Терористи залишили район поблизу Горлівки після втрати контролю над двома населеними пунктами.
Збройні сили України зайняли нові позиції поблизу окупованої Горлівки, які терористи “ДНР” залишили після відступу наприкінці 2017 року.
Про це йдеться в сюжеті ТСН.
Як зазначають, зараз район утримують Збройні Сили України, отже, повільне просування вперед триває.
Росіяни перестали маркувати свої боєприпаси, які постачають бойовикам. І це технологія, коли злочинці замітають сліди. Знають, що доведеться відповідати, бо розуміють, що будуть виходити з Донбасу. Росіяни відходять, хоча дуже повільно.
“У 2017 році довго не протрималося жодне припинення вогню. Якщо ворог не хоче мовчати, треба його відсунути. Тактика “повзучого наступу” виправдала себе. Гучна історія із звільненням Травневого та Гладосового, виявляється, лише одна з багатьох. Насправді за рік бойовики втратили не одну, а кілька позицій”, – ідеться в сюжеті.
Бойовики у 2017 р. були змушені залишити позиції поблизу Горлівки і відступити. Наразі район утримують Збройні Сили України.
Військовий із позивним “Авер” розповів, що на колишніх позиціях терористів знайшли ящики, сітки, гільзи.
“Вони відійшли після того, як ми взяли Гладосове і Травневе. Посунулися донизу. Ось видно Горлівку як на долоні”, – повідомив військовослужбовець.
Займаний район зовсім поруч із так званою Малою промкою.
Під час просування вперед варто обходити населені пункти, уникаючи міських боїв. Однак у Зайцевому вони тривають не один рік. Три роки поспіль українські військові та бойовики буквально дивляться один одному у вічі.
“Іншого такого села на карті АТО не знайдеш. Зайцеве розділене навпіл. Лінія фронту перетинає центральну вулицю. Втім, до такої дивної ситуації тут звикли всі. Навіть військові зізнаються, що вони морально готові до того, що на місці цих жахливих руїн згодом з’явиться стіна на кшталт Берлінської. З українського боку в селі чимало тих, хто чекає на “русский мир”. Місцеві здають бойовикам позиції українців. Проте Україна потроху повертається на окупований Донбас”, – ідеться в матеріалі.
Андрій Цаплієнко
