Ідеологічним підгрунтям Четвертої світової війни РФ зробила так званий «Русский мир», а інструментом – «зелених чоловічків». Крах «русского мира» засвідчив програш Росії на міжнародній арені у розв’язаній РФ Четвертій світовій війні, що вперше стала гібридною.
Про це пише політолог Андрій Піонтковський.
Четверта світова війна – це не мій мем, а кремлівських пропагандистів. Особливо він був у них популярний під час чарівної «Російської фашистської весни» 2014 року. З того часу став звучати дедалі рідше, а в наші дні і зовсім зійшов нанівець. Я цей мем часто згадував, він мені подобався своєю повною виразністю, що відбивала містечкові геополітичні та історіософічні фантазми кремлівських мрійників. В обраній нумерації (четверта) явно прочитувалася мрія про реванш за поразку СРСР у Третій (холодній) світовій війні, так само як Друга світова війна була для Німеччини спробою реваншу за поразку у Першій, – пише Піонтковський.
Гітлерівська зовнішньополітична ідеологія (розділений народ, збирання споконвічних земель, право і навіть священний обов’язок «захищати» етнічних росіян по всьому світу) найбільш повно і безсоромно була представлена urbi et orbi у знаменитій кримській промові вождя «Русского мира» у Федеральноих зборах 18 березня 2014 року. Таким ідеологічним документом Четвертої світової війни стали одкровення Путіна на зустрічі з коханим народом у квітні 2014 року: план конкретної воєнної операції «Новоросія» щодо анексії 10-12 областей України. Завершував цей триптих-2014 осінній валдайський виступ президента перед західними «експертами»-холуями. Для нього невідомий спічрайтер дбайливо підібрав великі витяги з двох останніх листів Гітлера Чемберлену від 23 і 25 серпня 1939 року, що залишилися без відповіді.
Загалом була розроблена ідеологія Четвертої світової війни («Русский мир»), запропоновано обґрунтування агресивних акцій (захист етнічних росіян і російськомовних у всьому світі). Був створений і отримав бойове хрещення новий вид військ для гібридної війни – Сили спеціальних операцій – «ввічливі зелені чоловічки», які здійснюють терористичну діяльність за кордоном без офіційного оголошення війни. У свідомість обивателя наполегливо впроваджувалася ідея саме глобальної війни «Русского мира» проти безбожних англосаксів, проти Заходу на чолі з США. Біснуваті на телешоу кожен день вселяли нам, що не з Україною якоюсь ми воюємо, а з США на території України.
Навіть найскромніша практична реалізація амбітної ідеї «збирання споконвічних російських земель» потребує зміни державних кордонів принаймні двох країн – членів НАТО – Латвії та Естонії. І які ж інструменти, крім знаменитої «духовності» і «зелених чоловічків», могла б задіяти для успішної конфронтації з блоком НАТО і анексії територій країн, що входять до нього, держава, яка в рази поступається Північноатлантичному альянсу з економічного розвитку, науково-технологічному рівня, потенціалу конвенціональних збройних сил? Тільки загрозу застосування ядерної зброї.Інструменти гібридної світової війни різноманітні: це і заяви російського МЗС про утиски етнічних росіян, і регулярні вторгнення військових літаків РФ у повітряний простір сусідніх країн, «жарт» Путіна про те, за скільки днів він дійде до Риги, Таллінна, Вільнюса, Варшави і Бухареста, і багато іншого. Але вирішальну роль у гібридному арсеналі (і не тільки щодо Балтії) відігравало зростаюче брязкання ядерною зброєю, залякування ядерною зброєю, прямий шантаж загрозою застосування ядерної зброї. «Чи готові ви померти за Нарву?» – фактично ставив Путін Заходу класичне гітлерівське питання 30-х років, яке на той час стосувалося Данціга. Його пропагандисти і «експерти» відкрито погрожували, що коли «зелені чоловічки» з’являться в Прибалтиці, а НАТО наважиться прийти на допомогу балтійським державам, то Росія застосує ядерну зброю.
Таким був задум Четвертої світової війни. Вона триває вже більше двох з половиною років. День її початку вибитий, як відомо, на медальках за взяття Криму – 20 лютого 2014 року. Можна вже підбити деякі підсумки. Вони невтішні для Кремля. Він зазнав трьох фундаментальних поразок у затіяній ним конфронтації з навколишнім світом.
По-перше, найболючіша – поразка в Україні, гірша, ніж військова. Метафізична. Ідеологія «Русского мира» була відкинута російським населенням України, яке залишилося в переважній своїй більшості вірним українській державі та її європейському вибору. І росіяни так само борються і будуть боротися з агресором в лавах української армії, як і етнічні українці. Війна, нав’язана Кремлем Україні, – це не територіальний спір про Крим або про Донецьк і не етнічний конфлікт. Це вирішальне світоглядне зіткнення спадкоємців Київської Русі та спадкоємців Золотої Орди, в якому ординці були приречені.
Друге – провалився ядерний шантаж Кремля щодо Прибалтики. Липневий саміт НАТО у Варшаві предметно відповів не лише на словах, але й на ділі (розміщенням військових контингентів) на питання хорошого Гітлера. Альянс захищатиме Прибалтику, як і будь-яку іншу територію країн – членів НАТО. Путінське питання повернулося рикошетом: «А чи готові ви, пане Путін, померти за Нарву?» Але пан Путін командує підневільними ординцями зовсім не для того, щоб вмирати за Нарву. З Москви відразу почулися інші голоси: «Ми занадто розумні, щоб застосовувати ядерну зброю і починати Третю світову війну, ми моськи порівняно з НАТО, так, скіфи ми, азіати ми, мільйони нас, але вас тьми і тьми, цілих 600 мільйонів у країнах НАТО». Кисельову вказано на неприпустимість провокаційних висловлювань.
І нарешті, уявна перемога Путіна в Сирії, де він дійсно витирав ноги об американців і під приводом боротьби з тероризмом послідовно знищував і продовжує знищувати будь-яку опозицію Асаду. Але ця так звана перемога обернулася тавром воєнного злочинця.
Три великі зовнішньополітичні поразки. Четверта світова війна стратегічно програна. Немає жодних перспектив на жодному з її ключових фронтів. Це зрозуміло всім у Кремлі, крім хіба що Патрушева. Коли знавець російської душі казав: «Для нас, русских, на миру и смерть красна» – він мав на увазі яких завгодно росіян, тільки не себе особисто. Значить, треба зіскакувати і шукати, як про це давно вже пишуть близькі до Кремля аналітики, якесь «нове мирне співіснування» з вічно проклятим і вічно привабливим Заходом.
Начальник Генерального штабу російської армії генерал Валерій Герасимов збагатив світову військову науку новаторською концепцією «гібридної війни». На жаль, у ній був відсутній найважливіший розділ «гібридна капітуляція». Спробуємо частково заповнити цей прикрий пробіл. Мистецтво гібридної капітуляції полягає в тому, щоб про неї було повідомлено гібридного супротивника, але ні в якому разі не передбачалася гібридна вітчизняна патріотична громадськість. «Кремлівські» вже усвідомили, що будь-яка спроба ескалації на українському або балтійському напрямках викличе жорстку відсіч гібридного супротивника. Тому вгамовувати розігріту ними хіть телевізійного обивателя залишається тільки в Сирії за дуже простою схемою: оголосивши всіх супротивників Асада (а це більшість населення країни) терористами, а їхніх дітей – які є терористами, знищувати всіх без розбору. Взагалі вся сирійська кампанія була насамперед з метою відволікання уваги гібридного народу від вже тоді очевидного провалу вихідного плану Четвертої світової війни.
Порівняйте вже згадувану вище валдайську промову 2014 року з виступом того ж оратора на Валдайському форумі минулого тижня. Майже вся промова була присвячена Україні в 2014-му – і жодного слова про неї в 2016-му. Зате дуже багато про Сирію плюс щось про Ірак. Генштаб РФ вірнопіддано звернувся до Верховного Головнокомандувача з проханням відновити бомбардування Східного Алеппо з гуманітарною метою порятунку його мирних жителів. На цьому тлі набагато людяніше і вже в будь-якому разі чесніше російського генералітету виглядає відомий інтернет-діяч Антон Носик, який послідовно закликає до знищення сирійців.
А що ж наш гібридний противник, який вже прийняв гібридну капітуляцію «Русского мира» в Європі? Чому він так байдуже дивиться на цей ланцюг безглуздих воєнних злочинів? Можливо, це зовсім не дурниця американців, а їхній особливий цинічний розум. Що безкарніше куражиться Путін у сирійському небі, то глибше і безнадійніше він занурює себе в очах всього світу в тисячолітню релігійну війну. І затягує туди за собою всю Росію.
