялося, що помічники Трампа підготували план: Києву кажуть, що, якщо він не піде на поступки, військова допомога припиниться, а Москві – якщо вона не піде на поступки, то США озброїть Київ до зубів. Але яким може бути результат такого тиску, не зрозуміло;
республіканці у Конгресі півроку не давали ухвалити закон про виділення понад $60 млрд на військову допомогу Україні; повідомлялося, що на них тиснув Трамп – але він перш за все хотів ув’язати цю допомогу з реформою прикордонного контролю в США, яка для нього та виборців набагато важливіша;
Трамп лояльніший до диктаторів: під час першого президентства він зустрічався з Путіним, Кім Чен Ином, Сі Цзіньпіном і говорив їм компліменти – але значних поступок у результаті не зробив, а щодо Росії посилення санкцій продовжилося;
кандидатом у віце-президенти Трамп обрав Джеймса Девіда Венса, який вважає, що США немає справи до України, – але це лише один аспект уявлень Венса: його було обрано з внутрішньо-, а не з зовнішньополітичних причин.
«Якщо прибрати шум навколо Трампа та подивитися на реальні дії, стане видно ймовірність набагато більш доброзичливого ставлення до України», – пише редактор відділу коментарів Politico Magazine, співзасновник видання Politico Europe та експерт з міжнародних питань Метью Камінскі. По-перше, не варто забувати, що саме адміністрація Трампа почала постачати Україні в 2017 р. протитанкові гранатомети Javelin, які так допомогли їй на початку війни та дозволили зупинити та відігнати броньовані колони російської армії (Барак Обама відмовився озброювати Україну після захоплення Путіним Криму та підтримки сепаратистів у Донбасі).
По-друге, першим іноземним лідером, якому зателефонував Трамп після оголошення про вибір Венса та офіційного висування кандидатом у президенти від Республіканської партії, став Зеленський, звертає увагу Камінські. І додає:
Люди, знайомі з подробицями їхньої розмови, стверджують, що все пройшло навіть краще, ніж можна припустити за офіційними теплими відгуками про їхню розмову. За їхніми словами, Трамп називав повідомлення про те, що він допомагатиме Путіну, «фейковими новинами», і пообіцяв Зеленському домагатися справедливого миру.
“Цей телефонний дзвінок був не дуже тонким посланням тієї частини Республіканської партії, що виступає проти підтримки України: заткніть роти”, – зазначає Камінскі. Навесні, додає він, саме Трамп забезпечив спікеру Палати представників Майку Джонсону політичне прикриття для схвалення пакету допомоги Україні.
«Той факт, що Трамп назвав цей дзвінок добрим, означає, що його ворожість до Зеленського – справа минула. Популістське крило партії було проти України через Трамп. Якщо ж він не проти, то й вони не проти», – каже колишній посол США в Україні Джон Хербст, який зараз працює в Атлантичній раді та уважно відстежує ситуацію у Вашингтоні, зокрема, лобіювання з боку українців.
А вони налагодили непогані стосунки із соратниками Трампа, у тому числі з його колишньої адміністрації, які можуть посісти місця у майбутньому. Серед них колишній держсекретар Майк Помпео, який наприкінці липня разом із Девідом Урбаном, керуючим директором компанії зі зв’язків із громадськістю BGR Group (працює з політиками та експертами у Вашингтоні) опублікував у The Wall Street Journal колонку «Мирний план Трампа по Україні». Основні пункти викладено у підзаголовку: «програма ленд-лізу, реальні санкції проти Росії, оновлення НАТО» (із включенням України до альянсу).
Звичайно, у випадку з Трампом, як завжди, є дещо «але», зазначає Камінський:
Ніхто не знає, що зробить Трамп, найчастіше навіть вона сама. За минуле десятиліття на світовій арені відзначився непередбачуваністю, транзакційнім, а не принциповим підходом до міжнародних справ та схильністю до персоналізації політики… Але головне: перемога Трампа в листопаді не обов’язково означає, що Україна приречена чи Путін врятований.
Кандидат від демократів
Що стосується Камали Харріс, то і вона може виявитися активнішим прихильником України, ніж обережний Байден. Через повільність у виділенні озброєнь та постійних обмежень на їх застосування у Києві до його адміністрації відчувають подвійне почуття: подяка за підтримку та роздратування через затримки. Усі прийняті Заходом рішення про постачання озброєнь запізнюються на рік, скаржився Зеленський у травні в інтерв’ю Reuters.
Близькі до українського президента люди пояснили Камінскі: висування Харріс у президенти Київ обнадіює (вона член команди, яку там добре знають), але водночас українська влада хоче, щоб, потрапивши до Білого дому, вона почала діяти по-іншому. І це можливо, зазначає Politico: вона майже напевно привабить інших людей та змінить підхід до війни. На мирній конференції у Швейцарії вона, на радість української делегації, заявила про «стратегічну зацікавленість» США у силовій підтримці України.
У зовнішній політиці Харріс багато в чому залишається чистим аркушем, зазначають Камінські та Анна-Марі Слотер, гендиректор аналітичного центру «Нова Америка». Гарною вказівкою на її можливу позицію можуть бути її життєвий досвід і навколишні фахівці із зовнішньої політики, пише Слотер у колонці у Financial Times:
Вона дуже тверда. Вона була прокурором, вела справи проти карних злочинців, щоб засадити їх у в’язницю. Ця твердість виявлялася і в її питаннях на слуханнях під час перебування сенатором, і в регулярних виступах на Мюнхенській безпековій конференції [на посаді віце-президента]. 2023 року вона звинуватила Росію у злочинах проти людяності, навівши моторошні подробиці, а цього року детально пояснила, чому «розв’язана Путіним війна вже стала поразкою Росії».
Харріс одночасно говорить про людські страждання та інтереси держави – ймовірно через те, що прокурор повинен одночасно думати і про злочинців, і про їхні жертви, додає Слотер.
