Сурков у Мінську - для того, щоб позначити лінію компромісу, на який зараз готовий іти Путін, і межі цього компромісу будуть поступово зміщуватися в потрібний Україні бік.
Переговори на рівні радників голів держав у білоруській столиці багато спостерігачів уже сприймають як підготовку української сторони до певних “грандіозних поступок”. Однак на ситуацію можна подивитися й інакше.
Владислав Сурков навряд чи поїхав би до Мінська приймати капітуляцію. Зазвичай Путін вдається до його послуг, коли потрібно виправляти становище або просто поговорити відверто про справжні наміри та бажання російського президента. І якщо в Мінську знадобився Сурков – то це означає, що російський представник на переговорах Борис Гризлов просто не знає – чи не може говорити – про ці справжні бажання.
Яким було головне завдання російської дипломатії всі останні місяці? Домогтися зняття санкцій. Це нам здається, що в Росії нічого не відбувається і Путіна не турбують наслідки санкцій і падіння цін на нафту. Насправді корабель російської економіки тоне. І в Кремлі це розуміють.
Як розуміють і те, що зараз ніякого зняття санкцій не відбудеться – хоча минулої зими в Москві були в цьому впевнені. І хочуть забезпечити хоча б зняття санкцій узимку – щоб уникнути трагічного для Путіна дефолту російських державних компаній. На чому базувалася впевненість у неминучості зняття санкцій улітку?
На тому, що в цьому зацікавлені самі європейці. Що вдасться домогтися зняття санкцій за рахунок того, що Україна не виконує Мінських угод, а Росія – не сторона конфлікту. Що можна буде імітувати врегулювання – і зберегти контроль над Донбасом.
Це саме те, що намагався вселити своїм колегам на безрезультатних зустрічах міністрів закордонних справ Сергій Лавров. Проте голова російського зовнішньополітичного відомства зазнав фіаско. Тоді було запущено новий механізм, озвучений не так давно міністром закордонних справ Німеччини Франком-Вальтером Штайнмайером та іншими західними політиками.
Це механізм “часткового” зняття санкцій в обмін на поступки з боку Москви. Якщо цей механізм буде сприйнятий як нова європейська лінія щодо Росії, у Кремля з’являється шанс до зими якщо не зняти санкції повністю, то принаймні домогтися для російських держкомпаній можливостей перекредитування.
Однак для того, щоб такий шанс з’явився, Кремль має надати своїм західним доброзичливцям можливість говорити про російську конструктивність. Для цього треба хоча б щось зробити. Просто звинувачувати Україну та сподіватися, що Європа все зробить сама, – занадто ризиковано.
Тому що можна дожити до зими – і зіткнутися з новим продовженням санкцій. Сурков у Мінську – для того, щоб позначити лінію компромісу, на який зараз готовий іти Путін. Не думаю, що сьогодні цей компроміс буде значним.
Але впевнений, що кордони цього компромісу будуть поступово зміщуватися в потрібний нам бік – просто тому, що цей рух сьогодні потрібен у першу чергу Путіну.
