В основі політичних вподобань українського електорату лежить емоція, якою і керуються виборці.
Інститут соціальної та політичної психології НАПН України спільно з Асоціацією політичних психологів України провели опитування, яке демонструє, що лідером президентського рейтингу є Володимир Зеленський, за якого готові віддати віддати свої голоси 28% українців. У трійці лідерів також діючий президент Петро Порошенко (18%) і лідер “Батьківщини” Юлія Тимошенко (13%).
Віце-президент Асоціації політичних психологів Віктор Рибаченко в ексклюзивному коментарі “Економічним Новинам” розповів про те, чим керуються українці у своєму виборі та за допомогою яких “трюків” кандидати впливають на електорат.
Експерт зазначив, що останнім часом фіксується стрибкоподібне зростання рейтингу Володимира Зеленського і невелике підвищення рейтингу Петра Порошенка. А ось рейтинг Юлії Тимошенко, в основному, залишається приблизно на одному й тому ж рівні: “Лідер «Батьківщини» має свій стабільний електорат, який визначився давно і відразу, і який не приростає. Навіть якщо на Юлію Володимирівну йдуть інформаційні атаки, він не зменшується. Це фанати, які були, є і будуть голосувати за неї в будь-якому випадку “.
Говорячи про причини незначного підвищення рейтингу чинного президента Петра Порошенка, Віктор Рибаченко зазначає: “Цілий ряд його успіхів, зокрема Томос і безвіз, сприймаються як плюси. Але ці свіжі рейтинги ще не вловили корупційний скандал в Укроборонпромі, до якого причетний близький партнер президента. Можливо, після цього відсоток підтримки Порошенко трохи знизиться – це ми побачимо в наступних опитуваннях. Парадокс в тому, що Порошенко є найбільш підготовленим до посади президента (у нього є досвід, він має за спиною п’ять років президентства), але він несе великі моральні втрати – через відпочинок на Мальдівах, через офшори, через сліпі трасти, скандал в обронпромі і т.ін., які не можуть бути виправдані навіть правильними кроками. Адже він робить все правильно, але суспільство вже застигло в скепсисі і перестало в широкому контексті сприймати його плюси”.
Крім того, Віктор Рибаченко розповів про психологічні пастки і маніпуляції кандидата в президенти Володимира Зеленського:
“Ми бачимо таку картину: людина існує у віртуальній реальності, він не проводить зустрічі з виборцями, не ходить на політичні ток-шоу, ніхто не знає його позицію з ключових питань. Замість цього ми спостерігаємо психологічно обгрунтовані тонкі маніпулятивні ходи. Ось, наприклад, такий психологічний трюк. Зеленський пропонує виборцям разом написати програму. Отже, людина замислюється: якщо я запропонував кандидату свій варіант програми, я вже не стану його за неї критикувати. Далі Зеленський пропонує українцям разом формувати команду. І знову людина потрапляє в пастку, розмірковуючи: я рекомендую своїх кандидатів на ключові пости і вже не можу критикувати цей вибір. Психологічно це дуже тонко і обґрунтовано. За кадром залишається головне питання: а ти, Володимире Олександровичу, кого пропонуєш на пост прем’єра, глави СБУ, міністра закордонних справ? Тоді люди зможуть оцінити рівень його команди, якої поки що немає. Він йде в тінь і як би говорить: це ваша програма і команда, друзі, і я готовий дотримуватися ваших порад. Він заздалегідь знімає з себе відповідальність за цими ключовими питаннями”, – підкреслює експерт.
Віце-президент Асоціації політичних психологів вважає, що у фігурі кандидата Володимира Зеленського сконцентрований протест проти взагалі всіх політиків, які раніше формували політичну еліту в країні. Саме тому виборці практично не реагують на інформаційні вкидання проти цього кандидата:
«Підкреслюючи відсутність досвіду у цього кандидата, нам задають питання: ви підете до хірурга, який ніколи нікого не оперував? Ви сядете в літак, який поведе не пілот? А народ на це все не реагує і фактично каже, що не проти сісти в літак, який поведе не пілот і ляже на стіл, де його буде різати не хірург. У цьому полягає цікавий парадокс: у фігурі Зеленського сконцентрований протест проти тих політиків, які останні двадцять років уособлювали політичну еліту нашої країни. Але, як виявилося, за кожним з них є обман, офшори та багато інших гріхів. І тут нам говорять про те, що у Зеленського теж є офшори, але народ на це не реагує. Це психологія закоханості, ми спостерігаємо маленький флірт українського виборця із Зеленським. В основі вибірковості електорату лежить емоція. До Порошенко ставляться з негативною емоцією, до Зеленського – з позитивною, до Тимошенко – більше з байдужістю. Виявляється, що люди голосують не стільки за Зеленського, скільки проти інших кандидатів”, – розмірковує експерт.
Віктор Рибаченко звертає увагу на ще один цікавий результат дослідження інституту соціології та асоціації політичних психологів України:
«Якщо до другого туру виборів вийдуть Володимир Зеленський і інший кандидат – він зможе перемогти будь-кого. Парадокс у тому, що якщо до другого туру Зеленський не вийде, а там виявиться, наприклад, Бойко – навіть він переможе і Порошенко, і Тимошенко. Як це можливо, якщо він в загальному рейтингу від них відстає? Справа в тому, що кількість тих, хто проти Тимошенко і Порошенко більше, ніж противників Юрія Бойка, тому він за рахунок тих, хто його підтримує на південному сході, зможе перемогти. У Порошенка та Тимошенко дуже високий антирейтинг, рейтинг відторгнення. Саме тому і Анатолій Гриценко, який теж відстає від цієї трійці, теж перемагає в другому турі. Будь-яка пара, яка вийде в другий тур, отримає підтримку не тільки своїх виборців, але і противників свого суперника. Такі ж приклади були і в минулому, коли в 2005 році українці голосували не стільки за Віктора Ющенка, скільки проти Віктора Януковича. Тоді все противники Януковича віддали свої голоси Ющенко, навіть якщо в першому турі за нього і не голосували. Тут працює принцип меншого зла, який буде діяти і в тому випадку, якщо Тимошенко і Порошенко вийдуть до другого туру. А ось Зеленський в українців не сприймається як зло, тому якщо будуть вибирати між ним і іншим кандидатом, то це буде як би вибір між добром і злом. Хоча, об’єктивно кажучи, Зеленський може і не бути добром, він надто “темний і незрозумілий», – резюмував Віктор Рибаченко.
