Біля північно-східного узбережжя Сардинії випадкова знахідка дайвера перетворилася на одну з найбільших археологічних подій останніх років. Під шаром морських відкладень виявили колекцію бронзових монет, які пролежали недоторканими понад півтори тисячі років.
Що розповідає підводний скарб про кризу Римської імперії?
Ще у 2024 році дайвер-аматор зробив це відкриття під час занурення біля узбережжя італійської Сардинії. Він помітив концентрацію бронзових дисків на морському дні. Те, що що спершу виглядало як розсип уламків, згодом виявилося масштабним скарбом монет. Упродовж останнього кварталу 2025 року фахівці Міністерства культури Італії підняли понад 50 тисяч римських монет. Тепер, у 2026-му, вони готові представити результати своєї роботи, пише Daily Galaxy.
Йдеться переважно про бронзові нуммі – монети, запроваджені під час грошової реформи імператора Діоклетіана у 294 році нашої ери. Карбування знайдених екземплярів датують приблизно 324 – 340 роками. На них зображені характерні для IV століття мотиви – Sol Invictus, христограма Chi-Rho, укріплені фортеці та сцени перемог.
Монетні знаки вказують на виробництво у Галлії та східному Середземномор’ї, що свідчить про об’єднання фінансових потоків з різних провінцій імперії.
Важливо, що археологи не виявили жодних залишків корпусу корабля. Натомість на місці знайшли уламки транспортних амфор, залізні цвяхи та залишки пакувальних матеріалів. Це підтверджує морське транспортування, але не дозволяє встановити тип судна чи його власника. Монети лежали щільною масою, що вказує на швидке поховання, а не поступове розсіювання.
Італійська влада вже класифікувала знахідку як найбільший морський скарб римських монет у Середземномор’ї та один із найкраще збережених у Європі. Усі артефакти оголошені державною власністю. Наразі тривають консервація та атрибуція, а частину експонатів планують передати до регіональних музеїв після 2026 року.
Особливу увагу дослідників привернув стан монет. Бронзові нуммі IV століття зазвичай мали тонке срібне покриття, яке швидко руйнується в ґрунті. Проте сардинські зразки зберегли поверхневий шар.
Причина – у специфіці середовища. Скарб лежав у зоні морської трави Posidonia oceanica. Її коренева система затримує осад, поступово піднімає морське дно та створює анаеробні умови (без кисню), що суттєво знижують корозію металів. За оцінками науковців, осад накопичується зі швидкістю 0,6 – 5 міліметрів на рік, тож монети могли бути повністю ізольовані вже через 20 – 30 років після потрапляння у воду.
Контекст знахідки важливий і з економічної точки зору. Реформи Діоклетіана мали стабілізувати імперську фінансову систему, але інфляція та падіння довіри до валюти тривали. До середини IV століття значну частину виплат військовим і чиновникам здійснювали зерном, олією, тканинами. Скарб біля Сардинії може відображати спробу переміщення податкових надходжень або перерозподілу грошових ресурсів у період, коли сама монета втрачала авторитет.
На відміну від наземних скарбів, які часто пов’язані з політичними кризами або спробами приховати заощадження, цей не демонструє ознак наміру повернення. Неясно, як монети опинилися саме тут. Чи хтось навмисно викинув їх, чи шторм скинув їх з корабля, чи дійсно була аварія, але корабель або не зберігся, або лежить десь в іншому місці.
